Справа № 212/10849/24
2/212/471/25
03 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Покровського районного суду міста Кривого Рогу в складі:
суддя - Ведяшкіна Ю.В.
секретар судового засідання - Розинько К.А.
у цивільній справі № 212/10849/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті Кривому Розі ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради, про позбавлення батьківських прав.
В судовому засіданні брали участь:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Ступак Я.О.,
представник третьої особи - Бондуровська М.В.,
представник третьої особи - Маркова С.А.
01.11.2024 року адвокат Ступак Я.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2019 року проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, за місцем проживання позивача та його батьків, за адресою: АДРЕСА_1 . Від зазначених відносин у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 . Після народження дитини Відповідачка неодноразово йшла з дому та залишала дитину на батьків Позивача, а коли поверталась, то мала ознаки наркотичного сп'яніння. 16.12.2023 Відповідачка залишила дитину без нагляду, в наслідок чого дитина розлила собі в обличчя миючий засіб та була госпіталізована до лікарні. Внаслідок вживання наркотиків Відповідачка стала дратівливою та агресивною, у зв'язку з чим 09.04.2024 року Довгинцівським районним судом Відповідачка була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто у вчиненні домашнього насильства, яке мало місце 16.03.2024 року, під час якого Відповідачка ображала нецензурною лайкою батька Позивача. В серпні 2024 року Відповідачка погодилась пройти лікування від наркотичної залежності в приватній клініці «Smara - med», але не пройшла весь курс лікування, покинувши лікарню з власної ініціативи, а 12.09.2024 року пішла з дому залишивши дитину на батьків Позивача. Після чого на телефонні дзвінки не відповідає, життям дитини не цікавиться. Позивач з 18.10.2023 року мобілізований до Збройних Сил України.
03.12.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання, якою також у відповідності до ч. 5 ст. 19 СК України зобов'язано орган опіки та піклування Покровської районної у місті Кривому Розі ради, надати висновок щодо розв'язання спору.
09.05.2025 року органом опіки та піклування Покровської районної в місті Кривому Розі ради, у відповідності до ч. 5 ст. 19 СК України, надано суду висновок щодо розв'язання спору.
13.05.2025 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача - адвоката Ступак Я.О. про витребування відомостей про проходження Відповідачкою лікування в приватній наркологічній клініці «Smara - med».
06.06.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
25.08.2025 року на виконання ухвали суду від 13.05.2025 року надійшла відповідь з приватній наркологічній клініці «Smara - med».
30.09.2025 року ухвалою суду витребовано від органу опіки та піклування Покровської районної у місті Кривому Розі ради матеріали, на підставі яких складено висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав з наведених в ньому підстав та просив його задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ступак Я.О. позов ОСОБА_1 підтримала та просила його задовольнити.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з'явилася з невідомих суду причин, хоча була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, 09.01.2025 року з'являлась до суду та склала заяву про відкладення судового засідання, в якій просила надати час для ознайомлення з матеріалами справи (а.с.42-43).
В судовому засіданні представник 3-ї особи - органу опіки та піклування Покровської районної в місті Кривому Розі ради просила ухвалити рішення із врахуванням наданого у відповідності до ч. 5 ст. 19 СК України висновку.
В судовому засіданні представник 3-ї особи - органу опіки та піклування Довгинцівської районної в місті Кривому Розі ради просив суд ухвалити рішення, яке буде відповідати інтересам малолітньої дитини.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що вона є головою ОСББ в багатоквартирному будинку за місцем проживання Позивача та його батьків, у зв'язку з чим була знайома з Відповідачкою, яка конфліктувала з батьками Позивача, часто відвідувала сусідку, яка торгувала наркотичними засобами, та малолітньою дитиною не займалася. На теперішній час Відповідачка з батьками Позивача не проживає вже тривалий час, дитиною займаються батьки Позивача.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що він та його дружина являються батьками Позивача, який в 2023 році був мобілізований до лав ЗСУ та на теперішній час проходить військову службу. До мобілізації Позивач разом з Відповідачкою проживали з ними в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та після народження у них дитини, Відповідачка дитиною не займалась, оскільки вживала наркотики, часто уходила з дому, у зв'язку з чим між ними виникали конфлікти. З березня 2024 року Відповідачка з ними не проживає, а дитина залишилась проживати з ними.
У відповідності до ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд справи у відсутність відповідачки.
Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 (ч. 1 ст. 81) ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що з 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, за місцем реєстрації позивача та його батьків, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 (а.с.10,32).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8).
З листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 мобілізований до ЗСУ та проходить військову службу (а.с.11, 12); який за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.13).
05.01.2024 року відносно Відповідачки судом розглядалась справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КупАП, відповідно до якої Відповідачка залишила малолітнього сина без нагляду в наслідок чого дитина розлила на себе миючий засіб та був доставлений до лікарні. Судом провадження у справі закрито за малозначністю (а.с.19).
Між Відповідачкою та батьками Позивача існували конфліктні відносини внаслідок чого 09.04.2024 року Відповідачка була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-1 КупАП (а.с.18).
25.03.2024 року відповідачка ОСОБА_2 склала розписку, в якій зазначила, що вона добровільно залишає сина ОСОБА_6 на ОСОБА_7 тимчасово поки не знайде житло; їй передано мобільний телефон та 1000 грн. (а.с.16).
Згідно акту, складеного за місцем проживання Позивача, його малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з його батьками, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
З 24.08.2024 року Відповідачка була госпіталізована до ТОВ «Smara - med», де поставлено діагноз: "розлади психіки та поведінки внаслідок вживання декількох препаратів та інших психоактивних речовин, та виписана 30.08.2024 року (а.с.115).
Згідно довідки, наданої лікарем - педіатром Центру первинної медико - санітарної допомоги м. Кривого Рогу, дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на теперішній час проживає з бабусею ОСОБА_7 , яка приводить дитину на прийом та дотримується рекомендацій лікаря. Дитина має охайний вигляд, зроблені щеплення відповідно віку, дитина стала більш контактною в спілкуванні, спокійний. На першому році життя дитини, на планові візити до лікаря мати з'являлась не регулярно. Психологічний стан матері був не стабільний (неохайний зовнішній вигляд, знервована, депресивна). Стан дитини був занепокоєний, зовнішній вигляд не охайний, рекомендацій лікаря мати не дослухалась (а.с.15).
12.12.2024 року ОСОБА_2 надала службі у справах дітей письмові пояснення, відповідно до яких вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на теперішній час проживає з бабусею ОСОБА_7 ; та останні три місяці їй не дають бачитись з дитиною.
Згідно ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ч. 5 ст. 150 СК України).
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 3 , 4 ст. 155 СК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно правової позиції, викладеної в ухвалі ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.
Як зазначено у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.) що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов'язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Аналізуючи встановлені по справі обставини та наведені норми чинного законодавства, суд вважає доведеним, що на теперішній час малолітня дитина сторін по справі проживає з батьками Позивача, який з 2023 року проходить військову службу; при цьому ні Відповідача ні малолітня дитина не зареєстровані за місцем проживання Позивача; Відповідачка не має постійного житла; та надані Позивачем постанови суду у справах про адміністративне правопорушення свідчать про існування неприязних відносин між Відповідачкою та батьками Позивача внаслідок чого 25.03.2024 року Відповідачка залишила вказану квартиру за місцем проживання батьків Позивача, зазначивши що добровільно залишає дитину на бабусю поки не знайде житло (а.с.16).
При цьому твердження Позивача, що Відповідачка вживала наркотичні засоби внаслідок чого була госпіталізована до лікарні є суперечливими, оскільки згідно вказаної розписки Відповідачка залишила дитину 25.03.2024 року, а була госпіталізована до приватної клініки 24.08.2024 року (а.с.115), тобто в той час коли вона вже не проживала з батьками Позивача і малолітнім сином, а наведений діагноз (F19) не підтверджується належними доказами; тому доводи Позивача про існування у Відповідачки вказаної залежності, яка призвела до негативного впливу на малолітнього сина, суд до уваги не приймає за необґрунтованістю, враховуючи також, що Позивач під час судового розгляду не зміг обґрунтуванні належним чином необхідність позбавлення Відповідачки батьківських прав, зазначаючи лише, що це не вплине на його військовий обов'язок.
З цих же підстав суд не приймає до уваги аналогічні показання свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..
Крім того, суд зазначає, що 09.04.2025 року рішенням виконавчого комітету Покровської районної в місті ради затверджено висновок органу опіки та піклування у зазначеній цивільній справі, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконує батьківські обов'язки, не піклується про фізичний стан і духовний розвиток дитини, не готує її до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, матеріально дитину не утримує (а.с.67-69).
Разом з цим, відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Аналізуючи встановлені по справі обставини, матеріали, на підставі яких наданий висновок органу опіки та піклування, суд вважає, що зазначений висновок суперечить матеріалам справи та інтересам малолітньої дитини, оскільки надані матеріали висновку не містять доказів, які б свідчили про наявність безумовних підстав для позбавлення Відповідачки батьківських прав щодо малолітнього сина, не містять доказів негативної, винної, системної поведінки Відповідачки по відношенню до малолітнього сина.
Отже, суд не погоджується з наведеним висновком органу опіки та піклування та не приймає його до уваги при ухваленні рішення.
При цьому надана Позивачем постанова про адміністративне правопорушення Відповідачки, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП не дає підстави для такого висновку, оскільки містить поодинокий випадок, який не мав негативних наслідків, внаслідок чого провадження у справі було закрито за малозначністю.
За таких підстав, суд вважає, що Позивачем не доведено належними доказами факт свідомого ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання обов'язків щодо виховання малолітнього син, тобто не доведено, що Відповідачка свідомо, системно ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не доведено винної поведінки Відповідачки, свідомого нехтування нею своїми обов'язками щодо малолітнього сина, тому суд не вбачає підстав для застосування такої крайньої міри відповідальності, як позбавлення батьківських прав, та зазначає, що задоволення позову не відповідає інтересам малолітньої дитини.
За таких підстав, позов не підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 6 -13, 17 - 18, 76 - 82, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті Кривому Розі ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради, про позбавлення батьківських прав.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 03.11.2025 року.
Суддя: Ю. В. Ведяшкіна