Справа №345/2118/22
Провадження № 1-кп/345/71/2025
04.11.2025 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62022140150000004 від 26.05.2022 про обвинувачення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, на даний час не працюючого, розлученого, особи з інвалідністю другої групи, учасника бойових дій, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_5
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.
В обвинувальному акті зазначені наступні фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 №64 старшого сержанта ОСОБА_2 призначено на посаду начальника групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 №64 старший сержант ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині, старший сержант ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України та Законів України.
Згідно з п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Про введення в дію воєнного стану старшому сержанту ОСОБА_2 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення України.
Відповідно до вимог бойового розпорядження Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України №23-бр/дск від 11.04.2022, з метою нарощування спроможностей ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », командиру військової частини НОМЕР_1 до 25.05.2022 необхідно відрядити до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) частину військовослужбовців зазначеної військової частини.
Після чого, на виконання вищевказаного бойового розпорядження, розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, серед інших, до 25.05.2022 до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) відряджено до АДРЕСА_2 старшого сержанта ОСОБА_2 - начальника групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 .
Зазначене розпорядження 24.05.2022 командир військової частини НОМЕР_1 підполковник Ковальчишин довів перед строєм всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі, старшому сержанту ОСОБА_2 .
Крім того, 24.05.2022 розпорядження №326 від 22.05.2022 доведене до ОСОБА_2 під підпис.
В подальшому, 24.05.2022, не бажаючи виконувати розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, старший сержант ОСОБА_2 написав рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 про те, що він не в змозі виконати зазначене розпорядження, оскільки є обмежено придатним до військової служби згідно з висновком військово-лікарської комісії.
При цьому, станом на 24.05.2022 старший сержант ОСОБА_2 військово-лікарської комісії для визначення стану придатності його до військової служби не пройшов.
В подальшому, в період з 06.06.2022 по 16.06.2022 старший сержант ОСОБА_2 знаходився на обстеженні в умовах денного стаціонару поліклініки №1121 Міністерства оборони України та був оглянутий військово-лікарською комісією.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії поліклініки №1121 Міністерства оборони України №1089/1 від 16.06.2022 старший сержант ОСОБА_2 на підставі статей 39б, 13б, 42б графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби та останньому протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.
У свою чергу, військова частина НОМЕР_1 не входить до складу десантно-штурмових військ, плавскладу, морської піхоти, а посада старшого сержанта ОСОБА_2 не передбачає проходження військової служби у спецспорудах.
Таким чином, старший сержант ОСОБА_2 24.05.2022, перебуваючи у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), проходячи військову службу за контрактом, всупереч вимогам ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 30, 37, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи ознайомленим із розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, з метою уникнення вибуття за межі Івано-Франківської області, відкрито відмовився виконати законний наказ (бойове розпорядження) свого начальника - командира військової частини НОМЕР_1 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 402 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив, що вчинив кримінальне правопорушення, яке йому інкриміноване. Пояснив, що з 2019 року він проходив військову службу за контрактом та служив у 10 гірсько-штурмовій бригаді. Станом на квітень 2022 року він проходив лікування у військовій поліклініці НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 . Через проблеми зі здоров'ям його наказом командувача Збройних Сил України переведено з 10 ГШБ у військову частину НОМЕР_1 , НОМЕР_3 батальйон територіальної оборони, НОМЕР_4 бригади АДРЕСА_1 на посаду командира взводу матеріально-технічного забезпечення. У зв'язку з цим його терміново виписали з поліклініки. Недолікувавшись, виконуючи наказ командувача, він поїхав в частину здав посаду та 01 травня 2022 р. прибув у НОМЕР_3 батальйон територіальної оборони, де йому повідомили, що такої посади для нього немає та запропонували йому посаду командувача групи командо-штабних машин. Хоча це була значно нижча посада, але він погодився, не висловлюючи будь-якого незадоволення.
За новим місцем служби він повідомляв командування, що в нього є направлення, щоб долікуватися, бо стан його здоров'я був поганий. Однак, його не направляли на лікування, мотивуючи це тим, що зараз немає печатки. Незважаючи на це, всі обов'язки по службі він виконував на скільки йому це дозволяв стан здоров'я. Хоча паморочилось в голові і боліла нога.
Одного дня в травні 2022 року під час шикування зачитали наказ про вибуття військовослужбовців, в тому числі і його, в зону проведення бойових дій. Невдоволення на шикуванні під час оголошення наказу не висловлював, мовчки вислухав його, ознайомився з його змістом та підписався у ньому. Однак, після шикування він підійшов до капітана ОСОБА_6 . Згідно зі Статутом як військовослужбовець він пояснив, що не може виконати на даний момент наказ про вибуття в зону бойових дій через стан свого здоров'я. Написав відповідний рапорт. Він не відмовлявся виконувати наказ, а просто не міг його виконати.
На другий день приїхала військова служба правопорядку та почала проводити розслідування щодо невиконання бойового розпорядження. А згодом розпочалося кримінальне провадження про відмову від виконання наказу. Вже під час слідства він неодноразово звертався з клопотаннями, щоб дали йому можливість пролікуватися, а також направили на ВЛК, але кожного разу отримував відмову від юриста військової частини. При цьому у лікарні йому відмовляли прийняти на лікування, оскільки він військовослужбовець, а військова частина не надавала на це згоди. Йому ставало гірше, у зв'язку з чим він звернувся до відділу ендокринології Калуської ЦРЛ, де його прийняли не як військовослужбовця. Тобто він пройшов лікування без відриву від військової служби. Йому стало легше, запаморочень стало менше, однак, нога чорніла.
Коли вже кримінальне провадження було в суді та проводились судові слухання, його знову бойовим розпорядженням направили в зону бойових дій в грудні 2022 року. З рівнем цукру в нього тоді вже було нормально, але нога почорніла до коліна, він ходив у тапочках, бо не міг одягнути берци. Однак, оскільки, крім проблем з ногою, в іншому стан його нормалізувався, то він виконав це бойове розпорядження і вибув в місце призначення на власному автомобілі. В такому стані його відправили на «передову». Знеболюючі майже не допомагали і він не міг виконувати бойові завдання. І через декілька днів командир підписав йому рапорт на лікування. Він виїхав з зони бойових дій і приїхав в госпіталь, де йому повідомили, що потрібно ампутувати ногу нижче коліна. Однак йому пощастило, що, отримавши скерування в Запорізьку обласну клінічну лікарню для консультації з судинним хірургом, його прийняв відомий професор, який сказав, що, можливо, врятує його ногу. Йому провели оперативне втручання, поставили стенти в ногу і надали час для реабілітації. Через місяць реабілітації нога дійсно відновилась. Потім йому провели ще одну операцію та відрізали лише палець на нозі. Після чого знову дали місяць реабілітації. Далі командування частини сказало їхати до них в м. Запоріжжя. Він знову ж виконав їхнє розпорядження. Однак, оскільки, потребував реабілітації після операції, йому надали таку можливість її пройти. Після чого його за клопотанням суду залишили на службі в м. Калуш.
Після цих всіх подій він писав рапорти, щоб його направили на ВЛК, проте військова чистина не давала направлення. Таке направлення йому дав прокурор. ВЛК визнала його непридатним. Йому було встановлено другу групу інвалідності.
Завжди виконував всі накази та розпорядження. Наказ 22.05.2022 також готовий був виконати, однак перед тим потребував пройти лікування орієнтовно два тижні, щоб покращити свій стан здоров'я. Без отримання медичної допомоги він міг втратити не тільки своє здоров'я чи життя, але, знаходячись в такому стані на передовій, ставив під ризик життя і здоров'я своїх побратимів.
В рапорті про неможливість виконання наказу він написав, що не може його виконати, оскільки обмежено придатний. Він написав рапорт так, як йому це рекомендував зробити капітан ОСОБА_6 . Він погоджувався з висновком ВЛК, що він обмежено придатний до військової служби. Такий висновок не оскаржував. Вважав, що навіть з таким здоров'ям він може продовжувати служити та бути корисним для військової служби. Більше того, навіть зараз, на його думку, він би ще міг служити та виконувати певні розпорядження.
На жаль, так сталося, що військова частина, куди він був переведений, не сприяла йому ні в чому, хоча все що було йому потрібно це можливість два тижні пролікуватися, і він би поїхав у визначене місце служби і служив би, і, можливо, його здоров'я не так би постраждало. А так в результаті дій керівництва військової частини на даний час в нього друга група інвалідності.
Просить прийняти законне та справедливе рішення.
За клопотання прокурора в судовому засіданні були допитані наступні свідки.
