Справа № 175/9203/25
Провадження № 2-др/175/55/25
"30" жовтня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду Дніпропетровської області заяву представника відповідача - адвоката Щербіни М.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 175/9203/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
У провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа № 175/9203/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
06.10.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення у вищезазначеній цивільній справі, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2018 у справі №199/4950/18, з 1/3 частини до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня набрання законної сили цим рішенням і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
07.10.2025 року представником відповідача - адвокатом Щербіною М.В. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу. На підтвердження своїх вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвокатом долучено наступні докази, а саме: договір про надання правової допомоги б/н від 06.08.2025 року, додаток до договору про надання правової допомоги б/н від 06.08.2025 року, акт прийому-передачі виконаних/наданих послуг від 01.10.2025 року, прибутковий касовий ордер № 3009 від 30.09.2025 року.
Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд доходить такого висновку.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно із ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено загальне правило щодо можливості подання доказів про судові витрати протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Водночас, Цивільний процесуальний кодекс України містить спеціальну норму з цього приводу, а саме ст. 246 ЦПК України, зі змісту частини першої якої вбачається, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, з урахуванням системного аналізу положень ч. 8 ст. 141 та ч. 1 ст. 246 ЦПК України, слід дійти висновку, що Цивільним процесуальним кодексом України встановлено умову, за наявності якої в учасника справи виникає право подання доказів про судові витрати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Такою умовою є неможливість з поважних причин подати відповідні докази до закінчення судових дебатів у справі та обґрунтування такої неможливості у відповідній заяві.
Про подачу доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду адвокат Щербина М.В. заявив в судовому засіданні до закінчення судових дебатів та протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду подав до суду відповідну заяву.
Водночас, суд звертає увагу, що у поданих представником відповідача - адвокатом Щербіною М.В. заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу представник відповідача жодним чином не обґрунтував поважності причин неможливості до закінчення судових дебатів у справі подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат на правничу допомогу. Крім цього, представник відповідача не обґрунтовував причини неможливості подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі і в судовому засіданні.
Суд звертає увагу, що згідно з матеріалами справи, представник відповідача - адвокат Щербіна М.В. у відзиві на позовну заяву визначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3500 грн. 06.08.2025 між відповідачем та адвокатом було укладено договір про надання професійної правничої допомоги та додаток до договору, яким сторони погодили обсяг та вартість правничої допомоги.
Як вбачається із матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення, а саме: з договору про надання правової допомоги б/н від 06.08.2025 року, додаток до договору про надання правової допомоги б/н від 06.08.2025 року, акт прийому-передачі виконаних/наданих послуг від 01.10.2025 року, прибутковий касовий ордер № 3009 від 30.09.2025 року, визначений попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу та обсяг проведених робіт жодним чином не змінився в порівнянні із заявленою вимогою про розподіл судових витрат.
Отже, на переконання суду, подане представником відповідача заява не відповідає вимогам ст. 246 ЦПК України, оскільки у неї не наведено причини неможливості подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі.
Вирішуючи дане питання суд, відповідно до положень ч. 3 ст. 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 дійшов наступного правового висновку: «Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України). Таким чином, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».
У вищевказаній справі Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
Зазначена правова позиція підтримана Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21.
Враховуючи викладене у сукупності суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст. 133, 134, 137, 141, 246, 258, 259, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Щербіни М.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 175/9203/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н. С. Краснокутська