Справа № 1-кп/593/2/2025
"27" жовтня 2025 р. Колегія суддів Бережанського районного суду Тернопільської області у складі:
головуючої-судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
з участю прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Бережани Тернопільської області у кримінальному провадженні № 12013210190000534, внесеному 15 червня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кізел Пермської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, розлученого, пенсіонера, непрацюючого, не депутата, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, про звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст.190 та ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ст.49 КК України,-
Згідно обвинувального акту, складеного і затвердженого 08 грудня 2014 року, ОСОБА_6 органами досудового розслідування обвинувачувався у тому, що завідомо знаючи, що 03 лютого 2008 року строк дії ліцензії кредитної спілки "Довіра" на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) від членів кредитної спілки на депозитні рахунки закінчився, шляхом обману, зокрема, представившись головою КС «Довіра» та зловживаючи довірою вкладників депозиту ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , не повідомив їх про закінчення строку дії ліцензії установи та умисно і, з метою заволодіння їхніми коштами, протягом 2008 року переуклав депозитні договори, на підставі яких отримав від вказаних вкладників грошові кошти в сумі 537 043 гривні, які їм не повернув, чим спричинив їм матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.
Такі дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.4 ст.190 КК України за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненого в особливо великих розмірах.
У подальшому, прокурор змінив згадане обвинувачення ОСОБА_6 , подавши суду новий обвинувальний акт, затверджений 30 листопада 2015 року заступником прокурора Тернопільської області старшим радником юстиції ОСОБА_21 ..
У новому обвинувальному акті прокурор вказав, що під час судового слідства у вказаному кримінальному провадженні встановлені нові фактичні обставини, відповідно до яких вбачаються підстави для зміни правової кваліфікації та обсягу обвинувачення ОСОБА_6 і кваліфіковано його дії за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).
Таким чином, прокурор, як сторона обвинувачення, під час судового розгляду справи, підтримувала обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 та ст. 190 КК України.
У свою чергу, потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , як сторона обвинувачення, підтримали попереднє обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України, подавши суду письмові заяви.
Таким чином, судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 здійснювався за зміненим обвинуваченням прокурора за ч.1 ст. 190 КК України і за обвинуваченням потерпілих ( попереднім) за ч.4 ст. 190 КК України.
Під час судового розгляду справи, 27 жовтня 2025 року обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності притягнення його до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вказане клопотання підтримав у повному обсязі і просив його задовольнити. В обґрунтування клопотання пояснив, що з часу вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень минуло більше, як п'ятнадцять років, від слідства і суду він протягом вказаного строку не ухилявся, нових злочинів не вчинив. Також повідомив та підтвердив суду, що йому відомо, що підстави закриття кримінального провадження, визначені ст. 49 КК України, не є реабілітуючими.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні клопотання свого підзахисного обвинуваченого ОСОБА_6 підтримав і просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 у засіданні суду не заперечив щодо задоволення клопотання обвинуваченого та підстав, якими воно обґрунтоване, а саме, що зважаючи на дату вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину - червень 2008 року, станом на жовтень 2025 року закінчився визначений статтею 49 КК України 15-ти річний термін давності кримінальної відповідальності за таке кримінальне правопорушення, - як за ч.1 ст. 190 так і за ч.4 ст. 190 КК України. Дійсно, 11 січня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 був оголошений у розшук, однак такий факт мав місце вже після закінчення згаданого 15- ти річного строку, протягом якого він міг бути притягнутий до кримінальної відповідальності. А тому, сторона обвинувачення вважає, що провадження стосовно обвинуваченого із зазначених підстав може бути закрите, а обвинувачений звільнений від кримінальної відповідальності за інкримінованими йому обвинуваченням кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч.1 ст. 190 та ч.4 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 КК України.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , беручи участь в судовому засідання дистанційно в режимі відеоконференції, із клопотанням обвинуваченого не погодилися, просили відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень щодо клопотання вказали на те, що обвинувачений не відшкодував їм, заподіяні вчиненням кримінального правопорушення, матеріальні збитки.
Суд не вважає обґрунтованими такі заперечення сторони потерпілих, оскільки питання відшкодування заподіяних злочином збитків може бути реалізоване шляхом звернення потерпілих до суду із відповідним позовом у порядку цивільного судочинства. Та обставина, що обвинувачений не відшкодував потерпілій стороні збитки (шкоду), завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не є визначеною чинним законом підставою для відмови і неможливості застосування судом у цій справі положень ст. 49 КК України для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності.
Потерпілі ОСОБА_22 та ОСОБА_23 в судове засідання повторно не з'явились, хоч про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, не повідомили суд про причину своєї неявки та клопотань про відкладення розгляду справи суду не подали.
Потерпілі ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_19 та ОСОБА_16 , в судове засідання повторно не з'явились, хоч про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, однак в матеріалах кримінального провадження містяться письмові заяви про проведення судових засідань у їх відсутності.
Суд прийшов до висновку про можливість вирішення клопотання обвинуваченого за відсутності вказаних осіб.
Колегія суддів, розглянувши клопотання обвинуваченого, заслухавши з цього приводу думку його захисника, позицію прокурора та потерпілих, вважає, що вказане клопотання підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ч.3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6 за ч.1 ст. 190 КК України належить до проступків, а ч. 4 ст. 190 КК України до особливо тяжких злочинів.
Санкцією ч.1 ст.190 КК України (чинної в редакції на час вчинення обвинуваченим злочину - червень 2008 року) визначено покарання за вчинення такого кримінального правопорушення у виді: штрафу у розмірі до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Санкцією ч. 4 ст. 190 КК України (чинної в редакції на час вчинення обвинуваченим злочину у 2008 році) передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 12 років з конфіскацією майна.
Положеннями статті 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
- два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
- три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
- п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
- десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
- п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, з дня вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень пройшло більше п'ятнадцяти років, у суду відсутні відомості про вчинення за вказаний період обвинуваченим нових злочинів.
Таким чином обставин, за яких обвинувачений ОСОБА_6 не міг би бути звільнений від кримінальної відповідальності за інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями, передбаченими, як ч.1 ст. 190 так і ч.4 ст.190 КК України за перебігом строку давності, у судовому засіданні не встановлено.
Отже, виходячи із встановлених у судовому засіданні фактичних обставин справи, суд вважає можливим застосувати давність щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та звільнити його від кримінальної відповідальності за строками давності за інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч.1 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України, а провадження у справі - закрити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 49 КК України, п.1 ч.2 ст. 284, ст.285, 286, 288, 350, 372 КПК України, колегія суду, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої за ч.1 та ч.4 ст. 190 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п.5 ч.1 ст.49 КК України.
Кримінальне провадження, внесене 15 червня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210190000534 стосовно ОСОБА_6 за ч.1 та ч.4 ст. 190 КК України закрити у зв'язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Ухвала суду може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення через Бережанський районний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено та проголошено о 17 год. 00 хв. 30 жовтня 2025 року.
Головуюча:
Судді: