Справа №:755/20508/25
Провадження №: 2-з/755/246/25
"21" жовтня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В.П., за участі секретаря судового засідання Оніщука Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 забезпечення позову, -
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 755/20508/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року було відкрито провадження у вище зазначеній справі в порядку загального позовного провадження та постановлено.
До Дніпровського районного суду м. Києва разом з позовною заявою надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову заборони, будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження та укладання правочинів щодо обтяження, об'єктом яких є 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Вимоги заяви обгрунтовані тим, що рішення, що перед подачею позовної заяви Позивачу стало відомо, що боржник за договором позики ОСОБА_3 , намагається продати наявний в нього об'єкт нерухомості (частину квартири), та отримані кошти витратити, а бо приховати, що може призвести до неспроможності у подальшому сплатити борг Позивачу. Відповідач ОСОБА_3 розмістив оголошення про продаж належної йому 1/2 частки квартири, яка належить йому на праві власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1 на електронному ресурсі www.OLX.ua з продажу нерухомості за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_3
Зазначені дії Відповідача направлені на переоформлення ліквідного майна на інших осіб, за рахунок якого у подальшому можливо сплатити суму боргу.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
В судове засідання сторони не викликались.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1-10 ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Згідно п. 6 зазначеної Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи , необхідність застосування заходів забезпечення позову у цьому спорі, обумовлена наявністю майнової вимоги Позивача, яка є досить значною 1 239 474,00 гривень та небажанням Відповідача у добровільному порядку повернути борг. Відповідач на теперішній час не має постійного доходу та іншого ліквідного майна окрім того, яке він намагається продати.
Подальше не забезпечення позову, з урахуванням намагань відповідача здійснити продаж об'єктів нерухомості, може призвести до ускладнення виконання рішення суду.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе задовольнити дану заяву про забезпечення позову до розгляду даної справи по суті та набрання чинності судовим рішенням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 157ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно відповідача ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) , в межах заявлених позовгних вимог на суму 30 000,00 Доларів США по курсу НБУ .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження..
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 );
Суддя: