Справа № 446/2670/24 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У. І.
Провадження № 22-ц/811/1018/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
16 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області, третя особа - державний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Прокопенко Лариса Олександрівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті свого сина - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час пожежі в квартирі загинув її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому за життя належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
У зв'язку з відсутністю заповіту, позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого сина, оскільки його батько - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В даний час, вже на протязі багатьох років позивач знаходиться на заробітках в Республіці Італія, тому, прибувши 14.07.2024 року в Україну, вона звернулась у Кам'янка-Бузьку державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте, їй було рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, а також про визначення додаткового строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, оскільки такий нею пропущено.
Позивачка просила визнати поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, взявши до уваги ті обставини, що вона знаходилася на роботі за кордоном і існували труднощі з приїздом в Україну, в тому числі у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_2 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач не погоджується з висновками суду про те, що нею не доведено існування об'єктивних перешкод для прийняття спадщини після смерті свого сина.
Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не дослідив фактичних обставин пропуску нею строку на прийняття спадщини, безпідставно не врахувавши ту обставину, що після похорону сина вона повернулася в Італію на роботу і змогла приїхати в Україну лише 14.07.2024 року, відразу звернулася в нотаріальну контору для оформлення своїх спадкових прав, однак, вимушена була ще доводити в суді факт родинних відносин із спадкодавцем, рішення про який отримала 22.10.2024 року.
Окрім того, зазначає, що не могла приїхати в Україну до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, оскільки змушена була здійснювати постійний догляд із проживанням за престарілою особою, громадянкою Італії, згідно укладеної угоди, що підтверджується відповідною заявою, долученою до апеляційної скарги.
Так, зокрема, звертає увагу, що відповідно до заяви громадянина Італії ОСОБА_5 , вона ( ОСОБА_2 ) надавала послуги, як доглядальниця з проживанням для його матері - ОСОБА_6 , до смерті останньої у період з 11.09.2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , і лише в липні 2024 року їй була надана відпустка на 10 днів.
Вважає, що у неї дійсно були поважні причини пропуску встановленого законом строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті сина, єдиним спадкоємцем якого вона є.
В судове засідання апеляційного суду 07.10.2025 року інші учасники справи, окрім сторони позивача, не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 16.10.2025 року о 12:50.
Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Частиною першою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або оголошення її померлою (ч.2 ст.1220 ЦК).
Згідно з ч.1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом, коло яких визначено ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України, до спадкоємців першої черги належать діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).
Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч.2 ст.1269 ЦК).
Згідно зі ст.1270 ЦК України, така заява повинна бути подана протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини (ч.2 ст.1272 ЦК).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 14.09.2016 року (Справа №6-1215цс16), за змістом вищезазначеної статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини конкретної справи.
Наведена вище правова позиція послідовно використовується і в практиці Верховного Суду, який додатково роз'яснив, що головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова від 31.07.2024 року, справа №706/275/22, провадження № 61-12010св23).
В іншій постанові від 03.04.2024 року (справа № 639/8197/21, провадження №61-14773св23) Верховний Суд виснував, що за конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення.
В постанові від 17.08.2023 року (справа №626/274/22, провадження №61-8694св23) Верховний Суд наголосив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, згідно з якою саме лише перебування за межами країни не є поважною причиною пропуску строку для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини, яка унеможливила чи в інший спосіб перешкодила йому вчасно здійснити таку дію (постанови від 07.12.2023 року (справа №548/2415/21, провадження №61-6134св23), від 26.06.2024 року (справа №155/1316/21, провадження №61-18141св23).
Такий підхід сформувався, очевидно, у зв'язку з правовою можливістю спадкоємця, який перебуває на території іншої держави, прийняти спадщину шляхом звернення до дипломатичної, консульської установи України, які вчиняють нотаріальні дії на підставі Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 року №142/5/310.
Разом з тим, в постанові від 20.11.2023 року Верховний Суд висловився дещо інакше. Так, проживання позивача протягом кількох останніх років в Ізраїлі, а також незначний пропуск строку, встановленого для прийняття спадщини свідчить про наявність правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (справа №755/14106/21, провадження №61-5158св23).
Наведене свідчить про те, що в кожному конкретному випадку суд повинен давати належну правову оцінку обставинам пропуску спадкоємцем строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини у сукупності з іншими обставинами справи (відсутність інших спадкоємців, визнання позову відповідачем тощо), уникаючи формального підходу до вирішення даної категорії справи.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24), якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За обставинами справи, що переглядається апеляційним судом, позивачка ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 жовтня 2024 року (а.с.10-12).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 43 років (а.с.8).
Як стверджує позивач, її син загинув унаслідок пожежі, яка сталася в його квартирі.
ОСОБА_3 був власником квартири АДРЕСА_1 .
Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
На момент смерті, ОСОБА_3 був зареєстрований і проживав у АДРЕСА_2 ; разом з ним до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованих осіб не було; відповідно до відомостей щодо вчинення нотаріальних дій Дернівським старостинським округом №5 Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області, заповіт від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не складався та не посвідчувався, що підтверджено довідкою №320 від 09.11.2023 року (а.с.9).
Позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки батько спадкодавця - ОСОБА_4 помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом РАГС Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області 25.07.2001 року (а.с.7).
Наведене підтверджується й тим, що згідно відомостей зі Спадкового реєстру, спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в Кам'янка-Бузькій державній нотаріальній конторі та в будь-якого іншого нотаріуса не заведена (а.с.13-14, 93).
Також, у поданій 09.12.2024 року заяві відповідач Кам'янка-Бузька міська рада не заперечувала щодо задоволення позову за наявності правових підстав (а.с.22-24).
Додатково, позивачка надала апеляційному суду заяву ОСОБА_5 від 14.03.2025 року, перекладену з італійської мови на українську (а.с.52-53), якою стверджується, що ОСОБА_2 , народжена в Україні ІНФОРМАЦІЯ_6 , надавала послуги як доглядальниця з проживанням для його матері - ОСОБА_6 з 11.09.2023 року по 06.02.2025 року за місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_3 - Рим. Відпустка була надана у липні 2024 року на 10 днів. Трудові відносини припинені у зв'язку із смертю матері роботодавця.
В судовому засіданні представник позивачки пояснив, що позивачка приїжджала на похорон сина, а потім - лише у липні 2024 року.
Вказане підтверджується інформацією Державної прикордонної служби України (а.с.96), з якої встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в'їхала на територію України 04.11.2023 року, виїхала з України 09.11.2023 року і після цього, лише 14.07.2024 року знову повернулась в Україну.
Отже, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, а саме: перебування позивачки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті сина за межами України в Республіці Італія у зв'язку з роботою, яка була пов'язана з постійним доглядом особи похилого віку, що підтверджено письмовою заявою роботодавця, колегія суддів доходить висновку про поважність причин пропуску позивачкою строку для подання заяви про прийняття спадщини.
При цьому, колегія суддів ураховує й ту обставину, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , які б заявляли свої права на спадщину, що залишилась після його смерті, немає, а відповідач не заперечував проти задоволення позову за наявності для того правових підстав.
Суд першої інстанції в повній мірі не з'ясував усіх обставин, що мають значення для справи, не дав належної правової оцінки доказам у їх сукупності, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення даного спору і є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 і встановлення їй додаткового строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті її сина, тривалістю три місяці, який буде достатнім для подання такої заяви.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1, 4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 лютого 2025 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визначити ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її сина - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 жовтня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич