Провадження № 11-сс/803/1896/25 Справа № 203/6655/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали за апеляційною скаргою представника Міністерства юстиції України - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Дніпра від 22 вересня 2025 року про залишення без задоволення скарги на бездіяльність посадових осіб Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2025 року скаргу Міністерства юстиції України на бездіяльність посадових осіб Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 31.07.2025 за вих. №108538/38.4.3/15-25 - залишено без задоволення.
В обґрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя зазначив, що наведені у заяві Міністерства юстиції України обставини, не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінальних правопорушень. Вимога заявника внести відомості про вчинені кримінальні правопорушення побудовано на його власному сприйнятті висновків Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя не вбачав у доводах, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, жодної вагомої обставини, що може свідчити про його вчинення. Сама заява при цьому містить виключно доводи, які зведено до констатації фактів порушення з боку Держави Україна прав ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі представник заявника просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу, та зобов'язати слідчого внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на незаконність оскаржуваної ухвали.
Зазначає, що слідчий суддя здійснив поверхневий розгляд справи, допустив формальний розгляд справи, невірно надав оцінку обставинам, викладеним у заяві про вчинення кримінального правопорушення.
Звертає увагу суду, що в даному випадку було завдано шкоду охоронюваним законом державним інтересам, внаслідок виплати з Державного бюджету України суми відшкодування на користь заявника.
Вважає, що безпідставна відмова у внесенні відомостей до ЄРДР є порушення прав заявника та не відповідає вимогам діючого процесуального законодавства.
В судове засідання апеляційного суду будучи належним чином повідомлена представник МЮУ - ОСОБА_6 не з'явилась, на адресу суду надала заяву про розгляд апеляційної скарги за її відсутності, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано у повному обсязі.
Відповідно ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України.
До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України), а згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
У межах процедури оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, дізнавач, прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого, дізнавача або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Слідчий суддя не вбачав у доводах, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, жодної вагомої обставини, що може свідчити про його вчинення.
Слідчий суддя у своєму рішенні, посилаючись на положення ст. 214 КПК та п.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР зазначив, що до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Слідчий суддя дослідивши подану скаргу встановив, що Міністерством юстиції України до ДБР було подано заяву від 31.07.2025 року про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364,365,367 КК України, невстановленими особами органів державної влади відносно громадянина ОСОБА_7 в результаті яких Державному бюджету України завдано збитки внаслідок виплати йому відшкодування в розмірі 430770 грн. 14 коп. на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Павлюченко проти України».
Листом слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, від 22.08.2025 за вих. № 41336-25/15-02-3/70466зкп-25/п Міністерство юстиції було повідомлено про відмову у внесенні до ЄРДР відомостей за заявою.
Зі змісту скарги та самої заяви про вчинення кримінального правопорушення від від 31.07.2025, вбачається що підставою для звернення Міністерства юстиції України до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, із заявою про вчинення кримінального правопорушення послугувало рішення Європейського суду з прав людини у справі «Павлюченко проти України», згідно якого, заяви ОСОБА_7 свідчать про порушення Державою Україна ст. 3 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відтак, Європейський суд з прав людини зобов'язав сплатити заявнику 9800 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також 250 євро компенсації інших витрат. Вказані обставини, на думку Міністерства юстиції України, свідчать про наявність в діях невстановлених осіб органів державної влади ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364,365,367 КК України, оскільки виплачені кошти за рішенням Європейського суду з прав людини є збитками Державного бюджету України.
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя дійшов висновків, що в заяві представника МЮУ - ОСОБА_6 викладені обставини, не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364,365,367 КК України. Вказана заява взагалі не містить фактів, які б вказували на вчинення будь-якою посадовою особою органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури або суду протиправних дій, тобто в ній не вказано короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, дати, часу та місця його вчинення, а є лише формальне посилання на рішення Європейського суду з прав людини без розкриття змісту наявних порушень, які кримінальним законом можуть бути віднесені до кримінально-караних діянь. Водночас лише виплата коштів з Державного бюджету України на відшкодування матеріальної і моральної шкоди за рішенням Європейського суду з прав людини не є тим спричиненням збитків державі в розумінні закону про кримінальну відповідальність.
З такими висновками слідчого судді погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Однак, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
При цьому зміст ч.1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як слідує зі змісту матеріалів судового провадження, заява Міністерства юстиції України від 31.07.2025 року за викладеними в ній обставинами не свідчить про вчинення діянь, що підпадають під ознаки будь-якого кримінального правопорушення, передбаченого КК України та, таким чином, не є заявою про вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст. 214 КПК України, не внесення по цій заяві відомостей до ЄРДР не є бездіяльністю, про яку зазначає скаржник.
Однак, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя, ОСОБА_6 в заяві не зазначено об'єктивних даних та обставин, які могли б свідчити про вчинення зазначеними в повідомленні особами кримінально-караних діянь та не зазначено фактичного існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочинів, що на переконання колегії суддів, дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження, відповідно до положень ст. 214 КПК.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується із правовою позицією Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 року (справа № 556/450/18), згідно якої слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Тобто, підставою для початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР. При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Відтак, на переконання апеляційного суду, висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність посадових осіб Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, належним чином мотивовані, ґрунтуються на змістовному досліджені усіх обставин кримінального провадження та доводів апелянта.
Отже, перевіркою матеріалів даного провадження, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких порушень слідчим суддею вимог КПК щодо процесуального порядку судового розгляду скарги, які згідно ст. 412 КПК України, слід було визнати істотними та які б тягнули за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга представника МЮУ - ОСОБА_6 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 22 вересня 2025 року є законною, обґрунтованою, належним чином вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2025 року про залишення без задоволення скарги на бездіяльність посадових осіб Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4