Справа № 182/477/23
Провадження № 2/0182/1936/2025
Іменем України
14.10.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
за участю представників позивача Павленко С.Б.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -
Позивач Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що 12 січня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачкою по справі було укладено кредитний договір № 2022393205, згідно якого банк надав позичальнику кредит, а позичальник отримав його на умовах, визначених договором. Відповідно до вищевказаного договору, позичальнику було відкрито картковий рахунок, а, підписавши анкету-заяву, позичальник прийняла пропозицію банку та поголилась з тим, що анкета-заява із правилами користування карткою, тарифами, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. У відповідності до договору, форма видачі кредиту - шляхом безготівкового перерахування коштів за дорученням позичальника на рахунок продавця товару. Відповідно до рахунку - фактури № ФЕФТ-1022-3968993 від 12 січня 2019 року, сторонами є постачальник - ТОВ «САВ ДИСТРИБЬЮШИН», одержувач - ОСОБА_2 , що підтверджує факт придбання товару - пральної машинки, вартістю 8 299 грн. 10 коп. та інших товарів на суму 11 977 грн. 90 коп. Відповідачем як позичальником умови договору дотримані не були, тому, станом на 13 жовтня 2022 року, виникла заборгованість в розмірі 53 567 грн. 69 коп., яка складається з: 30 671 грн. 84 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3 782 грн. 10 коп. - заборгованість за відсотками, 10 328 грн. 16 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8 785 грн. 60 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, яку представник позивача й просить суд стягнути на свою користь, разом з витратами на правову допомогу.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року по даній справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання (а.с.82-83).
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, скористалась і 19 травня 2023 року на адресу суду надала відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає наступне.
Так, пред'явлену суму до стягнення в розмірі 53 567 грн. 69 коп. вона не визнає, оскільки, у відповідності до складеного розрахунку, нараховані суми є безпідставними, а розрахунок з зазначенням відповідних сум викликає в неї сумнів, скільки неможливо встановити дійсну суму боргу. Окрім цього, стороною позивача в односторонньому порядку було змінено умови кредитного договору, що є недопустимим, ї її як сторону договору про даний факт повідомлено не було, а матеріали справи не містяться доказів, що вона як позичальник зверталась до банку щодо збільшення суми кредиту. За таких обставин, вважає, що дані дії позивача є незаконними та недопустимими. Окрім цього, до позовної заяви було надано звіт - рахунок за період з 28 лютого 2019 року по 13 жовтня 2019 року, з якого вбачається, що за весь період надійшло 53 665 грн. 00 коп., списано - 111 294 грн. 79 коп. та баланс на кінець періоду - 53 567 грн. 69 коп. Тобто, з поданого звіту вбачається, що за весь строк дії договору нею було сплачено суму в розмірі 164 959 грн. 79 коп. При цьому, максимальний кредитний ліміт за вказаний період становив 50 000 грн. 00 коп. Таким чином, сума кредиту за спірним договором була сплачена в повному обсязі і заборгованість відсутня. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.106-109).
30 травня 2023 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої він посилається на обставини, викладені в позовній заяві, та додатково суду зазначає наступне.
Так, розрахунок, який був долучений до позовної заяви, є законним та відповідає усім первинним банківським документам, а всі нарахування здійснені відповідно до укладеного договору, а відповідачка, користуючись кредитними коштами, зобов'язана була сплачувати банку повну суму мінімального платежу. Тобто, в будь-якому випадку, боргові зобов'язання повинні були бути виконані в повному обсязі та в розмірах не пізніше спливу строку дії кредитного договору. Окрім цього, протягом строку дії договору, банк має право змінити розмір кредитної лінії без зазначення причини такої зміни. Укладенням кредитного договору клієнт погоджується із запропонованим розміром кредитної лінії та порядком зміни розміру кредиту. Тому, на підставі викладеного, пред'явлені позовні вимоги підтримують та на їх задоволенні наполягають (а.с.121-129).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив. Крім цього, додаткового суду пояснив, що відповідачка, отримавши кредит, погодилась на умови та правила Банку. При цьому, відповідачка частково суму боргу в спірний період сплатила, що також дає підстави вважати, що вона погодилась з умовами та правилами, а її посилання на незаконність складеного розрахунку щодо відсотків є безпідставним. Таким чином, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та суму боргу стягнути в примусовому порядку.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не прибула, її представник ОСОБА_1 позовні вимоги до своєї довірительки не визнав, посилаючи на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Крім цього, доповнив, що сторона позивача в односторонньому порядку та без належного повідомлення його довірительки змінили умови договору, що є неприпустимим. Тому, на підставі викладеного, а також, з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву, позовні вимоги не визнають та просять суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка, згідно частини першої статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов, з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк, обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд, у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п.52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п.40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатись з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 12 січня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2022393205, згідно якого банк надав позичальнику кредит, а позичальник, в свою чергу, отримав його на умовах, визначених договором. Як вбачається з матеріалів справи та фактично не заперечується відповідачкою, кредит був наданий на споживчі цілі, зокрема, у відповідності до рахунку - фактури № ФЕФТ-1022-3968993 від 12 січня 2019 року сторонами є постачальник - ТОВ «САВ ДИСТРИБЬЮШИН», одержувач - ОСОБА_2 , на придання товару - пральної машинки, вартістю 8 299 грн. 10 коп. та інші товари - 11 977 грн. 90 коп. (а.с.21-44). При цьому, як вказує позивач, 12 січня 2019 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву на отримання кредиту, з зазначенням суми бажаного кредиту в розмірі 11 327 грн. 00 коп., зі строком користування - на 24 місяці (а.с.40).
Як вбачається зі складеного розрахунку, станом на 13 жовтня 2022 року, у відповідачки по укладеному договору існує заборгованість в розмірі 53 567 грн. 69 коп., яка складається з: 30 671 грн. 84 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3 782 грн. 10 коп. - заборгованість за відсотками, 10 328 грн. 16 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8 785 грн. 60 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.38).
Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України, в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов'язання.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі, електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, - відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки, кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку, відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки, - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки, позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому, до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:
1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватись в медіа або оприлюднюватись через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
2) індекс повинен ґрунтуватись на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
3) значення індексу повинно встановлюватись незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі, визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований.
Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку, - АТ «ОТП БАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим, банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму, відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
При цьому, з поданої до долученої до позовної заяви анкети-заяви позичальника на отримання кредиту від 12 січня 2019 року, вбачається, що процентна ставка не зазначена. Крім того, у анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати прострочених відсотків за порушення зобов'язання та визначення їх розміру.
Однак, представник позивача, окрім суми боргу за тілом кредиту, просить стягнути з відповідачки заборгованість за відсотками в розмірі 3 782 грн. 10 коп.; 10 328 грн. 16 коп. - заборгованість за прострочене тіло кредиту та 8 785 грн. 60 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики, у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, пункти 53,53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів, відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів, відповідно до статті 1048 ЦК України, поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, вочевидь, порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який, при цьому, не кореспондується жодному праву кредитодавця.
Окрім цього, суд вважає зазначити, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд погоджується з висновками, викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) від 03 липня 2019 року, та вважає, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://www.otpbank.com.ua) неодноразово змінювались самим АТ «ОТП БАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12 січня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06 лютого 2023 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви договір про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та правила користування карткою у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків та прострочених відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Договір про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (публічний) та правила користування карткою не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За таких обставин, посилання позивача на підстави щодо стягнення заборгованості за відсотками суд до уваги не приймає, що дає йому підстави для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Що стосується вимоги про стягнення суми боргу за тілом кредиту в розмірі 30 671 грн. 84 коп., то дана вимога також задоволенню не підлягає, оскільки стороною відповідача факт сплати боргу доведений, шляхом наданих до відзиву платіжних доручень, які в своїй сукупності покривають суму боргу в зазначеному розмірі. При цьому, як на підставу відмови в задоволенні позову в цій частині, суд приймає до уваги думку представника позивача, який в судовому засіданні визнав той факт, що відповідачка сплачувала кошти за кредитом та виконувала покладений на неї обов'язок по поверненню кредиту.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, з урахуванням вищевикладених підстав.
Керуючись ст.512, 514, 517, 526, 530, 554, 629, 1050, 1054, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
В задовленні позовних вимог Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал