Вирок від 03.11.2025 по справі 127/12323/22

Справа №127/12323/22

Провадження №1-кп/127/380/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

сторони обвинувачення: прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 ,

потерпілої ОСОБА_9 , законного представника потерпілих ОСОБА_10 ,

представників потерпілих: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калинівка, Вінницької області, з середньою спеціалізованою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 152, ч. 1, ч. 3 ст. 301-1 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021020220000361 від 09.11.2021, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із застосуванням погрози насильства, яке виразилося у погрозі позбавлення її материнського піклування та подальшого навчання у школах інтернатного типу, які вона сприйняла як реальні, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду малолітній, 26.06.2018, приїхавши до буд. АДРЕСА_2 , де проживає його знайома ОСОБА_13 , яка є матір'ю ОСОБА_9 , вирішив зґвалтувати малолітню.

Так, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 є малолітньою, тобто такою, що не досягла чотирнадцятирічного віку, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, о 16 годині 29 хвилин, цього ж дня, ОСОБА_7 , використовуючи свою фізичну перевагу, страх та емоційну невпевненість малолітньої внаслідок погроз застосування ним насильства, вчинив стосовно ОСОБА_9 проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із оральним, вагінальним та анальним проникненням в її тіло, тобто зґвалтував малолітню.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із застосуванням погрози насильства, яке виразилося у погрозі позбавлення її материнського піклування та подальшого навчання у школах інтернатного типу, які вона сприйняла як реальні, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду малолітній, 20.07.2018, приїхавши до буд. АДРЕСА_2 , де проживає його знайома ОСОБА_13 , яка є матір'ю ОСОБА_14 , вирішив зґвалтувати малолітню.

Так, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_14 є малолітньою, тобто такою, що не досягла чотирнадцятирічного віку, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, о 16 годині 22 хвилини, цього ж дня, ОСОБА_7 , використовуючи свою фізичну перевагу, страх та емоційну невпевненість малолітньої внаслідок погроз застосування ним насильства, вчинив стосовно ОСОБА_14 проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в її тіло, тобто зґвалтував малолітню.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із застосуванням погрози насильства, яке виразилося у погрозі позбавлення її материнського піклування та подальшого навчання у школах інтернатного типу, які вона сприйняла як реальні, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду малолітній, 20.07.2018, приїхавши до буд. АДРЕСА_2 , де проживає його знайома ОСОБА_13 , яка є матір'ю ОСОБА_9 , вирішив зґвалтувати малолітню.

Так, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 є малолітньою, тобто такою, що не досягла чотирнадцятирічного віку, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, о 16 годині 25 хвилин, цього ж дня, ОСОБА_7 , використовуючи свою фізичну перевагу, страх та емоційну невпевненість малолітньої внаслідок погроз застосування ним насильства, вчинив стосовно ОСОБА_9 проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в її тіло, тобто зґвалтував малолітню.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із застосуванням погрози насильства, яке виразилося у погрозі позбавлення її материнського піклування та подальшого навчання у школах інтернатного типу, які вона сприйняла як реальні, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду малолітній, 26.10.2018, приїхавши до буд. АДРЕСА_2 , де проживає його знайома ОСОБА_13 , яка є матір'ю ОСОБА_14 , вирішив зґвалтувати малолітню.

Так, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_14 є малолітньою, тобто такою, що не досягла чотирнадцятирічного віку, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, о 17 годині 22 хвилини, цього ж дня, ОСОБА_7 , використовуючи свою фізичну перевагу, страх та емоційну невпевненість малолітньої внаслідок погроз застосування ним насильства, вчинив стосовно ОСОБА_14 проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в її тіло, тобто зґвалтував малолітню.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним та вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із застосуванням погрози насильства, яке виразилося у погрозі позбавлення її материнського піклування та подальшого навчання у школах інтернатного типу, які вона сприйняла як реальні, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду малолітній, 26.10.2018, приїхавши до буд. АДРЕСА_2 , де проживає його знайома ОСОБА_13 , яка є матір'ю ОСОБА_9 , вирішив зґвалтувати малолітню.

Так, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 є малолітньою, тобто такою, що не досягла чотирнадцятирічного віку, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, о 17 годині 28 хвилин, цього ж дня, ОСОБА_7 , використовуючи свою фізичну перевагу, страх та емоційну невпевненість малолітньої внаслідок погроз застосування ним насильства, вчинив стосовно ОСОБА_9 проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із оральним та вагінальним проникненням в її тіло, тобто зґвалтував малолітню.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із застосуванням погрози насильства, яке виразилося у погрозі позбавлення її материнського піклування та подальшого навчання у школах інтернатного типу, які вона сприйняла як реальні, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду малолітній, 04.02.2019, приїхавши до буд. АДРЕСА_2 , де проживає його знайома ОСОБА_13 , яка є матір'ю ОСОБА_14 , вирішив зґвалтувати малолітню.

Так, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_14 є малолітньою, тобто такою, що не досягла чотирнадцятирічного віку, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, о 18 годині 03 хвилини, цього ж дня, ОСОБА_7 , використовуючи свою фізичну перевагу, страх та емоційну невпевненість малолітньої внаслідок погроз застосування ним насильства, вчинив стосовно ОСОБА_14 проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в її тіло, тобто зґвалтував малолітню.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із застосуванням погрози насильства, яке виразилося у погрозі позбавлення її материнського піклування та подальшого навчання у школах інтернатного типу, які вона сприйняла як реальні, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду малолітній, 04.02.2019, приїхавши до буд. АДРЕСА_2 , де проживає його знайома ОСОБА_13 , яка є матір'ю ОСОБА_9 , вирішив зґвалтувати малолітню.

Так, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 є малолітньою, тобто такою, що не досягла чотирнадцятирічного віку, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, о 18 годині 24 хвилини, цього ж дня, ОСОБА_7 , використовуючи свою фізичну перевагу, страх та емоційну невпевненість малолітньої внаслідок погроз застосування ним насильства, вчинив стосовно ОСОБА_9 проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в її тіло, тобто зґвалтував малолітню.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із застосуванням погрози насильства, яке виразилося у погрозі позбавлення її материнського піклування та подальшого навчання у школах інтернатного типу, які вона сприйняла як реальні, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду малолітній, 08.03.2019, приїхавши до буд. АДРЕСА_2 , де проживає його знайома ОСОБА_13 , яка є матір'ю ОСОБА_9 , вирішив зґвалтувати малолітню.

Так, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 є малолітньою, тобто такою, що не досягла чотирнадцятирічного віку, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, о 15 годині 53 хвилини, цього ж дня, ОСОБА_7 , використовуючи свою фізичну перевагу, страх та емоційну невпевненість малолітньої внаслідок погроз застосування ним насильства, вчинив стосовно ОСОБА_9 проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в її тіло, тобто зґвалтував малолітню.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним та вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із застосуванням погрози насильства, яке виразилося у погрозі позбавлення її материнського піклування та подальшого навчання у школах інтернатного типу, які вона сприйняла як реальні, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду малолітній, 08.04.2019, приїхавши до буд. АДРЕСА_2 , де проживає його знайома ОСОБА_13 , яка є матір'ю ОСОБА_9 , вирішив зґвалтувати малолітню.

Так, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 є малолітньою, тобто такою, що не досягла чотирнадцятирічного віку, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, о 17 годині 12 хвилин, цього ж дня, ОСОБА_7 , використовуючи свою фізичну перевагу, страх та емоційну невпевненість малолітньої внаслідок погроз застосування ним насильства, вчинив стосовно ОСОБА_9 проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із оральним та вагінальним проникненням в її тіло, тобто зґвалтував малолітню.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним та вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із застосуванням погрози насильства, яке виразилося у погрозі позбавлення її материнського піклування та подальшого навчання у школах інтернатного типу, які вона сприйняла як реальні, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду неповнолітній, 29.09.2020, приїхавши до ОСОБА_9 у невстановлене слідством місце на власному автомобілі марки «Daewoo», моделі «Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_2 », вирішив зґвалтувати неповнолітню.

Так, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 не досягла шістнадцятирічного віку, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, о 15 годині 03 хвилини цього ж дня, ОСОБА_7 сів на заднє пасажирське сидіння вищевказаного автомобіля та, використовуючи свою фізичну перевагу, страх та емоційну невпевненість неповнолітньої внаслідок погроз застосування ним насильства, вчинив стосовно ОСОБА_9 проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із оральним та вагінальним проникненням в її тіло, тобто зґвалтував неповнолітню.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним та вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із застосуванням погрози насильства, яке виразилося у погрозі позбавлення її материнського піклування та подальшого навчання у школах інтернатного типу, які вона сприйняла як реальні, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду неповнолітній, 10.04.2021, приїхавши до ОСОБА_9 у невстановлене слідством місце на власному автомобілі марки «Daewoo», моделі «Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_2 », вирішив зґвалтувати неповнолітню.

Так, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 не досягла шістнадцятирічного віку, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, о 15 годині 46 хвилин, цього ж дня, ОСОБА_7 сів на заднє пасажирське сидіння вищевказаного автомобіля та, використовуючи свою фізичну перевагу, страх та емоційну невпевненість неповнолітньої внаслідок погроз застосування ним насильства, вчинив стосовно ОСОБА_9 проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із оральним та вагінальним проникненням в її тіло, тобто зґвалтував неповнолітню.

Крім того, ОСОБА_7 , 10.04.2021, приїхавши до ОСОБА_9 на власному автомобілі марки «Daewoo», моделі «Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_2 », достовірно знаючи, що остання не досягла шістнадцятирічного віку, діючи всупереч Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 та «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої Верховною Радою України 20.06.2012, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на виготовлення відеопродукції порнографічного характеру за участі дитини, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла повноліття, та примушування її до участі у створенні дитячої порнографії, діючи умисно, з метою незаконного виготовлення відео файлів зі сценами дитячої порнографії без мети збуту, з мотивів неповаги до існуючих в суспільстві традицій інтимного спілкування людей та принципів суспільної моралі у сфері статевих стосунків, усвідомлюючи порнографічний зміст твору, а також протиправний, суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи і свідомо бажаючи настання наслідків його вчинення, примусив неповнолітню ОСОБА_9 до участі у створенні дитячої порнографії та, використовуючи невстановлений слідством технічний засіб, виготовив 1 об'єкт у вигляді відео файлу, який відповідно до висновку судово-мистецтвознавчої експертизи від 17.01.2022 № СЕ-19/102-22/82-МЗ містить сцени сексуального характеру між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , сюжетна лінія якого побудована виключно на сексуальних стосунках людей, відсутня художня, наукова та учбова цінність створених матеріалів, головним предметом є геніталії та їх взаємодія, а не персонажі, використання крупного плану, прямих ракурсів зйомки, акцентуація уваги на статевих органах, будь-яке зображення дитини або особи яка виглядає як дитина, що здійснює реальні або змодельовані відверто сексуальні дії, або будь-яке зображення статевих органів дитини, тобто ОСОБА_7 виготовив дитячу порнографію.

Крім того, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітніми, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на зберігання, інше переміщення дитячої порнографії, з мотивів неповаги до існуючих в суспільстві традицій інтимного спілкування людей та принципів суспільної моралі у сфері статевих стосунків, з метою незаконного зберігання відео файлів зі сценами дитячої порнографії, діючи умисно, перемістив, точних часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено, зі свого мобільного телефону «Xiaomi», моделі М1804С3СG, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 та ІМЕІ 2: НОМЕР_4 та невстановленого слідством технічного засобу, за допомогою яких попередньо виготовив зазначену продукцію, на свій ноутбук марки «ASUS», моделі «Х52N», серійний номер ААNOCH001429416, 38 об'єктів дитячої порнографії для особистого перегляду без мети збуту чи розповсюдження та зберігав їх з 26.06.2018 до моменту їх вилучення працівниками поліції 09.11.2021 в ході обшуку за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку судово-мистецтвознавчої експертизи від 17.01.2022 №СЕ-19/102-22/82-МЗ вказані 38 об'єктів у вигляді фото- відео файлів містять сцени сексуального характеру між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , сюжетна лінія побудована виключно на сексуальних стосунках людей, відсутня художня, наукова та учбова цінність створених матеріалів, головним предметом є геніталії та їх взаємодія, а не персонажі, використання крупного плану, прямих ракурсів зйомки, акцентуація уваги на статевих органах, будь-яке зображення дитини або особи яка виглядає як дитина, що здійснює реальні або змодельовані відверто сексуальні дії, або будь-яке зображення статевих органів дитини, та відноситься до дитячої порнографії.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні вину у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав та, скориставшись своїм правом, визначеним ст. 63 Конституції України, відмовився надавати показання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 суду повідомила, що вона разом з сестрою ОСОБА_14 та матір'ю ОСОБА_13 проживали в с. Глинськ. Коваленко був коханцем мами та часто приїжджав до них, він представлявся ОСОБА_15 , казав, що працює таксистом та мав автомобіль чорного кольору. Коли їй виповнилося вісім років, ОСОБА_16 розповідав їй, що таке статевий акт, просив брати його статевий орган в руки, потім в рот, це відбувалось декілька разів на місяць. Коли її молодша сестра підросла, він також почав приставати до неї, в тому числі в її присутності. Крім того, повідомила, що інколи ОСОБА_16 знімав їх на відео та робив фото на свій мобільний телефон, обіцяв, що покаже їм, коли вони виростуть. Коли це все почалося, то він залякував їх, повідомляв, що їх заберуть у дитячий будинок, заламував руки, говорив, що знає бойові прийоми. Вона боялась розповісти про це матері, тому що ОСОБА_16 допомагав їм матеріально. Крім будинку, де вони проживали, ОСОБА_16 також, забирав їх на своєму автомобілі, разом з мамою та сестрою і возив на пікнік. Враховуючи те, що мама має вади слуху, ОСОБА_16 розпитував різні інтимні питання навіть у її присутності. Коли вона подорослішала, то почала навчатись та проживала в гуртожитку. Одного разу, коли вона приїхала додому, то виявила відсутність сумки з документами, матір сказала, що може їх взяв ОСОБА_16 , після чого вона розповіла їй про те, що він з нею робив, тому вона викликала поліцію. Повідомила, що наважилась розповісти все матері, оскільки після того, як вона почала проживати в гуртожитку, ОСОБА_16 збільшив увагу до її сестри, яка розповідала, що він до неї приставав. Коли ОСОБА_16 до них приставав, матері не було вдома. Також зазначила, що ОСОБА_16 вчиняв з нею дії сексуального характеру, пов'язані із оральним, анальним та вагінальним проникненням в тіло. Працівникам поліції вони повідомили номер телефону ОСОБА_16 та лише після звернення в поліції їм стало відомо, що його насправді звати ОСОБА_17 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , суду повідомила, що має двох доньок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, зазначила, що вона знайома з ОСОБА_18 , однак він їй представлявся ОСОБА_15 . Повідомила, що тривалий час він до них приїжджав, допомагав їм, купував продукти харчування та ліки. Одного дня, старша донька ОСОБА_19 підійшла до неї та повідомила, що вона вступала у статеві стосунки з ОСОБА_15 , який забрав у неї сумку з документами. Злякавшись почутого, вона викликала працівників поліції.

Допитана в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_20 , дружина обвинуваченого, суду повідомила, що чоловік зателефонував їй та сказав, що знаходиться у поліції. Після чого, через деякий час приїхали працівники поліції, сказали, щоб вона відкрила автомобіль, що вона і зробила, вилучили два телефони. Далі, близько першої години ночі, вона пішла до відділу поліції, щоб дізнатися, що сталося, але їй нічого не пояснили, лише сказали йти додому, а вони приїдуть. Коли вона повернулась додому, за нею одразу приїхали працівники поліції вже разом з чоловіком та близько другої-третьої години ночі розпочався обшук, під час якого велась відеофіксація. На вимогу працівників поліції, вона добровільно видала наявні флеш-накопичувачі, на яких були фотографії з дітьми, також, з шафи було вилучено сімейний ноутбук, а чоловік видав відеореєстратор. Всі речі було упаковано в пакети. Після закінчення обшуку, чоловік залишився вдома, а працівники поліції поїхали. Також, повідомила, що чоловік працював таксистом, а про відео на телефоні і ноутбуці вона не знала.

Окрім показань потерпілої, свідків, судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази, надані сторонами кримінального провадження, а саме:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.11.2021, відповідно до якого ОСОБА_13 повідомила, що з 2013 року по теперішній час ОСОБА_7 змушував неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вступати з ним у статеві зносини під психологічним тиском (т.2 а.с. 234);

- протокол обшуку від 08.11.2021, відповідно до якого по АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , перед початком обшуку він добровільно видав два мобільних телефони, після чого в гаражному приміщенні видав відеореєстратор із флеш-картою, портативну камеру із флеш картою, далі в будинку було виявлено ноутбук із зарядним пристроєм, також, дружина ОСОБА_20 добровільно видала три флеш-носії. Будь яких зауважень від учасників щодо проведення обшуку не надходило (т.2 а.с. 235-240);

- журнал судового засідання від 02.12.2021, відповідно до якого зафіксовано допит потерпілої ОСОБА_9 слідчим суддею під час досудового розслідування (т.3 а.с. 32-36);

- висновок психолога за результатами проведення допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 під час досудового розслідування 02.12.2021 на базі підрозділу Барнахус (т.3 а.с. 37-40);

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 29.12.2021, відповідно до якого було затримано ОСОБА_7 29.12.2021 о 17:30 год. на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 29.12.2021. Будь яких зауважень і доповнень до протоколу не надійшло (т.3 а.с. 59, 60);

- протокол допиту малолітнього (неповнолітнього) потерпілого від 11.04.2022, відповідно до якого на стадії досудового розслідування було допитано ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за участі прокурора, законного представника та практичного психолога (т.3 а.с. 214-216);

- висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №120 від 08.12.2021, відповідно до якого, при судово-медичному обстеженні ОСОБА_14 , об'єктивних ознак тілесних ушкоджень не виявлено, дівоча пліва не порушена, тілесних ушкоджень в області статевих органів та промежини не виявлено (т.3 а.с. 228, 229);

- висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №121 від 08.12.2021, відповідно до якого, при судово-медичному обстеженні ОСОБА_9 об'єктивних ознак тілесних ушкоджень не виявлено. Дівоча пліва у ОСОБА_9 порушена, про що свідчить наявність на ній відповідно цифрі «2», «10» умовного годинникового циферблату рубців на місці загоєння розривів давністю понад три тижні до обстеження. При судово-медичному дослідженні мазків та тампону з вмістом піхви ОСОБА_9 сперматозоїди не виявлені. Вказане не виключає можливості скоєння з нею статевого акту незадовго до обстеження. При судово-медичному обстеженні ОСОБА_9 в ділянці зовнішніх статевих органів, промежини та заднього проходу ознак тілесних ушкоджень не виявлено (т.3 а.с. 226, 227);

- протокол огляду предмету (документу) від 22.12.2021, об'єктом якого був ноутбук марки «Asus» модель «X52N», вилученого під час обшуку за адресою Вінницька область, Калинівський район, місто Калинівка вул. Некрасова 42, відповідно до якого під час огляду ноутбука, на робочому столі в каталозі із назвою «фото» було виявлено фото та відео матеріали із можливими ознаками порнографічного характеру за участю декількох молодих осіб жіночої статі та дорослого чоловіка. В каталозі під назвою «фото» загалом було виявлено сто вісімнадцять фото-відео матеріалів з яких частина, які не мають відношення до даного кримінального провадження, інша частина фото-відео матеріалів є підтвердженням вступу у статеві зв'язки осіб які зображені на фото-відео матеріалах (т.3 а.с. 230-237);

- висновок експерта за результатами проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи №СЕ-19/102-21/18239-КТ від 24.12.2021, відповідно до якого на накопичувачі на жорстких магнітних дисках Western Digital WD3200BEVT-80A0RT0 (серійний номер - WX41A50Y1915) ноутбука ASUS X52N, наданого на дослідження, на т. зв. «Робочому столі» (каталог \Users\User\Desktop) в каталозі з назвою «фото» серед наявної інформації виявлено 93 графічні файли та 24 відеофайли. Перелік з назвами виявлених графічних файлів і відеофайлів та їх властивості наведені у листах з назвами «Graphics» та «Video» відповідно файлу електронної таблиці Files.xlsx, який скопійований на диск для лазерних систем зчитування, що додається до висновку експерта. Виявлені графічні файли та відеофайли скопійовані в каталоги \Graphics та \Video відповідно на диск для лазерних систем зчитування, що додається до висновку експерта (т.3 а.с. 239-245);

- висновок експерта за результатами проведення судової мистецтвознавчої експертизи №СЕ-19/102-22/82-МЗ від 17.01.2022, відповідно до якого на наданому носії містяться графічні файли та відеофайли порнографічного характеру, серед яких наявні файли, які належать до дитячої порнографії (т.4 а.с. 1-10);

- протокол освідування особи від 30.12.2021, відповідно до якого у присутності понятих, спеціалістів, захисника було проведено освідування ОСОБА_7 в ході якого у нього виявлено чотири рубці, які були зафіксовані шляхом їх детального фотографування (т.4 а.с. 12-15);

- висновок експерта за результатами проведення судової портретної експертизи №СЕ-19/102-22/1862-ФП від 24.03.2022, відповідно до якого:

Зображення особи чоловічої статі №1, що містяться в графічних файлах, які були надані в якості зразків, що містяться на диску для лазерних систем зчитування типу CD-R є придатними для проведення порівняльного ідентифікаційного дослідження.

Зображення осіб чоловічої статі №№2-4, 6-8,10-12, 21, у відеозаписах з назвами «IPS_2020-09-29.15.03.34.4430», «IPS_2021-04-10.15.46.02.3360», «VID_20180626_162923», «VID_20180720_162251», «VID_20180720_162412», «VID_20180720_162544», «VID_20181026_172327», «VID_20181026_172540», «VID_20181026_172800», «VID_20190614 181147» в каталозі з назвою «Video», що міститься на диску для лазерних систем зчитування типу DVD-R, наданому на дослідження є придатними для проведення порівняльного ідентифікаційного дослідження.

У відеозаписах з назвами «IPS_2020-09-29.15.03.34.4430», «IPS_2021-04-10.15.46.02.3360», що містяться в каталозі з назвою «Video» на диску для лазерних систем зчитування типу DVD-R та у графічних файлах, які були надані в якості зразків, що містяться на диску для лазерних систем зчитування типу CD-R, ймовірно зображена одна і та ж сама особа.

У відеозаписах з назвами «VID_20180626_162923», «VID_20180720_162251», «VID_20180720_162412», «VID_20180720_162544», «VID_20181026_172327», «VID_20181026_172540», «VID_20181026_172800», «VID_20190614_181147», що містяться в каталозі з назвою «Video» на диску для лазерних систем зчитування типу DVD-R та у графічних файлах, які були надані в якості зразків, що містяться на диску для лазерних систем зчитування типу CD-R, зображена одна і та ж сама особа (т.4 а.с. 17-83);

- висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №2075/2085/22-21 від 20.05.2022, відповідно до якого для ОСОБА_9 та ОСОБА_14 ситуація, яка мала місце є психотравмувальною та їй завданні страждання (моральна шкода), які спричинені за умов вчинення щодо них дій сексуального характеру з боку підозрюваного ОСОБА_7 (т.4 а.с. 97-114);

- протокол про результати здійснення оперативно технічних заходів від 17.02.2022, відповідно до якого було встановлено, що в ході проведення НСРД фігурант по справі на протязі 2018-2019 років, за участю двох дівчат виготовляв графічні та відео файли з ознаками дитячої порнографії (т.4 а.с. 122-126).

Також, судом було досліджено:

- витяг з кримінального провадження №12021020220000361 від 09.11.2021 (т.2 а.с. 230);

- постанову про призначення групи слідчих від 09.11.2021, від 22.12.2021 (т.2 а.с. 231, т.3 а.с. 49);

- постанову про призначення групи прокурорів від 09.11.2021, від 20.12.2021, від 28.12.2021, від 18.01.2022, від 03.02.2022, від 21.05.2022 (т.2 а.с. 232, 233, т.3 а.с. 46, 51, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 86, т.4 а.с. 128, 130, 132, 134);

- ухвалу слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області про надання дозволу на проведення обшуку та визнання правомірними дій слідчого від 09.11.2021 (т.2 а.с. 241, 242);

- ухвалу слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 24.11.2021 про роз'яснення ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області про надання дозволу на проведення обшуку та визнання правомірними дій слідчого від 09.11.2021 (т.3 а.с. 1-5);

- постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 09.11.2021 (т.3 а.с. 6, 7);

- клопотання про арешт майна від 09.11.2021 (т.3 а.с. 8-11);

- ухвалу слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області про накладення арешту від 09.11.2021 (т.3 а.с. 12-14);

- постанову про зміну законного представника потерпілого від 17.11.2021 (т.3 а.с. 22);

- клопотання про проведення допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 під час досудового розслідування в судовому засіданні з використанням відеоконференції від 17.11.2021 (т.3 а.с. 24-28);

- ухвалу слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області про задоволення клопотання слідчого щодо проведення допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 під час досудового розслідування в судовому засіданні з використанням відеоконференції від 23.11.2021 (т.3 а.с. 29-31);

- постанову про відібрання зразків для експертизи від 10.11.2021 (т.3 а.с. 41);

- заяву ОСОБА_7 про відмову в наданні біологічних зразків від 10.11.2021 (т.3 а.с. 42);

- клопотання про отримання зразків для експертизи від 11.11.2021 (т.3 а.с. 43, 44);

- ухвалу слідчого судді Калинівського району суду Вінницької області про залишення без розгляду клопотання про отримання зразків для проведення експертизи від 11.11.2021 (т.3 а.с. 45);

- постанову про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу досудового розслідування від 20.12.2021 (т.3 а.с. 47, 48);

- постанову про об'єднання матеріалів кримінальних проваджень від 28.12.2021, від 18.01.2022, від 04.02.2022, від 25.05.2022 (т.3 а.с. 52, 53, 83, 84, 87, 88, т.4 а.с. 135, 136);

- ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 29.12.2021 (т.3 а.с. 54-58);

- протокол роз'яснення права на захист від 29.12.2021 (т.3 а.с. 61);

- постанову про залучення законного представника потерпілого від 04.02.2022 (т.3 а.с. 89, 90);

- клопотання про проведення допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_14 під час досудового розслідування в судовому засіданні з використанням відеоконференції від 04.02.2022 (т.3 а.с. 91-95);

- ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про залишення без задоволення клопотання слідчого щодо проведення допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_14 під час досудового розслідування в судовому засіданні з використанням відеоконференції від 15.02.2022 (т.3 а.с. 96-100);

- клопотання про проведення допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_14 під час досудового розслідування в судовому засіданні з використанням відеоконференції від 17.02.2022 (т.3 а.с. 101-105);

- ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про відмову в задоволенні клопотання слідчого щодо проведення допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_14 під час досудового розслідування в судовому засіданні з використанням відеоконференції від 18.02.2022 (т.3 а.с. 106);

- клопотання про проведення допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_14 під час досудового розслідування в судовому засіданні з використанням відеоконференції від 16.03.2022 (т.3 а.с. 107-116);

- клопотання про проведення допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_14 під час досудового розслідування в судовому засіданні з використанням відеоконференції від 28.03.2022 (т.3 а.с. 200-209);

- постанову про проведення освідування від 29.12.2021 (т.4 а.с. 11);

- клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.11.2021 (т.4 а.с. 116, 117);

- ухвалу слідчого судді Вінницького апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, шляхом зняття інформації з електронних інформаційних систем від 08.12.2021 (т.4 а.с. 118, 119);

- доручення на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 15.12.2021 (т.4 а.с. 120);

- клопотання про проведення обшуку від 09.11.2021 (т.4 а.с. 142-144);

- повідомлення про підозру від 19.12.2021 (т.4 а.с. 192-194);

- ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про продовження строку досудового розслідування від 24.05.2022 (т.4 а.с. 196-199), оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та їх проведення належними особами.

Крім того, судом було досліджено диски з відеозаписами проведених в ході досудового розслідування слідчих дій, результати проведення яких повністю збігаються з відомостями, зазначеними у відповідних протоколах.

Також, за клопотанням сторони захисту у судовому засіданні було оглянуто речові докази, які були вилучені в ході досудового розслідування, а саме, ноутбук марки «ASUS», чорного кольору, модель «Х52N», серійний номер ААNOCH001429416.

Заслухавши показання потерпілої, свідків, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальних проваджень, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлено достатньо доказів, які «поза розумним сумнівом» вказують на доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Під час судового розгляду обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, скористався правом передбаченим ст. 63 Конституції України, та відмовився надавати будь які пояснення з приводу пред'явленого йому обвинувачення.

Однак, незважаючи на таку позицію обвинуваченого, його вина у вчиненні кримінальних правопорушень доводиться дослідженими в ході розгляду кримінального провадження доказами.

Що стосується доведеності вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 152 КК України, суд зазначає наступне.

Згідно пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, він вчинив одинадцять епізодів зґвалтування відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли вони були малолітніми, а щодо ОСОБА_9 , також, в період часу коли вона вже стала неповнолітньою, починаючи з 2018 року, а ж поки його дій не були викриті у 2021 році, внаслідок звернення до поліції.

Його вина доводиться наданими в судовому засіданні поясненнями потерпілої ОСОБА_9 , яка підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті та вказала, що саме ОСОБА_7 , який представлявся іменем ОСОБА_15 , розповідав їй ще з восьми років, що таке статевий акт, просив брати його статевий орган в руки, потім в рот, це відбувалось декілька разів на місяців. Коли її молодша сестра ОСОБА_14 підросла, почав приставати і до неї, в тому числі в її присутності, інколи ОСОБА_16 знімав їх на відео та робив фото на свій мобільний телефон, обіцяв, що покаже їм коли вони виростуть. Також, зазначила, що ОСОБА_16 їх залякував, казав що заберуть у дитячий будинок, заламував руки, говорив, що знає бойові прийоми. Повідомила, що ОСОБА_16 вчиняв з нею дії сексуального характеру, пов'язані із оральним, анальним та вагінальним проникненням в тіло.

Надані потерпілою ОСОБА_9 пояснення узгоджуються з даними, які були зафіксовані в ході досудового розслідування, зокрема у журналі судового засідання від 02.12.2021, відповідно до якого зафіксовано допит потерпілої ОСОБА_9 слідчим суддею під час досудового розслідування, а також, у висновку психолога за результатами проведення допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 під час досудового розслідування 02.12.2021 на базі підрозділу ОСОБА_21 .

Крім того, судом у відповідності до положень п. (е) ч. 1 ст. 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, було прийнято рішення про недоцільність допиту в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_14 , якій на час вчинення кримінальних правопорушень було лише дев'ять років, з метою вжиття заходів для забезпечення якомога меншої кількості опитувань і настільки, наскільки це є вкрай необхідним для цілей кримінального провадження.

Низка міжнародних договорів, ратифікованих Україною, і документи міжнародних органів, до яких належить Україна, надають особливе значення забезпеченню інтересів дитини під час кримінального процесу.

Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до Керівних принципів ООН щодо судочинства у питаннях дітей-жертв і дітей-свідків злочинів, кожна дитина має право на першочергову увагу якнайкращому забезпеченню своїх інтересів, включаючи право на захист і можливість гармонійного розвитку.

Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, або Лансаротська конвенція (ратифікована Законом України №4988-VI від 20.06.2012 із заявами), встановлює, що проведення розслідування та кримінального провадження проводиться в найкращих інтересах та з повагою до прав дитини, з впровадженням захисного підходу до жертв, забезпечуючи унеможливлення посилення розслідуванням та кримінальним провадженням травми, отриманої дитиною, та надання під час кримінального судочинства допомоги.

До того ж, суд враховує, що аналіз досліджених в судовому засіданні висновків спеціалістів та висновків експертів, дозволяє стверджувати про об'єктивну неможливість проведення допиту малолітньої дитини, оскільки дитина пережила психотравматичний досвід, потребує психологічної реабілітації. Важливим є фактор припинення розпитування дитини про пережиті події і багаторазове повторення розповідей про пройдені ситуації.

Крім того, допит дитини щодо досліджуваних подій може мати негативний вплив на психічне здоров'я дитини та призвести до ретравматизації дитини.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоцільність здійснення допиту, ОСОБА_14 , яка на час розгляду справи є неповнолітньою, у зв'язку із можливим деструктивним впливом такої процесуальної дії на психічне здоров'я дитини. Допит потерпілої ОСОБА_9 в судовому засіданні відбувався за участі захисника обвинуваченого, однак у відсутності самого ОСОБА_7 , який на час допиту був видалений з зали суду з метою уникнення будь яких обставин, які можуть негативно вплинути на її стан.

З метою недопущення порушень прав обвинуваченого, йому було надано можливість ознайомитися зі звукозаписом допиту потерпілої ОСОБА_9 в судовому засіданні, однак він відмовився від дослідження, про що написав власноручно відповідну заяву, а також, було складено акт (т.5 а.с. 130, 130А).

При цьому, суд враховує, що у потерпілої ОСОБА_9 відсутні будь-які причини для обмовлення обвинуваченого, щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, як і відсутні будь які підстави вважати її показання недостовірними, помилковими або сумніватися у них.

Показання потерпілої ОСОБА_9 прямо вказують на вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень та об'єктивно узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, щодо обставин вчинення обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а саме: часу та місця вчинення кримінальних правопорушень, способу вчинення.

Зокрема, як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) та іншу подію від 08.11.2021, ОСОБА_13 повідомила, що з 2013 року по теперішній ОСОБА_7 змушував неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вступати з ним у статеві зносини під психологічним тиском.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є її доньками, також, вона вказала на ОСОБА_16 , зазначивши, що він тривалий час приїжджав до них, допомагав, купував продукти харчування та ліки, однак представлявся іменем ОСОБА_15 . Також, зазначила, що старша донька ОСОБА_19 розповіла їй, що мала з ОСОБА_16 статеві стосунки та після почутого вона викликала працівників поліції.

В подальшому, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 в ході якого було виявлено та видано два мобільних телефони, відеореєстратор із флеш-картою, портативну камеру із флеш картою, ноутбук із зарядним пристроєм, три флеш-носії.

В ході проведення 22.12.2021 огляду предмету (документу), а саме, ноутбуку марки «Asus» модель «X52N», який був вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , було виявлено фото та відео матеріали із можливими ознаками порнографічного характеру за участю декількох молодих осіб жіночої статі та дорослого чоловіка.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової портретної експертизи №СЕ-19/102-22/1862-ФП від 24.03.2022 було встановлено:

- у відеозаписах з назвами «IPS_2020-09-29.15.03.34.4430», «IPS_2021-04-10.15.46.02.3360», що містяться в каталозі з назвою «Video» на диску для лазерних систем зчитування типу DVD-R та у графічних файлах, які були надані в якості зразків, що містяться на диску для лазерних систем зчитування типу CD-R, ймовірно зображена одна і та ж сама особа;

- у відеозаписах з назвами «VID_20180626_162923», «VID_20180720_162251», «VID_20180720_162412», «VID_20180720_162544», «VID_20181026_172327», «VID_20181026_172540», «VID_20181026_172800», «VID_20190614_181147», що містяться в каталозі з назвою «Video» на диску для лазерних систем зчитування типу DVD-R та у графічних файлах, які були надані в якості зразків, що містяться на диску для лазерних систем зчитування типу CD-R, зображена одна і та ж сама особа.

Крім того, доказом того, що на досліджених фото та відеозаписах зображено, саме обвинуваченого ОСОБА_7 , є характері на його тілі рубці, що були описані та зняті на фотокамеру в ході його освідування, які тотожні з описом та зображеннями, наявними у висновку експерта за результатами проведення судової портретної експертизи №СЕ-19/102-22/1862-ФП від 24.03.2022.

Таким чином, судом встановлено, що на фото та відео матеріалах, які були виявлені на ноутбуці, що був вилучений за місцем проживання обвинуваченого, та оглянуті в ході дослідження доказів в судовому засіданні, зображено саме ОСОБА_7 в оголеному вигляді, який вчиняє дій сексуального характеру стосовно потерпілих.

Під час дослідження вищевказаних фото та відеозаписів в судовому засіданні, на запитання суддів, які були адресовані обвинуваченому, що зображено на екрані, ОСОБА_7 нічого не відповідав, лише схиляв голову донизу.

Судом встановлено, що на початок вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 був сорок один рік, потерпілій ОСОБА_9 - дванадцять років, а потерпілій ОСОБА_14 - дев'ять років, що вказує, зокрема на те, що обвинувачений скориставшись їх вразливим станом внаслідок малолітства, упродовж деякого часу вчиняв насильницькі дії стосовно останніх.

Формуючи у малолітніх дітей усвідомлення прийнятності таких дії між дорослим чоловіком та малолітньою дитиною, поступово навчав дівчат поведінки, що притаманна дорослим жінкам, при цьому створюючи неправильне, збочене поняття взаємовідносин між чоловіком та дітьми, цілеспрямовано бажав досягнути саме збудження статевого інстинкту. Нав'язував думку про адекватність та правильність дій з його сторони, висловлюючись про те, що він їх навчає.

Своїми довготривалими, заздалегідь прорахованими діями, ОСОБА_7 формував у малолітніх дітей неправильне розуміння змісту та ставлення до статевих відносин, створюючи спотворений соціальний досвід, порушуючи нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток та статеву недоторканість дітей, при цьому ОСОБА_7 чітко усвідомлював протизаконність своїх дій, їх кримінальну караність та наслідки, розумів, що потерпілі є малолітніми дітьми, які не можуть розуміти характер і значення вчинюваних відносно них дій, а тому не могли чинити йому адекватний опір.

Про усвідомлення ОСОБА_7 протиправності своїх дій з самого початку свідчить те, що він намагався приховати свої дійсні анкетні дані, оскільки, з пояснень потерпілої ОСОБА_9 та показань свідка ОСОБА_13 встановлено, що він представлявся ОСОБА_15 , та про те, що його звати ОСОБА_17 , їм стало відомо в ході досудового розслідування.

При цьому, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №21 від 04.03.2022, в період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_7 діяння, він на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на хронічний алкоголізм, наркоманію не страждає.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у зґвалтуванні малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , а також, неповнолітньої ОСОБА_9 доведена в повному обсязі на підставі належних, допустимих доказів, що повністю узгоджуються між собою.

Однак, суд звертає увагу, що як у початковій редакції обвинувального акту та і у зміненому в ході судового розгляду кримінального провадження, який був погоджений заступником Генерального прокурора, стороною обвинувачення невірно кваліфіковано дії обвинуваченого по епізодах, які були ним вчинені у 2018 році, зважаючи на наступне.

Так, положеннями ст. 4 КК України визначено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» №2227-VIII від 06.12.2017, було внесено кардинальні зміни до розділу Кримінального кодексу України щодо вчинення кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Лише 11.01.2019 відбулось набрання чинності основними нормами закону, що стосуються імплементації положень Стамбульської конвенції, зокрема змін у формулюванні понять сексуального насильства в Кримінальному кодексі.

Тому, з урахуванням положень ст. 4 КК України та нових змін до Кримінального кодексу України, а також, зважаючи на те, Закон №2227-VIII від 06.12.2017, як закон, який (за термінологією ч. 2 ст. 5 КК України) встановлює злочинність діяння, не має зворотної дії в часі, тому повинен застосовуватися лише щодо дій, скоєних після набрання ним чинності, дії ОСОБА_7 по епізодам, які були вчинені ним до 11.01.2019, слід кваліфікувати у відповідності до редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010, який діяв на час вчинення кримінальних правопорушень.

Аналогічного підходу дотримався ВС при розгляду кримінального провадження у справі №501/2668/18 (провадження №51-6093км19) від 04.03.2020.

Так, в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010, наставала відповідальність за ст. 152 КК України, за зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Відповідно до цієї норми, зґвалтування - це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Зґвалтуванням є вчинення статевого акту між особами різної статі природним способом всупереч бажанню або поза бажанням однієї з них, шляхом застосування до неї фізичного насильства, погрози негайного застосування такого насильства або використання її безпорадного стану.

Безпосереднім об'єктом зґвалтування визнається статева свобода та статева недоторканість особи. Додатковим факультативним безпосереднім об'єктом зґвалтування виступають честь, гідність особи, її здоров'я та життя.

З об'єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Склад цього злочину - формальний. Статеві зносини при зґвалтуванні відбуваються проти волі потерпілої від злочину особи. Внаслідок застосування фізичного насильства або погрози ним воля потерпілої особи пригнічується, а при використанні безпорадного стану, коли потерпіла особа не здатна чинити опір, така воля ігнорується.

Для кваліфікації за ст. 152 КК України достатньо, щоб статеві зносини супроводжувалися хоча б одним із зазначених в законі способів: застосуванням фізичного насильства, погрозою застосування такого насильства або використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Під статевими зносинами, про які йдеться у ст. 152 КК України, потрібно розуміти лише природні статеві зносини. Мається на увазі коїтус - сполучення чоловічих і жіночих статевих органів, здатне, як правило, викликати вагітність. Злочин є закінченим з моменту початку статевого акту всупереч волі потерпілої особи. При цьому не вимагається обов'язкової дефлорації (порушення цілісності дівочої пліви), еякуляції (закінчення статевого акту у фізіологічному розумінні) та оргазму.

Фізичне насильство - це фізичне подолання опору, який чинить потерпіла особа, або насильство, застосоване для упередження очікуваного опору, який обумовлений небажанням вступити із ґвалтівником у статевий зв'язок.

Погроза фізичним насильством як ознака об'єктивної сторони зґвалтування являє собою різного роду психічне насильство, що застосовується до потерпілої від злочину особи для того, щоб зламати її опір. У ст. 152 КК України при окресленні зґвалтування застосування погрози фізичним насильством поставлено в один ряд із застосуванням фізичного насильства, отже, ця погроза є рівнозначною фізичному насильству, вона повинна бути безпосередньою і може негайно бути виконана суб'єктом злочину. Цей характер погрози і можливість її негайного виконання ставлять потерпілу особу в безвихідний стан, змушують поступитися домаганням ґвалтівника. Внаслідок такого насильства воля потерпілої особи паралізується.

Погроза повинна бути дійсною, а не удаваною, і розцінюватися потерпілою особою як реальна небезпека для її життя або здоров'я чи близьких їй осіб, родичів. При кваліфікації потрібно мати на увазі, що така погроза повинна сприйматися потерпілою як реальна , виходячи з часу, місця та обстановки, що склалася.

Зґвалтування визнається вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої особи у тих випадках, коли вона внаслідок малолітнього чи похилого віку, фізичних вад, розладу психічної діяльності, хворобливого або непритомного стану, або з інших причин не могла розуміти характеру та значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір ґвалтівникові. При цьому для кваліфікації необхідно, щоб винна особа усвідомлювала, що потерпіла особа перебуває саме в такому стані.

Розрізняють два види безпорадного стану: психічну безпорадність і фізичну безпорадність.

У разі психічної безпорадності потерпіла особа не може розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій. Про психічну безпорадність свідчать, серед іншого, малолітність потерпілої особи.

При зґвалтуванні з використанням безпорадного стану потерпілої особи опір останньої відсутній. Однак це має бути наслідком об'єктивних причин, а не згоди такої особи на статеві зносини.

Суб'єктом зґвалтування може бути будь-яка фізична осудна особа, як чоловік, так і жінка, протилежної з потерпілою особою статі, і яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити. Мотиви, не впливаючи на кваліфікацію, можуть бути різними (задоволення статевої пристрасті, помста, бажання принизити потерпілу особу, прагнення сексуального самоствердження, хуліганські спонукання тощо).

Стосовно неповнолітнього та малолітнього віку потерпілої особи й особливо тяжких наслідків психічне ставлення винного може бути і необережним. Кваліфікуючі ознаки, пов'язані з віком потерпілої особи, інкримінуються винному не лише тоді, коли він знав або допускав, що вчинює насильницький статевий акт з неповнолітньою чи малолітньою особою, а й у тому разі, коли він міг і повинен це передбачити.

Кваліфікуючими ознаками зґвалтування (ч. 2 ст. 152 КК України) є вчинення його: 1) повторно; 2) особою, що раніше вчинила один зі злочинів, передбачених статтями 153-155 КК України.

Особливо кваліфікуючими ознаками зґвалтування є: 1) учинення його групою осіб; 2) зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього (ч. 3 ст. 152 КК України); 3) зґвалтування малолітньої чи малолітнього; 4) спричинення особливо тяжких наслідків (ч. 4 ст. 152 КК України).

Зґвалтування малолітньої або малолітнього має місце у випадках, коли потерпіла особа не досягла 14-ти років. Зґвалтування потерпілої особи віком від 14-ти до 18-ти років кваліфікується за ч. 3 ст. 152 КК України, як зґвалтування неповнолітньої (неповнолітнього). Зґвалтування малолітньої (малолітнього) передбачає, що винний знав або припускав, що потерпілій особі ще немає 14-ти років, або повинен був і міг це передбачати.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, про невірну кваліфікацію стороною обвинувачення дій ОСОБА_7 по епізодах вчинених 26.06.2018 та 26.10.2018, стосовно потерпілої ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в редакції Закону №2227-VІІІ від 06.12.2017 та вважає за необхідне кваліфікувати його дії за ч. 4 ст. 152 КК України, в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010, як зґвалтування, тобто статеві зносини із використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинені стосовно малолітньої, зважаючи на те, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відбулись природні статеві зносини.

Також, в даних епізодах, ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені стосовно ОСОБА_9 дій пов'язаних з оральним та анальним проникненням, однак вказані дії не охоплюються складом злочину, визначеним в ст. 152 КК України в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010, а суд самостійно не може висунути додаткове обвинувачення, оскільки це порушує принцип змагальності та функціональний розподіл процесуальних ролей у кримінальному провадженні. Суд у кримінальному процесі має бути нейтральним арбітром, який оцінює докази подані сторонами, а не самостійно формує або розширює обвинувачення, що є виключною компетенцією сторони обвинувачення.

Крім того, суд звертає увагу, що в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010, неприродні статеві зносини, здійснені із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, являють собою насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом і кваліфікуються за ст. 153 КК України.

Стаття 153 КК України передбачає відповідальність за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Так, «неприродність» статевих зносин характеризує усі девіації, крім нормальних статевих зносин між чоловіком та жінкою.

Об'єктивна сторона злочину полягає у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Під задоволенням статевої пристрасті неприродним способом слід розуміти будь-які дії сексуального характеру незалежно від гетеро-або гомосексуальної спрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити статеву пристрасть чоловіка або жінки.

Суб'єктом злочину є особа чоловічої або жіночої статі (залежно від змісту виконуваних дій сексуального характеру), якій виповнилося 14 років.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його повторно; 2) групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений ст. 152 або ст. 154; 4) скоєння злочину щодо неповнолітнього або неповнолітньої (ч. 2 ст. 153 КК України).

Особливо кваліфікуючими ознаками є: 1) вчинення злочину щодо малолітнього або малолітньої, а також спричинення злочином особливо тяжких наслідків (ч. 3 ст. 153 КК України). За своїм змістом вказані ознаки аналогічні тим, які обтяжують відповідальність за зґвалтування і розглянуті раніше.

Важливим аспектом кваліфікації даного злочину є встановлення ознак за якими потрібно розмежовувати його від зґвалтування. Такими ознаками виступають, по-перше, спосіб вчинення злочину - при зґвалтуванні це природні статеві зносини, а в аналізованому злочині це задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а по-друге, суб'єкт-виконавець - при зґвалтуванні це обов'язково особа протилежної до потерпілого статі, а при насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом може бути особа як протилежної, так і однієї з потерпілим статі.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що епізоди які було вчинено: 20.07.2018 щодо ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 20.07.2018 щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26.10.2018 щодо ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 , невірно кваліфіковані стороною обвинувачення в редакції Закону №2227-VІІІ від 06.12.2017, та підлягають перекваліфікації, тому його дії слід кваліфікувати за ст. 153 КК України, в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010, оскільки ним було вчинено дії пов'язані з оральним проникненням в тіло потерпілих, що станом на час вчинення кримінальних правопорушень вважались задоволенням статевої пристрасті неприродним способом.

Крім того, здійснення судом перекваліфікації в даному випадку жодним чином не погіршує становище обвинуваченого, оскільки санкція ст. 153 КК України в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010 за ступенем тяжкості не є важчою за санкцію ст. 152 КК України в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010.

Разом з тим, в ст. 152 КК України були внесені ще зміни, зокрема на підставі Закону №2227-VІІІ від 06.12.2017, який набрав чинності - 11.01.2019, Закону №2617-VІІІ від 22.11.2018, який набрав чинності - 01.07.2020, Закону №409-ІХ від 19.12.2019, який набрав чинності - 16.01.2020.

Внесені зміни були суттєвими та порівняно з попередньою редакцією змінили суть визначення поняття зґвалтування.

Так, в у редакції Закону №2227-VІІІ від 06.12.2017, за ст. 152 КК України настає відповідальність за зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи.

В даному випадку статева свобода і статева недоторканість особи виступають родовим об'єктом. Основним безпосереднім об'єктом зґвалтування залежно від того, хто є потерпілим від злочину, слід визнавати статеву свободу чи статеву недоторканість особи, а додатковими об'єктами - зокрема, належний фізичний і психічний розвиток неповнолітніх, тілесну і психічну недоторканість, честь і гідність особи.

Відповідно, діями сексуального характеру, пов'язаними з вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь якого предмета, треба визнавати дії сексуального характеру незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості, які, означаючи проникнення в один із трьох природних отворів потерпілої особи і, відповідно, порушуючи її тілесну недоторканість, здатні збудити та (чи) задовольнити статеву пристрасть чоловіка або жінки.

Суб'єктом злочину є осудна (у тому числі обмежено осудна) особа чоловічої або жіночої статті, яка досягла чотирнадцятирічного віку.

Суб'єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом. Мотиви, не впливають на кваліфікацію та можуть бути різними.

Зважаючи на вищезазначене, дії ОСОБА_7 по епізодах вчинених 04.02.2019 щодо ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 04.02.2019 щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08.03.2019 щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та 08.04.2019 щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слід кваліфікувати в редакції Закону №2227-VІІІ від 06.12.2017, який діяв на час вчинення кримінальних правопорушень.

З приводу епізоду вчиненого 29.09.2020 щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та епізоду вчиненого 10.04.2021 щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вони підлягають кваліфікації відповідно до діючої редакції статті.

Що стосується доведеності вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 та ч. 3 ст. 301-1 КК України, суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він 10.04.2021 примусив неповнолітню ОСОБА_9 до участі у створені дитячої порнографії та використовуючи невстановлений слідством технічний засіб, виготовив 1 об'єкт у вигляді відео файлу.

Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він виготовивши файли, які містять дитячу порнографію, перемістив їх на свій ноутбук марки «ASUS», моделі «Х52N», серійний номер ААNOCH001429416 та зберігав їх для особистого перегляду без мети збуту чи розповсюдження з 26.06.2018 до моменту їх вилучення працівниками поліції - 09.11.2021.

Вказаний ноутбук марки «ASUS», моделі «Х52N», серійний номер ААNOCH001429416 на якому були виявлені відеофайли, був вилучений за місцем проживання ОСОБА_7 під час проведення обшуку.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи №СЕ-19/102-21/18239-КТ від 24.12.2021, на накопичувачі на жорстких магнітних дисках Western Digital WD3200BEVT-80A0RT0 (серійний номер - WX41A50Y1915) ноутбука ASUS X52N, наданого на дослідження, на т. зв. «Робочому столі» (каталог \Users\User\Desktop) в каталозі з назвою «фото» серед наявної інформації виявлено 93 графічні файли та 24 відеофайли. Перелік з назвами виявлених графічних файлів і відеофайлів та їх властивості наведені у листах з назвами «Graphics» та «Video» відповідно файлу електронної таблиці Files.xlsx, який скопійований на диск для лазерних систем зчитування. Виявлені графічні файли та відеофайли скопійовані в каталоги \Graphics та \Video відповідно на диск для лазерних систем зчитування.

Надаючи пояснення в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_16 розповідав їй, що таке статевий акт, просив брати його статевий орган в руки, потім в рот, це відбувалось декілька разів на місяців. Коли її молодша сестра підросла, він також, почав приставати до неї, в тому числі в її присутності. Крім того, повідомила, що інколи ОСОБА_16 знімав їх на відео та робив фото на свій мобільний телефон, обіцяв, що покаже їм коли вони виростуть.

За результатами проведення НСРД було встановлено, що ОСОБА_7 на протязі 2018-2019 років, за участю двох дівчат виготовляв графічні та відео файли з ознаками дитячої порнографії.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової мистецтвознавчої експертизи №СЕ-19/102-22/82-МЗ від 17.01.2022, встановлено, що на наданому носії містяться графічні файли та відеофайли порнографічного характеру, серед яких наявні файли, які належать до дитячої порнографії, оскільки вони містить сцени сексуального характеру між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , сюжетна лінія якого побудована виключно на сексуальних стосунках людей, відсутня художня, наукова та учбова цінність створених матеріалів, головним предметом є геніталії та їх взаємодія, а не персонажі, використання крупного плану, прямих ракурсів зйомки, акцентуація уваги на статевих органах, будь-яке зображення дитини або особи яка виглядає як дитина, що здійснює реальні або змодельовані відверто сексуальні дії, або будь-яке зображення статевих органів дитини, що свідчить про виготовлення ОСОБА_7 дитячої порнографії.

Так, ст. 301-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження. Таке кримінальне правопорушення може бути скоєно виключно з прямим умислом.

Отримання доступу до дитячої порнографії можливо декількома способами: з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; сучасних технологій; покупка; зберігання тощо.

Також, окремо законодавець виділяє інші способи вчинення такого злочину: придбання або отримання доступу до матеріалів, які містять дитячу порнографію, з метою збуту чи розповсюдження; виготовлення такої продукції; залучення особи, яка не досягла 18-річного віку, до створення дитячої порнографії.

Під дитячою порнографією слід розуміти зображення, відеоматеріали і т. п., на яких відображені особи, які не досягли повнолітнього віку, в оголеному вигляді, де явно демонструються статеві органи або дії сексуального характеру - реальні або інсценовані.

У більшості випадків такого роду протиправні дії не тільки порушують закон, але і приносять істотну шкоду потерпілим особам, особливо якщо мова про малолітніх і неповнолітніх дітей. Залучення дітей до створення порнографічних матеріалів може стати причиною сильного емоційного потрясіння, дитячої травми.

Загалом, оцінюючи в сукупності докази, які містяться у вищезазначених показаннях потерпілої, документах, висновках експертів, речових доказах, суд приходить до висновку, що ними підтверджуються обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, вони узгоджуються між собою, а тому не викликають у суду сумнівів щодо їх належності, достовірності та достатності.

Відповідна сукупність досліджених судом доказів виключає будь яке інше розуміння, пояснення події, які підтверджені дослідженим доказами, а лише встановлюють факт того, що ОСОБА_7 виготовив дитячу порнографію, примушував неповнолітню до участі у створені дитячої порнографії, а також, зберігав її без мети збуту чи розповсюдження.

Слід звернути увагу, що під час розгляду кримінального провадження стороною захисту було подано ряд клопотань, зокрема, захисник стверджував про закінчення строків досудового розслідування та просив суд закрити провадження у справі, про що, також, наголосив у судових дебатах.

Однак, позиція з даного питання судом була вже викладена в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 01.04.2024, якою адвокату було відмовлено в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження (т.2 а.с. 210-215).

Що стосується тверджень захисника про набуття обвинуваченим статусу підозрюваного з моменту внесення відомостей до реєстру, а саме з 09.11.2021, оскільки у ньому вказано, що саме ОСОБА_7 вчинив злочин, то вони є надуманими.

Так, згідно положень ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Тому, твердження захисника, що після внесення відомостей до реєстру 09.11.2021 ОСОБА_7 набув статус підозрюваного є не вірними, з огляду на загальні норми права, оскільки йому не було вручено підозру, він не був затриманий, що підтверджується наявними у матеріалах документами.

Зокрема, ОСОБА_7 було вручено підозру 29.12.2021, а затриманий він був 29.12.2021 о 17:30 год. на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, відомості в реєстр було внесено лише з заяви ОСОБА_13 , яка повідомила, що «з 2013 року по теперішній ОСОБА_7 змушував неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вступати з ним у статеві зносини під психологічним тиском».

Також, захисником було неодноразово подано клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом протоколу обшуку від 09.11.2021, зважаючи на те, що жодної підстави для проведення невідкладного обшуку не було, тобто він був проведений незаконно, свавільно, з грубим порушенням прав громадян на повагу до їх приватного та сімейного життя.

З викладеною захисником позицією, суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до положень ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит.

Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими (ч.ч. 1, 3 ст. 89 КПК України).

Так, в ході досудового розслідування даного кримінального провадження 08.11.2021 було проведено обшук, за місцем проживання ОСОБА_7 , перед початком якого він добровільно видав два мобільних телефони, після чого в гаражному приміщенні видав відеореєстратор із флеш-картою, портативну камеру із флеш картою, далі в будинку було виявлено ноутбук із зарядним пристроєм, також, дружина ОСОБА_20 добровільно видала три флеш-носії. Будь яких зауважень від учасників щодо проведення обшуку не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Після проведення обшуку слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області про проведення обшуку від 09.11.2021, яке мотивоване тим, що відповідно до ч. 1, ч. 2 2 ст. 237 КПК України, метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Так, обшук житла та домоволодіння проведено до постановлення ухвали слідчого судді, оскільки це було зумовлено врятуванням речових доказів, при цьому виявлені в ході огляду речі мають значення для досудового розслідування, а відомості, які містяться в них, можуть бути доказами під час судового розгляду.

Ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 09.11.2021, було задоволено клопотання слідчого про проведення обшуку в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020220000361 від 09 листопада 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, а також, визнано правомірними дії слідчого під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого було вилучено речі, які в подальшому визнані речовими доказами в кримінальному провадженні.

Крім того, ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 24.11.2021 було роз'яснено суть вищевказаної ухвали, шляхом більш повного викладення її мотивувальної частини, розуміння якої викликало труднощі у сторін судового провадження.

Так, відповідно до ухвали, мотивом прийняття рішення слідчим суддею про доцільність задоволення клопотання слідчого стало те, що за місцем проживання ОСОБА_7 можуть зберігатися технічні засоби, на які останній здійснював запис статевих зносин із неповнолітньою потерпілою ОСОБА_9 , з метою виявлення та фіксації цього факту, а також вилучення цих технічних засобів, що мають істотне значення для вказаного кримінального правопорушення, й слідчий, до постановлення ухвали слідчого судді, провів обшук домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_7 , та яке на праві власності належить його дружині ОСОБА_20 .

В ході даного обшуку було віднайдено предмети, що підтверджували причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, які були визнані речовими доказами.

Суд звертає увагу, що слідчий суддя, згідно вимог ч. 5 ст. 234 КПК України, відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи; 5) за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, а також заходом, пропорційним втручанню в особисте і сімейне життя особи.

Так, слідчим в даному судовому провадженні доведено наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 152 КК України; що до його вчинення може бути причетний ОСОБА_7 , який факт своїх статевих зносин з неповнолітньою потерпілою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , міг фіксувати на технічні засоби, на яких могли зберегтися відповідні -фото, -відео файли, які мають істотне значення для досудового розслідування та які можуть бути доказами під час судового розгляду; що дані технічні засоби знаходяться у ОСОБА_7 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить його дружині ОСОБА_20 , що підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 283673279; за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення цих технічних засобів, які мають значення для досудового розслідування.

Необхідність проведення обшуку без ухвали слідчого судді, було пов'язане з невідкладним випадком, коли затримка в його проведенні могла призвести до негативних наслідків, а саме втрати слідів кримінального правопорушення.

При цьому, слідчий мав обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 в будь який момент може знищити -фото та -відео файли, на яких містяться факти його статевих зносин із неповнолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які в подальшому можуть бути визнані речовими доказами в кримінальному провадженні, з метою унеможливлення його викриття.

Усвідомлюючи це, слідчий не міг зволікати з проведенням обшуку, оскільки затримка в його проведенні могла призвести до втрати слідів кримінального правопорушення, а тому він діяв відповідно до приписів ч. 3 ст. 233 КПК України.

Законодавцем, окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Так, в даному випадку обшук проведений з дотриманням вимог ст. 236 КПК України, зокрема в присутності власника житла ОСОБА_20 та її чоловіка ОСОБА_7 , які фактично надали дозвіл на його проведення, про що свідчать їх дії до початку обшуку та під час його проведення, які зафіксовані слідчим в протоколі обшуку від 09.11.2021р. та на технічному засобі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2018 року у справі №11-368сап18 зазначила, що системний аналіз наведених норм КПК України дає підстави для висновку, що застосування до ухвал слідчого судді про надання дозволу на обшук положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення суду першої інстанції в кримінальному провадженні, можливо лише з урахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду.

При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вмотивованість ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування, зокрема в ній мають бути наведені аргументи, що переконали суддю у задоволенні чи відхиленні такого клопотання.

Сукупність вказаного свідчить, що слідчий суддя, який здійснював розгляд клопотання про проведення обшуку, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, надав оцінку всім документам та ухваленим процесуальним рішенням, визнав правомірними дії слідчого під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого було вилучено речі, які в подальшому визнані речовими доказами в кримінальному провадженні.

За загальним правилом, визначеним ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зважаючи на викладені мотиви, суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області про надання дозволу на проведення обшуку та визнання правомірними дій слідчого від 09.11.2021 та ухвала слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 24.11.2021 про роз'яснення ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області про надання дозволу на проведення обшуку та визнання правомірними дій слідчого від 09.11.2021, яка є невід'ємною частиною вказаної ухвали, відповідають всім критеріям, визначеним ст. 370 КПК України, є законними, обґрунтованими і вмотивованими.

Отже, критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.

Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми.

При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України.

Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.

У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.

Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження (постанова ВС від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19).

Таким чином, клопотання сторони захисту, щодо визнання проведеного в ході досудового розслідування обшуку очевидно недопустимим доказом, як і ряд інших доказів, які є похідним від нього, не підлягає задоволенню, зважаючи на законний спосіб здобуття цих доказів, тому усі похідні докази є допустимими, а доктрина «плодів отруєного дерева» не може бути застосована.

Також, сторона захисту стверджувала, про відсутність погроз застосування ОСОБА_7 насильства, оскільки жодного разу така фраза не звучала з вуст, як він вказує «так званих потерпілих», так і їх представників.

Однак, це не відповідає дійсності, оскільки надаючи пояснення в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 чітко зазначала, що ОСОБА_16 залякував її разом із сестрою, повідомляв, що якщо вони не будуть виконувати його вказівки їх заберуть від матері у дитячий будинок, також, заламував руки та розповідав, що знає бойові прийоми.

Погроза застосування насильства - це залякування, обіцянка завдати комусь шкоди або вчинити насильство, яка може мати форму словесних погроз, жестів або демонстрації зброї. Це психологічне насильство, яке має на меті змусити людину виконати певні дії або бездіяльність.

Так, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №2075/2085/22-21 від 20.05.2022, для ОСОБА_9 та ОСОБА_14 ситуація, яка мала місце є психотравмувальною та їй завданні страждання (моральна шкода), які спричинені за умов вчинення щодо них дій сексуального характеру з боку підозрюваного ОСОБА_7 .

З огляду на викладене, зважаючи на вік потерпілих, які не розуміли і не могли правильно оцінювати дійсний характер вчинюваних щодо них дій, надані в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_9 пояснення, а також, дослідженні судом докази, доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Крім того, суд не може залишити поза увагою ту обставину, що протягом всього розгляду кримінального провадження стороною захисту не було надано доказів чи наведено інших версій розвитку подій, які б могли спростувати обставини, що зображені на досліджених фото та відеозаписах, з яких чітко вбачається, як ОСОБА_7 в оголеному вигляді, разом з потерпілими, вчиняє з ними дії сексуального характеру, а також вступає в статеві зносини.

Сам обвинувачений скористався своїм правом визначеним ст. 63 Конституції України та відмовився надавати пояснення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд установлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Тобто фактичні дані, отримані не в порядку, передбаченому КПК, доказами бути не можуть.

Положеннями ст. 86 КПК України, передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Таким чином, стороною захисту під час розгляду кримінального провадження не доведено перед судом наявність критерій, які б вказували на недопустимість доказів.

Процесуальний закон не визначає чіткого переліку підстав для визнання доказу недопустимим. Єдиним критерієм, яким суд повинен керуватися при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду, є критерій очевидної недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушено КПК України, і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів, як передбачено ч. 2 ст. 89 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

В суду немає підстав сумніватися в достовірності проведених слідчих дій, експертиз, оскільки вони проведені з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентними особами, що володіють спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ними питань. Висновки експертиз ніким з учасників судового провадження не оспорюються, не суперечать іншим зібраним доказам, достовірність яких встановлена судом та які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у скоєні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Судом було забезпечено сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.

Вищезазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, передбаченому Конституцією та КПК України.

Зважаючи на специфіку кримінальних правопорушень проти статевої свободи, та взявши до уваги те, що показання потерпілих є одним із основних джерел доказування у цій категорії справ, суд, звертає увагу, що всі досліджені у судовому засіданні докази - логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку, жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, та приходить до висновку, про доведеність вини ОСОБА_7 :

- по епізоду вчиненому 26.06.2018 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010), як зґвалтування, тобто статеві зносини з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене стосовно малолітньої;

- по епізоду вчиненому 20.07.2018 стосовно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010), як задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене щодо малолітньої, повторно;

- по епізоду вчиненому 20.07.2018 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010), як задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене щодо малолітньої, повторно;

- по епізоду вчиненому 26.10.2018 стосовно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010), як задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене щодо малолітньої, повторно;

- по епізоду вчиненому 26.10.2018 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010), як зґвалтування, тобто статеві зносини з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене стосовно малолітньої, повторно;

- по епізоду вчиненому 04.02.2019 стосовно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017), як вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчинене повторно;

- по епізоду вчиненому 04.02.2019 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017), як вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчинене повторно;

- по епізоду вчиненому 08.03.2019 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017), як вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчинене повторно;

- по епізоду вчиненому 08.04.2019 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017), як вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчинене повторно;

- по епізоду вчиненому 29.09.2020 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 3 ст. 152 КК України, як вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, вчинені щодо неповнолітньої особи, вчинене повторно;

- по епізоду вчиненому 10.04.2021 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 3 ст. 152 КК України, як вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, вчинені щодо неповнолітньої особи, вчинене повторно.

Крім того, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 301-1 КК України, та кваліфікує його дії:

- за ч. 1 ст. 301-1 КК України, як умисне зберігання, інше переміщення дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження;

- за ч. 3 ст. 301-1 КК України, як виготовлення дитячої порнографії, примушування неповнолітньої до участі у створенні дитячої порнографії.

При вирішенні питання щодо обрання покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 30.05.2008 « Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд зважає на те, що обвинувачений раніше не судимий (т.3 а.с. 65), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т.3 а.с. 66-69), за місцем проживання характеризується позитивно (т.3 а.с. 70).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №21 від 04.03.2022, в період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_7 діяння, він на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, мій усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_7 на психічні розлади не страждає, перебуває поза будь яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових засобів медичного характеру ОСОБА_7 не потребує, на хронічний алкоголізм, наркоманію не страждає, лікування з цього приводу не потрібує (т.4 а.с. 84-89).

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання та обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Суд також враховує, що ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх осіб, а також, неповнолітньої особи, вчиняв протиправні дії протягом тривалого часу, що вказує на підвищену суспільну небезпеку вчинених протиправних діянь.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України - сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи охорони дитинства.

Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Згідно з положеннями ст. 19, ст. 34 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою ВРУ №789ХІІ від 27 лютого 1991 року, держава повинна вживати всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Держава зобов'язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень.

Відповідно до ст. 17, ст. 19 зазначеної Конвенції жодна дитина не може бути об'єктом незаконного посягання на її честь і гідність; держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.

Статтею 34 цієї Конвенції встановлено, що держава зобов'язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

При постановленні вироку суд враховує, що зґвалтування особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, а також, яка була неповнолітньою, є одними із найнебезпечніших кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності, оскільки заподіює шкоду здоров'ю малолітньої дитини та неповнолітньої особи, негативно впливає на її нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток.

Стаття 52 Конституції України зазначає, будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

Конвенція про права дитини вважає завданням кожної держави надати дитині такий захист і піклування, які необхідні для її гаразду, захистити дитину від усіх форм дискримінації або покарання, фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, недбалого і брутального поводження та експлуатації, забезпечити їй здоровий розвиток тощо.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням ступеню тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які скоєні ним відносно малолітніх та неповнолітніх дітей, проти їх особистої волі, з посяганням на недоторканість, які мають характер насильницьких, та є систематичними, відсутності пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, моральних страждань, завданих потерпілим та тих наслідків, які можуть негативно проявитися у майбутньому в статевому розвитку малолітніх та неповнолітніх потерпілих, умисної форми вини обвинуваченого у вчиненому, з урахуванням даних щодо особи винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, враховуючи поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, наслідків своїх протиправних дій не усвідомив, на підставі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, для досягнення цілей покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе тільки при призначенні покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, у вигляді позбавлення волі, вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

Використовуючи дискреційні повноваження при визначенні тривалості покарання, суд перш за все зважає на ту обставину, що обвинуваченим до теперішнього часу не усвідомлено ані сутності вчинених ним кримінальних правопорушень щодо дітей, які на час вчинення були малолітніми та неповнолітніми, ані наслідків, до яких призвели його протиправні дії.

Також суд, не може залишити поза увагою тривалість протиправних відносин інтимного характеру стосовно малолітніх та неповнолітніх, а також, що ОСОБА_7 не зважаючи на малолітній вік потерпілих, використовуючи їх безпорадний стан унаслідок малолітства, продовжував вчиняти протиправні, злочинні дії, переслідуючи мету задоволення власної статевої пристрасті.

Правових підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 слід призначити покарання за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010), за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017), за ч. 3 ст. 152 КК України, за ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статей, які діяли на час вчинення ним діяння, а також визначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Щодо передбачених санкціями ч. 1, ч. 3 ст. 301-1 КК України додаткового покарання, а саме, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в редакції від 06.11.2009 року рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 02.02.2022 у справі №344/16025/18, згідно із якою у разі визначення санкцією статті характеру посади або виду діяльності, формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Більш того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням характеру кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, інших обставин справи, суд вважає за необхідне призначати обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з роботою чи організацією дозвілля з особами до вісімнадцяти років на строк визначений в межах санкції статті.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає меті покарання, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Також, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому строк попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з моменту затримання по день набрання вироком законної сили.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судових експертиз (т.3 а.с. 238, 246, т.4 а.с. 16), оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Суд не вирішує питання про можливість стягнення судових витрат за проведені в ході досудового розслідування експертизи №СЕ-19/102-22/1861-БД від 15.04.2022, №2027/2085/22-21 від 20.05.2022, оскільки вказані висновки не були долучені стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження, як і не були надані документи, щодо понесених витрат за їх проведення.

Крім того, 16 січня 2020 року набрав чинності Закон України від 19 грудня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи», Кримінальний виконавчий кодекс України доповнено ст. 6-1 та запроваджено в дію Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

За вимогами ч. 1, 4, 5 ст. 6-1 КВК України єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі злочини знята або погашена в установленому законом порядку. До реєстру вносяться відомості щодо прізвища, імені, по батькові засудженого, дати народження, місця проживання чи перебування, кримінального правопорушення, за який його було засуджено, виду кримінального покарання, який до нього був застосований, інформацію про фактично відбуте ним покарання, а також про порушення правил адміністративного нагляду. Інформація про особу вноситься до реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили.

Згідно Порядку формування та ведення Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2023/5 від 26.06.2018 р., із змінами та доповненнями, Реєстр - є складовою частиною Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, та містить відомості про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, у тому числі осіб, судимість яких за такі кримінальні правопорушення знята або погашена в установленому законом порядку.

Положеннями ст. 374 КПК України передбачено, що серед іншого у резолютивній частині вироку зазначається рішення про включення інформації про обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, про необхідність включити інформацію про обвинуваченого ОСОБА_7 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, після набрання вироком законної сили.

Також, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Тому, слід вирішити долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши згідно ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні, які підлягають поверненню власникам, як було вказано стороною обвинувачення в судових дебатах.

Крім того, положеннями п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Спеціальна конфіскація застосовується за рішенням суду.

Зважаючи на те, що мобільний телефон марки «Mі», золотистого кольору із ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , із абонентським номером сім-карти НОМЕР_5 та ноутбук марки «ASUS», чорного кольору, модель «Х52N», серійний номер ААNOCH001429416, із зарядним пристроєм, які були вилучені в обвинуваченого та в подальшому визнані речовими доказами, використовувались ним для вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 96-1, ст. 96-2 КК України, тобто застосувати спеціальну конфіскацію, оскільки дане майно безпосередньо було предметом вчинення кримінальних правопорушень.

Крім того, в межах розгляду даного кримінального провадження потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_14 заявлено цивільні позови до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди в розмірі п'ятсот тисяч гривень, кожній, завданої кримінальними правопорушеннями.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Згідно із ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково відмовляє в ньому.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілим моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує роз'яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Також, суд приймає до уваги п. 9 вищевказаної постанови з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Крім того, судом враховано висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №2075/2085/22-21 від 20.05.2022, відповідно до якого для ОСОБА_9 та ОСОБА_14 ситуація, яка мала місце є психотравмувальною та їй завданні страждання (моральна шкода), які спричинені за умов вчинення щодо них дій сексуального характеру з боку підозрюваного ОСОБА_7 .

Розмір моральної шкоди, який визначила ОСОБА_9 ґрунтується на отриманні нею глибокої психологічної травми, оскільки вона вимушена була неодноразово розказувати про факт насильства знову повертаючись до тих жахливих подій, які призвели до внутрішнього напруження, тривалого дискомфорту, відчуття тривоги, пригнічення, провини, страху та спектру негативних емоцій.

ОСОБА_14 обґрунтовує свою моральну шкоду тим, що у неї відбулись зміни у емоційному стані, вона постійно відчуває почуття сорому та провини, замкнулась у собі, уникає контактів з однолітками, з'явились страхи, тривоги, розлади уваги, порушення концентрації пам'яті.

Приймаючи до уваги позицію викладену у постанові пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», суд, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого, виходячи з принципів виваженості, розумності й справедливості вважає, що позовні вимоги потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_14 про відшкодування моральної шкоди є завеликими та такими, що підлягають зменшенню до трьохсот тисяч гривень, кожній.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 51, 52, 92 Конституції України, ст. ст. 4, 5, 50, 63, 65-67, 70, 72 КК України, ст. ст. 1, 2, 7, 22, 84-87, 89, 91, 92, 94, 96-2, 100, 124, 126-128, 129, 174,233, 234, 236, 237, 337, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст. 23 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. ч. 1, ч. 3 ст. 301-1 КК України

- за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції Закону №2295-VI від 01.06.2010) - у виді одинадцяти років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 152 КК України (в редакції Закону № 2227-VIII від 06.12.2017) - у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 152 КК України - у виді десяти років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 301-1 КК України - у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з роботою чи організацією дозвілля з особами до 18 років, на строк два роки;

- за ч. 3 ст. 301-1 КК України - у виді дванадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з роботою чи організацією дозвілля з особами до 18 років, на строк три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з роботою чи організацією дозвілля з особами до 18 років, на строк три роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 29.12.2021 по день набрання вироком законної сили.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 слід рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 у виді тримання під вартою - продовжити до набрання вироком законної сили, але не довше, ніж на шістдесят днів, з 03.11.2025 по 01.01.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України включити інформацію про ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калинівка, Вінницької області, до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави Україна 12 528,26 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень в кримінальному провадженні.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області №132/3627/21 від 09.11.2021, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні №12021020220000361, а саме:

- мобільний телефон марки «Huawei», синього кольору із ІМЕІ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 , із абонентським номером сім-карти НОМЕР_8 , відеореєстратор марки «DOD», чорного кольору, із флеш-картою без назви, та зарядним пристроєм до нього, портативну відеокамеру без найменування, чорного кольору, із флеш-картою марки «ЕТІ» micro SD 512 MB, два флеш-носія марки «Apacer», чорного кольору, один флеш-носій без назви чорного кольору, які передані на зберігання до камери речових доказів Відділення поліції №1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_7 ;

- мобільний телефон марки «Mі», золотистого кольору із ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , із абонентським номером сім-карти НОМЕР_5 , ноутбук марки «ASUS», чорного кольору, модель «Х52N», серійний номер ААNOCH001429416, із зарядним пристроєм, які передані на зберігання до камери речових доказів Відділення поліції №1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили - конфіскувати на користь держави;

- мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 8 Pro», із ІМЕІ1: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 , який переданий на зберігання до камери речових доказів Відділення поліції №1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_22 .

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 триста тисяч гривень у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_14 триста тисяч гривень у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя-доповідач:

Судді:

Попередній документ

131479841

Наступний документ

131479843

Інформація про рішення:

№ рішення:	131479842
№ справи:	127/12323/22
Дата рішення:	03.11.2025
Дата публікації:	05.11.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Вінницький міський суд Вінницької області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (16.01.2026)
Дата надходження:	14.06.2022
Предмет позову:	-

Розклад засідань:

Минулі засідання (55)

18.08.2022 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
03.10.2022 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
12.10.2022 10:30	Вінницький міський суд Вінницької області
01.12.2022 10:30	Вінницький міський суд Вінницької області
16.01.2023 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
26.01.2023 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
13.02.2023 12:30	Вінницький міський суд Вінницької області
15.03.2023 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
29.03.2023 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
04.05.2023 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
29.05.2023 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
21.06.2023 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
29.06.2023 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
14.08.2023 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
21.08.2023 15:30	Вінницький міський суд Вінницької області
18.12.2023 14:30	Вінницький апеляційний суд
08.01.2024 09:30	Вінницький апеляційний суд
10.01.2024 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
09.04.2024 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
29.04.2024 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
13.05.2024 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
21.05.2024 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
27.05.2024 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
08.07.2024 10:30	Вінницький міський суд Вінницької області
11.07.2024 11:20	Вінницький апеляційний суд
16.07.2024 13:15	Вінницький апеляційний суд
27.08.2024 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
02.09.2024 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
30.09.2024 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
22.10.2024 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
29.11.2024 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
09.12.2024 11:30	Вінницький міський суд Вінницької області
16.12.2024 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
27.12.2024 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
17.01.2025 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
29.01.2025 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
18.02.2025 10:30	Вінницький міський суд Вінницької області
03.03.2025 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
25.03.2025 10:30	Вінницький міський суд Вінницької області
31.03.2025 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
14.04.2025 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
21.04.2025 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
05.05.2025 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
12.05.2025 15:00	Вінницький міський суд Вінницької області
04.06.2025 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
23.06.2025 16:00	Вінницький міський суд Вінницької області
27.06.2025 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
25.08.2025 11:00	Вінницький міський суд Вінницької області
15.09.2025 16:00	Вінницький міський суд Вінницької області
01.10.2025 12:00	Вінницький міський суд Вінницької області
13.10.2025 14:20	Вінницький міський суд Вінницької області
31.10.2025 14:30	Вінницький міський суд Вінницької області
03.11.2025 10:00	Вінницький міський суд Вінницької області
23.12.2025 09:00	Вінницький апеляційний суд
09.01.2026 09:00	Вінницький апеляційний суд