Провадження № 33/803/2758/25 Справа № 202/6669/25 Суддя у 1-й інстанції - Недобитюк Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
03 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника Мироняк Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Мироняк Тетяни Сергіївни, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
на постанову судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 вересня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
Постановою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
У постанові суду зазначено, що 22.06.2025 о 20 годин 03 хвилин неповнолітній ОСОБА_1 в м. Дніпро по вул. Осіння, буд. 11, керував транспортним засобом "BMW" НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , при цьому неповнолітня особа не мала права керування транспортними засобами, порушивши п. 2.1 "а" ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Мироняк Т.С. вказує на незаконність та необґрунтованість постанови суду.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з матеріалів справи убачається, що правопорушення було вчинене 22.06.2025, протокол складено в цей же день 22.06.2025. Індустріальним районними судом м. Дніпра протокол зареєстровано 03.07.2025.
Згідно оскаржуваної постанови, судові засідання по справі призначались судом на 27.09.2025 та на 30.09.2025.
Однак судова на 27.09.2025, а також підтвердження її відправки в матеріалах провадження відсутні.
Судову повістку на призначену дату 30.09.2025 складено 29.09.2025, що унеможливлює її отримання за один день через поштове відправлення, а номер телефону ОСОБА_1 в протоколі відсутній.
Захисник зазначає, що судових повісток на зазначені дати ОСОБА_1 не отримував.
Враховуючи наведене, а також вимог ч.2 ст. 38, п 7. ст. 247 КУпАП захисник просить постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2025 року скасувати, постановити нову, якою адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.
В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Захисник Мироняк Т.С. надала суду довідку про перебування ОСОБА_1 на навчанні в Національному університеті “Одеська юридична академія». Тому, враховуючи думку захисника, яка не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає можливим проведення апеляційного розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП.
Під час перегляду справи судом апеляційної інстанції захисника Мироняк Т.С. підтримали вимоги поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити, постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2025 року скасувати, постановити нову, якою адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.
Вислухавши пояснення захисника, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положень ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
На думку апеляційного суду зазначених вимог закону судом першої інстанції не дотримано виходячи з наступного.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції посилався протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 22.06.2025 та додані до нього матеріали.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали адміністративної справи, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.
Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Приписи ст.247 КУпАП є імперативними, а отже вказують на те, що суд у разі закінчення строків повинен лише закрити справу і не вирішувати жодних інших питань.
Положеннями ч.2 ст.38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
При цьому, слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно якої п.7 ч.1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
При цьому, слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно якої п.7 ч.1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Матеріали даної справи свідчать про те, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП, вчинено 22 червня 2025 року та станом на день розгляду справи у суді першої інстанції 30 вересня 2025 року сплили строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП.
Натомість суд першої інстанції при розгляді справи 30 вересня 2025 року не врахував вищевказані положення закону, вдався до дослідження доказів, їх оцінки та встановлення наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що свідчить про порушення місцевим судом норм процесуального права та є безумовною підставою для скасування постанови суду.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги захисника Мироняк Т.С., скасування постанови судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 вересня 2025 та закриття провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п.7 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Мироняк Тетяни Сергіївни, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО