Провадження № 22-ц/803/5937/25 Справа № 759/3495/24 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
03 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2025 року в цивільній справі номер 759/3495/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2024 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2976804.
11.08.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11082023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Згідно з зазначеним договором факторингу ТОВ « ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2976804 в сумі 30900,00 грн, що складається з 6000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 24900,00 грн заборгованості за процентами.
Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2976804 від 23 лютого 2022 року у розмірі 30900,00 грн, що складається з 6000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 24900,00 грн заборгованості за відсотками; а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2976804 від 23 лютого 2022 року, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 24900,00 грн, а всього 30900,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сікорська І.С., подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Красногвардійського
районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2025 року по цивільній справі №759/3495/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є неправомірним та таким, що ґрунтується на порушенні норм процесуального права, незастосуванні норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
В матеріалах справи відсутні реєстри прав грошових вимог та акти прийому - передачі. Витяг з реєстру боржників до договору факторингу не є належним та допустимим доказом переходу права вимоги до позивача оскільки не є реєстром, підписаним обома сторонами договору, а фактично є набраним позивачем текстом.
Позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договорами факторингу. На думку позивача, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним між відповідачем та первісним кредитором.
У матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором.
Від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №2976804 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн, зі сплатою 1,99 % в день строком на 360 днів(а.с. 6-15зв).
11 серпня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №11082023, відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі боржників (а.с.18-20).
До матеріалів справи долучено акт-прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу №11082023 (а.с. 21).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11082023 від 11.08.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором №2976804 в сумі 30900,00 грн, що
складається з 6000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 24900,00,00 грн -
заборгованість за відсотками, аналогічні відомості відображені у розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 22, 23).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Апеляційний суд не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Таким чином судом встановлено, що укладений кредитний договір відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 214 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди
боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями ч. 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №2976804 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн, зі сплатою 1,99 % в день строком на 360 днів.
11 серпня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №11082023, відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі боржників.
До матеріалів справи долучено акт-прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу №11082023.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11082023 від 11.08.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором №2976804 в сумі 30900,00 грн, що складається з 6000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 24900,00,00 грн - заборгованість за відсотками, аналогічні відомості відображені у розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що пунктом 1.1 договору факторингу №11082023 від 11.08.2023 року визначено, що за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Проте, матеріали справи не містять доказів проведення фінансування за договором факторингу №11082023 від 11.08.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, виходячи з наведеного, позивачем не доведено факту переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором №2976804 від 23 лютого 2022 року від первісного кредитора.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів переходу права вимоги за кредитним договором №2976804 від 23 лютого 2022 року до позивача.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з наведених вище підстав.
Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 4542,00 грн (а.с. 93), тому з позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, - задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2025 року - скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4542,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: