20 серпня 2025 року місто Київ
справа № 367/2161/23
провадження № 22-ц/824/6881/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Височанської Н.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кондратюком Володимиром Веніаміновичем,
на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Шестопалової Я.В.,-
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.04.2016, залишеним без змін ухвалою судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 22.09.2016, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 505000 грн. та судові витрати в розмірі 3654 грн. Дане рішення суду набрало законної сили 22.09.2016 та підлягає виконанню. Однак боржник ОСОБА_2 рішення суду не виконав і кошти позивачу не сплатив.
Позивач посилається на вимоги ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказав, що 28.02.2023 грошове зобов'язання по сплаті коштів за рішенням суду в сумі 508654 грн. виконано частково, сплачено лише 248129,04 грн. Сума не сплаченого боргу становить 260524,96 грн.
Оскільки рішення суду набрало чинності 22.09.2016 і підлягало виконанню, то інфляційні втрати підлягають стягненню за період з 01.10.2016 по 28.02.2023. За розрахунком позивача загальна сума боргу становить 449616,93 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Також просить стягнути понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16.12.2024 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат 159373,47 грн. та три проценти річних 36726,77 грн., а всього 196100,24 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1960,79 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Кондратюк В.В. подав апеляційну скаргу, в який просив рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 138862,54 грн. інфляційних втрат та 431865,81 грн. 3% річних, всього 182049,35 грн. Висновок суду про відмову в позові про стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних за період з 02.04.2017 по 31.03.2020 зроблено внаслідок незастосування до спірних правовідносин приписів п.п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Апелянт зауважує, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що Законом України № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п.12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Також апелянт посилається на те, що Законом України № 2120- IX від 15.03.2022 розділ ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п.19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102- IX В послідуючому дія даного Указу Президента України продовжувалась неодноразово і продовжена на даний час.
Вказує, що згідно змісту пункту 19 в редакції чинній з 30.01.2024 перебіг позовної давності зупиняється на час дії воєнного стану.
Вважає, що наведені приписи законодавства дають підстави для висновку, що з 02.04.2020 строки позовної давності (загальні та скорочені), передбачені статтями 257, 258 ЦК України з 02.04.2020 продовжувались до пред'явлення ОСОБА_1 позовної заяви до суду. Відповідно за три попередні роки загальної позовної давності до 02.04.2020, а саме за період невиконання боржником ОСОБА_2 грошового зобов'язання з 03.04.2017 по 02.04.2020 позовна давність не збігла.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалась.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Кондратюк В.В. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 адвокат Савенко Р.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21.04.2016, залишеним без змін ухвалою судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 22.09.2016, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 505000 грн. та судові витрати в розмірі 3654 грн.
Дане рішення суду набрало законної сили 22.09.2016.
Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчі листи на виконання вказаного рішення.
23.09.2019 Ірпінським МВ ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 761/9171/15-ц.
Як вказує позивач, станом на 28.02.2023 грошове зобов'язання по сплаті коштів за рішенням суду в сумі 508654 грн. виконано частково, сплачено лише 248129,04 грн. Сума не сплаченого боргу становить 260524,96 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що предметом позову у даній справі є стягнення на підставі ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних за невиконання грошового зобов'язання щодо відшкодування майнової шкоди, підтвердженого судовим рішенням. Тому відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21.04.2016, яке в повному обсязі на даний час не виконано.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних за період з 01.10.2016 по 31.03.2020, суд виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за цей період.
Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 257 ЦК України).
Відповідно до п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Верховний Суд у постанові від 06.12.2023 у справі № 212/10834/21 зробив такий висновок: «з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року».
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.19, який з - поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності, встановлені ст.ст.257-259 ЦК України.
Відповідно до п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України ( в редакції Закону № 3450- IX від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102 IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Правовий режим воєнного стану, запроваджений з 24.02.2022, неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України.
Отже, виходячи з положень п.п.12 та 19, оскільки карантин почався на території України з 2 квітня 2020 року, а воєнний стан з 24.02.2022, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 2 квітня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24.02.2022 на період дії воєнного стану.
Таким чином, заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності може бути застосована судом лише до заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних в межах періоду з 01.10.2016 по 02.04.2017.
Суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 01.04.2020 по 28.02.2023, та відмовив у стягненні інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 03.04.2017 по 31.03.2020.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог за період з 03.04.2017 по 31.03.2020.
Колегія суддів з урахування заявленої відповідачами заяви про застосування судом наслідків спливу позовної давності, відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період з 03.04.2017 по 31.03.2020, приймає наведений стороною позивача в апеляційній скарзі розрахунок заборгованості, відповідно до якого інфляційні втрати за цей період складають 138862,54 грн., три відсотки річних складають 43186,81 грн..
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кондратюком Володимиром Веніаміновичем, задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 грудня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 138862,54 грн. інфляційних витрат, 43186,81 грн. - 3 річних, а всього 182049,35 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2730,74 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 3 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д.Поливач
А.М. Стрижеус