Провадження № 11-кп/803/3027/25 Справа № 192/2007/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженого
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харків, відбуває покарання в ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)», засуджений вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2021 року за ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі,
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року у задоволенні клопотання ДУ “Солонянська виправна колонія (№21)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд посилався на те, що засуджений за весь період відбування покарання стягнень за порушення режиму утримання не має, згідно наявних в особовій справі висновків щодо ступеня виправлення засудженого від 01 вересня 2023 року та 28 червня 2024 року за весь період відбування покарання характеризувався посередньо, не приймав участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі, участі в роботі самодіяльних організацій, в реалізації програм диференційованого виховного впливу, однак згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого від 01 серпня 2025 року на даний час вказану поведінку змінив. З урахуванням наведених обставин суд не визнав поведінку засудженого за весь період покарання сумлінною, а останні зміни оцінив як такі, що обумовлені бажанням останнього домогтись умовно-дострокового звільнення.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою звільнити його від відбування покарання умовно-достроково.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_7 посилається на те, що за час відбування покарання своєю поведінкою довів, що став на шлях виправлення. Засуджений звертає увагу на те, що відбув 2/3 частини призначеного йому покарання, з січня 2025 року та дотепер працює, має чотири заохочення, отримані у 2023-2024 роках, приймає участь у роботах з благоустрою установи та поліпшення житлово-побутових умов засуджених, стягнень за порушень режиму не має, дотримується правил відбування покарання. Окрім наведеного, після звільнення має намір одружитися та стати на облік до органу пробації та центру зайнятості для працевлаштування.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого, який апеляційну скаргу підтримав, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги засудженого заперечував та просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо безпідставної відмови у застосуванні до нього умовно-достроково звільнення від відбування покарання, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу виходячи з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироку суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В силу ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, зі змісту наведених положень закону вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково від відбування покарання є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення особи засудженого та умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції при розгляді подання відносно ОСОБА_7 повно, всебічно і об'єктивно дослідив необхідні матеріали провадження та дійшов обґрунтованих висновків, що засуджений не довів своє виправлення, тому не може бути звільнений від відбування покарання умовно-достроково.
Так, ОСОБА_7 відбуває покарання у виді 5 років позбавлення волі, призначене йому вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2021 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, засуджений працевлаштований в ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» кліпсовщиком на дільниці «ЄГОЗА». Згідно довідки про заохочення та стягнення, на даний період часу має лише чотири заохочення за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, що застосовані до нього 11 квітня 2023 року, 20 липня 2023 року, 16 січня 2024 року та 10 жовтня 2024 року, стягнень не має. Згідно наявних в висновків щодо ступеня виправлення засудженого від 01 вересня 2023 року та 28 червня 2024 року, засуджений за весь період відбування покарання характеризувався посередньо, не приймав участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, участь в роботі самодіяльних організацій, в реалізації програм диференційованого виховного впливу. На даний час засуджений згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого вказану поведінку змінив.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування ст. 81 КК України.
Матеріалами провадження об'єктивно підтверджується, що позитивна характеристика ОСОБА_7 зводиться до виконання ним своїх обов'язків, як засудженого, та не була сталою протягом всього строку відбування покарання. При цьому, ті обставини, що засуджений працевлаштований та має 4 заохочення, хоча і вказують на позитивні зміни у свідомості останнього, проте не свідчать про його виправлення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що отримані ним заохочення не мають систематичного характеру, а відомості про працевлаштування самі по собі слугувати підставою для застосування умовно-дострокового звільнення не можуть.
Окрім цього, ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягується не вперше, судимий 4 рази та раніше звільнявся від відбування покарання з випробуванням, а також й умовно-достроково, проте знову вчиняв умисні злочини, що свідчить про відверте небажання ставати на шлях виправлення.
Таким чином, на переконання колегії суддів, докази того, що поведінка ОСОБА_7 зазнала суттєвих змін, матеріали справи не містять, як і доказів доведення його виправлення ставленням до праці.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, та з огляду на суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, його поведінку протягом строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується у кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх відомостей провадження у сукупності, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для досягнення цілей покарання, умовно-дострокове звільнення на цьому етапі відбування покарання засудженим, є недоцільним.
Доводи засудженого про те, що суд не надав належної оцінки його особі не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вказаними вище обставинами.
Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4