Справа № 620/848/19 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
03 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (м. Чернігів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні ді,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і виплати позивачу пенсії з 27.11.2018 відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру»;
- зобов'язати відповідача провести позивачу згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів, перерахунок і виплату пенсії відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», починаючи з 27.11.2018 без обмеження граничного розміру.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області щодо не нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії з 27.11.2018 відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру». Зобов'язано Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області провести ОСОБА_1 згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів, перерахунок і виплату пенсії відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», починаючи з 27.11.2018 без обмеження граничного розміру.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які виразились в обмеженні граничного розміру пенсії позивача в січні 2025 року протиправними та забезпечити виконання відповідачем рішення суду у справі №620/848/19 у повній мірі починаючи з січня 2025 року та в подальшому, зобов'язати відповідача подати суду звіт відповідно до ст. 382 КАС України про виконання судового рішення в повній мірі та за наслідками розгляду звіту при наявності підстав накласти штраф на керівника суб'єкта владних повноважень.
В обґрунтування заяви зазначає, що в січні 2025 року відповідач повторно обмежив граничний розмір пенсії заявника, перерахувавши на його пенсійний рахунок зменшений розмір пенсії.
Окремою ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вчинені на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Винесено окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо вчинення протиправних дій на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в місячний строк з моменту отримання окремої ухвали повідомити Чернігівський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Апелянт зазначає, що притягнення відповідача до відповідальності є протиправним, з огляду на повне виконання судового рішення.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області щодо не нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії з 27.11.2018 відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", зобов'язано Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області провести ОСОБА_1 згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів, перерахунок і виплату пенсії відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", починаючи з 27.11.2018 без обмеження граничного розміру.
Дане судове рішення набрало законної сили 16.10.2019.
12.02.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом винесено окрему ухвалу, якою визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (є правонаступником Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області), які виразилися в обмеженні граничного розміру пенсії ОСОБА_1 протиправними; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (є правонаступником Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області) виконати рішення суду у справі № 620/848/19 в повній мірі; винесено окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19; направлено дану окрему ухвалу Пенсійному Фонду України для відповідного реагування: вжиття заходів для виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19; Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області в місячний строк з моменту отримання даної окремої ухвали повідомити Чернігівський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 620/848/19.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року залишено без змін.
З лютого 2020 року по грудень 2024 року включно заявнику виплачувалась пенсія без обмеження граничного розміру пенсії.
При цьому в січні 2025 року заявнику виплачена пенсія з обмеженням граничного розміру пенсії (а.с.123-125).
Суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні наступних перерахунків пенсії відповідному пенсіонерові мають враховуватись рішення судів, прийняті у справах, що стосуються його пенсії.
Рішенням суду від 11.06.2019 у справі №620/848/19, яке набрало законної сили, зокрема, зобов'язано пенсійний орган провести ОСОБА_1 згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів, перерахунок і виплату пенсії відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", починаючи з 27.11.2018 без обмеження граничного розміру.
Окремою ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2020, зокрема, визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (є правонаступником Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області), які виразилися в обмеженні граничного розміру пенсії ОСОБА_1 протиправними; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (є правонаступником Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області) виконати рішення суду у справі № 620/848/19 в повній мірі.
Втім, зазначене боржником проігноровано та рішення суду від 11.06.2019 у справі №620/848/19 в повному обсязі не виконано, в зв'язку з чим існує достатньо підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Отже рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі 620/848/19 виконується не в повному обсязі, чим порушено права та законні інтереси позивача.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За правилами ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення суду у цій справі відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та визначено її розмір в сумі 40003,31 грн без обмеження максимальним.
З приводу доводів заявника про те, що позивачу, починаючи з 01.01.2025, протиправно обмежено відповідачем розмір пенсії максимальним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Аналіз наявних у матеріалах справи документів свідчить, що питання правомірності нарахування та виплати пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 не було визначено предметом цього спору та, відповідно, судом у межах справи №620/848/19 не розглядалося. Ці обставини не охоплювалися предметом розгляду цієї справи, а відтак рішення у ній з відповідних питань не може бути об'єктом судового контролю, адже права, за відновленням яких звернувся позивач, складають окремий самостійний предмет позову.
Отже, така заява не може розглядатися у порядку ст. 383 КАС України, адже за своєю суттю є новим самостійним позовом, у межах якого має надаватися оцінка правомірності дій ГУ ПФ в Чернігівській області щодо проведеного позивачу перерахунку пенсії з 01.01.2025.
У площині наведеного аргументи заявника про безпідставне незастосування відповідачем норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», неможливості обмеження прав громадян на соціальний захист в умовах воєнного стану, а також неодноразовий судовий захист прав позивача на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром, колегією суддів відхиляються, оскільки вони за своєю суттю є підставами нового позову та стосуються правовідносин, які виникли з 01.01.2025, а відтак не були предметом розгляду справи №620/848/19.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, як вже було зазначено вище, згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу.
З огляду на зазначені обставини та вказані правові норми, колегія суддів вважає, що заява позивача не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити.
Окрему ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 03.11.2025.
Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма
Судді:В.О. Аліменко
Н.В. Безименна