Справа № 580/3516/25 Суддя (судді) першої інстанції: Рідзель О.А.
03 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо здійснення з 01.01.2025 виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі без урахування фактично нарахованої суми із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, відповідно до положень ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови КМУ від 03.01.2025 №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити з 01.01.2025 фактично нараховану позивачу пенсію без будь-яких обмежень її загальної суми максимальним розміром, без застосування положень ст.46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених відповідно до п, 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених коштів;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо здійснення з 01.03.2025 виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі без урахування фактично нарахованих сум підвищень (щомісячної індексації) основного її розміру за 2025 рік, установлених Постановами КМУ від 25.02.2025 № 209 без застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, відповідно до положень ст.46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови КМУ від 03.01.2025 № 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати з 01.03.2025 позивачу фактично нараховану пенсію без будь-яких обмежень її загальної суми максимальним розміром, без застосування положень ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», із збереженням підвищень (щомісячної індексації) основного розміру пенсії за 2025 рік, установлених згідно з постановами Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з урахуванням раніше виплачених коштів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести позивачу нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії та всіх доплат за весь час затримки виплати за період з 01.01.2025 по день фактичної виплати пенсії.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задоволено. Зупинено провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії до часу набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду за наслідками вирішення справи №320/2229/25.
Суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у справі, що розглядається, є обмеження позивачу максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність у зв'язку із застосуванням положень абз.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» коефіцієнтів до сум пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Оскільки вказане вище положення підзаконного нормативно-правового акту є предметом розгляду у Київському окружному адміністративному суді у справі №320/2229/25, до часу набрання законної сили рішенням за наслідком вирішення спору, повно та об'єктивно вирішити спір з дотриманням принципу верховенства права неможливо.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на відсутність передбачених п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України підстав для зупинення провадження у цій справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість її розгляду до набрання законної сили рішенням у справі №320/2229/25, предметом позову в якій є визнання протиправним та скасування абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, на підставі оспорюваних норм постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» позивачу з 01.01.2025 було проведено перерахунок пенсії та обмежено її максимальним розміром із застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх підстав для зупинення провадження, визначених п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначена норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета позову.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі та зазначити чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинене.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №420/15146/24.
Таким чином, зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Так, предметом оскарження у даній справі є, зокрема, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області щодо обмеження позивачу пенсії максимальним розміром шляхом застосування з 01.01.2025 до обрахунку та виплати пенсії положень статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», а також понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 та виплати пенсії з 01.01.2025 у зменшеному розмірі.
Позовні вимоги в цій частині позивач мотивує тим, що положення ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови КМУ № 1 від 03.01.2025 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказані положення суперечать нормам спеціального закону, яким врегульовано ті ж самі правовідносини.
Разом з тим, предметом розгляду у справі № 320/2229/25 є визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 1 Постанови № 1 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України № 2262-XII коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 265 КАС України визначені наслідки визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним. Так, за частиною другою цієї статті нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, враховуючи закріплені КАС України правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, колегія суддів вважає, що рішення у справі №320/2229/25 не впливає на спірні правовідносини, які виникли у цій справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, яке передбачене частиною 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).
Отже, незалежно від того чи будуть зазначені положення визнані нечинними чи не будуть, та чи оскаржуються такі положення в судовому порядку, якщо суд установить їх суперечність закону, вони не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах у будь-якому випадку.
Таким чином, суд першої інстанції, не встановивши необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС України, та незважаючи на наявні у матеріалах справи докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), що є предметом судового розгляду у межах цієї справи, зупинив провадження у справі, що розглядається, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/2229/25.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про зупинення провадження у адміністративній справі № 620/4262/25 до вирішення справи №320/2229/25, викладений в ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року, не відповідає приписам норм процесуального права.
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Також, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини свідчать, що оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як така, що прийнята передчасно та без належних правових підстав.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 03.11.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова