Справа № 331/6253/25
Провадження № 1-кс/331/2004/2025
24 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62024170020004565 від 27.06.2024 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який проходить військову службу на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який має середню освіту, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Слідчий СВ ВП № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В клопотанні органу досудового розслідування зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2024 № 77 ОСОБА_4 призначено на посаду гранатометника 1 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 2 стрілецької роти у військовому званні «солдат».
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби, солдат ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст. ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
В свою чергу, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
02.06.2024 року солдат ОСОБА_4 , реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , в порушення статутних вимог, в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , тобто до моменту самостійного повернення на військову службу до військової частини НОМЕР_2 .
Так в період з 02.06.2024 по 21.08.2025 солдат ОСОБА_4 без поважних причин обов'язки військової служби не виконував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину для подальшого проходження військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього, до моменту самостійного повернення на військову службу до військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, ОСОБА_4 , за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад 3 доби, вчинене в умовах військового стану.
24.10.2025 року у кримінальному провадженні військовослужбовцю ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, який проходить військову службу на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який має середню освіту, неодружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування; протоколами допитів свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок про недбале ставлення ОСОБА_4 до військової служби та покладених на нього обов'язків. Своїми противоправними діями ОСОБА_4 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Крім того, бажання ОСОБА_4 уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.
Не утворює підстав для звільнення підозрюваного і участь останнього у бойових діях пов'язаних з захистом суверенітету та незалежності України, оскільки ці обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для ОСОБА_4 жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно підозрюваного під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту ОСОБА_4 .
Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_7 під вартою, немає, відсутні інші дані, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 , може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням ОСОБА_4 тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник у судовому засіданні проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення прокурора, підозрюваного, думку захисника, дослідивши доводи клопотання, долучені до нього копії документів, дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 62024170020004565 від 27.06.2024 року, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
24.10.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання слідчого узгоджено з начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , оформлено відповідно до вимог ст. 184 КПК України. Копію клопотання та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, отримані підозрюваним завчасно до судового розгляду.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування; поясненнями ОСОБА_4 ; протоколами допитів свідків; та іншими матеріалами кримінального провадження.
Згідно з положень ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявними у справі допустимими доказами.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 5 до 12 років позбавлення волі, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Крім цього, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, будучи військовослужбовцем НГУ в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), зокрема самовільно залишив місце несення служби, що не виключає наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень.
Аналіз вищенаведених обставин та даних про особу підозрюваного дає підстави для висновку про обґрунтованість ризиків, передбачених п.п. 1, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_4 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.
До того ж, застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_4 неможливо, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, враховуючи обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено вище, а також беручі до уваги положення ч. 8 ст. 176 КПК України, слідчий суддя доходить висновку про доцільність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 407 КК України.
Оскільки відповідно до змісту вказаної норми це є правом, а не обов'язком слідчого судді або суду, кожний такий випадок слід розглядати окремо крізь призму конкретних обставин, викладених в повідомлення про підозру в сукупності з даними про особу підозрюваного.
В даному випадку слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено необхідність та доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативи у вигляді застави, оскільки слідчий в клопотанні тільки послалася на відповідні положення законодавства, однак не наведено конкретних підстав й не підтверджено їх доказами. Не доведено такої необхідності й прокурором під час розгляду клопотання.
Тому, враховуючи майновий стан підозрюваного, конкретні обставини інкримінованого діяння, що викладені в повідомленні про підозру, а також з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ст. 182 КПК України в 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.
В разі внесення застави підозрюваного слід зобов'язати: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню, з визначенням розміру застави.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст. 131, 132, 176-179, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62024170020004565 від 27.06.2024 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», строком на 60 діб.
Взяти негайно під варту в залі судового засідання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу за наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26316700, рахунок № UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по справі № 331/6253/25, Олександрівський районний суд м. Запоріжжя.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,
2) не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду,
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби);
4) утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Роз'яснити підозрюваній особі наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали доручити співробітникам Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Термін дії ухвали закінчується 23 грудня 2025 року о 15 годині 45 хвилин.
Строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою відраховувати з 24 жовтня 2025 року - 15 годин 45 хвилин.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено 24 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1