Справа № 600/3633/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сіжук Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
03 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02.10.2023 №262940002480 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.10.1977, а саме: з 24.10.1977 по 28.07.1978; з 29.08.1983 по 06.01.1986; з 01.03.1986 по 11.12.1989; з 01.08.1995 по 15.11.1997; з 24.11.1997 по 25.08.1998; з 01.04.1999 по 01.02.2002 та період навчання з 01.09.1978 по 01.07.1983.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи слідує, що 25.09.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
За результатами розгляду заяви позивача від 25.09.2023 про призначення пенсії, 02.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення за №262940002480 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Як слідує із вказаного рішення, підставою відмови відповідач зазначив, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж заявника становить 0 років.
Так, відповідачем до страхового стажу не зараховано наступні періоди: період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок; навчання згідно диплома серії НОМЕР_2 , оскільки по батькові заявниці - ОСОБА_2 (рос. мовою) не відповідає даним паспорта серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 (рос. мовою); робота згідно даних Державного реєстру застрахованих осіб, оскільки по батькові заявниці - ОСОБА_4 , що не відповідає паспортним даним.
Крім того, повідомлено, що період роботи в Естонській Республіці з 01.09.1990 по 16.08.1993 можливо зарахувати до страхового стажу за умови підтвердження стажу компетентними органами Естонії.
Головне управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 16.07.2024 №2600-0202-8/139496 повідомило позивача про прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії за віком.
Вважаючи відмову в призначенні пенсії за віком протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до підпункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.08.2018 № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Приписами статті 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Із змісту трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 24.10.1977 судом першої інстанції встановлено, що в оскаржувані періоди в ній містяться наступні записи:
- №2 - 24.10.1977 - прийнято в гулочно-в'язальний цех №2 ордена леніна трикотажно-чулочна фабрика - наказ №1578 від 24.10.1977;
- №3 - 27.07.1978 - звільнено з ордена леніна трикотажно-чулочна фабрика - наказ №1048 від 28.07.1978;
- №4 - 01.09.1978 - зарахована на математико-механічний факультет ленінського державного університету імені Жданова - наказ №1740-ас від 31.08.1978;
- №5 - 01.07.1983 відрахована у зв'язку з закінченням ленінського державного університету імені Жданова - наказ №1724-ас від 01.07.1983;
- №6 - 29.08.1983 - прийнята на посаді вчителя в школі №5 місто Владивосток - наказ №164 від 29.08.1983;
- №7 - 06.01.1986 - переведена вихователем в школу №20 - наказ 3-к від 06.01.1986;
- №8 - 01.03.1986 - призначена вчителем математики в школі №20 місто Владивосток - наказ №37-к від 25.02.1986;
- №9 - 11.12.1989 - звільнена за власним бажанням з школи №20 місто Владивосток - наказ 182-1 від 08.12.1989;
- №10 - 01.09.1990 - прийнята вчителем математики в школу №38 місто Таллін - наказ №304 (к) від 27.08.1990;
- №11 - 16.08.1993 - звільнена за власним бажанням з школи №38 місто Таллін - наказ №188/559 від 16.08.1993;
- №12 - 01.08.1995 - прийнята на посаду програміста в КМП «Арат» - наказ №5 від 01.08.1995;
- №13 - 15.11.1997 - звільнена за власним бажанням з КМП «Арат» - наказ №24 від 15.11.1997;
- №14 - 24.11.1997 - прийнята на посаду вчителя математики гімназії-інтернату №13 - наказ №13 від 17.11.1999;
- №15 - 25.08.1998 - звільнена з посади вчителя математики в зв'язку з закінченням строку трудового договору з гімназії-інтернату №13 - наказ №8 від 26.08.1998;
- №16 - 01.04.1998 - прийняття на посаду інженера МП «ТЛ» - наказ №1/9 від 31.03.1999;
- №18 - 01.02.2002 - звільнена за власним бажанням з МП «ТЛ» - наказ 1 від 01.02.2002.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні періоди роботи позивачу не зараховано у зв'язку з тим, що на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка.
Дослідженням копії трудової книжки судом встановлено, що дійсно титульна сторінка не містить печатки. Однак, суд зазначає, що записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, звільнення з роботи, період навчання містять усі необхідні реквізити, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 №58 та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, затвердженою постановою Госкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, яка діяла до набрання чинності Інструкцією №58.
Так, зокрема, записи містять відомості про дату прийняття на роботу та звільнення з неї, дату відповідних наказів і їх номер, підписи відповідальних осіб та їх посади, а також печатки роботодавця.
Суд констатує, що вказані записи в трудовій книжці виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписами та печатками роботодавця.
Суд зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Таким чином, трудовою книжкою позивача підтверджено спірні періоди роботи, які зазначені вище. При цьому, належних та достатніх доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачами суду не надано.
Стосовно неврахування періоду навчання згідно диплома серії НОМЕР_2 у зв'язку з тим, що по батькові позивача " ОСОБА_2 " (рос. мовою) не відповідає даним паспорта серії НОМЕР_4 суд з трудової книжки НОМЕР_1 встановив, що вона місить записи про спірний період навчання з 01.09.1978 по 01.07.1983 (записи 4-5 в трудовій книжці). Вказані записи зроблені без виправлень, містять усі необхідні реквізити (запис про дату і номер наказу про зарахування до навчального закладу і відрахування з нього, підпис відповідальної особи і печатку навчального закладу). При цьому періоди навчання, зазначені в трудовій книжці, відповідають періоду, інформація про який міститься у дипломі серії НОМЕР_2 .
Таким чином, надані позивачем до органу Пенсійного фонду України документи в їх сукупності та записи в них дозволяють дійти висновку, що диплом НОМЕР_2 належить позивачу та підтверджує її період навчання з 01.09.1978 по 01.07.1983. Однак, відповідач 1 не врахував вказаний період навчання з формальних підстав - у зв'язку з невідповідністю у дипломі по батькові позивача, яке зазначене іноземною мовою, даним паспорта.
З тих самим підстав відповідач 1 безпідставно не врахував до страхового стажу періоди роботи згідно даних Державного реєстру застрахованих осіб у зв'язку з тим, що в реєстрі по батькові позивача ОСОБА_4 не відповідає її паспортним даним. Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за ведення Державного реєстру застрахованих осіб, при цьому орган Пенсійного фонду України мав можливість співставити дані реєстру із записами в трудовій книжці і встановити на основі цього, чи сплачувалися за позивача його роботодавцем страхові внески.
З приводу зазначеного слід звернути увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Також суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань із призначення пенсії за віком та зарахування певних періодів роботи до страхового стажу.
Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно пунктом 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію..
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів орган, що призначає (здійснює перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV та положень пунктів 4.3, 4,7 Порядку 22-1 приймає рішення про призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати тощо) пенсії з зазначенням обґрунтувань такої відмови.
Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового стажу окремих періодів його роботи.
У свою чергу згідно з вимогами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Під час розгляду справи по суті, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до відповідних адресатів, стосовно перевірки належності записів в трудовій книжці позивача, стосовно дійсності диплому позивача про вищу освіту для отримання відомостей щодо спірних періодів роботи позивача.
Відповідачем також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивача та вкладиші до нього є недійсними та недостовірними.
Таким чином, з огляду на встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 15.07.2024 №241670074516, прийнято пенсійним органом без урахування всіх обставин по справі, що мають значення для його прийняття та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржувані рішення.
З урахуванням викладеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02.10.2023 №262940002480 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 з 24.10.1977 по 28.07.1978; з 29.08.1983 по 06.01.1986; з 01.03.1986 по 11.12.1989; з 01.09.1990 по 16.08.1993; з 01.08.1995 по 15.11.1997; з 24.11.1997 по 25.08.1998; з 01.04.1999 по 01.02.2002, період навчання з 01.09.1978 по 01.07.1983 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 25.09.2023, суд вірно зазначив, що з огляду на те, що спірним у даній справі є питання не зарахування до страхового стажу позивача період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.10.1977, виходячи зі змісту доводів, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, враховуючи висновок суду про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні позивачу пенсії, належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах буде зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати період роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.10.1977, а саме: з 24.10.1977 по 28.07.1978; з 29.08.1983 по 06.01.1986; з 01.03.1986 по 11.12.1989; з 01.08.1995 по 15.11.1997; з 24.11.1997 по 25.08.1998; з 01.04.1999 по 01.02.2002 та період навчання з 01.09.1978 по 01.07.1983 до її страхового стажу і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.09.2023, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповодно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.