22.10.2025 Справа №607/13410/25 Провадження №2/607/4037/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Бойко О.В.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія КЕШ ТУ ГОУ» (надалі ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») звернулося в суд з позовом доОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №163745 від 26.11.2020 року в сумі 15 660,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а також 10 500, 00 грн. витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 26.11.2020 року між первісним кредитором ТзОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №163745 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, ТзОВ «Займер» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3 000,00 гривень; дата надання кредиту: 26 листопада 2020 року; строк кредиту: 30 днів; стандартна процентна ставка 2 % в день або 730% річних. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, яку склав позивач, станом на 31 січня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 15 660,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 3 000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 12 660,00 грн. Враховуючи наведене, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суддіТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні погодився сплати суму заборгованості за наданий йому кредитом на підставі договору від 26.11.2020 року, укладеним із ТзОВ «Займер» №163745.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив.
26 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» укладено Договір №163745 про надання фінансового кредиту, який містить його анкетні дані, та підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 1 Кредитного договору, ТОВ «Займер» надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3000 гривень; дата надання кредиту: 26 листопада 2020 року; строк кредиту: 30 днів, тобто до 25 грудня 2020 року; фіксована процентна ставка 2,00% на добу або 730% річних від суми кредиту.
Вказаний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL2685 ОСОБА_1 .
Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства (п. 6.8 Кредитного договору).
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №163745 від 26 листопада 2020 року укладений між ТзОВ «Займер» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надала, як і не спростувала факт укладання договору.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТзОВ «Займер» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Як вбачається з інформаційної довідки №659/04 від 09 квітня 2025 року, ТзОВ «Платежі онлайн» повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» проведено транзакція, згідно якої 26 листопада 2020 року на картку № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в розмірі 3 000 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.
Випискою з особового рахунку за кредитним договором №163745 від 26.11.2020 року, яка складена позивачем зазначено, що станом на 31 січня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 15 660,00 грн., яка складається з наступного: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 3 000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 12 660,00 грн.
28 жовтня 2021 року між ТзОВ «Займер» та ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого до ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту №163745 від 26.11.2020 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року, ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 згідно кредитного договору №163745 від 26 листопада 2020 року.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Суд при вирішенні справи користується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2024494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446\15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, позивач не скористався.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог в частині тіла кредиту в повному обсязі та часткового задоволення позовних вимог в частині нарахування відсотків за кредитною угодою.
Як уже зазначав суд, встановлено, п. 1.2 Договору зазначеного кредитного договору № 163745 від 26.11.2020 строк позики визначено сторонами 30 днів, розмір процентів становить 2% на добу (п.1.3 Договору). Додаткових угод про продовження строку кредитного договору між позивачем та первісним кредитором матеріали справи не містять.
Відтак, суд вважає неправомірним нарахування позивачем відсотків за користування кредитом поза строком кредитування, тобто понад 30 днів.
Сторонами було узгоджено графік повернення позики та сплати процентів, відповідно до якого фіксована процентна ставка за користування кредитом за період, з 26.11.2020 по 25.12.2020 становить 2,0% на день, що враховуючи розмір отриманого кредиту становить 60,00 грн. за добу (3 000*2,0% = 60,00 грн.)
Відтак, розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Договору №163745 від 26.11.2020 повинен становити 1 800 грн. (60 * 30 = 1 800 грн.).
Докази продовження строку договору №163745 від 26.11.2020 в матеріалах справи відсутні.
З огляду на те, що строк дії договору №163745 від 26.11.2020 не продовжувався, відповідачу безпідставно нараховано відсотки поза межами строку дії договору за період з 25.12.2020 по 31.01.2025.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка становить 4 800 грн. 00 коп., з яких: 3 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 1800,00 грн - прострочена заборгованість за процентами, нарахована у межах строку кредитування.
Враховуючи те, що суд встановив факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів за цим договором та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, а також доведено, що відповідач був повідомлений про умови кредитування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягають частковому задоволенню, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 4 800,00 грн.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд приходить до наступного
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних в розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 29 грудня 2023 року було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Пархомчуком С.В..
Крім того, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано Акт про отримання правової допомоги від 22 серпня 2025 року, згідно якого адвокатом Пархомчуком С.В. надано позивачу правничої допомоги на суму 10 500 грн. під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним довоором №163745 від 26.11.2020 року, а також Платіжну інструкцію №3 9509 від 22.08.2025 року, з якої вбачається, що позивачем було оплачено за правничу допомогу 10 500,00 грн.
Враховуючи те, що суд прийшов до переконання про часткове задоволення позову, що складає 30,65 відсотків від усієї заявленої позивачем суми позову, відтак із відповідача слід стягнути у користь позивача 3218,25 грн. витрат на правову допомогу та 742,34 грн. сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд ,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути ізОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 82/7, п/і 04080) заборгованість за кредитним договором №163745 від 26.11.2020 року в розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп., а також 742 (сімсот сорок дві) грн. 34 коп. судового збору, 3 218 (три тисячі двісті вісімнадцять) 25 коп. витрат на правову допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний зміст рішення суду складений 27.10.2025.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан