03 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 500/742/25 пров. № А/857/17349/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І. І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Грицюк Р.П.), ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Тернопіль 18 березня 2025 року у справі № 500/742/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
10.02.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - Управління, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 85% до 70% під час перерахунку з 01.02.2021 згідно оновленої довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2021 № 5к/вих./4.2/2889 від 22.03.2024; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату вже призначеної пенсії в розмірі 85% від грошового забезпечення без обмеження максимальним її розміром з 01.02.2021 на підставі оновленої довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 5к/вих./4.2/2889 від 22.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року позов задоволено частково: Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо зменшення з 85% до 70% суми грошового забезпечення під час перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 22.03.2024 № 5к/вих/4.2/2889 у розмірі 85% суми грошового забезпечення із врахуванням раніше виплаченої суми. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення статті 13 Закону, якими встановлено розмір пенсії, виходячи з 70 відсотків грошового забезпечення стосуються саме питань призначення пенсії, а не її перерахунку, оскільки до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави перерахунку пенсії. Суд першої інстанції вказав, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Суд першої інстанції зазначив, що нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону. Суд першої інстанції вказав, що ні норми Закону, ані норми Порядку №45 не передбачають можливість зменшення при проведенні перерахунку пенсії відсотку грошового забезпечення, встановленого при призначенні пенсії. Враховуючи, що позивачу була призначена пенсія у розмірі 85% грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати його пенсії у розмірі 70% суми грошового забезпечення під час перерахунку пенсії з 01.02.2021 є протиправними. При цьому щодо доводів про виплату його пенсії без обмеження максимальним розміром зазначив, що з долучених позивачем довідок про складові пенсійної виплати станом на 16.10.2024 і 30.12.2024 (а.с. 20, 21) видно, що розмір пенсійної виплати позивача становить 28 085,06 грн і обмеження максимальним розміром десяти прожиткових мінімумів відповідачем на момент звернення до суду не застосовані, отже такі вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року скасувати та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачу при проведенні перерахунку правомірно застосовані норми чинні на час проведення перерахунку пенсії, виходячи з 70% грошового забезпечення, розмір суми складових грошового забезпечення обчислений у максимальному розмірі.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивачу з 10.05.2000 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, виходячи з розміру 85% грошового забезпечення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 у справі №500/3577/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 на підставі довідки Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №5к/вих./4.2/2889 від 22.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, з урахуванням виплачених сум.
В подальшому рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 500/2225/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром із врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаних рішень суду, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.11.2024. При цьому перерахунок пенсії позивача здійснено, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії в розмірі 85% від грошового забезпечення без обмеження максимальним її розміром з врахуванням раніше виплачених сум з 01 лютого 2021 року згідно оновленої довідки № 5к/вих./4.2/2889 від 22.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021.
Розглянувши заяву позивача про перерахунок пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 22.01.2025 №474-192/В-02/8-1900/25 повідомило позивача, що у жовтні 2024 року на виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду по справі №500/2225/24 від 02.07.2024 та по справі №500/3577/24 від 05.07.2024 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.11.2024 згідно оновленої довідки без обмеження її максимальним розміром, одночасно повідомило що відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, тому підстави для перерахунку пенсії в розмірі 85% відсутні (арк.справи 18).
Вважаючи такі дії відповідача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.11.2024 у розмірі 70% сум грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Надаючи правову оцінку аргументам сторін щодо зменшення відсотку відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Положення щодо максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до норм Закону №2262-XII, у статтю 13 Закону № 2262-ХІІ внесені після виходу позивача на пенсію, тоді як станом на час призначення позивачу пенсії за вислугу років максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Зменшення відсотку грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії відбувалось поступово. Так, на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»» від 04.07.2002 №51-IV у частині 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ цифри « 85», « 95» і « 90» замінено відповідно цифрами « 90», « 100» і « 95», а слова і цифри «до категорій 2 і 3» замінено словами і цифрою «до категорії 2»; на підставі Закону №3668-VI цифри « 90» замінено цифрами « 80» та на підставі Закону №1166-VII цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Отже, станом на момент здійснення останнього перерахунку пенсії позивача, максимальний відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії, яка обчислюється відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, становив « 70» відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ, Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII.
Зазначене рішення залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 за аналогічного мотивування.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Отже, зміна розміру пенсії до 70 % сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку, змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при призначенні такої відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 квітня 2018 року (справа №175/1665/17), від 24 квітня 2018 року (справа 686/12623/17), від 19 червня 2018 року (справа №583/2264/17), а також у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, у постанові від 23.06.2021 у справі № 140/392/19.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року, якою повернуто справу № 380/24477/21 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії, зазначено, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не навів ґрунтовних підстав необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20, які ухвалені за інших фактичних обставин, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18.
За таких обставин у відповідача відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 85% на 70% грошового забезпечення при її перерахунку та належним способом захисту порушеного права зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з врахуванням 85 % сум грошового забезпечення.
Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, то в силу приписів ст.308 КАС України таке не є предметом апеляційного перегляду.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог частково, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі № 500/742/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний