Справа № 485/1194/25
Провадження № 2/485/549/25
03 листопада 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Квєтка І.А.,
секретар судового засідання Семенака А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Російська Федерація в особі посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що російська федерація здійснила військову агресію та окупацію суверенної території держави Україна, чим порушила її право на свободу та повагу до честі і гідності, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії.
Вказує, що через постійні повітряні тривоги та необхідність перебувати тривалий час в укритті, бомбардування об'єктів критичної інфраструктури, вона зазнала душевних страждань, оскільки переживала стрес, відчай, тривогу та безпорадність. Для забезпечення безпеки та захисту порушених прав позивач змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити місце проживання, що порушило її звичний уклад життя та позбавило нормального спілкування з ріднею.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просила стягнути з держави російська федерація на її користь моральну шкоду у розмірі 35 000 євро, що еквівалентно 1 682 887,50 грн.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяви просила про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача держави Російська Федерації в особі посольства Російської Федерації в України про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
23.12.2022 набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справа та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993."
Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинила поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються, а згідно з повідомленням Міністерства закордонних справ України через повномасштабну агресію росії проти України дипломатичні відносини між Україною та росією розірвано.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжено.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", зокрема, пред'явлення позову до іноземної держави, - може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету російської федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.
З урахуванням вище зазначеного, виклик відповідача здійснювася шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та без отримання згоди російської федерації бути відповідачем у справі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З 24 лютого 2022 року розпочалося та триває повномасштабне вторгнення збройних сил держави-агресора рф на суверенну територію України.
02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 "Агресія проти України" визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію "Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні", схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
Згідно ст. 1 Закону України "Про оборону України" збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Силові дії російської федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року.
Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (п.1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01 серпня 1975 року, договори, укладені між Україною та росією, зокрема про українсько-російський державний кордон, російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статті 2 Статуту ООН.
Додатковий протокол № 1 до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08 червня 1977 року, а саме, стаття 91 встановлює, що сторона, що перебуває у конфлікті й порушує положення Конвенцій або цього Протоколу, повинна відшкодовувати завдані збитки, якщо для цього є підстави. Вона несе відповідальність за всі дії, що вчиняються особами, які входять до складу її збройних сил.
Згідно із ч.6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
Судом встановлено, що за даними копії паспорту № НОМЕР_1 , виданого 17 жовтня 2024 року органом 4826, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у с.Вавилове Снігурівського району Миколаївської області, є громадянкою України (а.с.7). Місце її проживання з 18 червня 2014 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями відділу обліку та моніторингу інформації УДМС України в Миколаївській області від 19 червня 2025 року (а.с.13).
Відповідно до довідки від 14 червня 2022 року № 1311-7001280845 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Виконавчим комітетом Буської міської ради Золочівського району Львівської області, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).
Рішенням Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №60 від 22 січня 2025 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, у зв'язку тим, що вона зазнала психологічного насильства, так як перебувала в окупації в зв'язку з повномаштабним вторгненням рф в Україну.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №390 від 22 грудня 2022 року с. Вавилове Шевченківської сільської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області віднесене до тимчасово окупованих російською федерацією територій України в період з 04 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року, з 11 листопада 2022 року і до теперішнього часу вся Шевченківська сільська територіальна громада Миколаївського району Миколаївської області віднесена до територій можливих бойових дій.
Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Порядком надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, затв.постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 268, визначено, що психологічним насильством, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - психологічне насильство), є моральні та психологічні страждання (травми) дитини, які вона перенесла внаслідок проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, депортації, примусового переміщення, незаконного утримання, у тому числі в полоні, як наслідок залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок отриманих у результаті збройного конфлікту поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном її батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них - із числа осіб, визначених пунктом 3 Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 78, ст. 2605).
Відповідно до ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (п. 3 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
У даній справі загальновідомим є факт збройної агресії російської федерації проти України та окупації частини території України. Наданими доказами доведено, що позивач ОСОБА_1 , будучи неповнолітньою, опинилася під окупацією військ держави-агресора російської федерації, внаслідок чого зазнала психологічних страждань. Зазначені обставини змусили ОСОБА_1 змінити місце проживання на більш безпечніше, що порушило її звичний спосіб життя та особисті зв'язки.
Тобто позивач довела, що держава Російська Федерація своїми протиправними діями порушила особисті права ОСОБА_1 , заподіявши моральних страждань, а тому має відповідати за заподіяну шкоду.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.95 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Визначаючи розмір відшкодування заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди суд виходить з характеру та обсягу заподіяних їй моральних страждань, тривалості перебування в умовах окупації з березня до червня 2022 року, її неповнолітнього на той час віку, часові межі вимушеного переселення, можливості повернутися додому з листопада 2022 року у зв'язку з деокупацією території ЗСУ, та визначає її розмір у сумі 300 000 грн., що відповідатиме вимогам розумності і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 35 000 євро, що еквівалентно 1 682 887,50 грн., позивач у позові послалася на рішення Європейського суду з прав людини, якими було визначено розмір компенсації моральної шкоди в інших справах та за інших обставин. Проте на обгрунтування розміру заявленого розміру компенсації позивач власного розрахунку з урахуванням наведених нею конкретних обставин та глибини заподіяних їй душевних страждань суду не надала.
Визначаючи розмір компенсації в національній валюті суд виходить положень ст.524 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Тлумачення ч.2 ст. 524 ЦК України свідчить, що учасники цивільного обороту можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті в договорі.
Підстав для допустимості визначення відшкодування (компенсації) шкоди в іноземній валюті, окрім випадків якщо зокрема, її викрадено, чинний ЦК не містить.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення у розмірі 300 000 грн., решта вимог недоведені.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого при подачі позову позивач звільнена в силу приписів п.22 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.12, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди - задовільнити частково.
Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн (триста тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з держави Російська Федерація в дохід держави Україна 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) судового збору.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя І.А.Квєтка
Повне рішення складено 03.11.2025 року.