Свідок ОСОБА_7 розповіла, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 і проходить службу на посаді бухгалтера другої категорії. Пояснила, що у 2022 році працювала на посаді діловода у вказаній військовій частині і в той час в цій частині проходив службу ОСОБА_2 . Точної дати не пригадує, але пам'ятає, що одного дня в 2022 році в пункті постійної дислокації військової частини під час шикування перед особовим складом військової частини був зачитаний наказ командира батальйону про вибуття деяких військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_2 , в зону бойових дій. Під час шикування були присутні, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Оскільки, командира батальйону на той час не було в пункті постійної дислокації, то наказ зачитував старший за посадою офіцер. Знає, що ОСОБА_2 так і не вибув в зону бойових дій. Він на той час скаржився на погане самопочуття, в тому числі мав проблеми з високим артеріальним тиском. Разом з тим, ОСОБА_2 до тих подій і після них прибував на місце служби і виконував свою роботу. Вона не бачила, коли і як ОСОБА_2 писав рапорт чи інший документ про неможливість виконання наказу командира. Також не пригадує чи проводилась з цього приводу перевірка представниками військової служби правопорядку.
Свідок ОСОБА_9 , розповіла, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , в 2022 році займала посаду діловода. Пояснила, що ОСОБА_2 перевели в їхню військову частину з іншої військової частини. Вона була присутня, коли одного дня в 2022 році в пункті постійної дислокації зачитувався наказ командира батальйону про вибуття деяких військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_2 , в зону бойових дій. На шикуванні також були присутні ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 і інші військовослужбовці. Командира батальйону на той час в пункті постійної дислокації не було. Старшим за посадою був капітан ОСОБА_13 , а безпосередньо текст наказу зачитувала ОСОБА_14 . Під час шикування ніхто не висловлював незгоди із зачитаним наказом. Після шикування всі розійшлись по робочих місцях, а ОСОБА_2 пішов писати рапорт з поясненнями причин чому він не може вибути в зону проведення бойових дій. Вона була особисто присутня під час того, як він писав рапорт. Також рапорт писав ОСОБА_11 . Змісту рапорту вона не знала. Після зачитування наказу ОСОБА_2 так і не відбув в зону проведення бойових дій як і інші військовослужбовці, яких стосувався цей наказ. Знає, що він постійно звертався в медичну службу зі скаргами на своє здоров'я, разом з тим з'являвся на службу. Одного разу ОСОБА_2 було настільки погано, що вона особисто супроводжувала його в медичний заклад. Їй відомо, що у ОСОБА_2 наявне захворювання цукровий діабет. ОСОБА_2 неодноразово звертався до командування з проханням направити його на ВЛК для проходження відповідного медичного обстеження, але йому відмовляли, посилаючись на відсутність печатки. Орієнтовно в листопаді і грудні 2022 року вона особисто бачила як ОСОБА_2 перебував в зоні бойових дій. Характеризує ОСОБА_2 з позитивної сторони.
Свідок ОСОБА_15 , розповіла, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , в 2022 році займала посаду бухгалтера. Пояснила, що в травні 2022 року в пункті постійної дислокації військової частини перебувало орієнтовно 10 осіб. Від командира батальйону пройшло бойове розпорядження і відповідно до нього ОСОБА_2 повинен був вибути в зону бойових дій. Проте ОСОБА_2 усно в грубій формі відмовився виконувати бойове розпорядження командира, обґрунтовуючи це тим, що доглядає за хворою матір'ю. В кабінеті ОСОБА_2 доказував капітану ОСОБА_13 , який на той час старшим по посаді в пункті постійної дислокації, чому не може виконати наказ командира. Чи писав ОСОБА_2 рапорт вона не пригадує, також свідку не відомо чи звертався останній за медичною допомогою.
Свідок ОСОБА_16 , яка працює завідуючим денного стаціонару у військовій поліклініці 1121, у судовому засіданні пояснила, що знайома з обвинуваченим як з пацієнтом. В 2022 році ОСОБА_2 як пацієнт двічі звертався з приводу цукрового діабету та гіпертонічної хвороби. А в подальшому проходив ВЛК і був визнаний обмежено придатним до військової служби. За чиїм направленням проходив ВЛК вона не пам'ятає. У ОСОБА_2 були діагностовані такі захворювання як гіпертонічна хвороба другої стадії другого ступеня і цукровий діабет другого типу середнього ступеня важкості. ОСОБА_2 за станом здоров'я міг їхати залізничним транспортом. ОСОБА_2 часто лікувався в ендокринолога. Зазвичай ВЛК проходять один раз на рік, але за направленням командира проходження чергового огляду на ВЛК може бути і раніше. Така хвороба як цукровий діабет може давати ускладнення, тому може бути така ситуація, що висновки чергової ВЛК можуть бути відмінними від попередньої.
Свідок ОСОБА_13 , який в 2022 році займав посаду заступника начальника штабу окремого НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 бригади ТРО, повідомив суду, що на початку квітня 2022 року ОСОБА_2 був переведений в їхню військову частину і виконував завдання по охороні штабу. Коли батальйон вибув в зону бойових дій, він залишився старшим по посаді в пункті постійної дислокації підрозділу. Також там залишилось декілька військовослужбовців для охорони, в тому числі і ОСОБА_2 . Періодично згідно з наказом командира батальйону військовослужбовців відправляли в зону бойових дій. В кінці травня чи на початку червня 2022 року, надійшов наказ командира батальйону на переміщення ОСОБА_2 в розташування батальйону в зоні бойових дій. Зранку одного дня, точної дати не пригадує, близько 7-ї години особовий склад був вишикуваний і ОСОБА_14 зачитала наказ, також військовослужбовці були ознайомлені з наказом під підпис. Під час цих дій ніхто з військовослужбовців незгоди не висловлював. Через годину ОСОБА_2 приніс рапорт щодо неможливості виконати наказ через хворобу матері, а інший рапорт подав про неможливість виконати наказ за станом свого здоров'я. Про цю обставину ним особисто було повідомлено командира батальйону. Хто повідомляв військову службу правопорядку і ДБР, він не знає. Представники цих органів прибули у військову частину і опитували його та інших свідків, які були на шикуванні. В період до десяти днів він сам вибув в зону бойових дій. Особисто він жодних зовнішніх проявів хвороби у ОСОБА_2 не бачив і останній не звертався до нього щодо отримання медичної допомоги, також не звертався щодо направлення на ВЛК. На той час в нього печатки не було, вона була в начальника штабу, який перебував в зоні бойових дій. При потребі отримати медичну допомогу в зоні бойових дій начальник медичної служби надавав направлення на лікування і обстеження. З пункту постійної дислокації в зону зосередження основних сил батальйону військовослужбовці вибували з особистими речами, з бронежилетом і зброєю, або лише з особистими речами.
Окрім того, прокурором були подані такі письмові докази:
- повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_17 про вчинення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, від 25.05.2022 № 1532/3/619, підписане начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з яким у ході перевірки встановлено, що 24.05.2022 близько 08:30 год. на шикуванні особового складу в/ч НОМЕР_1 командир ОСОБА_18 повідомив про надходження бойового розпорядження, відповідно до якого 25.04.2022 старший сержант ОСОБА_2 повинен вибути в оперативне підпорядкування ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Останній був ознайомлений з розпорядженням під підпис, під час шикування не висловлював відмови від виконання наказу. У той же день 24.05.2022 року ОСОБА_2 подав рапорт про те, що відмовляється виконувати дане розпорядження, оскільки він є інвалідом третьої групи та є обмежено придатним до військової служби (т. 1 а.с. 194-195);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.06.2022, відповідно до якого в ході проведення процесуальної дії представником володільця документів, які перебувають у володінні військової частини НОМЕР_1 , надано доступ та дозвіл на вилучення наступних документів: копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 64 від 01.05.2022, рапорта ОСОБА_2 від 24.05.2022 на 1 арк., рапорта ОСОБА_2 від 30.05.2022 на 1 арк., рапорта ОСОБА_2 від 30.05.2022 з додатками на 7 арк. (т. 1 а.с. 196-197);
- витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 року №64, відповідно до якого старшого сержанта ОСОБА_2 з 01.05.2022 року зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду начальника групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 та визнано таким, що з 01.05.2022 року приступив до виконання службових обов'язків за посадою згідно 8 тарифного розряду (т.1 а.с. 120, 198);
- рапорт ОСОБА_2 від 24.05.2022, в якому останній доповів про те, що він не в змозі виконати розпорядження № 326, оскільки являється обмежено придатним згідно висновку ВЛК (т. 1 а.с. 199);
- рапорт ОСОБА_2 від 30.05.2022 з додатками: копією історії хвороби, копією посвідчення інваліда війни, копією посвідчення учасника бойових дій та копією довідки до акту огляду МСЕК, в якому останній просить у заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи в/ч НОМЕР_1 заявити клопотання перед вищим командуванням про направлення його на проходження ВЛК у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, а також надати час та можливість проходження ВЛК з метою придатності для подальшого проходження військової служби (т. 1 а.с. 200-206);
- заява ОСОБА_2 від 01.04.2022 до командира військової частини майора ОСОБА_19 , в якій він просить розглянути його кандидатуру для прийняття у добровільному порядку на службу у військовому резервні Збройних Сил України, укладання з ним контракту про проходження служби у військовому резерві ЗСУ та призначення на посаду начальника групи штабних машин (т. 1 а.с. 207);
- розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_20 № 326 від 22.05.2022, відповідно до якого на виконання бойового розпорядження Командувача Сил територіальної оборони ЗС України від 11.04.2022 № 23-бр/дск з метою нарощування спроможностей ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про відрядження до 25.05.2022, зокрема, старшого сержанта ОСОБА_2 з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) у оперативне підпорядкування в АДРЕСА_2 до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації. З розпорядженням ОСОБА_2 ознайомлений 24.05.2022 під підпис (т. 1 а.с. 208-209);
- контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах сержантського складу, укладений між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_5 , від 02.04.2019 строком на 3 роки (т. 1 а.с. 210-211);
- довідка ВЛК від 16.06.2022 року щодо ОСОБА_2 , згідно з якою в нього наявні наступні захворювання: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, ступінь 2; гіпертензивне серце, ризик 3. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз, СНо. Атеросклероз аорти. Цукровий діабет другий тип, середньоважка форма, стадія субкомпенсації. Облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок з больовим синдромом, хронічна артеріальна недостатність ІІ ступеня з помірним порушенням кровообігу та функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом та незначним порушенням функції хребта. Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірно порушеною інкреторною функцією. Жировий гепатоз. Пониження гостроти зору до 0,1 внаслідок незрілої катаракти лівого ока при гостроті зору 1,0 правого ока. Встановлено, що вказані захворювання - ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі ст.ст. 39б, 13б, 42б графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_2 визнаний обмежено придатним до військової служби. Протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (т. 1 а.с. 212);
- довідка 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) № 1925 від 06.06.2023, відповідно до якої ОСОБА_2 знаходився на денному лікуванні при 1121 поліклініці (з денним стаціонаром) з 16.05.2023 по 05.06.2023, рекомендовано на підставі ст. 42а визнати ОСОБА_2 непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку (т. 2 а.с. 30).
Щодо поданих прокурором письмових пояснень ОСОБА_2 від 25.05.2022, надані Івано-Франківському зональному відділу ВСП (т. 2 а.с. 28-29) та письмових пояснень ОСОБА_13 від 25.05.2022, надані Івано-Франківському зональному відділу ВСП (т. 2 а.с. 226), то суд враховує вимоги ч. 2 ст. 84 КПК України, відповідно до якої процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу. Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, письмові пояснення не є джерелом доказів згідно норм кримінального процесуального законодавства. Обвинувачений ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_13 були безпосередньо допитані судом, надали суду показання, їм ставилися питання як обвинувачем, так і захисником.
Крім доказів, наданих стороною обвинувачення, в судовому засіданні були досліджені наступні докази, подані стороною захисту.
Свідок ОСОБА_21 , який в 2022 році був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у судовому засіданні пояснив, що був присутній під час того, як на шикуванні зачитувалося розпорядження про вибуття в зону бойових дій. Після шикування військовослужбовці розійшлись. ОСОБА_2 пішов на другий поверх щось писати. Він особисто також писав рапорт. Знає, що у ОСОБА_2 стан здоров'я був незадовільним. Останній ледве ходив і не міг нормально стати на ногу. Через це вживав ліки в т.ч. і знеболювальні. Вони писали рапорти щоб їх направили на ВЛК, але їм відмовляли. Вони разом з обвинуваченим пройшли ВЛК по направленню військової прокуратури. При вибутті в зону бойових дій необхідно було брати з собою багато спорядження вагою приблизно 40 кілограм.
Свідок ОСОБА_22 , пояснив, що в 2022 році він проходив військову службу військовій частині НОМЕР_1 . Коли зачитували наказ про направлення ОСОБА_2 в зону бойових дій, він особисто був в лікарні. Знає, що ОСОБА_2 скаржився на стан здоров'я, зокрема на болі в нозі, і не міг фізично працювати. Приймав ліки ОСОБА_2 звертався до командування з проханням направити його на ВЛК, але йому відмовляли через відсутність печатки. ОСОБА_2 в той час було важко ходити і йому паморочилось в голові. Знає, що ОСОБА_2 з пункту постійної дислокації в зону бойових дій, де перебували більшість військовослужбовців, не вибув.
Свідок ОСОБА_23 , повідомив суду, що в 2022 році проходив військову службу в одній військовій частині разом з обвинуваченим. Вони разом заступали на чергування. Також одночасно писали рапорти про направлення їх на проходження ВЛК. Але їм відмовляли мотивуючи це тим, що відсутня печатка військової частини. Знає, що ОСОБА_2 в той час хворів, він мав підвищений артеріальний тиск і головні болі. В травні 2022 року в пункті постійної дислокації військової частини залишалось близько десяти осіб., а вісі решта військовослужбовців перебувал в Запорізькій області, в тому числі командир і медик. Особисто він не був присутнім коли зачитували наказ, згідно якого ОСОБА_2 мав вибути в зону бойових дій.
Свідок ОСОБА_24 , який працює лікарем-травматологом у КНП «Калуська ЦРЛ», у судовому засіданні пояснив, що декілька років тому, точної дати не пригадує, ОСОБА_2 звертався до нього зі скаргами на болі в нозі і набряки. Йому було рекомендовано обстеження та лікування, адже було діагностовано облітеруючий атеросклероз судин правої нижньої кінцівки. Ознак травматичності на нозі обвинуваченого не було. На стопі були набряки і синюшність. У зв'язку з цим ОСОБА_2 було рекомендовано звернутись до судинного хірурга. Надати таку медичну допомогу в польових умовах не можливо, адже потрібна спеціальна діагностика, капельниці під наглядом хірургів в умовах стаціонару. В залежності від перебігу хвороби оперативне втручання чи консервативне лікування за допомогою медикаментів. Через набряк на нозі важко було вдягати взуття. ОСОБА_2 потрібно було часто відпочивати. Він не міг довго ходити, що обмежувало здатність його пересування. На той час нога потребували спокою без фізичних навантажень. Кінцівка потребувала невідкладного лікування, адже його відсутність могла призвести до ампутації. В залежності від навантаження ОСОБА_2 міг переміщатись за допомогою залізничного транспорту. Для вибуття на далеку відстань потрібне було обезболення, але при цьому залишався ризик тромбозу, що могло призвести до ампутації кінцівки.
Свідок ОСОБА_25 , яка працює лікарем-ендокринологом у КНП «Калуська ЦРЛ», у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 є її пацієнтом, який лікується з приводу цукрового діабету типу 2 середньої важкості. Хворіє він на цю хворобу вже приблизно шести років. В червні 2022 року у ОСОБА_2 було погіршення стану здоров'я, підвищився рівень цукру, був високий артеріальний тиск, болі в підребер'ї, сильні болі в нижній кінцівці, що унеможливлювало його пересування.
22.06.2023 по терміновому скеруванню ОСОБА_2 був госпіталізований у ендокринологічне відділення КНП "Калуська ЦРЛ". Було проведено обстеження, надано лікування і підтверджено діагноз цукровий діабет тип два, стан декомпенсації. Також в хворого був ряд ускладнень, в тому числі і гіпертонічна хвороба другого ступеня, стадія друга, ризик високий. Хворий поступив у відділення в запущеному стані. Тобто життєві показники (неможливість пересуватись, спрага, посилене сечовиділення, сухість в роті, болі в животі, болі в ділянці серця, високий тиск, нудота, небажання їсти, запаморочення, слабкість в кінцівках) свідчили про необхідність госпіталізації. Стан у ОСОБА_2 був настільки важким, що він майже не ходив. Лікування його в Калуській ЦРЛ було правильним рішенням. Добратись в лікувальний заклад в місто Дніпро було важким завданням. Після лікування стан ОСОБА_2 дещо покращився. Після 2022 року він ще двічі лікувався стаціонарно. ОСОБА_2 змушений постійно отримувати медикаментозну терапію для зниження рівня цукру в крові і приймати препарати для розширення судин. Захворювання ОСОБА_2 має рецедивуючий характер, на що впливають стреси, порушення режиму харчування. В тому стані, в якому ОСОБА_2 перебував в 2022 році він не міг їхати на велику відстань, а потребував стаціонарного лікування, бо в нього могла настати кома.
Крім цього, в під час судового розгляду були дослідженні письмові докази надані стороною захисту, а саме:
- виписний епікриз № 2299 від 23.07.2019 щодо ОСОБА_2 , відповідно до якого в період з 11.07.2019 року по 23.07.2019 року ОСОБА_2 перебував на лікуванні у хірургічному відділенні лікарні в м. Рівне, вул. Теліги, 2а, яка належить до сфери управління МО України, в/ч НОМЕР_6 з діагнозом: Облітеруючий атеросклероз судин обох нижніх кінцівок, ХАН ІІА за Покровським, супутнє захворювання - Гіпертонічна хвороба І ст. СН 0 (т. 1 а.с. 141);
- виписний епікриз №130 щодо ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 в період з 05.04.2022 року по 18.04.2022 року знаходився на лікуванні в денному стаціонарі 1121 поліклініки Міністерства оборони України з діагнозом: Гіпертонічна хвороба другої стадії, ст.2, ризик 3. Неускладнений гіпертонічний криз. Гіпертонічна агніопатія сітківки обох очей. ІХС. Цукровий діабет ІІ типу, середньо важка форма, субкомпенсація. Рекомендовано продовжити спостереження у ендокринолога за місцем проживання та надані інші рекомендації щодо лікування. Стан при виписці задовільний: нормалізувався артеріальний тиск, покращилося самопочуття (т.1 а.с. 142-143);
- виписний епікриз з карти стаціонарного хворого від 16.06.2022 № 344, відповідно до якого ОСОБА_2 знаходився на лікуванні на денному стаціонарі 1121 Міністерства оборони України поліклініки з 06.06.2022 по 16.06.2022, 16.06.2022 проведено ВЛК, за результатами ВЛК ОСОБА_2 було визнано обмежено придатним для проходження військової служби (т. 1 а.с. 144-145, 154);
- довідку, яка видана дільничним терапевтом КМЦ ПМСД від 23.07.2021 року (т. 1 а.с. 146, 156) щодо наслідків перенесеного ОСОБА_2 інсульту;
- довідку до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 893940 від 09.07.2012, згідно з якою ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності без переогляду, захворювання отримано при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтернаціональних обов'язків (т. 1 а.с. 147, 155);
- направлення на лікування на денному стаціонарі від 26.07.2022 № 8817-7940- 4734-6695, видане лікарем ОСОБА_26 пацієнту ОСОБА_2 у зв'язку з діагнозом: атеросклероз артерій кінцівок (т. 1 а.c. 148);
- УЗД артерій нижніх кінцівок ОСОБА_2 від 25.07.2022, яким виявлено стеноз артерій правої кінцівки (т. 1 а.с. 149-150, 157).
- виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4370 (Ендокринологічне відділення) від 05.07.2022, відповідно до якої ОСОБА_2 перебував на лікуванні в КНП «Калуська ЦРЛ», зокрема, з діагнозом: Діабетична полінейропатію верхніх та нижніх кінцівок з болевим синдромом, діабетична ангіопатія судин нижніх кінцівок 2 ступеня, облітеруючий ендертиреїд обох нижніх кінцівок (т. 1 а.с.151);
- виписку з протоколу ЛКК № 555 від 10.06.2022, згідно з якою ОСОБА_2 знаходиться на обліку у лікаря-ендокринолога з діагнозом: Цукровий діабет, другого типу, середньої важкості, стадія субкомпенсації (т.1 а.с. 152);
- направлення на госпіталізацію ОСОБА_2 від 22.06.2022 № 1848-0403-6248-3048 на стаціонарне лікування загального напрямку з діагнозом інсулінозалежний цукровий діабет (основний), пріоритет - ургентне (т. 1 а.с. 153);
- виписку із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Запорізьма обласна клінічна лікарня» № 15513 від 15.12.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_2 в період з 07.12.2022 року по 15.12.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділення судинної та ендоваскулярної хірургії з діагнозом: Атеросклероз артерій кінцівок з утворенням виразок. Стеноз правого здухвинного сегменту; оклюзія дистальних відділів гомілкостопних сегментів праворуч; хронічна ішемія 4 ступеня, діабетична ангіопатія. Цукровий діабет. У виписці в розділі «Анамнез хвороби» зафіксовано, що загострення та посилення болі спостерігається протягом останніх 6 місяців, коли також знизилася толерантність до фізичного навантаження. Стан погіршився протягом 3-4 діб перед госпіталізацією - значно посилився біль. На правій стопі з'явилася синюшність 1 та 5 пальців. Зафіксований МСКТ ангіографією 06.12.2022 року - стеноз загальної здухвинної артерії праворуч 80%+, ліворуч - стеноз 50% здухвинної артерії. Госпіталізований у відділення судинної хірургії з метою дообстеження та лікування. Враховуючи клініку критичної ішемії лівої нижньої кінцівки, дані МСКТ ангіографії проведено оперативне втручання 08.12.2022 року в обсязі: ендоваскулярна ангіопластика, стентування загальної здухвинної артерії праворуч (стент на баллоні 8 ….40 мм). Крім того, за результатами лікування рекомендовано направити ОСОБА_2 на ВЛК з метою визначення придатності до військової служби. Також визначено час для формування зони демаркації для подальшої ампутації 5 пальця стопи (т. 1 а.с. 160-161);
- довідку № 4487 від 15.12.2022 року, видану КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня», якою додатково підтверджено факт перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної та ендоваскулярної хірургії КНП «ЗОКЛ» ЗОР з 07.12.2022 по 15.12.2022 з діагнозом: 170.23 - Атеросклероз артерій кінцівок з утворенням виразок. Стеноз правого здухвинного сегменту 80-90%; оклюзія дистальних відділів гомілкостопних сегментів праворуч; хронічна ішемія 4 ступеня, діабетична ангіопатія. Цукровий діабет (т. 1 а.с. 162);
- консультативний висновок спеціаліста КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» від 06.12.2022 року, яким встановлено, що враховуючи загрозливу «критичну» ішемію правої нижньої кінцівки, оптимальною тактикою лікування є ендоваскулярна ангіопластика, стентування правої здухвинної артерії (т. 1 а.с. 163);
- довідку ВЛК від 15.12.2022 № 5769, відповідної до якої 15.12.2022 року щодо ОСОБА_2 було проведено медичний огляд ВЛК при військовій частині НОМЕР_7 . Діагноз: стан після операції (08.12.2022): ендоваскулярна ангіопластика, стентування загальної здухвинної артерії праворуч з приводу атеросклерозу артерій кінцівок з утворенням виразок, стенозу правого здухвинного сегменту 80-90%, онклюзія дистальних відділів гомілково-ступневих сегментів праворуч, з тимчасовим порушенням функцій. Встановлено, що захворювання - ТАК, пов'язане із проходженнzм військової служби. На підставі ст. 44 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки строком на 30 днів за станом здоров'я (т. 1 а.c. 164);
- відпускний квиток № 546 від 16.12.2022, відповідно до якого військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_2 було надано відпустку строком на 30 днів за станом здоров'я. Дата повернення 17.01.2023 (т. 1 а.с. 165).
- направлення № 122 від 05.12.2022 року, яке видано командиром військової частини НОМЕР_1 , на консультацію та стаціонарне лікування старшого сержанта ОСОБА_2 до хірурга (т. 1 а.с. 166);
- довідку «Обласної клінічної лікарні Івано-Франківської обласної ради» від 20.01.2023 № 30 щодо перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні з 19.01.2023 (т. 1 а.с. 177);
- направлення № 6/215 від 18.01.2023 року, яке видано начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , на оперативне лікування щодо ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 178);
- виписку з медичної карти стаціонарного хворого КНП «Івано-Франківська обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» №1623/2023, відповідно до якої ОСОБА_2 в період з 19.01.2023 до 03.02.2023 перебував на лікуванні у стаціонарному відділенні з діагнозом: Атеросклероз артерій кінцівок з болем у стані спокою. Облітеруючий атеросклероз обох нижніх кінцівок: правої - ІІІ ст., лівої - ІІ ст. Стан після стентування лівої клубової артерії. Стеноз гомілкових артерій правої нижньої кінцівки. Ішемічна гангрена 5 пальця справа. Хронічна артеріальна недостатність правої нижньої кінцівки ІІ ст., лівої - І-ІІ ст. Додаткові: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності. Цукровий діабет не уточнений. Проведено оперативне лікування - ампутацію 5 пальця правої нижньої кінцівки (т. 1 а.с. 233-235);
- довідку ВЛК № 21/1 від 03.02.2023, в якій зазначено, що 03.02.2023 ОСОБА_2 проведено медичний огляд ВЛК (КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради»). Встановлений діагноз - стан після операцій: (08.12.2022) - стентування лівої клубової артерії, 25.01.2023 - ампутація 5 пальця правої нижньої кінцівки; стеноз гомілкових артерій правої нижньої кінцівки; хронічна артеріальна недостатність правої нижньої кінцівки - ІІ ступеня, лівої - І-ІІ ступеня, облітеруючий атеросклероз обох нижніх кінцівок правої - ІІІ стадії, лівої - ІІ стадії. Встановлено, що захворювання - ТАК, пов'язані з проходженням вйськової служби. На підставі ст. 44 графи ІІ Рожкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я строком на 30 днів (т. 1 а.с. 236);
- відпускний квиток № 120 від 06.02.2023 щодо надання ОСОБА_2 відпустки строком на 30 діб за станом здоров'я (т. 1 а.c. 237);
- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2023 року №226, відповідно до якого старшого сержанта ОСОБА_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_8 від 03.08.2023 року №64-РС (по особовому складу) у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважати таким, що справи здав. Старшого сержанта ОСОБА_2 направлено для зняття з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказано 13.08.2023 виключити його із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Також в наказі зазначено, що вислуга років у ЗСУ станом на 12.08.2023 становить: календарна: 06 років 02 місяці 02 дні, пільгова: 05 років 10 місяців 22 дні, загальна: 12 років 00 місяців 24 дні (т. 2 а.c. 45);
- свідоцтво про хворобу № 987 від 05.06.2023, відповідно до якого 05.06.2023 гарнізонна ВЛК 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) за розпорядженням прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 15.05.2023 провела медичний огляд з метою придатності до військової служби ОСОБА_2 . Діагноз: облітеруючий атеросклероз судин правої нижньої кінцівки 3-4 стадії, стан після стентування правої клубової артерії. Зміцнілі куска п'ятого пальця правої стопи, критична ішемія правої нижньої кінцівки. Хронічна артеріальна недостатність правої нижньої кінцівки третьої стадії із значним порушенням кровообігу та функції правої нижньої кінцівки. Зміцнілі шкірні рубці після операції 08.12.2022 ендоваскулярноїангіопластики зі стентуванням правої клубової артерії, 25.01.2023 ампутації п'ятого пальця правої стопи з приводу облітеруючого атеросклерозу правої нижньої кінцівки третьої стадії, ішемічної гангрени 5 пальця правої стопи. Облітеруючий атеросклероз судин лівої нижньої кінцівки 2 стадії. Хронічна артеріальна недостатність лівої нижньої кінцівки другої стадії з помірним порушенням кровообігу та функції лівої нижньої кінцівки. Гіпертонічна хвороба другої стадії, ступінь 2. Гіпертинзивне серце, ризик 4, дуже високий. Цереброваскулярна хвороба: дисциркуляторна змішана (гіпертонічна, атеросклеротична) енцефалопатія першої стадії у вигляді вегето-судинних розладів, вести було-атактичного, антено-цефалгічного синдромів з помірним порушенням функції центральної нервової системи. Гіпертонічна ангеопатія сітківки обох очей. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз, СНо. Атеросклероз аорти. Цукровий діабет другий тип, середньої важкості, субкомпенсований. Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірно порушеною інкреторною функцією. Жировий гепатоз. Часткова вторинна адентія. Пониження гостроти зору до 0,08 внаслідок короткозорості в 1,0Д, незрілої катаракти при гостроті зору 0,1 з корекцією лівого ока. Захворювання пов'язані з проходженням військової служби. Зміцнілі рубці після осколкового поранення правого передпліччя (лютий 1987 року), ножового поранення передньої черевної стінки (вересень 1987 року). Поранення пов'язані з проходженням військової служби. На підставі ст. 42а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний для проходження військової служби з виключенням з військового обліку (т. 2 а.с. 46-49);
- виписку із медичної карти стаціонарного хворого КНП «ЦРЛ Калуської міської ради» №13050 від 30.12.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 в період з 27.12.2024 року по 30.12.2024 року перебував на лікування у кардіологічному відділі КНП «ЦРЛ Калуської міської ради» з діагнозом: ІХС. Стенокардія напруги ФК 11 (дестабілізація 27.12.2024 року). Кардіоскрероз дифузний СН І зі збереженою ФВ (60%); Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст., ризик 3; Цукровий діабет ІІ тип, с/в. (т. 3 а.с. 69);
- виписний епікриз історії хвороби № 122, відповідно до якого ОСОБА_2 в період з 05.01.2025 року по 16.01.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділі КНП «ЦРЛ Калуської міської ради» з діагнозом: ІХС. Стенокардія напруги ФК ІІІ (дестабілізація з 05.01.2025 року по 07.01.2025 року). Кардіосклероз дифузний. СН І ІІ ФК зі збереженою ФВ ЛШ (60%). КГ 09.01.2025 (ЛКА ОА гілка тупого краю І медіально стеноз 75%, ПКА медіально стеноз 80%). Гіпертонічна хвороба ІІ, ст.2, ризик 4 (д.високий). Цукровий діабет ІІ тип, с.важкості, субкомпенсація (т. 3 а.с.70);
- виписку № 12045 хірургічного відділу з малоінвазивними методами діагностики та лікування КНП «Калуська ЦРЛ», з якої вбачається, що в період з 27.11.2024 року по 11.12.2024 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Калуська ЦРЛ» з діагнозом: Гострий гнійно-некротичний ішіорктальний парапроктит. Супутній: Цукровий діабет тип ІІ ст.ІІ. Гіпетрофія лівого шлуночка. Ризик 4. Облітеруючий атеросклероз обох нижніх кінцівок ІІ-ІІІ ст. Стан після ендоваскулярної ангіопластики, стентування загальної здухвинної артерії 08.10.2022 року, ампутації V пальця правої ступні. ХАН обох нижніх кінцівок ІІ-ІІІ ст. (т. 3 а.с. 71);
- виписний епікриз історії хвороби №766, відповідно до якого ОСОБА_2 в період з 21.01.2025 року по 28.01.2025 року перебував на стаціонарному лікування у кардіологічному відділі Калуської ЦРЛ з діагнозом: ІХС. Стенокардія напруги ФК ІІІ. Кардіосклероз дифузний. СН І ІІ ФК зі збереженою ФВ ЛШ (60%). КГ 09.01.2025 (ЛКА ОА гілка тупого краю І медіально стеноз 75%, ПКА медіально стеноз 80%). Стентування ПКА 22.01.2025 Medtronic Resolute Integrity 3.5х18 стентом. Гіпертонічна хвороба ІІ, ст.2, ризик 4 (д.високий). Цукрови діабет ІІ тип, с.важкості, субкомпенсація (т. 3 а.с.72);
- витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів №200/25/205/ВТ від 12.02.2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 було безстроково встановлено другу (ІІ) групу інвалідності, причина інвалідності - поранення, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров'я, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуації (за рішенням ВЛК: поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із виконанням обов'язків військової служби) (т. 3 а.с. 73).
Окрім цього, на виконання ухвали Калуського міськрайонного суду від 14.09.2022 року в частині витребування доказів, постановленої складом суду, який першопочатково розглядав вказане кримінальне провадження, до матеріалів справи долучені копії наступних документів: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 № 64, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2022 № 44, витяг з штату військової частини НОМЕР_1 , де зазначена інформація щодо кількісного складу групи командно-штабних машин, які підпорядковані ОСОБА_2 та список особового складу групи командно-штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини. Окрім цього, додатково повідомлено, що згідно журналу обліку таємних документів в архіві військової частини розпорядження командувача сил територіальної оборони ЗСУ від 11.04.2022 № 23бр/дск не перебуває (т. 1 а.с. 119-122).
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, надано не було. При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до статті 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до статті 9 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Згідно зі ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України встановлено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Суд же відповідно до статті 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Отже, зважаючи на принцип змагальності сторін та на те, що сторони вільні у використанні своїх прав, суд, оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до наступних висновків.
Прокурор в судовому засіданні просив врахувати надані ним докази, які є належними та допустимими, не суперечливими, підтверджують та доповнюють один одного, чим повністю доводять вину ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Звертав увагу на те, що, відкрита відмова виконати наказ начальника - є найбільш зухвала форма непокори, яка передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки.
Крім того, зазначав, що в подальшому обвинувачений ОСОБА_2 виконав аналогічні розпорядження командування військової частини щодо убуття за межі Івано-Франківської області в Запорізьку область в грудні 2022 року та в лютому 2023 року.
Також, звертав увагу, що в рапорті про відмову виконати наказ обвинувачений посилається на ступінь придатності до військової служби, яка на момент доведення розпорядження визначена не була, та жодним чином не вказує, що йому необхідна медична допомога, чи необхідність лікування. Особливо звертає увагу на той факт, що напередодні або ж 22.05.2022 (дня доведення розпорядження про убуття особового складу, що залишився у ППД до РСОЗ) обвинувачений на стан здоров'я не скаржився, до закладів та медичних устаном не звертався, вперше звернувся до ендокринолога Калуської ЦРЛ тільки в червні 2022 року, після того, як відмовився виконати наказ про убуття. Наголошує, що саме убуття ОСОБА_2 в с.Радісне Дніпропетровської області не є тотожним відправленню на бойові позиції на лінії зіткнення з ворогом.
Прокурор зазначає, що, станом на 24.05.2022 року військова частина НОМЕР_1 практично у повному складі перебувала в АДРЕСА_2 , яке знаходилося на відстані приблизно 30 км від лінії фронту. Тому командиром військової частини НОМЕР_1 приймалося рішення про убуття майже всього особового складу до РЗОСЗ, де знаходилися всі тилові підрозділи та підрозділи забезпечення, в тому числі і медична частина. Усі надані медичні документи стороною захисту, а також допитані в ході судового розгляду лікарі ОСОБА_25 і ОСОБА_24 ніяким чином не вказують на стан здоров'я обвинуваченого, станом на 24.05.2022 року, а характеризують його стан здоров'я загалом. Разом із тим згідно виписного епікризу стаціонарного хворого №130 від 18.04.2022 року (із військової поліклініки 1121) стан здоров'я ОСОБА_2 при виписці був задовільний, нормалізувався артеріальний тиск, покращилося самопочуття.
На думку сторони обвинувачення, вказані в медичних документах та наданих строною захисту хвороби обвинуваченого жодним чином не виправдовують останнього, однак вказують на наявність пом'якшуючих обставин, які повинні бути враховані судом при призначенні покарання. Вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, доведена у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, просив визнати ОСОБА_2 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому мінімальне покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі. Водночас з урахуванням особи обвинуваченого просив звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку 3 роки.
Захисник в судовому засіданні вказував на те, що основоположною гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі, а також іманентною складовою справедливого судочинства, є презумпція невинуватості.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_2 нібито відкрито відмовився виконати законний наказ (бойове розпорядження) свого начальника - командира військової частини НОМЕР_1 . Непокора характеризується відкритою відмовою від виконання наказу. У обвинувальному акті, а також неодноразово у судовому засіданні прокурором наголошено, що ОСОБА_2 не виконано розпорядження командира, а не його наказ. Відтак, важливо розмежувати правову природу цих документів. У КК України зазначені поняття мають різну природу (ст. 41, 146-1, 428 КК України). Відтак, ототожнення цих понять буде суперечити принципу верховенства права, зокрема, його складовим: законності та юридичної визначеності, а отже, є недопустимим. Зважаючи на той факт, що ОСОБА_2 доведено розпорядження, відтак, кваліфікуюча ознака за ч. 4 ст. 402 КК України відсутня, що підтверджує відсутність складу кримінального правопорушення.
Для кваліфікації дій особи за ч. 4 ст. 402 КК України необхідна наявність ознаки відкритої відмови. Як слідує з обвинувального акту, а також показань обвинуваченого після ознайомлення на шикуванні з розпорядженням, ОСОБА_2 поставив підпис і тільки після цього в особистому порядку повідомив командира про неможливість виконання такого розпорядження, а не відмову від його реалізації. Вищенаведене, а також факт, що повідомлення відбулось не під час шикування, а у формі рапорту при особистому зверненні до безпосереднього командира, виключає наявність ознаки відкритої відмови та прямого умислу на вчинення непокори.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 мав на той момент значне погіршення стану здоров'я у зв'язку з наявністю низки захворювань (гіпертонічної хвороби ІІ стадії, ступінь ІІ; цукрового діабету ІІ типу, середньо важкої форми, стадії субкомпенсації; облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок з больовим синдромом, хронічною артеріальною недостатністю ІІ ступеня з помірним порушенням кровообігу та функції тощо), що підтверджують матеріали кримінального провадження та показання свідків, дії ОСОБА_2 мали законний характер та узгоджувались з положеннями ст. 37 Статуту.
Під час допиту обвинуваченого та свідків неодноразово наголошувалось, що ОСОБА_2 станом на 24.05.2022 не міг виконувати обов'язки військової служби. Допитані судом свідки підтвердили відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України. Під час розгляду справи судом також була досліджена низка документів, що підтверджують реальний стан здоров'я ОСОБА_2 та хід розвитку його захворювань.
З досліджених під час судового розгляду справи доказів підтверджується факт наявності у ОСОБА_2 тяжких захворювань, ненадання можливості своєчасного лікування яких, ігнорування звернень обвинуваченого, призвели до тяжких наслідків у вигляді ампутації, тривалого лікування та в кінцевому результаті визнання ОСОБА_2 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Ці обставини свідчать про відсутність в діях останнього як складу так і події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
З приводу висновку військово-лікарської комісії на предмет придатності ОСОБА_2 до військової служби, просив врахувати, що відповідно п. 22.12 глави 22 розділу II Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду. Як зазначалось прокурором у судовому засіданні, довідка, що підтверджує придатність ОСОБА_2 до військової служби, видана обвинуваченому в 2019 році. У разі спливу строку довідки військово-лікарської комісії, командування військової частини, у підпорядкуванні якої перебуває військовослужбовець, має забезпечити проведення військово-лікарської експертизи для особового складу відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний та правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Відтак, довідка військово-лікарської комісії ОСОБА_2 від 2019 року недійсна на момент події. Таким чином, висновок сторони обвинувачення щодо придатності та можливості виконання обов'язків військової служби ОСОБА_2 є безпідставним.
Звертав увагу, що обвинувачений мав 4 направлення: 3 на ургентну госпіталізацію та 1 на оперативне втручання. Проте, отримав ОСОБА_2 відповідь щодо своїх звернень лише один раз - відмова, у зв'язку з відсутністю підстав для направлення. Обвинувачений неодноразово наголошував на тяжкому стані свого здоров'я, у зв'язку з яким йому довелось звертатись до командування з рапортом про неможливість виконання розпорядження.
Також обвинувачений чітко зазначив, що, якби не проблеми зі здоров'ям, він би виконав розпорядження і навіть зараз би міг виконувати певні розпорядження. Така категорично позитивна відповідь однозначно свідчить про відсутність умислу на вчинення відкритої, безпідставної відмови.
ОСОБА_2 є учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни, має низку нагород, відомості щодо яких містяться у матеріалах справи, служив за контрактом, а також має досвід - 6 років участі у бойових діях. Всі згадані характеристики свідчать про священність військового обов'язку для ОСОБА_2 і водночас спростовують аргументи щодо порушення ним встановленого законом порядку проходження військової служби та порядку підлеглості.
Логічно, що значний перелік захворювань, які були у ОСОБА_2 , могли зумовити наявність обмежень щодо проходження служби та неможливість виконувати окремо визначені завдання, що власне і було підтверджено висновком військово-лікарської комісії про обмежену придатність обвинуваченого.
Не менш важливим є те, що свідки підтвердили протиправний характер дій командування військової частини щодо питання ненаправлення ОСОБА_2 на лікування та тяжкі наслідки такої бездіяльності. Сам ОСОБА_2 зазначив, що лікар повідомив його, що його захворювання та проблеми не завершились ампутацією пальців, а можуть і в майбутньому погіршитись. Таким чином, можна зробити висновок, що до втрати частини кінцівки ОСОБА_2 призвела бездіяльність військової влади, натомість, в діях самого обвинуваченого склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України відсутній.
Окремо звертає увагу суду на положення ч. 1 ст. 39 КК України, відповідно до якої не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди право охоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб. Просить врахувати, що з метою збереження власного життя, яке є найвищою соціальною цінністю в Україні, як життя всіх інших громадян нашої країни, єдиним можливим шляхом реалізації права на надання медичної допомоги, лікування та збереження можливості жити далі, хоч в значно гіршому фізичному стані було повідомлення командування військової частини відповідно до Статуту про неможливість виконання наказу на вибуття в зону бойових дій. Вчинення даної дії надало можливість запобігти реальній смерті та загибелі ОСОБА_2 , яка, як пояснили лікарі, могла наступити, як від тромбозу, так і потрапляння в стан коми, при цьому жодної шкоди інтересам держави завдано не було взагалі.
Також захисник звертає увагу на той факт, що жодний військовослужбовець, якому було оголошено наказ, в зону бойових дій так і не вибув. Відносно жодного військовослужбовця, крім ОСОБА_2 , кримінального провадження порушено не було, що свідчить як про вибірковість покарання незручних для командування частини осіб, так і про реальну відсутність необхідності вибуття людей в зону бойових дій згідно оголошено наказу, а отже і відсутність шкоди будь-яким охоронюваним державою інтересам.
Вважає, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та просить ухвалити виправдувальний вирок.
Щодо характеризуючих даних на особу обвинуваченого ОСОБА_2 , то, з наявних в матеріалах судової справи письмових доказів, судом встановлено, що він згідно з довідками медичних закладів за допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, несудимий, є особою з інвалідністю другої групи на підставі захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, учасником бойових дій. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2023 вислуга років у ЗСУ станом на 12.08.2023 становить: календарна: 06 років 02 місяці 02 дні, пільгова: 05 років 10 місяців 22 дні, загальна: 12 років 00 місяців 24 дні (т. 2 а.с. 45).
ОСОБА_2 нагороджений медаллю «Ветерана бойових дій» від 24.03.2011, медаллю «За надання інтернаціональної допомоги Анголі», нагороджений медалями в Польщі, орденом Президента України за заслуги ІІІ ступеню згідно з указом № 46/2016 від 15.02.2016, нагрудним знаком «Знак пошани» відповідно до наказу Міністра оборони України № 72 від 08.02.2017 (т. 1 а.с. 54-59).
Позиція та мотиви суду.
Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 402 КК України, суд виходить з такого.
Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до норм ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо належного розуміння сутності поняття «поза розумним сумнівом», яку суд враховує відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, відображена, зокрема, в п. 43 його рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», згідно якого суд зазначив, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а саме: а) обов'язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; б) достатньо вагомі ознаки чи презумпції; в) чіткі й узгоджені між собою ознаки чи презумпції. Таким чином, за відсутності неспростовних, вагомих, чітких, узгоджених між собою ознак не можна констатувати того, що вину доведено поза розумним сумнівом.
Верховним Судом сформовано усталену судову практику, відповідно до якої при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Частиною четвертою статті 402 КК України передбачена кримінальна відповідальність за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, вчинену в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
В силу ст. 41 КК України під наказом розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або не вчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі.
За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Виходячи з положень ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо. Особа, яка одержала законний наказ, зобов'язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного (службового) обов'язку. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, право командира віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого, Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут)).
При цьому, відповідно до ст. 37 Статуту військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно (ч. 3 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, є встановлений у Збройних Силах України, інших військах та військових формуваннях України порядок підлеглості в управлінні військами з метою забезпечення їхньої постійної боєготовності та боєздатності, нормального виконання військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань. Додатковим факультативним об'єктом можуть бути безпека держави, власність, довкілля.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, полягає у вчиненні діяння у вигляді відкритої відмови виконати законний наказ начальника (непокора), коли підлеглий відкрито та категорично заявляє, що не виконуватиме наказ, або у вчиненні іншого умисного невиконання наказу.
Склад цього кримінального правопорушення є формальним, тобто закінченим його слід вважати з моменту вчинення діяння, а саме з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту умисного його невиконання.
Суб'єктивна сторона непокори характеризується виною у формі прямого умислу. Умисел на невиконання наказу може виникнути у винної особи як у момент отримання наказу, так і пізніше. Ставлення винного до наслідків непокори (ч. 2ст. 402 КК України) характеризуються, зокрема, і необережністю. Мотиви можуть бути різними і для кваліфікації цього кримінального правопорушення значення не мають.
Старший сержант ОСОБА_2 на час інкримінованої події був суб'єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, так як згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 64 від 01.05.2022 призначений на посаду та зарахований до списків особового складу і на всі види забезпечення начальником групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини (т. 1 а.с. 198).
Жодних заперечень з приводу цього сторони кримінального провадження не заявляли.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак об'єктивної сторони інкримінованого злочину, суд виходить з наступного.
ОСОБА_2 , як начальнику групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , у встановленому законом порядку було доведено зміст розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, яким до 25.05.2022 до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) відряджено до АДРЕСА_2 старшого сержанта ОСОБА_2 - начальника групи штабних машин інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 .
Під час шикування відкритої відмови виконати розпорядження ОСОБА_2 не висловлював, що підтверджується показами більшості свідків, які були присутні під час оголошення наказу ( ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 ) та і не ставиться у вину обвинуваченому згідно обвинувального акта.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , отримавши розпорядження командира, написав рапорт, в якому фактично повідомив про неможливість виконання вказаного розпорядження.
Суд звертає увагу, що повідомлення військовослужбовця про неможливість виконання розпорядження командира за своїм правовим змістом є відмовою від виконання розпорядження, оскільки у цьому повідомленні прямо вказується на неспроможність виконати розпорядження командира внаслідок певних обставин, які військовослужбовець вважає поважними та такими, що повинні змусити командира переглянути правильність виданого ним розпорядження.
Так, згідно зі ст.6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир має право віддавати накази та розпорядження, а підлеглий зобов'язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк, крім випадків віддавання явно злочинного наказу та розпорядження. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав і підлеглий не має права обговорювати наказ та ставити під сумнів його конкретну мету.
При цьому, непокора, яка вчиняється підлеглим під час дії воєнного стану є вкрай небезпечним військовим злочином, який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань, можливості виконання бойового завдання.
Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання, оскільки при такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він не буде виконувати наказ.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 вчинив дії, які утворюють об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме, непокору, оскільки він свідомо у письмовій формі відмовився виконувати розпорядження командира.
Водночас вказані дії були вчинені обвинуваченим в умовах крайньої необхідності з огляду на наступне.
Частиною першою статті 39 КК України встановлено, що не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Стан крайньої необхідності виникає за наявності відповідної підстави, яка характеризується двома властивостями:
1) небезпекою, що безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави;
2) обстановкою, яка не дає можливості усунути цю небезпеку іншими засобами, крім заподіяння шкоди таким же правоохоронюваним інтересам.
Наявності однієї лише небезпеки ще недостатньо для виникнення стану крайньої необхідності. Цей стан тому і визнається станом крайньої необхідності, що викликається даною обстановкою, за якої особа вимушена удатися до заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, як до останнього, крайнього засобу усунення небезпеки, що загрожує.
Зі змісту розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022, відповідно до якого старшого сержанта ОСОБА_2 було наказано відрядити до с. Радісне Синельниківського району Дніпропетровської області вбачається, що воно було віддано на виконання бойового розпорядження Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України №23-бр/дск від 11.04.2022 саме з метою нарощування спроможностей ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації. Тобто вказаним розпорядженням ОСОБА_2 переводився із служби в тиловому підрозділі ближче до лінії бойових дій та мав бути залучений до безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії російської федерації.
Не викликає у суду сумніву той факт, що для виконання вказаного бойового розпорядження є необхідним перебування військовослужбовця у належному фізичному стані із можливістю докладання значних, інтенсивних, тривалих зусиль для заходу на бойові позиції та ведення штурмових дій, пересування у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом) та зі зброєю з боєкомплектом.
Невиконання розпорядження командира було обумовлене не злочинними намірами ОСОБА_2 та/або небажанням ним виконати свій конституційний обов'язок щодо захисту держави, а його незадовільним станом здоров'я.
З наданих суду письмових доказів судом встановлено, що ще у 2019 року ОСОБА_2 встановлено основне захворювання - облітеруючий атеросклероз судин обох нижніх кінцівок, супутнє захворювання - гіпертонічна хвороба І ступеню. В подальшому в 2021 році ОСОБА_2 переніс інсульт з встановленими наслідками.
Ще до переведення 01.05.2022 ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , від проходив службу за контрактом в 10 гірсько-штурмовій бригаді та у квітні 2022 року знаходився на лікуванні. Саме через погіршення стану здоров'я він був переведений до лав ТРО.
Безпосередньо перед переведенням ОСОБА_2 01.05.2022 до військової частини НОМЕР_1 , він знаходився на лікуванні на денному стаціонарі в полікніці 1121 Міністерства оборони України з 05.04.2022 по 18.04.2022 та йому було рекомендовано продовжити спостереження у ендокринолога за місцем проживання.
Однак, після переведення 01.05.2022 у ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 не було надано дозволу на продовження лікування. При цьому на службі йому неодноразово ставало погано, що в судовому засіданні також підтвердили, як свідки зі сторони обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , так і зі сторони захисту ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , - військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 .
Тільки 16.06.2022 року ОСОБА_2 за направленням прокурора проведено ВЛК, та встановлено діагнози: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, ступінь 2; гіпертензивне серце, ризик 3. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз, СНо. Атеросклероз аорти. Цукровий діабет другий тип, середньо важка форма, стадія субкомпенсації. Облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок з больовим синдромом, хронічна артеріальна недостатність ІІ ступеня з помірним порушенням кровообігу та функції. Остеохондроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом та незначним порушенням функції хребта. Хронічний панкреатит, латентний перебіг з помірно порушеною інкреторною функцією. Жировий гепатоз. Пониження гостроти зору до 0,1 внаслідок незрілої катаракти лівого ока при гостроті зору 1,0 правого ока. Цереброваскулярна хвороба: дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія першої стадії з незначним порушенням функції центральної нервової системи. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, фаза стійкої ремісії.
Направлення на госпіталізацію ОСОБА_2 від 22.06.2022 на стаціонарне лікування загального напрямку з діагнозом інсулінозалежний цукровий діабет (основний) було проігноровано військовою частиною.
У червні-липні 2022 року ОСОБА_2 без направлення військової частини у приватному порядку звернувся в ендокринологічне відділення Калуської ЦРЛ, де йому діагностовано, зокрема, діабетичну полінейропатію верхніх та нижніх кінцівок з болевим синдромом, діабетичну ангіопатію судин нижніх кінцівок 2 ступеня, облітеруючийендертиреїд обох нижніх кінцівок. Саме тоді, зі слів обвинуваченого, він вперше отримав лікування від виявленого у нього високого цукру. Лікування проходив у вільний від служби час, виконуючи при цьому свої обов'язки військовослужбовця. Після проведеного лікування цукор вдалося збити, а самопочуття покращилося. Залишалося невирішеним питання з ногою, яка на той час, як вказує обвинувачений, чорніла, гнила і сильно боліла.
Однак, направлення на лікування на денному стаціонарі від 26.07.2022 у зв'язку з діагнозом: атеросклероз артерій кінцівок, ВЧ НОМЕР_1 до уваги не взяла.
В грудні 2022 року ОСОБА_2 було доведене розпорядження про вибуття в Запорізьку область, яке він виконав. Та уже через декілька днів 05 грудня 2022 року йому було видане направлення на консультацію та стаціонарне лікування до хірурга.
Враховуючи клініку критичної ішемії лівої нижньої кінцівки, дані МСКТ ангіографії, КНП «Запорізькою обласною клінічною лікарнею» ОСОБА_2 проведено оперативне втручання 08.12.2022 в обсязі: ендоваскулярної ангіопластики, стентування загальної здухвинної артерії праворуч. Визначено час для формування зони демаркації для подальшої ампутації 5 пальця стопи.
За наслідками вказаного оперативного втручання військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_2 було надано відпустку строком на 30 днів до 17.01.2023.
18.01.2023 ОСОБА_2 надано направлення на оперативне лікування, а в подальшому проведено ампутацію 5 пальця правої нижньої кінцівки та надано відпустку за станом здоров'я строком на 30 днів.
Як наслідок, 05.06.2023 гарнізонна ВЛК 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) за розпорядженням прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 15.05.2023 провела медичний огляд з метою придатності до військової служби ОСОБА_2 та визнала його непридатним для проходження військової служби з виключенням з військового обліку.
Таким чином, з описаної хронології перебігу захворювань у ОСОБА_2 вбачається, що покликання обвинуваченого про його неможливість неухильно виконати розпорядження командира про вибуття до с. Радісне Дніпропетровської області у зв'язку із фактично критичним станом здоров'я підтверджуються наведеними медичними документами. Те, що ОСОБА_2 безпосередньо не був госпіталізований у день видачі розпорядження (22.05.2022), чи в день його оголошення (24.05.2022) не свідчить про його задовільний стан здоров'я в цей період.
ОСОБА_2 не отримав лікування у травні-липні 2022 року в повному обсязі, так як ВЧ НОМЕР_1 не надала йому відповідного направлення. Тільки в грудні 2022 року, виконавши бойове розпорядження та вибувши в Запорізьку область, ОСОБА_2 отримав потрібне направлення та йому була надана належна медична допомога, проведені необхідні оперативні втручання.
Саме обставини неотримання медичної допомоги стали причиною відсутності можливості у ОСОБА_2 виконати розпорядження від 22.05.2022.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 також підтвердили, що ОСОБА_2 не зміг виконати бойове розпорядження через незадовільний стан здоров'я, хворобу ніг, високий тиск, запаморочення. На той час співслуживці були свідками того, як обвинуваченому ставало погано, він скаржився на болі в нозі і не міг долати навіть незначні відстані.
Крім того, свідок ОСОБА_25 як лікар-ендокринолог, до якої ОСОБА_2 потрапив по терміновому скеруванню у липні 2022 року, у судовому засіданні повідомила, що стан хворого був достатньо тяжким та запущеним, в такому стані неможливо не те, щоб виконувати обов'язки військової служби, а навіть просто ходити. Лікар наголосила, що хворий поступив у відділення в запущеному стані. В тому стані, в якому ОСОБА_2 перебував в 2022 році він не міг їхати на велику відстань навіть поїздом, оскільки в нього могла настати кома.
Запущений стан здоров'я ОСОБА_2 підтвердив і свідок - лікар ОСОБА_24 , який наголосив, що в тому стані, в якому ОСОБА_2 перебував в 2022 році він не міг їхати на велику відстань, оскільки існував ризик тромбозу, що могло призвести до ампутації кінцівки.
В суду нема підстав сумніватись в показах цих свідків, адже вони професійні лікарі з багаторічним сажем, які не мають жодних особистих стосунків з обвинуваченим і не перебувають в службовій залежності від військової частини, де проходив військову службу обвинувачений.
ОСОБА_2 у залі судового засідання також наголошував на тому, що не міг нормально пересуватись та взувався у тапочки, а не спеціальне взуття, оскільки не мав фізичної можливості його взути через проблему з правою ногою.
Аналізуючи показання свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_27 та обвинуваченого суд розцінює їх як правдиві, оскільки вони послідовні, узгоджуються між собою, відповідають іншим доказам, дослідженим судом.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що з часу переведення ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 у нього були проблеми зі здоров'ям, він потребував лікування та медичної допомоги.
Вказане свідчить про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 щодо відмови виконати розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №326 від 22.05.2022 року були вчинені ним в умовах крайньої необхідності, оскільки у разі неухильного виконання даного розпорядження існувала загроза його здоров'ю та навіть життю, так як стан його здоров'я не дозволяв йому навіть дістатися до пункту відрядження, оскільки це могло призвести до непоправних наслідків (в дорозі він міг впасти у стан коми, міг настати тромбоз). При цьому усунути небезпеку життю та здоров'ю в інший спосіб, окрім як, шляхом відмови виконати розпорядження командира, у ОСОБА_2 не було.
Оцінюючи питання щодо того, чи ОСОБА_2 не було допущено перевищення меж крайньої необхідності, суд враховує, що згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто збереження життя особи має пріоритетне значення.
Стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих доказів, зокрема висновку експерта, які б підтверджували, що обвинувачений, з огляду на наявні у нього захворювання (Цукровий діабет другий тип, середньоважка форма, стадія субкомпенсації. Облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок з больовим синдромом, хронічна артеріальна недостатність ІІ ступеня з помірним порушенням кровообігу та функції) міг виконати розпорядження командира.
Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби (ч. 2 ст. 255 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України). Проте, після відмови ОСОБА_2 виконати розпорядження командира з посиланням на стан здоров'я, дій, передбачених ч. 2 ст. 255 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, не було вчинено.
Отже, твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_2 об'єктивно міг та зобов'язаний був виконати розпорядження командира, є необґрунтованим припущенням.
В даному випадку, хоча дії обвинуваченого і носять формальний характер непокори, однак, вказані дії вчинялися виключно в умовах реальної загрози його життю та здоров'ю, тобто були вчинені в умовах крайньої необхідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 284 КК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду доведено допустимими та достатніми доказами, що ОСОБА_2 вчинив непокору в умовах крайньої необхідності без перевищення її меж (ч. 1 ст. 39 КК України), а тому за цим обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, слід виправдати.
За таких обставин слід ухвалити виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Арешт на майно в межах даного кримінального провадження не накладався. Судові витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 368, 373-376 КПК України,
ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та виправдати у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядкудо Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_28