Справа № 523/19591/25
Провадження №2/523/7446/25
"30" жовтня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючий суддя Далеко К.О.,
за участю секретаря Дяченко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду №17 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Панфілової І.І. звернулася до суду із вказаною вище позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони уклали шлюб, зареєстрований 11 січня 2003р Варницьким відділом ЗАЦС Республіки Молдова, актовий запис № 08. Від шлюбу сторони мають двох повнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони втратили почуття, взаємної поваги та кохання, розірвали свої стосунки та не бажають їх поновлення. Тому, позивач просить суд шлюб розірвати, стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору 1211,20 грн та правової допомоги 8000,00 грн.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином. В матеріалах справи є заява представника позивача про підтримання позовних вимог, в якій представник також просила розглядати справу у їх з позивачем відсутність. Від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог щодо розірвання шлюбу, заперечував проти стягнення з нього судових витрат, посилаючись на те, що звернення із позовом до суду це ініціатива позивача, також просив розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також у зв'язку з тим, що позивач підтримує позовні вимоги, а відповідач позов визнав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та відповідача, на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає що позов слід задовольнити частково, з таких підстав.
Сторони уклали шлюб, зареєстрований 11 січня 2003р Варницьким відділом ЗАЦС Республіки Молдова, актовий запис № 08.
Від шлюбу сторони мають двох повнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Причинами розірвання шлюбу є те, що сторони фактично припинили шлюбні стосунки, спільного господарства не ведуть, не мають наміру поновлювати сімейні відносини, подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ст.111 Сімейного кодексу України суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст.51 Конституції України, ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із положеннями ст.18 ч.2 п.3, ст.ст.51,56 ч.3, ст.110 ч.1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Загальна декларація прав людини у ч.2 ст.16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст.23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу, у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз сім'ю шлюб, не може мати місце.
Суд установив, що у сторін сім'я розпалася, відповідач погодився на розірвання шлюбу, про що надав до суду письмову заяву, сторони не бажають зберігати шлюб, спільного господарства не ведуть.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані і знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому шлюб слід розірвати, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, то вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір № 12-09/25 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 12.09.2025 року; квитанція до прибуткового касового ордеру № 12-09 від 12.09.2025 р..
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Тому суд звертає увагу, що при розподілі витрат на правничу допомогу, слід врахувати, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Щодо питання стягнення судового збору.
Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивач при зверненні до суду з вимогою про розірвання шлюбу сплатила судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Отже, з урахуванням вищенаведених норм, у зв'язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору в сумі 605,60 гривень від 1211 гривень 20 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а інші 50 відсотків судового збору в сумі 650 грн. 60 копійок гривень підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110,111,112 СК України, статтями 141, 263,264,265,268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 січня 2003р Варницьким відділом ЗАЦС Республіки Молдова, актовий запис № 08.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн., сплачений в дохід держави згідно з квитанцією № 5165-9116-8933-0648 від 17.09.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.10.2025р.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: