03 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9834/24 пров. № А/857/7901/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.
Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Львівської митниці, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кондратюк Ю.С.), ухвалене у порядку письмового провадження в м. Львові 06 лютого 2025 року, повне судове рішення складено 06 лютого 2025 року, у справі № 380/9834/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
09.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просило:
-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100144/2 від 14.03.2024;
-визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 209230/2024/000873 від 14.03.202.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року позов задоволено.
03 лютого 2025 року від Товариства надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на його користь з відповідача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 30 000,00 грн.
05.02.2025 представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В обґрунтування зазначив, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року заяву задоволено частково.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень). В решті вимог заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Суд першої інстанції вказав, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд першої інстанції зазначив, що розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 30000,00 грн по даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Суд першої інстанції вказав, що справа згідно з положеннями статей 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову та вартістю таких послуг у розмірі 30000,00 грн, за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів та кількості поданих аналогічних позовів до Львівського окружного адміністративного суду не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому суд, виходячи з критерію пропорційності вважав, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000,00 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати додаткове судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 по справі №380/9834/24 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що сума, яку суд відшкодував як витрати позивача на професійну правничу допомогу, не співмірні із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою.
Також, не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» подало апеляційну скаргу, просить скасувати додаткове судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 по справі №380/9834/24 в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27 000 (двадцять сім) гривень 00 копійок, що понесені позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» у зв'язку з розглядом справи, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до п. 3.2 Договору про правову допомогу в суді та виконавчому провадженні № 15-04/24 від 15.04.2024 сторони досягли згоди щодо визначення гонорару (вартості послуг) у фіксованому розмірі в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень за надання послуг професійної правничої допомоги адвоката у суді першої інстанції. Позивач фактично сплатив АБ «Кавчук і партнери» кошти в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень. Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає попередньому (орієнтовному) розрахунку таких витрат, про який представник позивача повідомив суд під час подання позову. Суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат не в повній мірі дослідив подані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат, дійшов необґрунтованого висновку щодо не співмірності їх розміру із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не врахував, що форма винагороди представника позивача визначена сторонами у фіксованому розмірі. Зазначає, що суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи. Вважає, що стягнута сума судових витрат є непропорційною до фактично понесених витрат, оскільки визначена судом сума становить всього 10% від фактичної вартості послуг представника Позивача, яку оплатило ТОВ «Спандекс Плюс».
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною у справі. При цьому, складність справи є не єдиним критерієм для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» (Клієнт) з однієї сторони та Адвокатським об'єднанням «Кавчук і партнери», в особі керуючого партнера Кавчука Андрія Вікторовича, що діє на підставі Статуту (Об'єднання), а разом іменовані Сторонами, уклали Договір №15-04/24 про правову допомогу в суду та виконавчому провадженні від 15.04.2024 (далі Договір).
Представником позивача згідно Довіреності в порядку передоручення є Кавчук Андрій Вікторович.
Відповідно до п. 1.2 Договору за Договором надаються послуги щодо представництва та захисту інтересів Клієнта у справі про оскарження Рішення про коригування митної вартості від 14.03.2024 № UА209000/2024/100144/2 та картки відмови № UА 209230/2024/000873.
Згідно з п. 3.2 Договору сторони досягли згоди, що Клієнт сплачує Об'єднанню гонорар у фіксованому розмірі в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок за надання послуг, вказаних в п. 3.3. Договору.
Відповідно до Детального опису послуг адвокат Кавчук Андрій Вікторович на підставі Договору про правову допомогу в суді та виконавчому провадженні №15-04/24 від 15.04.2024, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Кавчук і партнери», яке в подальшому реорганізоване в Адвокатське бюро «Кавчук і партнери», та Клієнтом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс», надав послуги професійної правничої допомоги адвоката, здійснюючи представництво інтересів та захист прав Клієнта (Позивача) у справі № 380/9834/24 в Львівському окружному адміністративному суді, а саме:
Складання та подання позову до суду, в тому числі:
- ознайомлення та правовий аналіз документів, наданих Клієнтом;
- аналіз судової практики у спорах щодо коригування митної вартості товарів;
- узгодження з Клієнтом правової позиції з представництва інтересів в суді;
- написання позовної заяви і формування додатків (доказів);
- інформування Клієнта про розмір, спосіб і реквізити оплати судового збору;
- подання позову до суду та надсилання іншим учасникам справи.
Складання та подання відповіді на відзив, в тому числі:
- ознайомлення з відзивом на позовну заяву та додатками (доказами);
- написання відповіді на відзив;
- подання відповіді на відзив до суду та надсилання іншим учасникам справи.
Складання та подання клопотання про розгляд справи, в тому числі:
- написання клопотання;
- подання клопотання до суду.
Ознайомлення із судовим рішенням за результатами розгляду справи по суті, інформування Клієнта про результат розгляду справи.
Вартість послуг, що узгоджена Сторонами у фіксованому розмірі: 30 000,00 грн.
Згідно Акта наданих послуг №30/01 від 30.01.2025 адвокатським бюро були виконані, а клієнтом прийняті і підлягають оплаті наступні послуги:
- Послуги в галузі права (правнича допомога адвоката в Львівському окружному адміністративному суді в справі № 380/9834/24 за позовом ТОВ «Спандекс Плюс» про визнання протиправним та скасування рішень) на суму 30 000,00 грн.
На підтвердження оплати вартості правової допомоги позивачем долучено платіжну інструкцію № 353 від 31.01.2025 на суму 10 000,00 грн та № 227 від 18.04.2024 на суму 20 000,00 грн.
На переконання суду апеляційної інстанції як це слушно зауважив суд першої інстанції, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн по цій справі не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Разом з тим, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 КАС України).
З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката встановлених частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 3000,00 грн. є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що при прийнятті рішення в частині визначення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу судом першої інстанції враховано клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, митним органом не спростовано правомірність стягнення судом першої інстанції на користь позивача судових витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, не доведено, що надані послуги були необґрунтованими, не доцільними, не спростовано вплив наданих послуг на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що при винесені оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність додаткового рішення суду першої інстанції не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 252, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги Львівської митниці, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спандекс Плюс» залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 380/9834/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний