Провадження № 33/803/2166/25 Справа № 199/7357/25 Суддя у 1-й інстанції - МАШКІНА Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
27 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко В.В., захисника Санжаревського І.А., розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Кривий Ріг, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 19 червня 2025 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції:
Судом першої інстанції встановлено, що 21.05.2025 року о 10:15 год. в м. Добропілля, вул. Ярослава Чалого (Алмазна), водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, від керування транспортними засобами відсторонений.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 19 червня 2025 року ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн., позбавлено права керувати транспортним засобом на строк 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн..
Доводи апеляційної скарги:
З таким судовим рішенням не погодився захисник Санжаревський І.А. та оскаржив його в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить службу в лавах ЗСУ у зв'язку з перебуванням на бойових позиціях повісток про розгляд справи не отримував у зв'язку з чим не був повідомлений про дату та час розгляду справи. Про оскаржувану постанову дізнався випадково лише 16.07.2025 року.
У зв'язку з вищезазначеним просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з його вини.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що працівниками патрульної поліції порушено порядок проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння. Оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем, тобто є спеціальним суб'єктом, щодо якого мають право складати протокол виключно уповноважені особи передбачені ст. 255 КУпАП та проводити огляд виключно органи військової служби правопорядку у порядку ст. 266-1 КУпАП. При цьому, працівник поліції, який проводив огляд, не звернув увагу, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та не повідомив органи військової служби правопорядку.
В доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що провадження по справі необхідно закрити на підставі п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із вчиненням дій в стані крайньої необхідності.
В обґрунтування вимог зазначає, що ОСОБА_2 відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, діяв в стані крайньої необхідності, оскільки отримав усний наказ командира про негайне прибуття до місця забезпечення підрозділу для отримання матеріально - технічних засобів, які були необхідні для виконання бойового завдання.
Позиції сторін в суді:
Адвокат Санжаревський І.А. в судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак до зали судового засідання не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, сторона захисту не заперечувала проти розгляду справи без участі ОСОБА_2 у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено за його відсутність, відповідно до ст. 268 КУпАП .
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вислухавши думку захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
Положеннями ст. 268 КУпАП регламентовано, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності постановлено 19 червня 2025 року, без його участі.
Крім того в матеріалах справи відсутні відомості про отримання останнім копії оскаржуваної постанови, чим порушено вимоги діючого законодавства.
Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, апеляційну скаргу подано захисником, через систему «Електронний суд» 28.07.2025 року та зареєстровано канцелярією суду першої інстанції 28.07.2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання копії постанови суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 337045 від 21.05.2025 року, зміст якого викладено вище, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння. В результаті огляду проведеного поліцейськими, виявлено ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей від проходження огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alсotest DRAGER» відмовився;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано відмову ОСОБА_2 від проходження такого огляду;
копією посвідчення, виданого на ім'я ОСОБА_2 ;
свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 ,, власником якого є ОСОБА_2 ;
відеозаписом з бодікамери поліцейського, долученого до матеріалів справи на якому зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп'яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Тому твердження захисника, що огляд ОСОБА_2 на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_2 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Доводи апеляційної скарги про вчинення ОСОБА_2 правопорушення в стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає безпідставними з наступних підстав.
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.
Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Додані до апеляційної скарги пояснення ТВО командира роти, не містять відомостей, що ОСОБА_2 діяв в межах крайньої необхідності. Крім того згідно долученого до протоколу відеозапису, останній жодного разу не повідомив поліцейським, що діє в стані крайньої необхідності, однак вказаний відеозапис містить відомості де ОСОБА_2 повідомляє, що в день складання протоколу вживав алкогольні напої, дану поведінку ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції розцінює, як намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення тому доводи апеляційної скарги в цій частині не приймає до уваги.
На переконання апеляційного суду наведені в апеляційній скарзі захисника доводи не підпадають під критерії крайньої необхідності, оскільки не надано даних, що небезпеку міг усунути тільки ОСОБА_2 , а не інша особа.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.
Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання адвоката Санжаровського Ігоря Анатолійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити адвокату Санжаровському Ігорю Анатолійовича строк на апеляційне оскарження постанови Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Санжаревського Ігоря Анатолійовича - залишити без задоволення.
Постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2025 року, щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: