Справа № 608/1795/25
Провадження № 2/595/509/2025
03.11.2025
Бучацький районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Тхорик І.І.,
з участю секретаря Єдинак Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник Романенко М.Е., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 698546 від 04.09.2021, в розмірі 10419,1 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Заявлені вимоги мотивує тим, що 04 вересня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 698546.Підписанням договору ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит», ліцензія на надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, в повному обсязі, з урахуванням Паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тарифів та складають договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідач погодилась та зобов'язалася виконувати його умови. ТОВ «Слон Кредит» виконало своє зобов'язання перед відповідачем, зокрема, перерахувавши грошові кошти на картку відповідача у розмірі 10000 гривень. 28.08.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №2808-23, відповідно до якого, ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги за кредитним договором № 698546 від 04.09.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 10419,1 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту - 6966,92 грн; заборгованість за відсотками - 3452,18 грн. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільській області від 13 серпня 2025 року цивільну справу № 608/1795/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Бучацького районного суду Тернопільської області.
01 вересня 2025 року дана справа надійшла до Бучацького районного суду Тернопільської області.
За даними протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2025 року для розгляду вищевказаної справи визначено головуючого суддю Тхорик І.І.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14 жовтня 2025 року ухвалою суду вирішено перейти від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.
У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. не з'явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася повторно, не повідомивши суду про причини своєї неявки, про день та час слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву відповідач не скористалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 04 вересня 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 698546.
Відповідно до п.1.2. договору, ТОВ «Слон Кредит» надало ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов'язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Згідно п.1.3. та 1.6. договору,сума (загальний розмір) кредиту становить 12500,00 грн. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Згідно п.1.4. договору вбачається, що строк кредиту становить 365 днів, з кінцевим терміном повернення 04.09.2022 (включно).
Відповідно до п.1.5.Договору, тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 100,00% річних.
Згідно п.1.7. та 1.8. договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 332,75% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 22712,85 грн.
Згідно п.2.1. договору вбачається, що кошти кредиту у розмірі 10000 гривень надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку НОМЕР_1 або іншу платіжну карту, реквізити якої визначені споживачем в Особистому кабінеті або надані Товариству іншим шляхом, в тому числі, через засоби зв'язку; у розмірі 2500,00 гривень - на користь Товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом.
Відповідно до п.3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п.1.4 договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором (Графіком платежів).
Згідно п.10 Договору вбачається, що такий підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора Р863 04 вересня 2021 року о 10:30:58 год.
Відповідно до листа «іРау.ua» Вих. № 2646_230926171452 від 26.09.2023, виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення», ТОВ «УПР» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Відповідно до договору на переказ коштів № ФК-П19/09-06 від 30.09.2019 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 04.09.2021 10:32:45 на суму 10000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , призначення платежу - зачислення 10000 грн на карту НОМЕР_2 .
28.08.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 2808-23.
Відповідно до п.2.1. Договору факторингу, ТОВ «Слон Кредит» зобов'язався відступити ТОВ «Діджи Фінанс» права Вимоги зазначені в Реєстрі прав вимог, а ТОВ «Діджи Фінанс» зобов'язався їх прийняти та сплатити ТОВ «Слон Кредит» суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених Договором.
Згідно із п.4.1. Договору, право вимоги переходить від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «Діджи Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування.
Відповідно до платіжної інструкції № 4565 від 28 серпня 2023 року ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало на рахунок ТОВ «Слон Кредит» кошти в розмірі 1648712,45 грн , призначення платежу: оплата згідно договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023.
З Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог за Договором факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 вбачається, що ТОВ «Слон Кредит» передав, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняв Реєстр прав вимог за Договором, складений за формою згідно із Додатком № 1 до даного Договору.
Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 10419,1 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 6966,92 грн, сума заборгованості за відсотками - 3452,18 грн.
З розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 698546 від 04.09.2021, сформованого ТОВ «Слон Кредит», вбачається, що загальний розмір заборгованості становить 10419,10 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 6966,92 грн, сума заборгованості за відсотками - 3452,18 грн.
31.07.2024 позивач, як новий кредитор у зобов'язанні за кредитним договором № 698546 від 04.09.2021 направив відповідачу досудову вимогу Вих.№ 3556407923-АВ про погашення заборгованості в загальному розмірі 10419,1 грн.
З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи кредитний договір № 698546 від 04.09.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронних цифрових підписів сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» є правонаступником позикодавця ТОВ «Слон Кредит» за кредитним договором № 698546 від 04.09.2021, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, позикодавець вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором № 698546 від 04.09.2021, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 10419,1 грн.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася та доказів на спростування доводів позивача не надала.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що позивач на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги, набув права нового кредитора до відповідача, ту обставину, що фактично отримані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за договором про споживчий кредит за № 698546 від 04.09.2021 в розмірі 10419,1 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за подання позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, позовні вимоги підлягають задоволенню, тому понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання щодо компенсації ТОВ «Діджи Фінанс» витрат, пов'язаних з правовою допомогою, суд виходить з наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В позовній заяві представник позивача, Романенко М.Е. просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, які пов'язані з розглядом справи в суді.
На підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви долучено копію Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Лівак І.М.; додаткову угоду № 698546 до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, згідно якої адвокат зобов'язазвся здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості та акт 698546 про підтвердження факту надання правничої (праової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, наданих послуг) від 30.05.2025 згідно з якими вартість за надані адвокатом послуги та виконані роботи становить 6000 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВА № 841 від 22.07.2016.
Разом з цим, керуючись критеріями, визначеними у пунктах 1 та 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, та з урахуванням ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача 6000 грн витрат на правову допомогу.
Проте, аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що визначений представником позивача розмір оплати є дещо завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 10419,1 грн, тобто справа відноситься до малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу є непропорційною щодо ціни позову, тому сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 3000 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 698546 від 04 вересня 2021 року в сумі 10419 (десять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн 10 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.
В решті витрат на правничу допомогу відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Бучацького районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ, ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: І. І. Тхорик