Провадження № 33/803/2208/25 Справа № 216/5326/24 Суддя у 1-й інстанції - ЦИМБАЛІСТЕНКО О. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.
13 жовтня 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Щербаня В.С. розглянувши апеляційну скаргу захисника Щербаня В.С. на постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2025 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно постанови 10 липня 2024 року о 12 год. 15 хв. у м. Кривий Ріг по вул. Старовокзальна, буд. 51, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродня блідність обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі у встановленому законодавсом порядку водій відмовився.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
З таким судовим рішенням не погодився захисник Щербань В.С. який діє в інтересах ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що первісна апеляційна скарга була подана у встановлений КУпАП строк, до неї були долучені всі документи, що підтверджують повноваження адвоката, а саме: договір про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер. Вказує, що суд помилково повернув апеляційну скаргу, посилаючись на відсутність договору, оскільки такі документи були фактично долучені через систему «Електронний суд». У зв'язку з цим просить поновити строк на подання апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд не надав оцінки доводам сторони захисту і безпідставно відхилив надані докази. Зазначає, що відповідно до протоколу серії ЕПР №102918 від 20.07.2024 року ОСОБА_1 нібито керував автомобілем Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 у стані наркотичного сп'яніння, від проходження огляду відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. До матеріалів справи долучено протокол, направлення, рапорт, довідку про отримання посвідчення водія та диск із відеозаписом. Інших доказів не надано. Вказує, що протокол складено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а наданий відеозапис суперечить змісту протоколу. На відео зафіксовано, що автомобіль стоїть нерухомо, факт керування транспортним засобом не підтверджується. Поліцейські не мають жодних інших доказів керування. Зазначає, що поліцейський не визначив вид сп'яніння, не проводив фактичної перевірки ознак, а лише зачитував інформацію з мобільного телефону. З відеозапису видно, що у поліцейських не було спеціального технічного засобу для проведення тесту на місці. Саме тому огляд, передбачений ст. 266 КУпАП, не було здійснено належним чином. Вказує, що ОСОБА_1 відмовився від поїздки до медичного закладу, оскільки мав обов'язок прибути до місця служби у Харківській області, що підтверджується відпускним листом. Його дії зумовлені наказом начальника медичної частини ОСОБА_2 , яка була старшою за званням, тому ОСОБА_1 змушений був виконати наказ. Вказує, що у поліцейських не було об'єктивних підстав вбачати стан сп'яніння, натомість вони мали намір скласти адміністративний матеріал через попередній конфлікт між ОСОБА_1 та працівниками шиномонтажу, один з яких є співробітником правоохоронних органів. Саме цей конфлікт, за твердженням захисту, став причиною упереджених дій поліцейських. Вказує, що поліцейські не запросили свідків, не мали технічних приладів та не забезпечили безперервний відеозапис, чим порушили наказ МВС №1026 від 18.12.2018. Зазначає, що огляд на стан сп'яніння відносно ОСОБА_1 як військовослужбовця проведено неуповноваженими особами, що суперечить ст. 266-1 КУпАП. Звертає увагу на позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем служби, його участь у бойових діях та численні нагороди. Вказує, що він має добру репутацію, дисциплінований, не перебуває на обліку у нарколога чи психіатра, до алкоголю та наркотиків ставиться негативно, регулярно проходить медогляди. Вважає, що працівники поліції діяли упереджено, не встановили об'єктивних ознак сп'яніння, не дотрималися законної процедури огляду, а відмова від проходження огляду обумовлена службовою необхідністю виконання наказу командира. У діях ОСОБА_1 , на думку захисту, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати оскаржувану постанову закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
До початку судового розгляду стороною захисту подано клопотання про закриття у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторони захисту, апеляційний суд вважає,що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін, подане клопотання стороною захисту про закриття адміністративного правопорушення без задоволення за таких підстав.
Суд апеляційної інстанції вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення від 20.07.2024 серії ЕПР № 102918.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.07.2024.
Рапортом працівників поліції з викладеними фактичними обставинами по справі.
Відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції, на яких зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення та хід спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 .
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта, про порушення вимог законодавства при складанні протоколу, є безпідставними, та повністю спростовується наявним у матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення.
Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та не є розглядом справи відповідно до положень статей 221, 279 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 автомобілем, є безпідставними та спростовуються наявними відеозаписами.
Доводи апеляційної скарги, що поліцейський не визначив вид сп'яніння, не проводив фактичної перевірки ознак, є безпідставними. Оскільки працівники поліції після проведення огляду, ОСОБА_1 повідомлено виявлені ознаки.
Право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух»,постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
На підставі викладеного апеляційний суд зазначає, що ознаки сп'яніння встановлює поліцейський під час спілкування з водієм, та наявність таких ознак на думку поліцейського саме і є підставою для пропонування огляду на стан сп'яніння.
Доводи апелянта, що з відеозапису видно, що у поліцейських не було спеціального технічного засобу для проведення тесту на місці, тому огляд, передбачений ст. 266 КУпАП, не було здійснено належним чином, не заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015р. у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто, вимогами вказаної інструкції передбачено, що огляд водія з ознаками наркотичного сп'яніння проводиться в медичній установі, огляд на місці зупинки вимогами цієї інструкції передбачений тільки для виявлення стану алкогольного сп'яніння. Для виявлення стану наркотичного сп'яніння процедура огляду водія на місці зупинки не передбачена.
Доводи апеляційної скарги, що у працівників поліції вбачалось упереджене та не об'єктивне ставлення до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є безпідставними.
Згідно відеозаписів спілкування між співробітниками поліції та ОСОБА_1 ведеться у ввічливій та коректній формі. Непорозуміння на які посилається ОСОБА_3 не є обґрунтованою підставою для відмови у проходженні огляду у встановлено законом порядку, а саме за присутності працівника поліції.
Щодо доводів апеляційної скарги, що поліцейські не запросили свідків, не мали технічних приладів та не забезпечили безперервний відеозапис, є безпідставними.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У даному випадку участь свідків не є обов'язковою, оскільки були застосовані технічні засоби відеозапису, які наявні у матеріалах справи на носії інформації диску.
Відносно позиції захисника, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та відповідний огляд на визначення ступеню сп'яніння відносно нього, мав проводитись за нормами ст. 266-1 КУпАП, суд зазначає наступне.
Стаття 266 КУпАП, визначає порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та окрім того порядок проведення відповідних оглядів.
Згідно ст. 266-1 КУпАП, визначено проведення оглядів військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У даному випадку ОСОБА_1 є особою яка керувала транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції поза межами розташування військової частини, а тому огляд відносно нього повинен проводитись відповідно до норм ст. 266 КУпАП, як до водія транспортного засобу.
Таким чином, огляд був проведений працівниками поліції як уповноваженими особами на проведення відповідних оглядів, та ними було вірно застосовані норми Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння була зумовлена службовою необхідністю виконання наказу командира, оскільки він мав обов'язок прибути до місця служби у Харківській області, що підтверджується відпускним квитком, а його дії були викликані наказом начальника медичної частини ОСОБА_2 , яка була старшою за званням, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Зазначені доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Із наданого стороною захисту відпускного квитка вбачається, що термін відпустки ОСОБА_1 становив 15 діб - з 06 липня 2024 року по 20 липня 2024 року включно. Відповідно, обов'язком ОСОБА_1 було прибути до місця служби 21 липня 2024 року. Разом із тим, події, за яких ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, мали місце 10 липня 2024 року о 12 годині 15 хвилин у місті Кривий Ріг.
Таким чином, на час вчинення правопорушення ОСОБА_1 перебував у відпустці та мав достатньо часу для виконання законної вимоги працівників поліції щодо проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а тому посилання сторони захисту на службову необхідність є безпідставними.
Також апеляційний суд зазначає, що у разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення є незаконним та необґрунтованим не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та є безпідставними і розцінюються апеляційним судом, як спосіб захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд бере до уваги позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем служби, його участь у бойових діях та численні нагороди. Що він має добру репутацію, дисциплінований, не перебуває на обліку у нарколога чи психіатра, до алкоголю та наркотиків ставиться негативно, регулярно проходить медогляди, проте вказане не може бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.
Доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є недійсним, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами.
Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Поновити захиснику Щербаню В.С. строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника Щербаня В.С. залишити без задоволення.
Постанову судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя