Провадження № 22-ц/803/7618/25 Справа № 199/4644/24 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
29 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Деркач Олександр Олександрович, на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 27 травня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року за нововиявленими обставинами, у складі судді Подорець О.Б., у цивільній справі № 199/4644/24 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року позов МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат - задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму сплаченого майнового відшкодування в розмірі 160 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн та витрати на проведення експертного дослідження в сумі 1672 грн, а всього в розмірі 4700 грн /а.с.48,49/.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року залишено без змін (а.с.133-139).
20 лютого 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Деркача О.О. подав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, де вказує, як на підставу нововиявлених обставин, на те, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/8960/22 від 24 січня 2023 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП, що, на його думку, є підставою для скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року та відмови у задоволенні позовних вимог МТСБУ (а.с.145-147).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 27 травня 2025 року відмовлено адвокату Деркач О.О. - представнику відповідача ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу (а.с.175,176).
Ухвала суду мотивована тим, що наведені представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Деркач О.О. у заяві обставини не можуть бути віднесені до нововиявлених для перегляду рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2024 року, яке набрало чинності 28 січня 2025 року, оскільки вони не відповідають усім необхідним умовам таких обставин у розумінні статті 423 ЦПК України.
Крім того, суд першої інстанції наголосив, що про обставини, які заявник зазначає як нововиявлені, представник відповідача - адвокат Деркач О.О. зазначав у апеляційній скарзі на рішення суду і ці обставини, як і постанова Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у справі №201/8960/22 від 24 січня 2023 року були предметом апеляційного розгляду і їм надана відповідна оцінка судом апеляційної інстанції у своїй постанові від 28 січня 2025 року за результатами перегляду рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника у червні 2025 року подав апеляційну скаргу, яку доповнив у вересні 2025 року, та в якій просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог МТСБУ (а.с.180-182, 193-195), обґрунтовуючи це невідповідністю встановлених судом першої інстанції обставин матеріалам справи та наявності істотних обставин, які, на думку скаржника, є нововиявленими.
МТСБУ своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалося та відзиву на апеляційну скаргу не подавало, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в касаційному порядку.
Так, з практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Крім того, колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (P0N0MARY0V v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).
Суд першої інстанції вірно дійшов висновків, які узгоджується з викладеним у рішенні ЄСПЛ, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (там само, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Суд має забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (рішення у справах "Нікітін проти Росії" (Nikitin v. Russia), заява № 50178/99, п. 57, ECHR 2004-VIII, та "Савінський проти України" (Savinskiy v. Ukraine), заява № 6965/02).
Як зазначив Європейський суд з прав людини, повага до принципу верховенства права та поняття справедливого судового розгляду вимагає, щоб усі підстави застосування зворотної сили закону аналізувалися з особливою пильністю (рішення усправі "Зелінський і Прадель та Гонсалес і інші проти Франції" (ZielinskiandPradal &GonzalezandOthersv.France)).
Процедура нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження сама по собі не суперечить вимозі щодо юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, п. п. 2728, рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova N 2), заява № 19960/04, п. 46). Однак суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.
Разом з цим судом першої інстанції вірно застосовані п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України та у порівнянні із усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини,якими зазначено, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається,з чим погоджується і колегія суддів.
Також судом першої інстанції вірно встановлено, з чим погоджується і колегія суддів, що дослідження обставин і перевірка доказів про наявність нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нової правової оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.
Разом з цим колегія суддів відзначає, що доводи скаржника про те, що йому було не відомо про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно нього, тоді як, зокрема, відомості з цієї постанови суду покладались в основу апеляційної скарги на рішення суду від 16 серпня 2024 року, не приймаються до уваги, оскільки таким доводам вже було надано належну правову оцінку судом першої інстанції, а іншими обставинами, як нововиявленими, скаржник не апелює.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що заявлені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими обставинами та не можуть бути підставою для скасування судового рішення в порядку ст. 423 ЦПК України, враховуючи, що такі самі підстави ним зазначались і в апеляційній скарзі на перегляд рішення 16 серпня 2024 року апеляційною інстанцією, постанову якої в касаційній інстанції ОСОБА_1 не оскаржував.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається скаржник, не є нововиявленими, не спростовують обставини, встановлені на момент розгляду справи судом першої інстанції, яке до того ж в касаційному порядку не оскаржувалось, і не можуть бути підставою для скасування судового рішення у порядку його перегляду за нововиявленими обставинами за правилами ст. 423 ЦПК України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини, норми як матеріального, так і процесуального права, які регулюються спірні правовідносини та вірно дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року, тому відсутні підстави для скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 27 травня 2025 року.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Деркач Олександр Олександрович - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 27 травня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2024 року за нововиявленими обставинами - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “29» жовтня 2025 року.
Повний текст постанови складено “03» листопада 2025 року
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна