30 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 679/80/25
Провадження № 22-ц/820/1604/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю представника відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 679/80/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Козійчуком Олександром Івановичем, на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 травня 2025 року в складі судді Томіліна О.М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
В січні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до відповідача та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором позики № 75661114 від 19.07.2021 року в розмірі 34186,81 грн, яка складається з: 10150 грн - заборгованість за кредитом, 24036,81 грн - заборгованість за відсотками, а також стягнути судові витрати в сумі 2422,40 грн сплаченого судового збору та 3500 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 19.07.2021 року ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 75661114, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 150 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За загальними умовами договору позики позичальник надав ОСОБА_1 у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, а відповідач отримав грошові кошти на умовах платності користування та зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.
Однак, в подальшому відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення наданих йому коштів.
21.12.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу № 2112, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за оплату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №75661114.
31.03.2023 р. між ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 310323-ФК, відповідно до умов якого ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» передало ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за оплату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №75661114.
Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТзОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному договору позики.
Оскільки позичальник не виконав свої зобов'язання добровільно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 травня 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінпром Маркет» 16 209 грн. 55 коп., у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Козійчук Є.В. не погодилися з таким рішенням суду першої інстанції подали апеляційну скаргу. Представник апелянта вказує, що долучений до позову документ з назвою «Платіжна інструкція» не містить ані номера рахунку ОСОБА_1 , назву банку, у якому відкрито цей рахунок, повного номеру платіжного засобу, а також не містить аналогічних обов'язкових реквізитів платника, також не вказано призначення платежу із зазначенням саме договору позики та його дати укладання, а також документ не містить жодних відміток про те, що платіжна операція про переказ коштів була проведена банком.
Представник апелянта зазначає, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції не навів жодних міркувань щодо того, які саме докази із матеріалів справи свідчать про перерахування грошових коштів, водночас в судовому засіданні головуючий суддя зауважив, на розбіжності між договором позики, яких хоч і не містить повний номер карткового рахунку відповідача, однак останній 4 цифри *4510 ніяким чином не збігаються із останніми чотирма цифрами *7749, що зазначені у платіжній інструкції
Так, суд не прийняв до уваги пояснення сторони відповідача, що останній позбавлений можливості надати виписку по рахунку за відповідну дату, оскільки не володіє жодним платіжним засобом, який би закінчувався на вищевказані 4 цифри номеру картки.
Також апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги жодні з доводів відповідача про те, що позивачем не надано документів на підтвердження укладання договору позики в електронній формі, а надані відскановані роздруківки, зібрані в один файл, не дозволяє провести перевірку часу створення кожного додатку окремо.
Апелянт стверджує що із наданих позивачем документів неможливо встановити те, що саме відповідачем було застосовано будь-яким способом ідентифікатор, зокрема відсутні докази отримання відповідачем цього одноразового ідентифікатора, відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, а також відсутні докази ідентифікації за номером телефону, який би належав позивачу.
Також апелянт зазначає, що жодних доказів ідентифікації ОСОБА_1 , як отримувача оригіналу договору позивачем не надано, а сам по собі документ, що видається позивачем за двосторонній договір, не містять відомостей про спосіб підтвердження засобів зв'язку, на який буде відправлено споживачу копію електронного примірника договору.
На підставі чого ОСОБА_1 та його представник - адвокат Козійчук О.І. просять скасувати рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 травня 2025 року та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.
ТзОВ «Фінпром Маркет» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається, що посилання апелянта, щодо не укладання договору позики №75661114 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором 1Jp26M32b4, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому позивач вважає, що між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище.
Також позивач вказує, що доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від її імені, відповідачем до суду не надані і до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору.
Факт перерахування коштів за договором, підтверджено належними доказами: електронною платіжною інструкцією № f1508cd5-9ea6-4dab-9363-b01ad8652f13 від 19.07.2021 року видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», яка є фінансовою компанією, яка діє на підставі ліцензії, виданої Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, довідка № КД-000005410/ТНПП від 26.12.2024 р. виданою платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією / квитанцією № f1508cd5-9ea6-4dab-9363-b01ad8652f13 від 19.07.2021 року та листом № 26/12/24-44 від 26.12.2024 року, виданим Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту Відповідача/Клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № f1508cd5-9ea6-4dab-9363-b01ad8652f13 від 19.07.2021 року.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 19 липня 2021 року ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 75661114, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надає відповідачу кредит в сумі 10 150 грн шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок позичальника, а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Договір підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором, що був надісланий на електронну адресу, яку надав відповідач.
Згідно п. 2 щодо параметрів і умов позики, сторони погодили суму позики 10 150 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) в день - 1,99 %, дата надання позики 19 липня 2021 року, дата повернення позики 18 серпня 2021 року, орієнтовна загальна вартість позики 13179 грн 78 коп.
Згідно п. 4 договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Згідно п. 5.2 договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/documents-license, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Згідно п. 12 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
У графі реквізитів позичальника зазначено особисту інформацію позичальника ОСОБА_1 (ІПН, реквізити паспорта, поштова адреса, номер телефону, адреса електронної пошти, номер карткового рахунку відповідача № НОМЕР_1 , а також наявна відмітка про накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 1Jp26M32b4.
Додатком до договору позики № 75661114 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, на якому наявна відмітка про накладення електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 1Jp26M32b4.
На підтвердження укладення договору позики в електронному вигляді шляхом підписання одноразовим ідентифікатором та ідентифікації клієнта ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надано довідку про ідентифікацію, згідно якої вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 75661114 від 19 липня 2021 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) 1Jp26M32b4, час відправки ідентифікатора позичальнику 19 липня 2021 року о 12:16:52, електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - martynyukevqeniy2018@gmail.com.
В матеріалах справи міститься також копія Правил надання грошових коштів у позику , у яких зазначено, що Правила є невід'ємною частиною договору позики, що укладається між товариством та позичальником. Положеннями 7.12 - 7.16 Правил передбачено, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день. Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договорі позики. Позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника. Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі, якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.
21.12.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу № 2112, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за оплату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №75661114.
31.03.2023 р. між ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 310323-ФК, відповідно до умов якого ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» передало ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за оплату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №75661114.
За розрахунком позивача заборгованість за кредитом за період з 19.07.2021 по 10.01.2025 року становить 34186,81 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом позики - 10150 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 24036,81 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Згідно п. 5 розділу VІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», чинної станом на час укладення договору позики від 21 червня 2021 року, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Згідно правових висновків Верховного Суду в постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи Договір позики № 75661114 від 19 липня 2021 року містить всі реквізити сторін, зокрема повну інформацію щодо позичальника ОСОБА_1 та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором: 1Jp26M32b4, який відправлено позичальнику 19 липня 2021 року о 12:16:52, на електронну пошту martynyukevqeniy2018@gmail.com.
Отже, кредитний договір, на укладеність якого посилався позивач, як на підставу своїх вимог про стягнення коштів, був укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписані накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», тому прирівнюються до укладених в письмовій формі.
Таким чином, позивачем надано докази того, що наявні в матеріалах справи Договори створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та підписані електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою, з повною ідентифікацією підписантів договору, що є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Відтак висновок суду першої інстанції про укладення між первісним кредитором та позичальником договору позики відповідає дійсним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги в цій частині таких висновків не спростовують. проте стягуючи з відповідача кредитну заборгованість суд першої інстанції, не прийняв до уваги відсутності належних доказів на підтвердження отримання коштів позичальником.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
На підтвердження обставин перерахування грошових коштів відповідачу за вказаним договором позики та наявності у нього боргу за цим договором позивач довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 26 грудня 2024 року, товариством підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 1) дата: 19.07.2021 року; 2) номер платежу: № f1508cd5-9ea6-4dab-9363-b01ad8652f13; 3) сума: 10150 грн.; 4) отримувач: ОСОБА_2 - ЕПЗ номер НОМЕР_3 та копію платіжної інструкції № f1508cd5-9ea6-4dab-9363-b01ad8652f13; згідно якої отримувачем є ОСОБА_3 , платіжний інструмент НОМЕР_3 , сума 10150 грн., дата та час прийняття до виконання та здійснення операції 19 липня 2021 року, з ідентифікацією еквайра та платіжного пристрою, f66f512a-049b-4bd6-930b-bae077eb1069.
Однак довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 26 грудня 2024 року, видана директором цього товариства, а матеріали справи не містять доказів існування між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», будь яких правовідносин з перерахування коштів на користь третіх осіб.
Також в свою чергу платіжна інструкція № f1508cd5-9ea6-4dab-9363-b01ad8652f13 не містить всіх необхідних реквізитів як фінансовий документ, зокрема засвідчення банківської установи про проведення відповідного платежу, а саме печаток банку, підпису працівника банку, відмітки банку про проведення банком платежу, а відтак не є належним доказом перерахування коштів відповідачу.
Також слід зазначити, що згідно вказаної платіжної інструкції отримувачем є ОСОБА_3 , платіжний інструмент НОМЕР_3 , при цьому в матеріалах справи відсутні докази, що така платіжна картка чи картковий рахунок належить відповідачу, крім того відповідно до укладеного договору позики номер карткового рахунку відповідача становить № НОМЕР_1 , що свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження факту перерахування позивачем відповідачу позичених грошових коштів на виконання саме кредитного договору від 19.07.2021 року на картковий рахунок відповідача, який зазначено ним в даному кредитному договорі.
Крім того, в суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що у ОСОБА_1 відсутня картка із реквізитами НОМЕР_3 і він не отримував кредитні кошти від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Відтак, колегія суддів, приходить до висновку, про відсутність належних і допустимих доказів виникнення заборгованості у відповідача в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» крім того, в ході розгляду справи відповідач заперечував факт належності йому вказаної позивачем картки НОМЕР_3 , а позивачем цей факт залишився недоведеним, при цьому апеляційний суд зауважує, що у справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право позивача на пред'явлення будь-якої вимоги.
Таким чином, позивачем при пред'явленні вказаного позову було доведено обставини щодо укладення кредитного договору, однак не було доведено факт перерахування коштів позичальнику, на виконання умов цього договору, на вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та ухвалив помилкове рішення про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Оскільки, вказані обставини, тобто свої вимоги позивач не довів належними і допустими доказами в повному обсязі, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Козійчуком Олександром Івановичем, задовольнити.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова