31 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/4221/24 пров. № А/857/26939/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, ухвалене суддею Нор У.М. у м. Рівне, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 460/4221/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства “Сатиїв-агро» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача викладене в листі № 2187/6/17-00-04-03-09 від 05.03.2024 щодо не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, зобов'язати відповідача включити до реєстру платника єдиного податку відомості про Приватне підприємство “Сатиїв-агро»як платника єдиного податку четвертої групи, про що видати відповідну довідку.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач щорічно, починаючи з 2012 року, підтверджує свій статус платника єдиного податку четвертої групи. 18.02.2024 позивач засобами електронного зв'язку за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок направив до ГУ ДПС у Рівненській області (Млинівський район) всі документи, передбачені п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298, п. 297-1.1 ст. 297-1 (розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання платників єдиного податку) Податкового кодексу України.
24 вересня 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив в повному обсязі.
Визнав протиправним та скасував рішення відповідача оформлене листом № 2187/6/17-00-04-03-09 від 05.03.2024 щодо відмови позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік.
Зобов'язав Головне управління ДПС у Рівненській області підтвердити Приватному підприємству “Сатиїв-агро» статус платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік шляхом включення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку та видати відповідну довідку.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини справи. Відповідач стверджує, що ПП “Сатиїв-агро» не подало звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за земельну ділянку (кадастровий номер 5624686700:11:066:0129), що розташована на території Дядьковицької ТГ Рівненської області до Рівненської ДПІ (1712).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що приватне підприємство “Сатиїв-агро» зареєстроване як юридична особа 25.01.2011 року.
Позивач є сільськогосподарським виробником, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Рівненській області (Млинівський район) та зареєстрований як платник єдиного податку четвертої групи.
07 березня 2024 року Приватне підприємство “Сатиїв-агро» отримало лист Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області № 2187/6/17-00-04-03-09 від 05 березня 2024 року, в якому повідомлялося про те, що відповідач не підтверджує позивачу статус платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік.
Як вбачається із зазначеного листа, підставою для такого рішення стало не подання позивачем відповідно до п.п 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за земельні ділянки, що розташовані на території Дядьковицької ТГ Рівненської області, до Рівненської ДПІ.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, листом вих. № 63 від 12 березня 2024 року позивач направив відповідачу пояснення, у яких посилався на подання всієї звітності.
Однак, 18 березня 2024 року листом № 2644/6/17-00-04-03-09 відповідач повідомив, що, відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України позивач мав надати звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи з додатками, в тому числі, з розрахунком загального мінімального зобов'язання, за місцем знаходження земельної ділянки, а саме до Рівненської ДПІ.
Вважаючи, що рішення відповідача щодо не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік суперечить податковому законодавству, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з пунктом 291.2. статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3. статті 291 ПК України встановлено, що юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 291.4. статті 291 ПК України визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 298.8.1. пункту 298.8. статті 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі: 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише у встановлених законом випадках.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме не подання податкової звітності, передбаченої пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, є окремою підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи позивач направив до ГУ ДПС у Рівненській області податкову звітність: загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2024 рік з додатками, що підтверджується квитанцією № 2 від 17.02.2024 № 9032936029; звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2024 рік, з додатками, що підтверджується квитанцією № 2 від 17.02.2024 № 9032935207; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік, що підтверджується квитанцією № 2 від 17.02.2024.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що на момент прийняття рішення (листа) № 2187/6/17-00-04-03-09 від 05.03.2024 про не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку, уся звітність була подана позивачем і прийнята контролюючим органом без зауважень, що підтверджується відповідними квитанціями № 2, у тому числі загальна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2024 рік та відомості про наявність земельних ділянок до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що реєстрація суб'єкта господарювання, як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку та є безстроковою.
Натомість, Податковий кодекс України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи, але не містить норми, відповідно до якої платник, який не подав окрему звітність за конкретну земельну ділянку до податкової інспекції за місцем розташування цієї ділянки, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.
Крім цього, повноваження податкового органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією передбачені пунктом 48.7 статті 48 ПК України, а саме: податкова звітність не визнається податковою декларацією у разі порушення будь-якої норми статті 48 Податкового кодексу України. Зокрема, це відсутність обов'язкових реквізитів; тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків тощо.
Суд апеляційної інстанції встановив, що у спірних правовідносинах, контролюючий орган не встановив невідповідності поданих податкових декларацій вимогам статті 48 ПК України.
Як встановив суд апеляційної інстанції, на момент прийняття рішення про не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку, уся звітність була подана позивачем і прийнята без зауважень контролюючим органом, що підтверджується відповідними квитанціями № 2.
Щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5624686700:11:066:0129, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.
Як встановлено із рішення власника Приватного підприємства “Сатиїв-агро» № 8 від 27.12.2023 земельна ділянка за кадастровим номером 5624686700:11:066:0129, площею 5,7306 га, непридатна для обробітку, у зв'язку з чим договір оренди має бути розірваний за згодою сторін.
Відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи не є платниками податку на майно (в частині земельного податку) за земельні ділянки, що використовуються ними для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
З аналізу п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України випливає, що якщо платник єдиного податку четвертої групи не використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, він не звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку.
Відповідно до п. 46.5. ст.46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560 (з наступними змінами та доповненнями) затверджено форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).
Керуючись п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України та вищенаведеним наказом, позивач виконав вимоги щодо декларування за місцем знаходження земельних ділянок та подав до ГУ ДПС у Рівненській області (Рівненський район, 1712) податкову (звітну) декларацію з плати за землю (земельний податок), що підтверджується квитанцією № 2 (реєстраційний номер № 9055409085) від 12 березня 2024 року.
Більше того, позивач сплатив земельний податок за вказану земельну ділянку, що підтверджується платіжною інструкцією № 5885 від 11 березня 2024 року.
Отже, вимоги ПК України виконані позивачем, а відповідачем не обґрунтовано правових підстав, які б передбачали право контролюючого органу на прийняття рішення про не підтвердження статусу платника єдиного податку у зв'язку з неподанням окремої декларації за земельною ділянкою, яка не використовується для сільськогосподарського товаровиробництва, до іншого територіального підрозділу податкового органу.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що процедура анулювання реєстрації платника єдиного податку має бути проведена з дотриманням відповідного порядку та за встановленою Податковим кодексом України процедурою.
Так, зокрема, Податковим кодексом України, передбачено (абз. 2 п. 299.11 ст. 299 ПК України), що податковий орган має право приймати рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку виключно за наслідками проведення саме виїзної документальної перевірки платника податку та встановлених у ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач не подав доказів проведення виїзної документальної перевірки за результатом проведення якої прийнято рішення про не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку, що суперечить вимогам абз. 2 п. 299.11 ст. 299 ПК України.
Відповідач не приймав окремого рішення про анулювання реєстрації ПП “Сатиїв-агро» як платника єдиного податку четвертої групи, натомість позивачу направлено лист про не підтвердження статусу, що не відповідає встановленій законом процедурі.
Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги необхідно задовольнити, оскільки контролюючий орган при не підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку 4 групи діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Цей висновок є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 460/4221/24 без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель