Справа № 576/2717/24
Провадження №1-кп/576/121/25
03 листопада 2025 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у закритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 22024200000000009 від 10.01.2024 року клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Привітне Кіровського (Ялтинського) району АР Крим, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.111 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Соснівка Глухівського району Сумської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.111 та ч. 1 ст. 436-2 КК України,
На розгляді колегії суддів Глухівського міськрайонного суду Сумської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22024200000000009 від 10.01.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 та ч. 1 ст. 436-2 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обох обвинувачених.
Звернувшись із клопотаннями про продовження строку тримання під вартою, прокурор послався на те, що ризики, які існували при обранні запобіжних заходів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та при продовженні строків їх дії не зникли і не змінились.
Згідно з обвинувальним актом та клопотаннями прокурора ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а саме у переході на бік ворога та наданні іноземній державі або її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 KK України.
Згідно з обвинувальним актом та клопотаннями прокурора ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому за попередньою змовою групою осіб, громадянином України діянні на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а саме у переході на бік ворога та наданні іноземній державі або її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 KK України.
Також ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні умисних, спрямованих на виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, та глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були затримані 25 квітня 2024 року за підозрою у вчиненні злочинів.
Запобіжні заходи у виді тримання під вартою без розміру застави застосовані до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слідчим суддею 27 квітня 2024 року.
В подальшому строк дії цих запобіжних заходів неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів Зарічного районного суду м. Суми.
08 квітня 2025 року ухвалою колегії суддів Глухівського міськрайонного суду Сумської області продовжено обрані стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком до 05 червня 2025 року, 05 червня 2025 року до 01 серпня 2025 року, 14 липня 2025 року до 11 вересня 2025 року, 09 вересня 2025 року до 07 листопада 2025 року.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про продовження терміну запобіжних заходів підтримав, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані при обранні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою не змінилися, нових обставин для їх зміни не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просив обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
ОСОБА_8 підтримала думку захисника.
Захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу заперечувала, вважала зазначені прокурором ризики непідтвердженими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Просила обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
ОСОБА_9 погодився із думкою захисника.
Колегія суддів, заслухавши думку учасників процесу, дійшла до наступного.
Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, за змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом враховується, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, попередньо встановлений ухвалою слідчого судді та в подальшому колегією суддів, продовжує існувати, а саме можливість переховуватись від суду.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке є особливо тяжким злочином. Санкція частини 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому колегія суддів, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у сукупності з іншими обставинами.
При цьому, колегія суддів враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, останні можуть зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених.
Також колегія суддів вважає, що перебуваючи на свободі, обвинувачені можуть іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інші кримінальні правопорушення, а отже вважає наявним продовження існування ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Під час розгляду даного клопотання судом також встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є подружжям, раніше не судимі, ОСОБА_8 не працевлаштована, ОСОБА_9 є пенсіонером, осіб на утриманні не мають, а отже не мають стійких соціальних та родинних зв'язків, крім як один із одним.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку колегія суддів приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених і виконання ними процесуальних обов'язків та прийнятих рішень у справі.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність зазначених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання винуватими у злочині, у вчиненні якого вони обвинувачуються, дані про особи обвинувачених, колегія суддів вважає, що застосування відносно обох обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання вищевказаним ризикам, тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 05 червня 2025 року включно, що на думку суду забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Даних щодо неможливості продовження дії раніше обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
У відповідності ч. 2 ст. 331, ч. 4 ст. 199 КПК України суд, розглядає клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом із цим, згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1,258-258-5, 260,261, 437-442 КК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, колегія суддів вважає за необхідне не визначати розмір застави при продовженні обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178,183, 331, 336 Кримінального процесуального кодексу України, -
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 02 січня 2026 року включно.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою строком до 02 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3