Провадження № 11-кп/803/2244/25 Справа № 206/4246/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження № 12024041030001957 від 02.06.2024 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 на вирок Самарського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2025 року, яким:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Дніпропетровськ, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, маючого малолітню доньку ОСОБА_11 , 2013 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 28.12.2016 Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі, звільненого 13.10.2021 по відбуттю строку покарання,-
визнано винним та засуджено за ч.1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 залишено без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з моменту затримання, а саме з 06.04.2024.
Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_9 строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання з 06.04.2024 по день набрання вироком законної сили з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбуття додаткового покарання ухвалено рахувати з часу приведення вироку до виконання.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.07.2024 на автомобіль марки «RENAULT MASTER» реєстраційний номер НОМЕР_1 , володільцем якого є ОСОБА_12 .
Долю речових доказів та судових витрат вирішено відповідно до положень ст. ст. 100 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 09 травня 2025 року виправлено описку у резолютивній частині вироку Самарського районного суду міста Дніпра від 30.04.2025 та ухвалено вважати вірним, що початок строку відбування покарання ОСОБА_9 слід рахувати з моменту затримання з 02.06.2024.
Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_9 строк попереднього ув'язнення з моменту його затримання з 02.06.2024 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Роз'яснення, що строк додаткового покарання, призначеного ОСОБА_9 вироком Самарського районного суду міста Дніпра від 30.04.2025 у виді позбавлення прав керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, слід рахувати з часу приведення вироку до виконання, тобто з моменту набрання вироком законної сили,-
Оскаржуваним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
01.06.2024, близько 20:50 годині, водій ОСОБА_9 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості об'єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно справним вантажним фургоном «RENAULT MASTER», р.н. НОМЕР_2 , рухався в Самарському районі міста Дніпра по вулиці 20-Річчя Перемоги з боку вулиці А. Барто в напрямку вул. О. Данченко.
Під час руху водій ОСОБА_9 грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1 «пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1, розташованого в районі будинку № 51 по вул. 20-Річчя Перемоги, діючи необережно, маючи технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала по вищевказаному пішохідному переходу проїзну частину дороги справа наліво за напрямком його руху, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду, заходів до зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу для надання дороги пішоходу ОСОБА_13 не вжив, дорогу пішоходу ОСОБА_13 не дав, продовжив рух скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_13 .
Внаслідок наїзду транспортного засобу «RENAULT MASTER», р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_13 спричинені тілесні ушкодження у виді сумісної травми тіла: синця на нижній повіці правого ока з переходом на проекцію правої виличної дуги; ділянки осаднення на правій щоці; закритого перелому шийки правої плечової кістки з відносно задовільним станом уламків; закритого перелому зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_9 керуючи вантажним фургоном «RENAULT MASTER», р.н. НОМЕР_2 , грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких "Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а у разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека",- невиконання якого перебуває у причинному зв'язку з наслідками, що стали.
Крім того своїми діями водій ОСОБА_9 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3»б», 2.9»а» Правил дорожнього руху України відповідно до яких:
- п. 1.3: «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;
- п. 1.5: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- п. 2.3 “б»: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 2.9»а» Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що знижує увагу та швидкість реакції.
Після цього водій ОСОБА_14 грубо порушуючи вимоги п. 2.10 п.п. “а», “б», “в», “г», “д», “е», “є» Правил дорожнього руху України, на місці дорожньо-транспортної пригоди не залишився; знаку аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил не встановив; перемістив вищевказаний транспортний засіб, що мав причетність до пригоди; не вжив можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілій ОСОБА_13 ; за наявної можливості не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції; не записав прізвища та адреси очевидців; залишив місце дорожньо-транспортної пригоди не дочекавшись прибуття поліцейських; не вжив всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та не організував об'їзд місця пригоди; до проведення медичного огляду продовжив вживати без призначення медичного працівника алкоголь.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковані за ч.1 ст. 286-1 КК, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В апеляційній скарзі, з доповненнями, обвинувачений ОСОБА_9 порушує питання про скасування вироку суду та вказує, що під час судового розгляду не було встановлено жодних доказів перебування його у стані алкогольного сп'яніння під час скоєння ДТП. Працівники поліції 01.06.2024 спілкувались з ним, вилучили у нього ключі та автомобіль, провели його огляд та доставили транспортний засіб на штрафмайданчик.
Зазначає, до вказані у матеріалах справи аналізи крові та сечі належать іншій людині, а не йому. Свідки та потерпіла також не підтверджують факт перебування його у стані алкогольного сп'яніння.
Під час виконання вимог ст.290 КПК на досудовому розслідуванні він запитував у слідчого, де фото ОСОБА_15 та фотографії з місця ДТП.
У вироку суду не вірно вказано час проведення його медичного освідування за допомогою приладу “Драгер». Так, в матеріалах провадження висновок щодо медичного огляду за допомогою приладу “Драгер» вказано, що огляд проведено о 12.45 годин, цей час навмисно приховано та зашито нитками у справі (арк.36).
Однак лише о 12.45 годин він був доставлений до медичного закладу, аналіз його крові не робився, а аналіз сечі - не його. Прилад “Драгер» під час проведення огляду був із закритим екраном.
Слідчі дії з потерпілою ОСОБА_13 не проводились.
Свідки захисту, які були присутні при ДТП, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 судом не допитані.
Суд першої інстанції виніс вирок, не дочекавшись висновку ДБР.
Вказана у вироку суду дата його арешту, не співпадає з дійсністю.
У вироку суду невірно викладені покази свідка ОСОБА_19 , оскільки вона не надавала пояснень, про перебування обвинуваченого під час скоєння ДТП у стані алкогольного сп'яніння.
Посилається на те, що у нього є малолітня дитина - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з першого для ДТП він хотів допомогти потерпілій, тому і поїхав з місця ДТП за грошима, про що вони домовились з потерпілою у присутності свідків, яких не допитав суд.
Вважає, що від нього буде більше користі, якщо не буде перебувати в місцях позбавлення волі. 27.11.2024 у нього померла мама. Про це він повідомляв захиснику та зазначав, що йому, які ніколи потрібно додому хоча б на 30 діб, оскільки його малолітня дитина залишилась з іншою бабусею. Крім того, квартира залишилась без нагляду. Йому необхідно навести порядок, а потім він піде на війну.
Захисник ОСОБА_10 пояснював йому, які покази слід надавати суду, які запитання ставити, а тому просить допитати захисника під час судового засідання, усунути його від участі у судовому слідстві та призначити нового захисника.
З врахуванням наведеного обвинувачений просить вирок Самарського районного суду міста Дніпро 30.04.2025 змінити.
Змінити правову кваліфікацію інкримінованого йому правопорушення з ч.1 ст.286 КК на ч.1 ст. 286 КК та суворого його не карати.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та недоведеності стороною обвинувачення наявності в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК.
Вказує, що під час судового розгляду не встановлено жодних належних та допустимих доказів керування ОСОБА_9 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння із дотриманням стандарту доказування “поза розумним сумнівом».
Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому складі кримінально правопорушення, передбаченого ч 1 ст.286-1 КК визнав частково, зазначивши, що ним не оспорюються обставини вчинення ДТП що мали місце 01.06.2024, проте заперечуються доводи сторони обвинувачення щодо перебування його в цей час в стані алкогольного сп'яніння. Ним двічі вживались спроби допомогти потерпілий. Він допоміг їй піднятися, однак вона просила не чіпати її до приїзду швидкої допомоги. Медичне освідування ОСОБА_9 для підтвердження факту його перебування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в день скоєння ДТП не проводилось.
Освідування було проведено лише наступного дня після його затримання на території кафе по АДРЕСА_2 , де він разом з громадянкою ОСОБА_20 та іншими особами поминали загиблого товариша (а.с. № 26-28 судового тому).
Потерпіла ОСОБА_13 повідомила суду, що після ДТП вона опинилася на асфальті, була у свідомості, все чула, її двічі піднімали за ліву руку, проте вона попрохала її не чіпати. Вона чула, як стороні люди казали, що водій п'яний. Пізніше вона зрозуміла, що людина, яка її піднімала - це був водій автомобіля марки Рено, який залишив місце ДТП. Запаху алкоголю він нього вона не відчувала.
Свідок ОСОБА_21 суду вказала, що разом з обвинуваченим була також жінка, яка була в стані алкогольного сп'яніння. Але від кого конкретно був запах алкоголю - вона не знає. На запитання сторони захисту повідомити, за якими ознаками встановила факт перебування водія марки Рено в стані сп'яніння - відповісти не змогла.
Звертає увагу, що під час судового розгляду жодний свідок та сама потерпіла не вказували на ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_9 в день скоєння ДТП.
За висновком судово-медичної експертизи № 267 від 02.07.2024 (а.с.№ 128-135), визначити стан та ступінь алкогольного сп'яніння ОСОБА_9 на час скоєння ДТП не виявляється можливим, оскільки з моменту дорожньо-транспортної пригоди до часу вилучення об'єктів (крові та сечі) пройшло приблизно 15 годин. Достовірно встановити, яка стадія резорбції чи елімінації алкоголю була у обвинуваченого на момент відбору біологічного матеріал 02.06.2024 о 12.15 годин - неможливо, оскільки на стадію можуть впливати чисельні фактори.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.05.2024 (а.с.40 досудовий том) не підтверджує доводи сторони обвинувачення про керування ОСОБА_9 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки медичне обстеження ОСОБА_9 проводилось через 15 годин з моменту скоєння ДТП, а саме 02.06.2024 у період з 12 години 00 хвилин по 12 годину 15 хвилин.
Акт медичного огляду ОСОБА_9 від 02.06.2024 до матеріалів кримінального провадження не долучено.
Захисник зазначає, що відповідно до п. 20 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий - оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
В графі Дата і точний час огляду Висновку від 08.06.2024 медичним працівником зазначено 02.06.2024 о 12 годині 15 хвилин (а.с.№20 том досудового слідства).
Однак відповідно до дослідницької частини висновку експерта № 267 від 25.07.2024 убачається, що два флакона з біологічними зразками крові та сечі датовані 02.06.2024 о 12 годині 20 хвилин та 12 годин 25 хвилин (а.с. №132 досудовий том).
З урахуванням зазначених обставин біологічні зразки не могли належати обвинуваченому ОСОБА_9 , оскільки його огляд та обстеження було закінчено раніше ніж час зазначений на біологічних зразках.
Таким чином, на думку захисника, твердження про перебування ОСОБА_9 в стані алкогольного сп'яніння в момент ДТП 01.06.2024 - не доведено, його дії за ч.1 ст. 286-1 КК кваліфіковані не вірно.
На підставі наведеного адвокат просить:
1. скасувати вирок Самарського районного суду м. Дніпра від 30.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК.
2. Змінити вирок Самарського районного суду м. Дніпра від 30.04.2025 щодо правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 286-1 КК на ч.1 ст. 286 КК та призначити мінімальний розмір покарання.
3. Під час судового розгляду дослідити три письмових докази:
- Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції від 08.06.2024. (а.с. №20 судового тому);
- Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02.06.2024 (а.с.№26-28 судового тому):
- Висновок комісійної СМУ № 267 від 25.07.2024 (а.с. № 128-135 судового тому).
Прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_8 , яка приймала участь при розгляду справи у суді першої інстанції, подані заперечення на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , в яких вона наводить свої доводи на спростування апеляційних вимог сторони захисту та просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити у повному обсязі, а оскаржуваний вирок Самарського районного суду міста Дніпра від 30.04.2025 залишити без змін.
До початку апеляційного розгляду перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_22 в порядку ст.403 КПК відмовився від поданої ним апеляційної скарги і ця відмова прийнята апеляційним судом.
В судове засідання апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_13 не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомила, але її неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення:
- обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи поданих ними апеляційних скарг, просили вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з ч.1 ст.286-1 КК на ч.1 ст.286 КК та призначити покарання в межах перебування обвинуваченого під вартою;
- вислухавши думку прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, просила залишити їх без задоволення, а вирок суду без змін;
перевіривши матеріали кримінального провадження, частково дослідивши докази та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до положень статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно статей 85 та 86 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.ч.1,4 ст.95 КПК показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.
Судове рішення, відповідно до ст. 370 КПК, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 268-1 КК при обставинах, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій, а також вид та мір призначеного покарання - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Зі змісту апеляційних скарг сторони захисту убачається, що обвинуваченим та його захисником фактично оскаржується правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.1 ст. 286-1 КК, а саме вчинення ним кримінального правопорушення, у стані алкогольного сп'яніння.
У суді першої інстанції ОСОБА_9 вину свою вину визнав частково, пояснивши, що 01.06.2024 приблизно о 20.50 годині він керував вантажним автомобілем «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_2 у тверезому стані, рухався в Самарському районі міста Дніпра по вулиці 20-Річчя Перемоги з боку вулиці А. Барто в напрямку вул. О. Данченко. Алкогольних напоїв не вживав, з ним була пасажирка ОСОБА_23 , яка дійсно була в стані алкогольного сп'яніння. Вказав, що має вади з мовою, тому при розмові іншим здається, що він не тверезий. Потерпіла перетинала проїжджу частину дороги у невстановленому місці, перед пішохідним переходом, вийшовши прямо під колеса машини неочікувано перед автобусом, що зупинився на зупинці громадського транспорту, тому він не загальмував вчасно та здійснив наїзд на пішохода. Одразу зупинився, підійшов до потерпілої, щоб дізнатись про її стан. Вона повідомила, що з нею усе добре і він може їхати далі. Він сів за кермо та поїхав, оскільки потерпіла не мала до нього претензій. Ввечері до нього приїхали працівники поліції і взяли ключі та технічний паспорт від автомобіля, але в лікарню для проведення експертизи не повезли. На наступний день він вживав спиртні напої в кафе, звідки його забрали працівники поліції та повезли до лікарні для проведення огляду на визначення стану сп'яніння. Експертизу проводили тричі. Він намагався відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду потерпілій, але знаходячись під вартою, не мав такої можливості.У вчиненому щиро розкаявся та просив призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки він буде мати можливість працювати та відшкодувати потерпілій заподіяну шкоду.
Незважаючи на зайняту обвинуваченим позицію щодо невизнання винуватості у вчиненні злочину у стані алкогольного сп'яніння, за обставин, встановлених та наведених у вироку суду першої інстанції, вона підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом першої інстанції в їх сукупності та наведеними у судовому рішенні доказами.
Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_13 , даними суду першої інстанції про те, що 01.06.2024, до 21:00 год., більш точного часу не пам'ятає, вона повертаючись додому з лісу переходила пішохідний перехід на вул. 20-річчя Перемоги. Наблизившись до пішохідного переходу вона зачекала, поки машини на дорозі зупиняться, щоб надати їй дорогу. На проїжджій частині була наявна дорожня розмітка пішохідного переходу, яку було добре видно, також були наявні відповідні дорожні знаки пішохідного переходу. Машина, яка її збила, їхала у тому ж напрямку, що й машини, які зупинилися, щоб надати їй дорогу. Будь-яких перешкод, які заважали б водію, побачити її на пішохідному переході в нього не було. Ліхтарі не включали, все було добре видно. З лівої сторони від неї зупинилася одна машина, за нею зупинилася друга машина, а потім вона пішла. Коли вона вже пройшла половину шляху, боковим зором побачила, що їде ще машина та ця машина не зупиняється, тому вирішила йти назад, але не встигла, їй не вдалося навіть зрушити з місця і вона відчула дуже сильний удар, після чого втратила свідомість. Отямившись лежачі на асфальті вона відчула дуже сильний біль у руці, очі не розплющувала. Чула голоси людей, які зійшлися на місце події та намагалися з'ясувати її стан, викликали швидку, поліцію. Якась особа двічі намагалася підняти її за ліву руку, однак люди цьому завадили. Від цієї особи вона почула розв'язний та нечіткий голос, який сказав: «Хай вона встає», «Так вона ж жива, хай вона встає», пізніше зрозуміла, що це був водій, який її збив. Також вона чула, як люди на місце ДТП казали, що водій який її збив сильно п'яний, звати його ОСОБА_24 , що він живе на вул. О. Данченка. Люди почали обурюватися, що водій п'яний збив її та поїхав з місця ДТП. Поліцію та швидку медичну допомогу викликали люди, що були на місце пригоди та їй допомагали. Машина, що збила її була темного кольору, темно-зеленого чи темно-синього кольору по типу «Рено Мастер», вантажна. Заперечила надходження до неї з боку обвинуваченого на місці ДТП будь-яких пропозицій на відшкодування шкоди, допомогу він їх не пропонував, з місця події їхати вона йому не дозволяла. Майнову та моральну шкоду потерпілій ОСОБА_9 їй не відшкодовував. Уточнила, що від людей на місці ДТП чула, що водій, який її збив був п'яний, люди чули він нього запах алкоголю, вона можливості почути не мала внаслідок отриманих травм. Просила суд призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавленням волі, не бажає від нього ніякого відшкодування.