Провадження № 11-кп/803/1113/25 Справа № 186/346/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року за ч.2 ст.121 КК України відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська, громадянина України, освіта середня, розлученого, офіційно не працюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-
Вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 рокуОСОБА_8 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ухвалено відраховувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_8 з 11 грудня 2023 року.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено без змін у вигляді тримання під вартою.
Як встановлено судом, ОСОБА_8 , приблизно о 21.00 годині 04 вересня 2023 року, перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , де під час сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_10 , який також у вказаний час знаходився у зазначеній квартирі, у нього виник умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень.
Після цього, ОСОБА_8 , приблизно о 21.00 годині 04 вересня 2023 року, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , умисно із силою, достатньою для спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наніс останньому не менше 2-х ударів в область голови та обличчя. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , не втримавши рівновагу, впав на підлогу, вдарившись при цьому об підлогу тім?яною частиною голови. Після чого ОСОБА_8 , діючи умисно, продовжуючи свої злочинні дії направлені на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , з силою, розуміючи, що останній перебуває у безпорадному стані, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажаючи настання протиправних наслідків, завдав ОСОБА_10 не менше 2-ударів ногами в область тулубу.
Загалом ОСОБА_8 наніс ОСОБА_10 не менше 4 ударів руками та ногами в область голови, обличчя та тулубу.
Внаслідок нанесених ОСОБА_8 ударів потерпілому ОСОБА_10 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньочерепної травми з крововиливами в м?які покривні тканини голови (в лівій лобно-скроневій та тім?яній області) і м'які тканини обличчя (в ділянці спинки носу), субдуральної гематоми (крововилив під твердою мозковою оболонкою) в потиличній ділянки, субарахноїдальними крововиливами (під м'які мозкові оболонки) в лобній ділянці зліва, правої частки мозочку та обох потиличних ділянок, геморагічним вогнищем забою речовини головного мозку (внутрішньомозкова гематома) в проекції шлуночкової системи зліва, які по своєму характеру відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, закритої травми грудної клітини з переломами від 8-го до 11-го ребер зліва по середньо-пахвовій лінії з крововиливами в м'які тканини навколо переломів та м'які тканини лівої бічної поверхні тулуба, які по своєму характеру відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, забійних ран лівої брови та лівої лобно-скроневої ділянки, синців обличчя (на спинці носу, в правій виличній ділянці, біля зовнішнього краю лівої очниці з переходом на ліву виличну ділянку), синців тулуба (по передній поверхні грудної клітини в проекції лівої підключичної ділянки та від проекції 8-го ребра зліва з переходом на ділянку великого гребня лівої клубової кістки), які по своєму характеру відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми з крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку ускладнились набряком головного мозку, внаслідок чого 25 вересня 2023 року настала смерть ОСОБА_10 .
Причиною смерті ОСОБА_10 є внутрішньочерепна травма з крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку яка ускладнилася набряком речовини головного мозку.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя у момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року за ч.2 ст.121 КК України- скасувати.
Призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтуванні своїх вимог захисник зазначає, що в порушенні вимог ст. ст. 91-94 КПК України, у вироку суду зазначено, що суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 дані в ході судового розгляду кримінального провадження, не загалом, а тільки стосовно трьох ударів нанесених ОСОБА_13 04.09.2023 року, ногою в область голови, коли останній лежав на підлозі, так як дані покази протирічать показам обвинуваченого, який стверджував, що ОСОБА_14 не бив ОСОБА_10 , висновку експерта №71 від 22.02.2023 року, та показами ОСОБА_15 та ОСОБА_16 даними останніми під час проведення слідчого експерименту, у ході досудового розслідування.
Жодним доказом не підтверджено те, що саме між діями Очеретного і смертю потерпілого наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок, тобто поза увагою суду залишився той факт, що стороною обвинувачення в рамках цього кримінального провадження не доведено, що смерть потерпілого настала саме від дій Очеретного, саме від тих тілесних ушкоджень, що були спричинені ОСОБА_8 .
Не взято судом до уваги і той факт, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_17 наносив ОСОБА_18 і саме в область голови. Суд критично віднісся до причетності до злочину іншої особи, а саме ОСОБА_19 свідчить про його поверховість. Сторона обвинувачення навіть не прикладала зусиль для допиту ОСОБА_19 в якості свідка в суді, а в подальшому взагалі відмовилась від нього. Що свідчить про збирання та підтасовку докащів на користь обвинувачення. Всі докази, які підтверджували те, що потерпілому в той же день іншими невідомими особами спричинялись тілесні ушкодження долучались до справи саме на вимогу сторони захисту. Що доводить необ'єктивність і не всебічність судового розгляду.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні проти апеляційної скарги захисника заперечував, просив залишити без задоволення.
Потерпіла надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Просила вирок першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Захисник та обвинувачений в судовому засіданні підтримали подану захисником апеляційну скаргу та з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, що передбачено ч. 1 ст. 404 КПК України.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права та дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Стаття 94 КК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 374 КПК України визначено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Відповідно до ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно переглянути справу і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Суд першої інстанції в порушення закладених у зазначеній нормі закону завдань, не провів стосовно ОСОБА_8 повного та неупередженого судового розгляду, вимог кримінального процесуального законодавства України не дотримався.
Так, ОСОБА_8 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що він з ОСОБА_20 прийшов у гості до ОСОБА_11 , там були ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , вони всі вживали алкогольні напої. В ході вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виник конфлікт та ОСОБА_10 вдарив в обличчя ОСОБА_11 . Він вирішив заступитись за неї і вдарив потерпілого двічі по обличчю кулаком, у нього пішла носом кров. Від першого удару потерпілий впав, та він пнув його ще два рази ногою під ребра. Після чого ОСОБА_12 повела його у ванну вмиватися. Потім ОСОБА_10 повернувся, сів за стіл і вони всі разом випили. Після цього вони з ОСОБА_20 пішли з квартири. Пізніше ОСОБА_11 розповіла, що бачила, як ОСОБА_20 вдарив ОСОБА_10 . Вважає, що внаслідок його дій, не могли бути спричинені тілесні ушкодження такої тяжкості в наслідок яких загинув ОСОБА_10 .
Суду апеляційної інстанції додатково пояснив, що суд першої інстанції не врахував те, що тілесні ушкодження в голову ОСОБА_10 в той день також наносив і ОСОБА_20 .
Без належної уваги суду першої інстанції залишився і той факт, що ОСОБА_10 самостійно покинув лікарню, де йому надавалась медична допомога і до моменту смерті самостійно та без сторонньої допомоги переміщався по селу, де вони мешкали. Крім того, як йому стало відомо від ОСОБА_11 за день до смерті ОСОБА_10 був побитий невідомими людьми.
Натомість визнавши ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України суд послався на наступні безпосередньо досліджені докази, які визнав достатніми та допустимими.
Покази потерпілої ОСОБА_21 яка пояснила, що у неї був брат - ОСОБА_10 , 1972 року народження, який помер. Брат був пенсіонером, не працював, проживав у м. Першотравенську та останнім часом зловживав алкогольними напоями. Літом 2023 року він мешкав разом із ОСОБА_11
05 вересня 2023 року брат зателефонував їх молодшій сестрі та повідомив, що його побили та він перебуває в лікарні. Також зазначив, що через побиття звернувся до поліції та написав заяву. Вона мала намір відвідати брата в лікарні, однак через день він самовільно покинув лікарню.
12 вересня 2023 року ОСОБА_10 отримав грошові кошти за оренду землі (більше 10000 грн.), у цей день він викупив з ломбарду належний йому мобільний телефон, а також мобільний телефон ОСОБА_11 , та зателефонував їй, та сказав, що у нього все добре.
13 вересня 2023 року ОСОБА_10 вже знаходився у реанімації в м. Дніпро, де й помер. Лише в жовтні 2023 року вони з сестрою знайшли його тіло в морзі, як «невідомого». При померлому не було ні телефону, ні документів. Також з квартири брата зникли: банківська картка, паспорт та грошові кошти, які він отримав 12 вересня 2023 року.
Покази свідка ОСОБА_11 яка суду пояснила, що з ОСОБА_10 вона зустрічалася. Восени 2023 року (точну дату вона не пам'ятає) вона знаходилася з ОСОБА_12 у себе вдома по АДРЕСА_4 , де вживали алкогольні напої. Потім до них прийшли ОСОБА_10 , ОСОБА_20 та ОСОБА_8 , які були в стані алкогольного сп'яніння. Вони стали вживати алкогольні напої всі разом. Потім ОСОБА_10 без всяких підстав вдарив її кулаком в обличчя, у неї пішла кров, і ОСОБА_12 стала її витирати. ОСОБА_8 підвівся та намагався захистити її, відштовхнув ОСОБА_10 від неї, від чого останній впав на підлогу, де був постелений палас. Також ОСОБА_8 наніс лежачому ОСОБА_10 3-4 удари ногою по тулубу.
Крім того, наполягала, що ОСОБА_10 в той же день і час також тричі у голову вдарив і ОСОБА_20 . Потім в квартиру прийшов ОСОБА_22 і всі пішли з квартири, залишивши її одну.
Пізніше їй ОСОБА_22 розказував, що він провів ОСОБА_10 додому, ОСОБА_10 ішов самостійно.
Наступного дня ОСОБА_10 приходив до неї в гості - його стан здоров'я був нормальним.
12 вересня 2023 року ОСОБА_11 викликали до поліції у зв'язку зі справою про побиття ОСОБА_10 . Після надання показань вона зайшла до нього в гості. Того разу ОСОБА_10 повернув їй мобільний телефон, який раніше був закладений у ломбарді, але він його викупив.
Потім він їй зателефонував, та попрохав принести йому поїсти. Вона його нагодувала і ОСОБА_10 сказав, що у нього сильно болить голова і йому погано. Вона злякалася і пішла до себе додому покликати ОСОБА_12 . Разом із ОСОБА_12 вони повернулися до квартири ОСОБА_10 , після чого попросили сусідів викликати швидку допомогу. ОСОБА_12 супроводжувала ОСОБА_10 спочатку до Першотравенської міської лікарні, а потім до лікарні в м. Дніпро. Згодом їй стало відомо, що ОСОБА_10 помер.
Під час останнього спілкування з ОСОБА_10 він їй говорив, що його побили на вулиці, хто побив та за що - не говорив.
В цей же час, під час проведення слідчого експерименту від 18.11.2023 року за участю вказаного свідка, остання повідомила, що обвинувачений ОСОБА_8 наніс один удар в обличчя ОСОБА_10 , від якого він впав на підлогу кімнати та вдарився потилицею об підлогу. Після цього ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_10 , який лежав на підлозі, наніс один удар ногою по лівій частині ребер.
Покази свідка ОСОБА_12 яка суду пояснила, що восени 2023 року (точної дати вона не пам'ятає) вони сиділи у квартирі ОСОБА_11 з ОСОБА_22 та вживали алкогольні напої. Потім прийшли п'яні ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_20 , які також стали з ними вживати алкоголь. В ході вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виник конфлікт та ОСОБА_10 вдарив її в обличчя. ОСОБА_8 заступився за ОСОБА_11 та вдарив ОСОБА_10 в обличчя кулаком, від чого ОСОБА_10 навзнич впав на підлогу та вдарився головою. Потім ОСОБА_8 два рази вдарив ОСОБА_10 ногою по ребрах. ОСОБА_20 після цього вдарив ОСОБА_10 по голові декілька разів (2-3). Після конфлікту вона разом з ОСОБА_22 пішли по своїм справам, а ОСОБА_10 пішов до себе додому. По дорозі він не падав та йшов сам.
Через 3-4 дні ОСОБА_10 знову приходив до ОСОБА_11 . Він був у стані алкогольного сп'яніння, але на вигляд його стан здоров'я був нормальний. Потім в день, коли їх з ОСОБА_11 викликали до поліції, ввечері ОСОБА_11 повернулась від ОСОБА_10 та повідомила, що йому дуже погано і вони разом пішли до нього та викликали «швидку». ОСОБА_10 «швидка» відвезла до Першотравенської МЛ, вони з ОСОБА_11 також поїхали до лікарні, а потім вона поїхала з ОСОБА_10 до лікарні в м. Дніпро. Паспорт ОСОБА_10 вона залишила в лікарні.
Коли вона відвідувала квартиру ОСОБА_10 , то зустріла жінку, яка мила під'їзд, яка їй розповіла, що ОСОБА_10 нещодавно били біля під'їзду, якісь два чоловіка та жінка.
Під час проведення слідчого експерименту від 19.11.2023 року з вказаним свідком остання повідомила, що потерпілий ОСОБА_10 стояв у загальній кімнаті, де у нього з хлопцем на ім'я ОСОБА_23 виник конфлікт через те, що ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_11 від удару в неї пішла кров.
У цей час ОСОБА_8 наніс один удар кулаком правої руки в ліку сторону обличчя ОСОБА_10 , від чого останній впав на підлогу та вдарився потилицею об підлогу. Після цього ОСОБА_23 підійшов до ОСОБА_10 і наніс три удари ногою в область ребер з правої сторони.
Свідок ОСОБА_22 пояснив суду, що він був знайомий з ОСОБА_10 та восени 2023 року (точної дати він не пам'ятає), він прийшов до знайомої ОСОБА_12 , яка проживала в квартирі ОСОБА_11 , де також знаходився ОСОБА_10 , який був в стані сильного алкогольного сп'яніння. У його присутності ОСОБА_10 ніхто не бив, але він знав, що у останнього був скандал з ОСОБА_11 . Можливо в той час у квартирі знаходився і «Луганський» - ОСОБА_8 але він цього точно не пам'ятає. Він супроводжував ОСОБА_10 додому та останній йшов самостійно.
Покази свідка ОСОБА_24 який пояснив суду, що був знайомий з ОСОБА_10 і протягом трьох місяців проживав у нього. Пізніше ОСОБА_10 почав зустрічатися з ОСОБА_11 , після чого став сильно вживати алкоголь, через що свідок повернувся до своєї квартири, оскільки він є "закодованим" і не може вживати алкоголь.
Коли вони ще проживали разом, у ОСОБА_10 заблокували банківську картку, і йому довелося звернутися до банку для отримання нової картки. Оскільки на той момент у ОСОБА_10 не було мобільного телефону, банківську картку прив'язали до його телефонного номера. З того часу йому на мобільний телефон стали надходити смс повідомлення про зарахування коштів на рахунок ОСОБА_10 .
У вересні 2023 року він отримав на телефон повідомлення про надходження грошей на рахунок ОСОБА_10 та вирішив повідомити його про це. При зустрічі він помітив у ОСОБА_10 гематому на потилиці, а також синці на шиї та руках. Коли він запитав звідки в нього синці, ОСОБА_10 відповів, що він впав зі сходів.
Потім він допоміг ОСОБА_10 сходити до ломбарду, де останній викупив два телефони і тюнер. Після цього ОСОБА_10 придбав два літри пива для себе та лимонад для нього, після чого вони розійшлися. Більше ОСОБА_10 живим він не бачив.
Під час спільного проживання з ОСОБА_10 його ніхто не бив.
Покази свідка ОСОБА_25 який суду пояснив, що працює фельдшером на швидкій допомозі та ОСОБА_10 був його пацієнтом двічі. Він вже не пам'ятає дату, але приблизно після опівночі їх викликали на адресу, вони приїхали, але хворого не знайшли. Через годину чи дві їх знову викликали за тією ж адресою, і на цей раз вони знайшли ОСОБА_10 на вулиці. Він перебував у стані алкогольного сп'яніння (від нього було чутно запах алкоголю), але був у свідомості і розмовляв адекватно.
У ОСОБА_10 були помічені такі ушкодження: садно ззаду, розбита брова, звезена рука. Рани були свіжими та кровоточили. На потилиці була велика гуля, а також він скаржився на задуху. Він як фельдшер, попередньо діагностував у пацієнта перелом ребер (можливо) та закриту черепно-мозкову травму (ЗЧМТ). Пархоменку була надана первинна медична допомога, після чого його доставили до приймального відділення Першотравенської міської лікарні.
Приблизно через зміну він отримав новий виклик. Коли вони приїхали на місце, пацієнтом виявився знову ОСОБА_10 , який скаржився на галюцинації. На його тілі були ті ж самі пошкодження, які свідок бачив під час першого виклику, але ці ушкодження вже підзажили. Нових тілесних ушкоджень не виявлено.
ОСОБА_10 знову доставили до приймального відділення Першотравенської міської лікарні.
Покази свідка ОСОБА_26 який пояснив суду, що працює водієм швидкої допомоги. У вересні-жовтні 2023 року він з фельдшером ОСОБА_25 виїжджали за викликом до першого під'їзду будинку АДРЕСА_5 . Це було вночі, на вулиці було темно, та він з автомобіля не виходив. Фельдшер сам надавав медичну допомогу хворому. Він не пам'ятає прізвище особи до якої їх викликали, а також не пам'ятає чи відвозили дану особу до лікарні.
Покази свідка ОСОБА_27 яка пояснила суду, що була сусідкою ОСОБА_10 знизу. ОСОБА_10 був нормальним чоловіком, але з січня 2023 року став зловживати алкогольними напоями, до нього стали ходити в квартиру жінки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .
В останнє вона ОСОБА_10 бачила на день шахтаря в 2023 році (це остання неділя серпня 2023 року), він святкував з гостями. Після дня шахтаря і до 10 вересня 2023 року вона бачила ОСОБА_10 , який був побитий, руки, ноги обличчя були в синцях, останній ледве ходив. Приблизно 12 вересня 2023 року вона чула якісь крики вночі під під'їздом у дворі, і сусіди вранці говорили, що то побили ОСОБА_10 , так як на лавочці залишилися одяг та взуття останнього. Вона особисто цього не бачила, також не пам'ятає хто їй сказав про побиття. Після цього ОСОБА_10 зник приблизно на два тижні і вони стали хвилюватися, де ж він. Потім вона зустріла ОСОБА_12 , яка повідомила, що ОСОБА_10 перебував у лікарні, потім з лікарні пішов, а вдома йому знову стало погано і його поклали до лікарні в м. Дніпро. Через деякий час вона знову зустріла ОСОБА_12 , яка повідомила, що ОСОБА_10 помер.
Покази свідка ОСОБА_28 який пояснив суду, що він вже не пам'ятає дату, але приблизно о 23:00 годині він з ОСОБА_29 знаходилися біля магазину «Наташа», що біля будинку №17 по вул. Ювілейній в м. Першотравенську. У цей час до них підійшов чоловік, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, та сказав, що його побили і попрохав викликати «швидку», так як йому погано. На вулиці було темно, але він бачив пошкодження у чоловіка на обличчі. Вони посадили чоловіка на лавку та ОСОБА_29 викликала «швидку». Не дочекавшись «швидку» вони пішли у особистих справах, залишивши чоловіка. Під час перебування біля магазину він ніяких звуків бійки не чув.
Покази свідка ОСОБА_30 яка пояснила суду, що вона працює черговим лікарем у приймальному відділенні Першотравенської міської лікарні. Прізвище «Пархоменко» вона не пам'ятає, та не пам'ятає чи звертався останній до неї за медичною допомогою. Рішення про госпіталізацію особи до стаціонару приймається черговим лікарем приймального відділення спільно з ургентним лікарем в залежності від стану здоров'я хворого. У разі важкого стану обов'язково особа госпіталізується до стаціонарного відділення лікарні.
Письмові докази, а саме:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.09.2023 р.;
- довідку КНП «Першотравенська МЛ» від 05.09.2023 р.;
- довідку лікаря про те, що згідно рентгенограми черепа, ОГК та хребта ОСОБА_10 від 05.09.2023 р. кістково-травматичних змін кісток черепа, ребер та хребта не виявлено;
- протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 від 11.09.2023 р. та відеозапис до нього;
- протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 18.11.2023 р. та відеозапис до нього;
- протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 від 19.11.2023 р. та відеозапис до нього;
- протокол проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_8 та захисника - адвоката ОСОБА_31 від 05.02.2024 р. та відеозапис до нього.
А також, покази свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_29 та висновки судових експертиз № 6387/4190-Е від 20.10.2023 р., № 6387/4767-Е від 28.11.2023 р., № 71 від 22.02.2024 р.
Дослідивши безпосередньо під час судового провадження вищевказані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про їх належність і допустимість, та оцінивши їх за своїми внутрішніми переконаннями вважав, що ОСОБА_8 04 вересня 2023 року наніс ОСОБА_10 чотири удари: один кулаком в область лівої частини обличчя, що відповідає характеристиці та механізму спричинення першої механічної дії, зазначеної експертами; один удар кулаком в область носу (від чого в потерпілого пішла з носу кров), що відповідає характеристиці та механізму спричинення другої механічної дії, зазначеної експертами; два удари ногою в область тулуба та кінцівок потерпілого,що відповідає характеристиці та механізму спричинення двох механічних дій, зазначених експертами четвертою та п'ятою механічними діями, тобто, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, за ознаками нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Водночас, в порушення вимог ст. ст. 410, 411 КПК України, суд першої інстанції провів неповний судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, ухвалив рішення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, тобто, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, та навів висновки у судовому рішенні, що містять істотні суперечності.
Одним із важливих кроків у стратегії інтеграційного розвитку та впровадження міжнародних стандартів судочинства в правову систему України було закріплення законодавцем у КПК України положення про необхідність доведення вини особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 того дня бачили, як окрім ОСОБА_8 , удари потерпілому наносив також ОСОБА_20 , завдавши йому не менше трьох ударів у голову.
Крім того, ці обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_22 які були надані під час досудового розслідування та були відображені у висновку експерта № 71 від 22.02.2024 року , а саме:
- протоколом допиту свідка ОСОБА_22 опитаного 16.11.2023 року начальником СД ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_34 відомо, що «... Так, 04.09.2023 приблизно о 21 годині 30 хвилин я прийшов в гості до своїх знайомих ОСОБА_35 та ОСОБА_36 . Коли увійшов до квартири двері якої відчинила ОСОБА_37 , я звернув увагу що на підлозі в зальній кімнаті лежить ОСОБА_38 , над ним стояли по обидві сторони раніше мені знайомі ОСОБА_23 по прізвиську ОСОБА_39 та ОСОБА_40 . ОСОБА_23 кулаками обох рук наносив удари в область голови ОСОБА_38 , наніс приблизно чотири удари, ОСОБА_40 також кулаками обох рук наносив удари по голові ОСОБА_38 , я відразу почав відштовхувати ОСОБА_41 та ОСОБА_23 від ОСОБА_38 , та сказав їм припинити наносити удари. Я звернув увагу що обличчя та голова у ОСОБА_38 , були в крові. Після чого я разом з ОСОБА_42 провів ОСОБА_43 до дому так як самостійно ОСОБА_17 дійти до дому не міг, через те що його сильно побив ОСОБА_23 та ОСОБА_40 . ОСОБА_38 , ми провели до його під?їзду після чого ОСОБА_38 , увійшов до під?їзду і я разом з ОСОБА_44 пішов до дому. В жовтні 2023 року точної дати я не пам?ятаю мені стало відомо що ОСОБА_38 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_12 опитаної 16.11.2023 року начальником СД ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, капітаном поліції ОСОБА_34 відомо, що: «...У ОСОБА_11 , в ході розмови з ОСОБА_45 виник конфлікт в ході якого останній наніс ОСОБА_11 , один удар в ліве око, після чого за неї зступився ОСОБА_23 по прізвиську ОСОБА_39 , який наніс один удар кулаком правої руки в область лівої сторони голови ОСОБА_38 , від чого останній впав на підлогу та вдарився потилицею об підлогу. Після чого ОСОБА_23 почав бити ногою ОСОБА_38 , а саме з верху до низу, п'ятою, в область тулуба. ОСОБА_23 наніс ОСОБА_38 , приблизно три удари, потім до ОСОБА_38 , підійшов ОСОБА_40 , та наніс один удар ногою якою саме я не пам?ятаю, в область голови, скільки він наніс ще ударів ногою в область голови та іншим частинам тіла сказати не може, я не бачила так як у ОСОБА_11 була посічена ліва брова з якої йшла кров і я намагалась її зупинити...»
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_11 опитаної 16.11.2023 року начальником СД ВП №3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, капітаном поліції ОСОБА_34 відомо, що: «...В ході розмови з ОСОБА_45 виник конфлікт в ході якого останній наніс ОСОБА_11 , один удар в ліве око, після чого за неї ступився ОСОБА_23 по прізвиську ОСОБА_39 , який наніс один удар кулаком правої руки в область лівої сторони голови ОСОБА_38 , від чого останній впав на підлогу та вдарився потилицею об підлогу. Після чого ОСОБА_23 почав бити ногою ОСОБА_38 , а саме з верху до низу, п'ятою, в область тулуба. ОСОБА_23 наніс ОСОБА_38 , приблизно три удари, потім до ОСОБА_38 , підійшов ОСОБА_40 , та наніс один удар ногою якою саме я не пам?ятаю, в область голови, скільки він наніс ще ударів ногою в область голови та іншим частинам тіла сказати не може, я не бачила так як у ОСОБА_11 була посічена ліва брова з якої йшла кров і я намагалась її зупинити. Після того як я зупинила кров ОСОБА_11 до квартири увійшов ОСОБА_46 , який зупинив ОСОБА_47 та ОСОБА_23 які в той час били ОСОБА_48 . Потім я разом ОСОБА_49 провела ОСОБА_43 до дому так як самостійно останній дійти неміг, через те що його сильно побив ОСОБА_23 та ОСОБА_40 . Я також звернула увагу на те що у ОСОБА_17 обличчя було в крові. Приблизно через два дні після того як ОСОБА_40 та ОСОБА_23 до побили ОСОБА_38 , останній прийшов до дому ОСОБА_36 , я також в той знаходилась у останньої. ОСОБА_38 , розповів що він після того як його побив ОСОБА_23 та ОСОБА_40 знаходився в Першотравенській лікарні одну добу, лежав під капельницею після чого покинув лікарню та пішов до дому, де і знаходився. Потім він пішов до себе до дому. Більше ОСОБА_38 , до ОСОБА_50 , не приходив...»
Тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не намагався перевірити ці обставини, не надав жодної оцінки показанням свідків, жодним чином не обґрунтував, не взяв до уваги та не перевірив факти встановлені під час розгляду справи.
Забезпечення права на захист є однією із основних засад судочинства, визначених ч. 3 ст. 123 Конституції України, та однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України. Дане право конкретизовано в ст. 20 КПК України.
Крім того, право на захист також передбачено і Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема в п. с) ст. 3 зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
За таких обставин доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що під час судового розгляду суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в тому числі й порушення право на захист, відповідають матеріалам провадження, а тому заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог пунктів 4 і 7 ч. 2 ст. 412 і п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК Українидопущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону є безумовною підставою для скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вирок щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_9 на неправильну оцінку доказів і недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому досудовим розслідуванням злочину, то вони підлягають перевірці під час нового судового розгляду одночасно з перевіркою правильності встановлених судом першої інстанції фактичних обставин провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК Українинезалежно від наявності клопотань учасників процесу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як видно з матеріалів провадження обвинувачений ОСОБА_8 перебуває під вартою з 11 листопада 2023 року.
Крім того, беручи до уваги усталену практику ЄСПЛ (зокрема, рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16.10.2014) щодо неприпустимості тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_8 , з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки останній не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим обвинуваченням, а також незаконного впливу на свідків, ураховуючи особливості апеляційного розгляду, передбачені главою 31 КПК та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду та вирішення цього питання в межах процедури апеляційного перегляду, апеляційний суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_8 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом першої інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 370, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 417 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року за ч.2 ст.121 КК України- скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до проведення судом першої інстанції попереднього підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4