Справа № 240/15261/24
Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Любов Анатоліївна
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
03 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , третя особа - громадська організація "Проти придурків та ідіотів", до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати відповідь ДП "Ліси України" на запит ОСОБА_1 від 05.08.24 року "05.08.24 ДПЛУ запит звіт КЛМГ", яка викладена в листі №5350/19- 2024 від 09.08.2024 протиправною;
- зобов'язати ДП "Ліси України" розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 05.08.24 року "05.08.24 ДПЛУ запит звіт КЛМГ" згідно з нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 позов задоволено частково, ухвалено:
Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства "Ліси України" щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року "05.08.24 ДПЛУ запит звіт КЛМГ" в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Зобов'язати Державне підприємство "Ліси України" розглянути запит ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року "05.08.24 ДПЛУ запит звіт КЛМГ" відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач, керуючись ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», правомірно скерував запит позивача для розгляду в межах компетенції до Фонду державного майна України, оскільки саме ФДМУ здійснює контроль за повнотою даних, які вносяться до Єдиний реєстр об'єктів державної власності; надає інформаційно-довідкові послуги користувачам Реєстру, є розпорядником та держателем Єдиного реєстру об'єктів державної власності про майно юридичної особи, що спростовую позицію позивача.
Позивач та третя особа не подали відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 , як зазначено в позовній заяві, 05 серпня 2024 року спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся до ДП "Ліси України" із запитом від 05.08.2024 "05.08.24 ДПЛУ запит звіт КЛМГ" про надання інформації.
У вказаному запиті позивач просив надати інформацію, а саме копію відомостей про державне майно на підставі результатів інвентаризації за 2021 та 2022 роки ДП "Коростенське лісомисливське господарство" (припинено діяльність), внесених до автоматичної системи "Юридичні особи".
Також, запит містить примітку про те, що відповідно до пунктів 11, 23 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2005 №142), Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 №1121, наказу Фонду державного майна України від 03.02.2006 №197 "Про затвердження форм надання відомостей про об'єкти державної власності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2006 за №380/12254, з метою впорядкування обліку юридичних осіб, інвентаризації державного майна, а також формування і надання відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, наказом Фонду державного майна України від 19.01.2021 №61 Керівникам державних підприємств, об'єднань, установ та організацій функції з управління якими здійснює Фонд державного майна України (далі - Фонд), дана вказівка забезпечити: 1) проведення щорічної інвентаризації державного майна відповідно до вимог чинного законодавства. 2) внесення до автоматизованої системи «Юридичні особи» (далі - АС «Юридичні особи»): відомостей про державне майно на підставі результатів інвентаризації; інформацію щодо проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Листом відповідача №5350/19-2024 від 09.08.2024 ДП "Ліси України" повідомило позивача про те, що на виконання вимог частини третьої статті 22 Закону № 2939-VI відповідач скеровує для розгляду в межах компетенції запити ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року.
Вважаючи таку відповідь протиправною, позивач звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перелік державного майна за формою, затвердженою Фондом відповідно до затверджених Фондом державного майна класифікаторів на підставі даних інвентаризаційних описів складає саме юридична особа, тобто ДП "Ліси України", які подає органові державної влади, тобто Держлісагентству, яке, своєю чергою, на підставі цих переліків державного майна складає за встановленою Фондом формою узагальнений перелік цього майна і подає його Фондові для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Оскільки за змістом поданого відповідачу запиту від 05 серпня 2024 року позивач запитував саме відомості про державне майно на підставі результатів інвентаризації за 2021 та 2022 роки ДП "Коростенське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України", відповідач є розпорядником цієї інформації (відомостей) відповідно до Закону № 2939-VI, а тому скерування цього запиту на розгляд суб'єкту (Фонду державного майна України), який не володіє запитуваними даними (оскільки йому передаються лише узагальнені переліки державного майна для внесення відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності), є безпідставним на не ґрунтується на нормах закону щодо забезпечення доступу до публічної інформації.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України встановлює, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (Закон № 2939-VI), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Стаття 5 Закону № 2939-VI передбачає, що доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За приписами статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частин першої, третьої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Встановлено, що предметом звернення позивача до відповідача були відомості про державне майно на підставі результатів інвентаризації за 2021 та 2022 роки ДП "Коростенське лісомисливське господарство" (припинено діяльність), внесених до автоматичної системи "Юридичні особи".
У свою чергу відповідач стверджує, що не є розпорядником запитуваної інформації, тому скерував запит позивача для розгляду належному розпоряднику - Фонду державного майна України, на який покладено функції формування та ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" № 185-V (Закон № 185-V) об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам, державним некомерційним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; державне майно, передане в оренду, лізинг; державне майно, передане та/або створене (збудоване) на підставі договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (у тому числі концесійного договору); державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду; державне майно, надане суб'єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства.
Згідно із підпунктами д) та е) частини першої статті 7 Закону № 185-V Фонд державного майна України здійснює в межах, визначених законодавством, формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності; виступає держателем Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 7 Положення № 467 Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій (далі - підприємства), а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації (далі - балансоутримувачі).
Реєстр формується Фондом державного майна за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, шляхом об'єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем з метою, зокрема, ведення обліку об'єктів державної власності.
Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна, який, зокрема, здійснює контроль за повнотою даних, які вносяться до Реєстру.
Органи, уповноважені управляти об'єктами державної власності, з-поміж іншого, ведуть облік об'єктів державної власності, які належать до сфери їх управління та підлягають внесенню до Реєстру; здійснюють контроль за повнотою даних Реєстру та їх відповідністю встановленим вимогам.
До Реєстру вносяться відомості на підставі бухгалтерської та статистичної звітності підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів.
Реєстр складається з адресно-довідкової та інформаційної частини. Інформаційна частина, зокрема, формується Фондом державного майна на підставі даних органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету.
Згідно із пунктами 11, 23, 25 частини першої статті 6 Закону № 185-V уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; забезпечують надання держателю Єдиного реєстру об'єктів державної власності відомостей про об'єкти державної власності для формування і ведення зазначеного реєстру; забезпечують проведення інвентаризації майна державних унітарних підприємств, установ, організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у випадках, якщо утворення наглядової ради не є обов'язковим відповідно до закону, а також якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом.
Механізм проведення інвентаризації державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб з метою формування Єдиного реєстру об'єктів державної власності визначає Методика проведення інвентаризації об'єктів державної власності, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 № 1121 (Методика № 1121), відповідно до пункту 2 якої суб'єктами інвентаризації державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб є: Фонд державного майна; органи виконавчої влади та інші державні органи, які здійснюють управління об'єктами державної власності, а також органи, уповноважені здійснювати управління об'єктами державної власності, що забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України (далі - органи державної влади).
У пункті 6 Методики № 1121 встановлено, що відповідальність за організацію проведення інвентаризації державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб, подання Фондові державного майна достовірної та у повному обсязі інформації несуть відповідні органи державної влади.
Згідно з пунктом 7 Методики № 1121 інвентаризація державного майна проводиться за рішенням відповідного органу державної влади.
Юридична особа після отримання рішення про проведення інвентаризації протягом місяця, що настає за звітним кварталом, роком, складає відповідно до затверджених Фондом державного майна класифікаторів на підставі даних інвентаризаційних описів перелік державного майна за формою, затвердженою Фондом, і подає його органові державної влади.
Орган державної влади на підставі переліків державного майна, що надійшли від юридичних осіб, складає за формою, затвердженою Фондом державного майна, узагальнений перелік цього майна і протягом 55 днів після закінчення звітного кварталу або до 25 квітня року, що настає за звітним, подає його Фондові державного майна.
Фонд державного майна протягом місяця після надходження узагальненого переліку державного майна вносить відомості до Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Як визначено у пункті 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521 (надалі також - Положення № 521) Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Згідно з підпунктами 30, 35 пункту 4 Положення № 521, Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства; здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держлісагентства, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.
Відповідно до пунктів 1.1., 4.1., 5.2 Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує Державне агентство лісових ресурсів України (Орган управління). Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за підприємством майна здійснює Орган управління.
Апеляційний суд звертає увагу на відмінність понять «суб'єкт управління об'єктами державної власності» та «уповноважений орган управління».
Як обґрунтовано зауважив відповідач, навіть якщо ДП «Ліси України» шляхом надання інформації, виконує технічні дії пов'язані зі складанням форми 2б, суб'єктом її надання до Фонд державного майна України, а відтак і належним розпорядником інформації, є Держлісагентство України.
Згідно із абз.3 п.7 Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467, інформаційна частина такого Реєстру формується Фондом державного майна України на підставі даних органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» було утворене державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» шляхом приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, зокрема ДП «Коростенське лісомисливське господарство».
Згідно із ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Статутом ДП «Ліси України» передбачено, що Підприємство є правонаступником прав та обов'язків державного підприємства «Коростенське лісомисливське господарство» (код ЄДРПОУ 00991841) на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 825 «Про припинення державного підприємства «Коростенське лісомисливське господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» (підпункт 1.4.109 пункту 1.4).
Виходячи з зазначеного, Фондом державного майна України було повідомлено, що у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності містяться відомості відносно державного підприємства «Коростенське лісомисливське господарство» та державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код за ЄДРПОУ: 44768034) та нерухоме державне майно, яке перебувало/перебуває на їх балансі.
Відтак, ДП «Ліси України» не формує інформаційну частину реєстру, а тому не є розпорядником запитуваної інформації.
На виконання ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI після одержання запиту позивача, ДП «Ліси України» скерувало його до (належного) розпорядника інформації, про що повідомлено позивача.
З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд вважає, що відповідачем не порушено права позивача у межах спірних правовідносин.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат ним не понесено, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.