Єдиний унікальний номер 341/1094/25
Номер провадження 2/341/639/25
24 жовтня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Аннишина С.І.,
за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С.,
представника позивачки ОСОБА_1
представника відповідачки
ОСОБА_2 ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ОСОБА_4 звернулася до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_6 тривалістю два місяці.
В обґрунтування позову представник позивачки - адвокат Дяків Д.І. посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 . 10 грудня 2019 року у Марямпільській сільській раді вона посвідчила заповіт, спадкоємцями за яким є ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Разом з тим зазначено, що цим заповітом не охоплено житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Про це позивачці стало відомо у травні 2025 року. Звернувшись до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, позивачка отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії та нотаріус роз'яснив їй необхідність звернення до суду з питання поновлення строку для прийняття спадщини.
Оскільки про заповіт від 10.12.2019 та зокрема про його зміст, а саме те, що позивачка ОСОБА_4 має право на спадкування майна (домоволодіння) їй стало відомо лише в травні 2025 року, то сторона позивача вважає, що факт необізнаності з існування самого заповіту та його змістом та відповідно необізнаність відносно спадкової маси, яка підлягала спадкуванню, є поважною причиною для поновлення строку на прийняття спадщини.
Враховуючи наведене, представник позивачки просить суд поновити ОСОБА_4 строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 .
24 липня 2025 року від представниці відповідачки ОСОБА_2 - адвокатки Микитюк Т.І. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Стверджує, що викладені представником позивачки обставини в позовній заяві про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є такими, що на відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами. ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю позивачки та відповідачів. Представник позивачки в поданій позовній заяві зазначає, що позивачка 05 травня 2025 року звернулася до нотаріуса з метою з?ясування наявності чи відсутності заповіту після смерті матері та охоплення заповітом усього майна, яке залишилося після смерті матері. Однак у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, нотаріусом зазначено, що позивачка ОСОБА_9 разом із своєю сестрою ОСОБА_7 звернулися із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належне їй майно, зокрема на будинок в АДРЕСА_1 , де на день смерті була зареєстрована і проживала їхня мати ОСОБА_8 . Крім того, із тексту заповіту, що складено 10.12.2019 року, яким не було охоплено житловий будинок по АДРЕСА_1 , вбачається, що померла зробила розпорядження на випадок своєї смерті, де заповіла земельні ділянки між двома сестрами та братом позивачки. Із врахуванням того, що позивачка разом із двома сестрами та братом проживали та проживають в селі Маріямпіль Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, тому вона (позивачка) не могла не знати про наявність вищезазначеного заповіту. Посилання представника позивачки на те, що поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини є необізнаність позивачки про наявність заповіту є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачка є спадкоємцем першої черги і їй ніщо не перешкоджало звернутися у встановлений законом строк для прийняття спадщини за законом. Тоді як із позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом позивачка звернулася через півтора року після відкриття спадщини.
22 липня 2025 року від відповідача ОСОБА_5 через канцелярію суду надійшла заява про визнання позову в повному обсязі та розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 27 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребувано від приватного нотаріуса Галицького районного нотаріального округу Засєдко Н.І. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 12 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року постановлено судові засідання, проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адвоката Дяківа Дмитра Івановича.
В судовому засіданні представник позивачки адвокат Дяків Д.І. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов, посилаючись на те, що позивачка пропустила шестимісячний строк звернення до нотаріуса для оформлення спадкових справ, у зв'язку з тим, що не знала про навність заповіту, та про те, що заповітом не охоплено все майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6 .
В судовому засіданні представниця відповідачки ОСОБА_2 - адвокатка Микитюк Т.І. підтримала позицію, висловлену у відзиві на позовну заяву. У задоволенні позову просила відмовити, оскільки, позивачка, як спадкоємиця першої черги спадкування після смерті матері мала можливість звернутися до нотаріуса із заявою для оформлення спадкових прав за законом. Доказів поважності причин пропуску шестимісячного строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини сторона позивачки не надала.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.
ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_6 (Свідоцтво про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_1 від 21.02.1973, а.с.59; Свідоцтво про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 13.06.1970,а.с.60; Свідоцтво про народження ОСОБА_11 , серії НОМЕР_3 від 08.02.1969, а.с.62, Свідоцтво про народження ОСОБА_12 ,серії НОМЕР_4 від 09.06.1978, а.с.42).
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (Повний Витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, а.с. 31, 32).
За життя, 10 грудня 2019 року, ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений у Маріямпільській сільській раді Галицького району Івано-Франківської області (а.с.33). Згідно з цим заповітом земельну ділянку за кадастровим номером 2621285300:03:001:0416 для ведення особистого селянського господарства вона заповіла своїй доньці ОСОБА_2 , а земельну ділянку з кадастровим номером 2621285300:001:0317, призначену для товарного сільськогосподарського виробництва - у рівних долях ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.33).
До спадкової маси, окрім земельної ділянки за кадастровим номером 2621285300:03:001:0416 та земельної ділянки за кадастровим номером 2621285300:001:0317, які охоплені заповітом, увійшов також житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який належало спадкодавиці з 17.05.2023 (Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, а.с.76,77).
Згідно з довідкою, виданою Маріямпільським старостинським округом Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області №107 від 16.02.2024, ОСОБА_6 на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею був зареєстрований та проживав син ОСОБА_5 .
26 лютого 2024 року приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Засєдко Н.І. заведено спадкову справу №28/2024 (Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №75969080 від 26.02.2024, а.с.36).
Спадкова справа заведена на підставі заяви про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщиину ОСОБА_2 , яка зареєстрованна за адресою с. Маріямпіль, Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с.30)
02 грудня 2024 року ОСОБА_2 нотаріусом видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий номер 2621285300:03:001:0416 для ведення особистого селянського господарства (а.с.53).
05 травня 2025 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася ОСОБА_7 , яка зареєстрована за адресою: с.Маріямпіль, Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с.55).
05 травня 2025 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася також ОСОБА_4 , яка зареєстрована за адресою: с.Маріямпіль, Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с.58).
28 травня 2025 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у звязку із пропущенням строку для прийняття спадщини (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії №133/02-14 від 28.05.2025, а.с.11).
03 червня 2025 року ОСОБА_5 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом (а.с.56).
03 червня 2025 року ОСОБА_5 нотаріусом видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 2621285300:001:0317, призначену для товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.79).
Оскільки ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадищу у зв'язку із пропущенням шестимісячного строку для прийняття спадщини, вона звернулася до суду із вказаним позовом.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на між сторонами є спадкові відносини, які пов'язані із поновленням пропущеного строку для прийняття спадщини.
Так, відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
В силу частини 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Згідно з частиною 1 статті 1269, частиною 1 статті 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України, відповідно якої, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 Постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Так, вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку, суд ураховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, згідно з якою: «необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання поновлення прпущеного строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд також враховує, що головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Судом установлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя, 10 грудня 2019 року, нею було складено заповіт, відповідно до якого земельні ділянки вона заповіла своїм дочкам ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та сину ОСОБА_5 .
Водночас встановлено, що зазначеним заповітом не охоплено житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 , який належав померлій. Саме щодо цього майна позивачка просить поновити строк для прийняття спадщини.
На час смерті ОСОБА_6 в будинку у АДРЕСА_1 , був зареєстрований і фактично проживав її син ОСОБА_5 , який відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Спадкоємиця - ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса у встановлений строк з відповідною заявою. ОСОБА_4 - дочка спадкодавиці, будучи спадкоємицею першої черги спадкування за законом у шестимісячний строк після смерті матері до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звернулася.
Позивачка, звертаючись до суду, зазначає, що не знала про існування заповіту та дізналася про нього тільки у травні 2025 року, а тому вважає, що факт необізнаності самого заповіту та його змісту, а відповідно необізнанінсть щодо спадкової маси, яка підлягала спадкуванню є поважною причиною для встановлення додаткового строку для подання заяви про прийнятття спадщини. Проте наведені доводи суд оцінює критично.
Як убачається з досліджених доказів, ОСОБА_4 є спадкоємицею першої черги спадкування за законом, проживає у тому ж населеному пункті, що й спадкодавиця, перебуває у постійних родинних відносинах із іншими спадкоємцями - сестрами та братом. А тому об'єктивних перешкод для з'ясування наявності заповіту чи про існування спадкового майна - житлового будинку по АДРЕСА_1 , в якому на час смерті проживала її мати, не мала.
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 є рідною дочкою спадкодавиці, тобто спадкоємицею першої черги, проживає в тому ж населеному пункті, де мешкала мати, підтримувала зв'язок із іншими членами сім'ї, і, як убачається з матеріалів справи, мала реальну можливість звернутися до нотаріуса протягом установленого законом строку.
Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 через об'єктивні та непереборні обставини не могла вчасно подати заяву про прийняття спадщини, до суду не подано. Навпаки, з постанови нотаріуса вбачається, що інші спадкоємці реалізували свої права в межах строку, визначеного законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що навіть у разі, якщо певне майно не охоплене заповітом, спадкоємець за законом має право подати заяву про прийняття всієї спадщини, а вже після цього нотаріус визначає частку такого спадкоємця у майні, не включеному до заповіту. Тобто неохоплення окремого об'єкта спадщини заповітом саме по собі не є підставою для поновлення строку.
А тому, доводи ОСОБА_4 про необхідність визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку з тим, що вона не знала про заповіт та не усвідомлювала повного складу спадкового майна, не можуть бути визнані судом обґрунтованими та такими, що свідчать про наявність поважних причин для пропуску шестимісячного строку. Факт навності заповіту, спадкоємцями за яким є ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , жодним чином не позбавив ОСОБА_4 , як спадкоємицю першої черги спадкування за законом, права звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк..
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини без поважних причин, а тому правові підстави для визначення їй додаткового строку на прийняття спадщини відсутні.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, статтями. 1268, 1272 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивачка: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 ;
Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6
Відповідач: ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 .
Повний текст рішення складено 03 листопада 2025 року.
СуддяСвятослав АННИШИН