Справа № 331/4943/25
Провадження № 2/331/2985/2025
іменем України
04.11.2025
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Фісун Н.В., за участю секретаря Коростельовій К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
27.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Свої вимоги сторона позивача обґрунтовує тим, що відповідно до Рішення Олександрівського районного суду міста Запоріжжя 25.10.2018 справа №331/4164/18 з Відповідача, ОСОБА_2 , на користь Позивача, ОСОБА_1 , були присуджені аліменти у вигляді твердої грошової суми у розмірі 2100 грн щомісяця на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 .
Проте зазначена сума є явно недостатньою для забезпечення належного рівня життя та розвитку дитини. Враховуючи той факт, що відповідач вже біля 5 років проживає у Республіці Польщі та дуже вдало переховує свої доходи. Розмір встановлений у 2018 році Позивач вважає замалим для повноцінного утримання дитини. А також той факт, що Позивач має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , 2009 р.н.
У дитини суттєво погіршився стан здоров'я. Позивач змушена регулярно відвідувати медичні заклади, здавати платні аналізи, консультуватися з лікарями. На підтвердження цього надаються результати аналізів та медичні висновки. Витрати на лікування значно перевищують розмір аліментів, що надходять від Відповідача. Водночас Відповідач відмовляється брати участь у фінансуванні цих витрат, фактично ухиляючись від своїх батьківських обов'язків. Крім того, він систематично перешкоджає можливості виїзду дитини за кордон для оздоровлення та навчання, допускає образливі висловлювання на адресу Позивача, що негативно впливає на психологічний стан дитини.
Прохає суд Змінити спосіб стягнення аліментів з Відповідача, ОСОБА_2 , на користь Позивача, ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої грошової суми у розмірі 2100 грн на 1/4 (одну четверту) частину від середньої заробітної плати у Запорізькій області, що визначається та оприлюднюється Державною службою статистики України, або встановити тверду грошову суму 5500грн.щомісяця.
Ухвалою Олександрівскьго районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Олександрівскьго районного суду м. Запоріжжя від 04.09.2025 року відкрито провадження в справі. Призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Суд, всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отримувати необхідний і достатній розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Судом встановлено, батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.06.2015 року.
Рішенням Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 25.10.2018 справа №331/4164/18 змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2018 року, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , іпн НОМЕР_3 , зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2015 р.н., зі стягнення не менше 50% прожиткового мінімуму на стягнення у розмірі 2100,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства»).
Згідно з нормами ст. 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Разом з тим ч. 1 ст. 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.192 ч.1 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося її матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан її здоров'я чи дитини, або ж покращилося матеріальне становище, змінився сімейний стан (зменшилась кількість утриманців) чи стан здоров'я платника аліментів.
При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як вбачається з матеріалів справи, за Рішенням Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 25.10.2018 справа №331/4164/18 Змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2018 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2015 р.н., зі стягнення не менше 50% прожиткового мінімуму на стягнення у розмірі 2100,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
Подаючи позов про зміну способу стягнення присуджених аліментів, позивачка заявляла вимогу про стягнення аліментів з Відповідача, ОСОБА_2 , на користь Позивача, ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої грошової суми у розмірі 2100 грн на 1/4 (одну четверту) частину від середньої заробітної плати у Запорізькій області, що визначається та оприлюднюється Державною службою статистики України, або встановити тверду грошову суму 5500грн.щомісяця.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При вирішенні вимог щодо розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я, здоров'я та матеріального становища дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Таким чином, поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів, позивачці у контексті норми ч. 1 ст. 192 СК України належало доводити зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Статтею 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
При цьому, з огляду на Порядок № 1078, зокрема Додаток 1 «Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації» до Порядку, індексація проводиться щомісячно (колонка «Величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації» у таблиці Додатку 1), починаючи з місяця, у якому величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації і подальша зміна розміру індексації відбувається у разі, коли індекс споживчих цін наростаючим підсумком знову перевищить поріг індексації.
Відповідно до абзаців один, два пункту 104 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 686/5088/20 (провадження № 61-18580св21), від 21 червня 2024 року в справі № 342/1390/19.
З викладеного вбачається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, повинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Отже, тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про зміну способу стягнення аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації (підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 частину 2 статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі №682/3112/18 зазначила, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі, у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено правовий висновок про те, що тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості. Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
З огляду на зазначене, доводи позивачки не є підставою для задоволення вимог про зміну способу стягнення аліментів, оскільки сума , яка стягнута за рішенням суду є явно недостатньою для забезпечення належного рівня життя та розвитку дитину, не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством, а посилання у позовній заяві , що Відповідач проживає у Польщі та вдало приховує свої доходи, не підтверджені належними доказами у даній справі.
Матеріали справи не містять інформації у якому порядку виконується рішення суду від 25.10.2018 року (добровільно чи примусово, через органи державної виконавчої служби або приватним виконавцем). Разом з цим, ОСОБА_1 не позбавлена можливості пред'явити виконавчий лист до виконання, у разі невиконання відповідачем вимог законодавства про виплату мінімального розміру аліментів на дитину.
Матеріали справи не містять інформації чи зверталася позивачка до державної виконавчої служби з відповідною заявою щодо проведення індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, враховуючи вищевказані зміни та положення Закону України від 17.05.2016 «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі».
За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Законом України «Про внесення змін до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 01 вересня 2020 року №831-ІХ встановлено, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.
У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Таким чином, поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника, позивачці належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу. Позивач вказаних доказів суду не надала.
За таких обставин, у випадку отримання відповідачем мінімальної заробітної плати зміна способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку його доходів призведе до погіршення матеріального становища дитини та зменшення розміру аліментів, що заборонено приписами СК України, ЗУ «Про охорону дитинства» та Конвенцією про права дитини.
Враховуючи, що належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров'я, інших обставин, які відповідно до ст. 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу для визначення розміру аліментів в частці від такого доходу позивачкою не надано, суд вважає відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачка не позбавлена можливості в разі понесення нею додаткових витрат на дитину, що не покриваються аліментами, звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення понесених додаткових витрат, зокрема якщо такі витрати пов'язані з особливими обставинами, зокрема і захворюванням дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).
Отже, доводи позивача не є підставою для задоволення вимог про зміну способу стягнення аліментів у спосіб, визначений у позовній заяві, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючисьст.ст.10, 12, 13, 77-81, 259,263-265,268,279,352,354 ЦПК України, ст.ст. 180,181,182,192 України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд,-
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.11.2025.
Реквізити сторін по справі:
Позивач по справі:
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач по справі:
ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
Суддя: Н.В. Фісун