Справа № 464/5688/24 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б. Р.
Провадження № 22-з/811/180/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
03 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н. П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Леви міста» про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, -
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 20 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири, в розмірі 131330 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану залиттям квартири в розмірі 20000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертного будівельно-технічного дослідження в розмірі 13000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1663,30 грн.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 липня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 грудня 2024 року залишено без змін.
14.07.2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15 000 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесену позивачем у суді апеляційної інстанції.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, її представник ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
При цьому, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських послуг, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно практики Європейського суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2024 року між Адвокатським обєднанням «Правнича компанія «Вікторі» (виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги.
03.02.2025 року між Адвокатським обєднанням «Правнича компанія «Вікторі» (виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено додатковкий договір про надання правової допомоги, згідно якого у зв?язку з поданням апеляційної скарги другою стороною в справі №464/5688/24, сторони дійшли згоди про необхідність внести наступні зміни до договору про надання правової допомоги від 26 серпня 2024 року, а саме доповнити п. 4.3 договору наступним реченням: «У разі оскарження рішення суду в апеляційній інстанції розмір витрат на оплату послуг адвоката з надання правової допомоги в апеляційній інстанції встановлюється у фіксованому розмірі 15000,00 гривень, які оплачуються протягом 10-ти днів після набрання рішенням суду апеляційної інстанції законної сили на підставі виставленого рахунку».
14.07.2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15000 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесену позивачем у суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесення позивачем при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 долучила акт приймання-передачі до договору про надання правової допомоги від 26 серпня 2024 року, складений між сторонами 02 липня 2025 року, в якому зазначено найменування виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на їх виконання, та вартість наданих адвокатом послуг з надання правничої допомоги.
15.07.2025 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, наданої позивачу ОСОБА_1 адвокатом Тимащук В.А., в якій зазначила, що витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн є неспівмірними зі складністю даної справи, тривалістю її розгляду та наданими адвокатом послугами в суді апеляційної інстанції. Вважає, що розмір зазначених позивачем витрат на правову допомогу не відповідає критерію реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру.
Враховуючи наведені сторонами доводи на обґрунтування розміру витрат на правову допомогу, складність справи, час, затрачений адвокатом, та обсяг наданих ним послуг, а також доводи заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про зменшення витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що заяву про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 грн витрат за надання правничої допомоги.
Керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3000 грн витрат на правничу допомогу.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді Я.А. Левик
М.М. Шандра