Справа № 320/16898/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
03 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить:
- визнати дії відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у відмові позивачу в призначенні та виплаті пенсії неправомірними;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області призначити та виплатити позивачу пенсію починаючи з 29.01.2023, а саме з часу досягнення позивачкою пенсійного віку 60 років.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що маючи відповідний вік та необхідний страховий стаж, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю страхового стажу роботи. Позивач вважає, що відповідач протиправно не врахував до страхового стажу періоди роботи з 02.09.1996 по 31.12.2003 через відсутні відомості про застраховану особу державного Реєстру застрахованих осіб.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні адміністративного позову просить відмовити, зазначає, що згідно з поданими документами страховий стаж позивача складає 25 років 11 місяців, що недостатньо для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано період роботи з 02.09.1996 по 31.12.2003, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу. Просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що відповідач діяв відповідно до норм чинного, а саме пенсійного законодавства, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки відсутні законні підстави для зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.02.2023 № 101650004473 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 02.09.1996 по 31.12.2003. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 03.02.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що відсутні підстави для зарахування спірного періоду, оскільки відсутня інформація про нараховану заробітну плату в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5).
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту.
Позивачка 03.02.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №101650004473 від 10.02.2023 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 03.02.2023 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно поданих документів страховий стаж позивача складає 25 років 11 місяців 15 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.12.2003 до страхового стажу не зараховано період роботи: з 02.09.1996 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5).
Позивачка, вважаючи порушеними свої права, звернулася з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не повинна зазнавати негативних наслідків від розбіжностей щодо сплати страхових внесків, які містяться в документах.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) встановлено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Положеннями статті 1 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058-IV).
З матеріалів справи вбачається, що спірний період роботи позивачки з 02.09.1996 по 31.12.2003 та врахування заробітної плати за цей період роботи при обчисленні розміру пенсії підтверджуються відповідними документами, що надавались позивачкою Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, зокрема, записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.10.1978.
Відповідно до вимог чинного на момент внесення записів законодавства, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять.
Відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивача.
Зазначені відомості також підтверджені доказами, наявними в матеріалах пенсійної справи позивача.
Водночас, слід звернути звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Так, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 02.09.1996 по 31.12.2003 з єдиної підстави, такої як відсутність інформація про нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, в індивідуальних відомостях про застраховану особу, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі № 688/947/17, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі №235/7373/16.
Крім того, невиконання страхувальником обов'язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
З урахуванням наведеного принципу пропорційності, позивачка не повинна зазнавати негативних наслідків від розбіжностей щодо сплати страхових внесків, які містяться в документах.
Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивачки період роботи з 02.09.1996 по 31.12.2003.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління у Івано-Франківській області від 10.02.2023 №101650004473 є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 02.09.1996 по 31.12.2003 та повторно розглянути подану позивачем заяву від 03.02.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось позивачем в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 03.11.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова