Справа № 139/607/25
Провадження № 2/139/351/25
03 листопада 2025 року селище Муровані Курилівці
Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
01.09.2025 директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (у тексті - ТОВ «ФК «Ейс», позивач) через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (у тексті - підсистема «Електронний суд» ЄСІТС) звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_1 (у тексті - ОСОБА_1 , відповідач, позичальник), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 40381172 від 14.12.2021 у розмірі 55175,15 грн та понесені судові витрати у справі. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (у тексті - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитодавець, первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 403811572 (у тексті - кредитний договір, договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Позивач зазначає, що 14.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 22000,00 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , реквізити якої він вказав в заявці на отримання грошових коштів в кредит, що є доказом прийняття ним пропозиції кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
В свою чергу відповідач умов договору належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 55175,15 грн, з якої: 21999,60 грн - заборгованість за наданим кредитом та 33175,55 грн - заборгованість з несплачених відсотків за користування кредитом.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) (у тексті - ТОВ «Таліон Плюс») уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019. Цього ж дня ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжили строк договору до 31.12.2021. В даній угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення та номер залишені без змін - 28.11.2018 № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 уклали додаткову угоду № 27 до зазначеного договору факторингу, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2024.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням зазначених додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на суму 55069,55 грн.
Крім того позивач зазначає, що 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (у тексті - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021. За умовами вказаного договору ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржників ТОВ «Таліон Плюс». В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, якими продовжено строк дії даного договору факторингу до 30.12.2024 включно. Всі інші умови зазначеного договору факторингу залишились без змін.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на суму 55175,15 грн.
В подальшому 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги до боржників ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 403811572 від 14.12.2021. Внаслідок цього ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № б/н від 08.07.2025 до договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на суму 55175,15 грн.
На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання зобов'язань, заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «Ейс», тому останнє вимушене звернутися до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 55175,15 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою від 02.09.2025 позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивачеві і представникові позивача копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлено в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 03.09.2025, що підтверджується відповідними довідками, складеними відповідальним працівником суду (а. с. 19). Представник позивача у судове засідання не з'явився; у п. п. 3, 4 прохальної частини позовної заяви просить суд розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за відсутності позивача, на підставі наявних у справі доказів; позовні вимоги підтримує в повному обсязі (зворот а. с. 7).
Відповідачеві копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлено в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 03.09.2025, що підтверджується відповідною довідкою, складеною відповідальним працівником суду (а. с. 20). Відзиву на позов, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також будь-яких заяв, пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованості за кредитним договором, які є предметом цього позову, від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України).
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про її розгляд.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У зв'язку з наведеним суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).
За вказаних обставин, за приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 14.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 403811572 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач підписав даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV74Z6G, а саме 14.12.2021 о 15:33:54 год. ввів одноразовий ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи на сайті первісного кредитора за адресою www.moneyveo.ua та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору кредитодавець надає позичальникові кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії у розмірі 22000,00 грн на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, передбачені договором.
14.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало відповідачеві кошти в сумі 22000,00 на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним доручення № 5fdbc5b7-9b1c-4389-a278-7ce9bbd3d135 від 14.12.2021.
Всупереч умовам договору № 403811572 від 14.12.2021 відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 55069,95 грн, з якої: 21999,60 грн - заборгованість за кредитом, 33069,95 грн - заборгованість з несплачених відсотках за користування кредитом.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019.
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк договору факторингу до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення та номер залишені без змін - 28.11.2018 № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2022. При тому всі інші умови договору факторингу залишилися без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2023. При цьому інші умови договору факторингу залишилися без змін.
28.11.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2024.
З урахуванням зазначених строків дії договору факторингу та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу дії.
Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. даного договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме в реєстрах прав вимоги.
Пунктом 4.1. зазначеного договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на суму 55069,55 грн. Таким чином відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після підписання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії № 403811572.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими строк дії договору факторингу продовжено до 30.12.2024 включно; всі інші умови залишились без змін. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку (п. 4.1 договору факторингу).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу від 05.08.2020 № 05/0820-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на суму 55175,15 грн. Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 403811572 від 14.12.2021 підготовлений ТОВ «Таліон Плюс» на момент відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Підпунктом 5.3.3. договору факторингу передбачено, що фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Пунктом 1.1. зазначеного договору факторингу передбачено, що за цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від 08.07.2025 № 08/07/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на суму 55175,15 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 403811572, проведеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідачем 09.01.2022 здійснено платіж в розмірі 3031,60 грн зі сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором. Аналогічна правова позиція міститься у п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), у якому зазначено, що «Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами». У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц зазначено, що «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань, не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору на таких умовах, підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції», у якій зазначено наступне. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи наведене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 55175,15 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 23917 від 29.08.2025, який на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом першим ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною третьою ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача до суду подано: договір про надання правової допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025; додаткову угоду № 25770496416 від 09.07.2025 до договору про надання правової допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025. Таким чином матеріалами справи підтверджено, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження заявленого розміру витрат, пов'язаних з правовою допомогою, співмірності обсягу послуг, наданих адвокатом.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в постановах: від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від відповідача до суду не надходило.
Враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, визначеному представником позивача - 7000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76 - 81, 133, 137, 141, 625 ЦПК України, ст. ст. 514, 526, 629, 1046, 1049, 1077 ЦК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 403811572 від 14 грудня 2021 року в розмірі 55175 (п'ятдесят п'ять тисяч сто сімдесят п'ять) гривень 15 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8, офіс 310-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Тарас ЛІЩИНА