Справа № 186/2102/25
Провадження № 2-з/0186/9/25
03 листопада 2025 року м. Шахтарське
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Демиденка С.М.
при секретарі Фадєєвій Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Шахтарської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, 5-ий ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову по справі №186/2102/25,
ОСОБА_1 звернувся до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Шахтарської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, 5-ий ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову по справі №186/2102/25.
В обґрунтування заяви зазначає, що у провадженні Шахтарського міського суду Дніпропетровської області перебувають матеріали його позовної заяви до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шахтарської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини батьком.
Ухвалою суду від 22.10.2025 року було відкрито провадження та надано номер справи №186/2102/25. Судові засідання призначене на 12.01.2025 року.
Після подання заяви на відстрочку від 25.08.2025 року, 01.09.2025 року, йому було відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку із чим, він звернувся до суду. Однак, після відмови у задоволенні заяви про відстрочку його оголосили у розшук та визначили як особу, яка порушує правила військового обліку. Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Національної поліції для доставки його до ТЦК та СП.
Також зазначив, що військово-лікарську комісію для встановлення стану придатності до військової служби він пройшов та визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК га СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони.
25.10.2025 року за місце його проживання приїздив наряд поліції для його розшуку, однак він перебував на роботі. Тобто, вчиняються активні дії з його затримання та доставлення до ТЦК та СП та можливої його мобілізації.
Забезпечення позову може бути подано як особою, яка пред'явила позов до суду, так і будь-якою іншою особа, яка бере участь у справі, а саме: 1) позивач: 2) відповідач, який пред'явив зустрічний позов; 3) третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; 4) органи та особи, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювати дії з призову громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військову службу до набрання законної сили судовим рішення по справі №186/2102/25.
Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії.
Відповідно ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч.6 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно ч.11 ст.153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Як вбачається з заяви, заявник просить суд заборонити вчиняти дії пов'язані з його призовом та мобілізацією 5-тим ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не може бути належним способом забезпечення позову, оскільки зазначений заявником спосіб забезпечення позову за змістом є тотожним змісту його позовним вимогам, які у разі задоволення заяви про забезпечення позову будуть вирішені без розгляду справи по суті у змагальному процесі, що не відповідає положенням ч.10 ст.150 ЦПК України.
Таким чином суд констатує, що задоволення заяви заявника ОСОБА_1 з запропонованим способом забезпечення позову до набрання рішення у справі законної сили є фактичною підміною рішення суду на певний період часу (на час слухання справи), і забезпечення позову у такий спосіб призведе до фактичного вирішення спору шляхом його задоволення, без розгляду справи в суді по суті.
Аналогічний правовий висновок зазначено у Постанові Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі № 758/2776/21.
Крім того, суд вважає, що заявником не доведено, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини батьком.
Заявником не доведено суду що стосовно нього будь-яким ТЦК та СП було здійснено будь-які дії, що порушують його права як громадянина України чи військовозобов'язаного.
Суд не приймає посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення дій по мобілізації, і як наслідок змінить статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також виконання рішення суду.
Так, згідно п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причинна таких підставах: 3)під час дії воєнного стану: військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Таким чином, встановлення судом факту самостійного виховання та утримання дитини батьком є як підставою для отримання військовозобов'язаним відстрочки, так і підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби.
А тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, як необґрунтована.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, - суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Шахтарської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, 5-ий ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову по справі №186/2102/25, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
СУДДЯ: С.М. Демиденко