Справа № 595/1190/25
Провадження № 2/595/467/2025
03.11.2025 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Созанської Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Оринник Надія Сергіївна, до Міністерства оборони України про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, -
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Оринник Н.С., звернулася до Бучацького районного суду Тернопільської області із позовом, у якому просить встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на повному утриманні батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою судді від 21 серпня 2025 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання.
21 жовтня 2025 року від представника відповідача Міністерства оборони УкраїниКравціва Р.Ю. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому представник просить зупинити провадження у справі №595/1190/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №308/17634/23, яке обґрунтоване тим, щоКасаційним цивільним судом у складі Верховного Суду ухвалою від 05 березня 2025 справу № 308/17634/23 про встановлення факту перебування особи на утриманні було передано розгляд Великої Палати Верховного Суду. Передаючи справу на розгляд Великої Палати, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду звернула увагу на те, що за змістом статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" утриманцями, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Ключовим питанням при вирішенні того, чи перебувала онука на утриманні загиблого військовослужбовця, є те, чи має така онука саме як член його сім'ї право на пенсію у разі втрати годувальника. Отже, після відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги встановлення в окремому провадженні у порядку цивільного судочинства того, що онука загиблого військовослужбовця була його утриманкою, означатиме встановлення її належності до членів його сім'ї та визнання права такої онуки на отримання пенсії у разі втрати годувальника. Проте загальний суд за правилами цивільного судочинства не може, встановлюючи факт перебування на утриманні, визнавати належність онуки до членів сім'ї загиблого військовослужбовця та створювати передумови як для вирішення спору про право на призначення й отримання одноразової грошової допомоги, так і для вирішення спору про право такого утриманця на отримання пенсії у разі втрати годувальника і набуття такого права. Водночас Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Зазначила, що судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення такого факту, є загальний суд, який діє за правилами цивільного судочинства. У зазначеній постанові, на переконання колегії суддів, Велика Палата Верховного Суду сформулювала загальний (універсальний) висновок, за змістом якого будь-який факт з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги має розглядатися в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, а також фактично виснувала, що між заявниками та державою в особі відповідного органу військового управління не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги. Виходячи з наведених обставин, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 справу № 308/17634/23 було прийнято до провадження. Представник заінтересованої особи у поданому клопотанні покликався на те, що правовідносини у вказаній справі є подібним до правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, а саме: заявник звернулась до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання одноразової грошової допомоги за загибель батька; Міноборони документи заявника відправлено на доопрацювання, оскільки із поданих заявницею документів, така не відноситься до встановленого статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема не надано документів, які б підтверджували право на призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» або факт призначення даного виду пенсії; заінтересованою особою в ході розгляду даної справи заперечується факт перебування заявниці на утриманні у цивільного чоловіка з мотивів недоведеності такого. Просив дане клопотання розглянути у його відсутність.
Представник позивачки - адвокат Оринник Н.С. у підготовче судове засідання не з'явилася. Згідно поданого нею клопотання просить провести судове зсідання без участі позивача та її представника. Щодо вирішення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі покладається на думку суду.
Розглянувши клопотання представника заінтересованої особи про зупинення провадження у справі, ознайомившись із клопотанням представника позивачки, у якому представник щодо вирішення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі поклалася на думку суду, суд зазначає таке.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 308/17634/23 про встановлення факту перебування особи на утриманні.
Касаційний суд у вказаній справі зазначив, що вважає за необхідне відступити від наведеного загального висновку щодо застосування відповідних норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), та зазначити, що:
"Ключовим питанням при вирішенні того, чи перебувала особа на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, є те, чи має така особа саме як член його сім'ї право на пенсію у разі втрати годувальника. Після відмови у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги встановлення в окремому провадженні у порядку цивільного судочинства того, що особа була утриманкою загиблого (померлого) військовослужбовця, означатиме встановлення її належності до членів його сім'ї та визнання права такої особи на отримання пенсії у разі втрати годувальника, навіть якщо цю пенсію їй держава не призначила. Проте загальний суд за правилами цивільного судочинства ні в окремому, ні у позовному провадженні не має таких повноважень.
Більше того, встановлення за правилами цивільного судочинства факту перебування особи як члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця на його утриманні може суперечити витягу з особової справи (послужного списку) цього військовослужбовця й облікової картки про склад його сім'ї, в яких він цю особу членом своєї сім'ї не вказував.
Розгляд справи в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства неможливий за наявності спору про право, зокрема й про право на призначення й отримання одноразової грошової допомоги особою, яка стверджує, що перебувала на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, та пенсії у разі втрати годувальника для неї.
Якщо особа отримала відмову у призначенні одноразової грошової допомоги чи пенсії у разі втрати годувальника, немає підстав стверджувати, що спір із повноважним органом держави, зокрема військового управління, у неї відсутній, і що фактично для збирання доказів і оскарження такого рішення в адміністративному суді вона може використовувати можливості цивільного судочинства. Те, що відповідний орган держави не може претендувати на отримання допомоги чи пенсії, не означає, що він у кожному випадку від імені держави висловлює згоду з призначенням таких соціальних виплат. Тому в особи може виникати спір із державою в особі такого суб'єкта владних повноважень щодо призначення та виплати вказаних допомоги і пенсії.
Чинне законодавство не дає підстав для висновку про те, що встановлення факту перебування на утриманні померлого (загиблого) військовослужбовця для цілей призначення та виплати одноразової грошової допомоги чи пенсії у разі втрати годувальника можливе на підставі рішення загального суду в окремому чи позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.
Не можна ініціювати судове провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин (фактів), які становлять предмет доказування у провадженні в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу в такому провадженні належним і допустимим.
Можливість встановлення певного юридичного факту у цивільному судочинстві передбачена для іншої мети, ніж вирішення спору, зокрема й адміністративного спору щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, крім випадків, передбачених законом. Такий винятковий випадок передбачений статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 3515-IX від 09 грудня 2023 року лише щодо факту проживання однією сім'єю жінки (чоловіка) із загиблим (померлим) військовослужбовцем, які не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Спір про право на одноразову грошову допомогу (її призначення та виплату) чи про право на отримання пенсії у разі втрати годувальника належить до юрисдикції адміністративного суду. Встановлення відповідного факту є необхідним та можливим під час розгляду справи в суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб'єкта владних повноважень про відмову у здійсненні такої виплати. У такому випадку факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця є підставою адміністративного позову, а не його предметом. Цей юридично значимий факт як одна з фактичних підстав позову належить до предмета доказування та підлягає встановленню під час вирішення публічно-правового спору в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, не можна розглядати у цивільному судочинстві заяви про встановлення фактів з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця після відмови у її призначенні органом військового управління або за встановлення спору про право з державою в особі такого органу, крім випадків, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Разом з тим, не виключається вирішення питання про встановлення таких фактів у цивільному судочинстві в порядку позовного провадження за відсутності спору з органом військового управління, але за наявності інших заінтересованих осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги, та спору між ними щодо права на призначення й отримання цієї допомоги».
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року справу № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) прийнято до розгляду.
Станом на 03 листопада 2025 року рішення за результатами розгляду вказаної справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє.
Предметом заяви у справі № 595/1190/25 є встановлення факту перебування позивачки на утриманні загиблого батька військовослужбовця. Метою подання заяви є можливість призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі у випадку, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об'єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду та прийняття ними справи до свого провадження.
У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 265/2189/20 вказано, що: «підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України)».
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку про наявність передбаченої пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України підстави для зупинення провадження у справі, оскільки правовідносини у даній справі є подібними за предметом та підставами, умовами застосування правових норм з правовідносинами у справі № 308/17634/23, відтак провадження у справі слід зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 308/17634/23, з метою забезпечення єдності судової практики та ухвалення законного та справедливого рішення за наслідками розгляду справи № 595/1190/25.
Керуючись ст. ст. 252, 253, 260, 261, 315, 318, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Клопотання представника відповідача Кравціва Р.Ю. про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Зупинити провадження у цивільній справі № 595/1190/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Оринник Надія Сергіївна, до Міністерства оборони України про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, до ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 308/17634/23.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Л. І. Созанська