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_25 суду повідомив, що ДТП сталася близько 09.00 годин 01.06.2024, він їхав за кермом автомобіля в Придніпровську. В районі зупинки «Сосновий бір» побачив пішохідний перехід, який було чітко видно, була дорожня розмітка та знак. Побачив жінку, яка наближалася до пішохідного переходу. Під'їжджаючи до пішохідного переходу він зупинив автомобіль, щоб надати жінці дорогу після чого вона почала переходити дорогу. Коли вона зробила вже пару кроків за його машину, жінка зупинилася, таке як хотіла вертатися назад. В цей час ОСОБА_25 побачив, як його зліва об'їжджає машина, бусік Рено, темного кольору та збиває жінку прямо на пішохідному переході. Будь-яких перешкод у водія, який збив жінку побачити її та його машину, яка зупинилася перед пішохідним переходом, щоб надати потерпілій дорогу, у водія не було. На вулиці було видно. Водій їхав зі швидкістю близько 50 км/ч. Після ДТП з машини першою вийшла дружина, він вийшов пізніше, коли знайшов телефон. Коли вийшов, побачив, що біля потерпілої були люди. Сам він туди близько не підходив, оскільки зосередився на з'ясуванні того, чи викликали ШМД та поліцію. Зрозумівши, що ШМД викликали, а поліцію ні, він зателефонував до поліції. Одразу близько до обвинуваченого не підходив, бачив як обвинувачений та його супутниця тягнуть потерпілу за руку. Підійшов до обвинуваченого вже коли той сідав у машину, повідомив, що викликав поліцію та попросив не їхати з місця та дочекатися поліції, намагався обвинуваченому завадити ставши біля машини, але обвинувачений його не послухав. Він встиг відскочити від машини, коли обвинувачений рушив з місця та поїхав. Чи казав щось обвинувачений потерпілій, коли був поруч із нею, не чув. На вид обвинувачений перебував у стані сильного сп'яніння. Запаху алкоголю від обвинуваченого він не чув, оскільки перебував на відстані від нього, однак не зважаючи на це стверджує, що обвинувачений був п'яним, оскільки у нього була нестійка хода, у нього були рухи п'яної людини. Стверджує, що це був саме стан сп'яніння, а не хвилювання в наслідок ДТП. Помітили стан сп'яніння водія всі люди навкруги. Також повідомив, що йому на стадії досудового розслідування телефонували та вмовляли казати, що п'яною була тільки супутниця водія, який збив потерпілу.
Свідок ОСОБА_21 у засіданні суду першої інстанції вказала, що приблизно за три місяці до допиту, близько о 21:00 год., більш точний час вона не пам'ятає, разом з чоловіком їхали в автомобілі по вул. 20-річчя Перемоги. Було досить видно, ще навіть не увімкнути електроосвітлення. Під'їжджаючи до пішохідного переходу, розташованого недалеко від райвиконкому, вони з чоловіком побачили як потерпіла наближалася до пішохідного переходу, побачили її ще від повороту. Потерпіла зупинилася біля переходу. Чоловік зупинив автомобіль перед пішохідним переходом, а потерпіла почала переходити дорогу. Раптом машина, яка їхала з машиною ОСОБА_26 в одному напрямку, об'їхавши їх машину та фактично виїхавши на зустрічну смугу, збила потерпілу. Вона дуже злякалася та першою вискочила з машини. Коли підійшла, чоловік і жінка, які збили потерпілу вже були біля неї. Вони почали підводити потерпілу, тягнувши її за руки. Вона кричала, щоб не чіпали потерпілу, оскільки не знала чи можна її чіпати. Зійшлися люди. Вона чула разючий запах алкоголю від обвинуваченого, а жінка яка була разом із ним сказала, що вони обоє п'яні, цей запах дуже добре почула, був дуже сильний запах. Потерпіла була при тямі, але в неї носом йшла кров. Підійшов хлопець, який викликав швидку. ЇЇ чоловік викликав поліцію. Поки її чоловік спілкувався з поліцією в телефонному режимі, обвинувачений почув, як всі кажуть що він та його супутниця п'яні, швидко сів у машину і поїхав. Від якогось чоловіка на місці вона почула, що він знає водія, який живе на вул. О. Данченка. Пізніше приїхала швидка, надала допомогу потерпілій, почало темніти, приїхали працівники поліції. Зазначила, що в місці, де потерпіла переходила дорогу, була наявна дорожня розмітка пішохідного переходу та відповідні дорожні знаки, які було добре видно. Потерпіла почала переходити дорогу по пішохідному переходу вже після того, як їх зупинилася машина перед пішохідним переходом, щоб надати їй дорогу. Потерпіла у цьому переконалася, а вже потім пішла. Перешкод, щоб побачити потерпілу у водія не було, було достатньо видно, що автомобіль Александрових зупинилися на переході, водію було треба на зустрічну виїжджати, щоб його об'їхати, він об'їхав їх перед пішохідним переходом і наїхав на потерпілу прямо на пішохідному переході. Після ДТП водій і його пасажирка лише намагалися підняти потерпілу, а не надати їй медичну допомогу, та з місця ДТП водій втік ще коли її чоловік викликав поліцію. Медичну допомогу обвинувачений також не викликав, її викликали свідки. ЇЇ чоловік намагався завадити обвинуваченому залишити місце ДТП, той ц відповідь щось пробурчав. Вона застерегла чоловіка, що був обережний та не ліз під колеса, оскільки водій п'яний, її чоловік встиг відскочити, а водій рушив з місця і швидко поїхав. На місці ДТП водій, що його скоїв, перебував 5-7 хвилин, щоб пропонував якусь, у тому числі й майнову допомогу потерпілій вона не чула. Під час досудового розслідування її чоловіку телефонували та вмовляли, щоб він не казав, що водій, який збив потерпілу був п'яний. Вмовляли, давили на жалість. Стверджує, що обвинувачений був у стані сп'яніння, на що вказували, оскільки у нього був сильний запах алкоголю, хитка хода, неадекватна поведінка, так як після того як збив потерпілу тягнув її за руки, мав обличчя і очі п'яної людини, на обурення людей про те, що перебував у стані сп'яніння втік з місця ДТП.
Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_27 пояснив, що бачив обвинуваченого і потерпілому на місці ДТП, яка сталась у червні - початок чи середина точніше не пам'ятає, після 20.00 години. Бачив, як на пішохідному переході зупинилася автівка, щоб пропустити пішохода. Пішохід рухався по ходу автівки, справа наліво. Далі він побачив бус, який об'їхав автівку, яка зупинилася, та збив жінку. Сам він їхав велосипедом, під'їжджав по переходу. До потерпілої жінки підбігли люди, які кричали, щоб викликали швидку. Він бачив, як чоловік з жінкою вийшов з буса, яким було збито жінку пішохода та підійшли до потерпілої, хотіли її підняти. Коли він телефонував до швидкої, чоловік водій кудись зник. ДТП відбулося на вул. 20-річчя Перемоги, поруч СТО, Шиномонтаж. Дорога, де відбулося ДТП, має дві смуги руху з яких одна попутна, інша зустрічна. Пішохідний перехід обладнаний дорожньою розміткою, зеброю та дорожнім знаком. Він їхав у зустрічному напрямку. Було не темно. Перед ним, у смузі його руху, транспортних засобів не було. Жінку пішохода водій буса збив прямо на пішохідному переході. Водій буса на місці ДТП був кілька хвилин та залишив його до приїзду швидкої медичної допомоги. Близько до водія, який збив жінку, він не підходив, але впізнав ОСОБА_9 як водія буса, яким було збито потерпілу. З обвинуваченим він особисто не спілкувався, близько до нього не підходив.
Свідок ОСОБА_28 , яка була допитана в суді першої інстанції за клопотанням сторони захисту, повідомила, що дійсно 02.06.2024 о 12:15 годині вона проводила медичний огляд ОСОБА_9 на стан сп'яніння. Він продував алкотестер «Драггер», результат позитивний - 2,33% алкоголю. Крім того у нього під час огляду були відібрані зразки сечі. На підставі акту огляду, проведеного 02.06.2024, нею вже після проведення лабораторних досліджень, з їх урахуванням 08.06.2024 було складено відповідний висновок № 2205, той самий номер проставлено на біологічних зразках сечі ОСОБА_9 , відібраної під час проведення його огляду на стан сп'яніння 02.06.2025.
Крім наведених показів потерпілої та свідків, вина ОСОБА_9 також підтверджується письмовими доказами, які були предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції, зокрема:
- повідомленням ОСОБА_29 на лінію 102 про те, що 01.06.2024 о 21:01 год. за адресою: Самарський район м. Дніпро, вулиця 20-Річчя Перемоги, 3-4 хв тому біля виконкому, зупинка Сосновий сквер, на пішохідному переході, водій авто (бусік) збив жінку і поїхав убік міста. Постраждала ОСОБА_13 , жива, ШМД викликали. Укінці розмови сказав д.н.з НОМЕР_2 водій - невідомий чоловік за 50 років, поруч з ним була молода жінка. Вказане повідомлення відображене в електронному рапорті роздрукованому інспектором черговим Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Горєліком з власного облікового запису в інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" та зареєстровано в ЄО за № 16209 від 01.06.2024 уповноваженою службовою особою ДРУП ГУНП Ткаченком з проставленням відтиску штампу та підпису Ткаченка (т.1 а.п.4);
- протоколом огляду місця ДТП від 01.02.2024 із схемою та фототаблицею, проведеного у Самарському районі м. Дніпро, напрямок руху від вул. А. Барто у бік вул. О. Данченко. Оглядом встановлено, що учасники ДТП покинули місце пригоди. Місце ДТП розташоване на вулиці. Елементом вулиці, дороги є пішохідний перехід. Проїзна частина горизонтальна. Вид та стан покриття: асфальтобетонне, сухе, чисте. Нерівностей та пошкоджень не виявлено. Наявна дорожня розмітка позначена п. 1.14.1 ПДР та дорожній знак 5.38.1. До проїзної частини з праворуч та ліворуч примикає бордюрне каміння. Спосіб регулюванню руху згідно ПДР. Загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія необмежена. Об'єктів, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху праворуч та ліворуч не виявлено (т.1 а.п.5-12);
- протоколом огляду місця події від 01.06.2025 з фототаблицею, під час якого в районі будинку № 30 по вул. О Данченка виявлено та вилучено транспортний засіб «RENAULT», р.н. НОМЕР_2 , на якому виявлено вм'ятину на капоті (т.1 а.п.13-17);
- довідкою з приймального відділення КНП «МКЛ № 16» ДМР, відповідно до якої у потерпілої ОСОБА_13 , 01.06.2024 діагностовано закритий перелом зовнішнього виростка великогомілкової кістки з ліва зі зміщенням та закритий перелом шийки правої плечової кістки з відносно задовільним стоянням уламків (т.1 а.п.18);
- протоколом тимчасового доступу до медичної документації ОСОБА_13 з відповідним описом від 19.07.2024 відповідно до яких з КНП «МКЛ № 6» вилучено медичну документацію ОСОБА_13 , за результатами проходження лікування травм, отриманих 01.06.2024 внаслідок ДТП, яку у подальшому надано для проведення СМЕ (т.1 а.п.96-98);
- висновком СМЕ № 2264е від 25.07.2024, відповідно до якого у ОСОБА_13 за даними медичної документації та при огляді виявлено сумісну травму тіла у виді: синця на нижній повіці правого ока з переходом на проекцію правої виличної дуги; ділянки осаднення на правій щоці; закритого перелому шийки правої плечової кістки з відносно задовільним станом уламків; закритого перелому зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Вказані травми отримані потерпілою незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КНП «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР, тобто в термін на який вказує обстежена та вказано слідчим у постанові, 01.06.2024. Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла, спричиненні від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, з послідуючим падінням обстеженої на дорожнє покриття (т.1 а.п.100-101);
- заявою ОСОБА_13 від 03.06.2024 про визнання її потерпілою за фактом ДТП, яка мала місце 01.06.2024, близько о 20:20 год. в районі буд. № 51 по вул. 20-річчя Перемоги у м. Дніпро, внаслідок якого ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження (т.1 а.п.46);
- протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_19 , під час якого остання відтворила обстановку та обставини ДТП, підтвердивши надані нею раніше покази, під час якого було зроблено відповідхні заміри (т.1 а.п.185-188);
- протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_29 , під час якого останній відтворив обстановку та обставини ДТП, підтвердивши надані ним раніше покази, під час якого було зроблено відповідні заміри (т.1 а.п.139-142);
- відповіддю на запит від 27.06.2024 від КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ДМР на лінію 103 телефонував та викликав ШМД потерпілій ОСОБА_13 перехожий з а/н НОМЕР_3 (т.1 а.п.105);
- висновком № 2205 щодо результатів медичного огляду ОСОБА_9 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння КП «ДБКЛПД» ДОР від 08.06.2025, складено на підставі його огляду 02.06.2024 (т.1 а.п.20);
- протоколом тимчасового доступу та описом вилучених речей і документів від 24.06.2024, яким підтверджується факт вилучення зразків сечі ОСОБА_9 , отриманих 02.06.2024 під час його огляду на стан сп'яніння (т.1 а.п.114-116);
- висновком судово-токсикологічної експертизи № 9419 від 08.07.2024 відповідно до якої при судово-токсикологічному дослідженні газо-хроматографічним методом в доставлених зразках крові та сечі ОСОБА_9 виявлено етиловий спирт, у концентрації 2,80% у крові та 2,12% у сечі (т.1 а.п.120-123);
- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 267 від 25.07.2024, відповідно до якої, з врахуванням висновку експерта № 9419 від 08.07.2024, у ОСОБА_9 виявлений етанол в концентрації: в крові 2,80%, в сечі 2,12%, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння. Достовірно встановити яка стадія резорбції чи елімінації алкоголю була у гр. ОСОБА_30 на момент відбору біологічного матеріалу на 02.06.2024 року о 12:15 годин неможливо, оскільки на стадію можуть впливати численні фактори. Проведення розрахунку щодо можливого ступеню алкогольного сп'яніння на час дорожньо-транспортної пригоди, можливо лише у тих випадках, коли у суб'єкта мало місце стадія елімінації. Така стадія у ОСОБА_9 не наступила, що пояснюється тим, що з моменту ДТП він продовжив вживати алкоголь (т.1 а.п.128-135);
- копією журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КП «ДБКЛПН» ДОР за 02.06.2024, відповідно до якої ОСОБА_9 вперше 02.06.2024 огляд на стан сп'яніння проходив о 12:15 год. До цього часу оглядів не проходив;
- висновками експерта № СЕ-19/104-24/23812-ІТ та № СЕ-19/104-24/23813-ІТ технічного стану транспортного засобу від 11.07.2024, відповідно до яких на момент експертного огляду система рульового керування та гальмівна система автомобіля «RENAULT MASTER» перебували в працездатному стані (т.1 а.п.81-83, 88-90);
- висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-24/29040-ІТ від 22.07.2024, відповідно до якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля «RENAULT MASTER» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. Він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування зі зупинкою автомобіля до місця наїзду. При згаданому механізмові пригоди в діях водія автомобіля «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_31 вбачаються невідповідності вимогам .п 18.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.п.147-149);
- речовими доказами, транспортним засобом «RENAULT MASTER», вантажним фургоном з реєстраційним номером НОМЕР_2 , в їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч1 ст. 281 КК за встановлених та викладених у вироку фактичних обставин кримінального правопорушення.
Суд у вироку дав детальну оцінку усім наявним доказам по справі, наданих як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття. Висновки суду підтверджуються матеріалами кримінального провадження, у зв'язку з чим підстав визнати їх неправильними як і доказів недопустимими не встановлено.
Тобто сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, на переконання суду апеляційної інстанції свідчить про достатність законних підстав для прийняття відповідного процесуального рішення про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому діяння повністю доведена.
Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Фактичні обставини справи встановлено і викладено повно у мотивувальній частині вироку, та правильно оцінено докази. Окрім того, у судовому рішенні наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, а тому доводи апеляції про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та, що органами досудового розслідування і судом допущена однобічність та неповнота дослідження обставин справи є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На переконання апеляційного суду вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК доведена поза розумним сумнівом.
Стосовно доводів сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було надано суду належних і допустимих доказів вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів уважає їх неспроможними.
Висновком щодо результатів медичного огляду ОСОБА_9 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння КП «ДБКЛПД» ДОР від 08.06.2025 № 2205, встановлено, що на момент проведення 02.06.2024 медичного висновку, ОСОБА_9 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Допитана судом першої інстанції в якості свідка лікар-нарколог ОСОБА_28 підтвердила, що саме вона 02.06.2024 о 12.15 годині проводила медичний огляд на визначення стану сп'яніння ОСОБА_9 , який під час огляду пройшов тестування за допомогою газоаналізатора Алкотестер «Драгер», результат позитивний - 2,33 проміле. Крім того під час огляду у ОСОБА_9 були відібрані зразки сечі. На підставі акту огляду, проведеного 02.06.2024, з урахуванням лабораторних досліджень, 08.06.2024 нею було складено відповідний висновок № 2205, той самий номер проставлено було і на біологічних зразках сечі ОСОБА_9 , відібраної під час проведення його огляду на стан сп'яніння 02.06.2025, що підтверджується і долученими до матеріалів провадження фототаблицями (т.1 а.п.35-37, т. 2 а.п.212-213)
У подальшому, відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.06.2024, органом досудового розслідування було вилучено зразки сечі ОСОБА_9 , отримані під час проведення його медичного огляду 02.06.2024 у медичному закладі КП «ДБКЛПД» ДОР та направлено для проведення судово-токсикологічної експертизи (т.1 а.п.114-116).
Згідно висновків судово-токсикологічної експертизи ОСОБА_9 № 9419 від 08.07.2024, при судово-токсикологічному дослідженні газо-хроматографічним методом в доставлених зразках крові та сечі від ОСОБА_9 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,80% у крові та 2,12% у сечі (т.1 а.п.120-122).
У висновках проведеної судово-медичної експертизи № 267 від 25.07.2024 зазначено, що врахуванням висновку експерта № 9419 від 08.07.2024, у ОСОБА_9 виявлений етанол в концентрації: в крові 2,80%, в сечі 2,12%, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння. Достовірно встановити яка стадія резорбції чи елімінації алкоголю була у ОСОБА_9 на момент відбору біологічного матеріалу на 02.06.2024 року о 12:15 годин неможливо, оскільки на стадію можуть впливати численні фактори. Проведення розрахунку щодо можливого ступеню алкогольного сп'яніння на час дорожньо-транспортної пригоди, можливо лише у тих випадках, коли у суб'єкта мало місце стадія елімінації. Така стадія, як вбачається з висновку експерта у ОСОБА_9 не наступила, що пояснюється тим, що з моменту ДТП він продовжив вживати алкоголь (т.1 а.п.128-135).
За сталою практикою Верховного Суду (висвітленою зокрема у постановах № 672/1420/17 від 01.12.2021, № 307/3709/18 від 22.09.2022, № 709/1091/17 від 05.10.2022), перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК, має бути встановлено шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, які є у кримінальному провадженні, зокрема, й на підставі показань свідків. Визнання недопустимими окремих доказів (наприклад, висновку експерта) не є процесуальною перешкодою для того, щоб вважати вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, у стані алкогольного сп'яніння обставиною, що обтяжує покарання.
Як убачається з вироку, аналізуючи докази щодо перебування обвинуваченого під час скоєння ДТП у стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції окрім зазначених вище висновків щодо результатів медичного огляду ОСОБА_9 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 08.06.2024, судово-токсикологічної експертизи № 9419 від 08.07.2024 та судово-медичної експертизи № 267 від 25.07.2024, обґрунтовано взяв до уваги і покази потерпілої ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_29 .
Так, потерпіла ОСОБА_13 зазначала, що після того, як її збив автомобіль, за кермом якого був обвинувачений ОСОБА_9 , вона чула, що якась особа тягнула її за руки, та нечітким і розв'язним голосом казала: «Хай вона встає», «Так вона ж жива, хай вона встає». Люди, які збіглися на місце ДТП обурювалися, що водій, який її збив був п'яний, чули від нього запах алкоголю. Вона такого запаху не відчувала, оскільки не мала такої можливості внаслідок отриманих травм. Працівників поліції та швидку допомогу їй викликали свідки, які їй допомагали.
Свідок ОСОБА_21 повідомляла, що від обвинуваченого у день події вона відчувала сильний запах алкоголю, у нього була хитка хода, неадекватна поведінка, мав обличчя і очі п'яної людини. Після того, як збив потерпілу, він тягнув її за руки, на обурення людей про те, що перебував у стані сп'яніння - втік з місця ДТП, що також підтвердили і потерпіла ОСОБА_13 , свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_27 .
Свідок ОСОБА_29 вказав, що обвинувачений на вигляд був у стані алкогольного сп'яніння. Запаху алкоголю від нього свідок не чув, бо не підходив близько, однак у обвинуваченого була нестійка хода та рухи п'яної людини. Стверджував, що це був саме стан сп'яніння, а не хвилювання внаслідок ДТП. Також свідок бачив, як обвинувачений зі своєю супутницею тягнули потерпілу, яка лежала на дорозі, за руки. ОСОБА_29 викликав працівників поліції, підійшов до обвинуваченого та попросив їх дочекатися, але ОСОБА_9 його не послухав, сів в машину і рушив з місця, а свідок ледь встиг відскочити, щоб не потрапити під колеса автомобіля. Також ОСОБА_29 зазначив, що під час досудового розслідування йому телефонували і умовляли давати покази, що була п'яна тільки супутниця обвинуваченого, а не він.
Тобто, суд першої інстанції надав відповідну оцінку показанням потерпілої ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_29 та сукупності письмових доказів у справі, які визнав послідовними й такими, що узгоджуються між собою, та мотивовано спростував доводи сторони захисту про відсутність достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 інкримінованого злочину у стані алкогольного сп'яніння та правильно кваліфікував його дії саме за ч.1 ст. 286-1 КК. Отже доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та недоведеності наявності в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються сукупністю наведених вище доказів.
Апеляційний суд відноситься критично до тверджень обвинуваченого про те, що до медичного закладу його було доставлено 02.06.2024 лише о 12.45 годин, у той час як в матеріалах провадження висновок щодо медичного огляду за допомогою газоаналізатора Драгер проведений о 12.45 годин і цей час навмисно приховано і зашито нитками у справі, оскільки відповідно до копії журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за 02.06.2024, наданою КП «ДБКЛПН» ДОР, ОСОБА_9 вперше проходив медичний огляд на стан сп'яніння 02.06.2024 о 12.15 годин (т.2 а.п.243-245). Цей факт підтверджується висновком КП «ДБКЛПН» ДОР № 2205 від 08.06.2024, де лікарем ОСОБА_28 зазначено, що медичний огляд ОСОБА_9 проведено нею о 12.15 годин 02.06.2024 (т.1 а.п.20), та поясненнями лікаря ОСОБА_32 , допитаною судом першої інстанції за клопотанням сторони захисту.
Водночас апеляційний суд зазначає, що доводи захисника про те, що проведення медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_9 було проведено лише через 15 годин після ДТП є слушними, однак цей факт обумовлений тим, що останній 02.06.2024 втік з місця вчинення злочину, не дочекавшись ні приїзду працівників поліції, ні швидкої медичної допомоги, яких для потерпілої ОСОБА_13 викликали свідки події.
Твердження ОСОБА_9 про те, що аналіз сечі, наданий органом досудового розслідування для проведення відповідних експертиз, належить іншій людині, а не йому -на переконання колегії суддів є надуманим. Так, відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.06.2024 з медичного закладу - КП «ДБКЛПН» ДОР вилучені біологічні зразки, відібрані у ОСОБА_9 02.06.2024 та позначені № 2205 (т.2 а.п.212-213) та передані експерту для проведення відповідних досліджень (т.1 а.п.114-116).
З дослідницької частини висновку експерта № 9419 убачається, що у відділення судово-медичної токсикології було доставлено два флакони з біологічними зразками крові та сечі, на флаконах, закритих гумовою пробкою та опечатаних, на етикетці до яких зазначено № за реєстраційним журналом - 2205, зразок - 02.06.2024 12.25 годин та 12.20 годин (відповідно). Також на етикетках наявні підписи обстежуваного, лікаря та медичного працівника, який підготував зразок. Отже жодних сумнівів щодо належності обвинуваченому ОСОБА_9 зразків біологічних аналізів вилучених слідчим в КП «ДБКЛПН» ДОР та переданих для дослідження експерту, у колегії суддів не виникає. Тому твердження захисту про те, що вилучені зразки аналізів належать іншій людини, а не ОСОБА_9 , не заслуговують на увагу. Крім того, матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про те, що обвинувачений або її захисник звертались зі скаргами до керівництва медичної установи на дії медичних працівників щодо неналежного проведення огляду ОСОБА_9 на стан алкогольного сп'яніння чи неналежного заповнення медичних документів.
Твердження захисника про те, що у висновку від 08.06.2024 медичним працівником зазначено час проведення огляду ОСОБА_9 о 12.15 годин 02.06.2024, у той час як у дослідницькій частині висновку експерта № 267 від 25.07.2024 зазначено, що два флакона з біологічними зразками крові і сечі датовані 02.06.2024 о 12.20 годин та о 12.25 годині не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути підставою для стверджень, що обвинувачений ОСОБА_33 не перебував у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину. З наявних доказів логічно випливає, що огляд ОСОБА_9 розпочато лікарем о 12.15 годині 02.06.2024, о 12.20 та о 12.25 годині у ОСОБА_9 були відібрані зразки біологічних аналізів крові та сечі.
Щодо не долучення до матеріалів провадження акту медичного огляду ОСОБА_9 , то відповідно до п.19 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВСУ та МОЗУ від 09.11.2015 за № 1452/735 та зареєстрованої в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/2758, акт медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Клопотань про витребування вказаного акту щодо ОСОБА_9 із закладу охорони здоров'я стороною захисту заявлено не було.
Апеляційні доводи обвинуваченого про те, що з потерпілою ОСОБА_13 не проводились слідчі дії, жодним чином не впливають на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 та на правильність кваліфікації його дій. Наявними матеріалами провадження підтверджено, що під час досудового розслідування ОСОБА_13 подала заяву про визнання її потерпілою, надала необхідні документи та покази.
Щодо твердження ОСОБА_9 про те, що у вироку суду не вірно вказано дату його арешту, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину, ОСОБА_9 затримано об 11.00 годині 02.06.2024 (т.1 а.п.25-27).У резолютивній частині вироку суду дійсно помилкового вказано, що строк відбування ОСОБА_34 слід рахувати з дня його затримання - 06.04.2024. Водночас, ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 09.05.2025 було виправлено описку, допущену у вироку суду від 30.04.2025 та ухвалено уважати вірним початок строку відбування ОСОБА_9 покарання з дати його затримання, а саме з 02.04.2024.
Не впливають на правильність висновків суду і доводи обвинуваченого про те, що суд першої інстанції виніс вирок, не дочекавшись висновку ДБР.
Відповідно до ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2025 ТУ ДБР було доручено провести перевірку за фактом застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_9 недозволених методів ведення досудового розслідування, які полягали у тому, що під час слідчих процесуальних дій ОСОБА_9 надавав покази про визнання вини, побоюючись застосування примусу з боку працівників поліції, оскільки вони під час проведення процесуальних дій застосовували до нього недозволені методи психологічного та фізичного характеру (т.1 аркуш судового провадження 196).
Враховуючи принцип безпосередності, судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі було взято до уваги лише покази обвинуваченого ОСОБА_9 надані ним безпосередньо суду, а не органу досудового розслідування. Отже результати перевірки органами ДБР заяви обвинуваченого щодо недозволених методів ведення досудового розслідування, у даному конкретному випадку, не вплинули б на висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчинені інкримінованого йому злочину.
З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи обвинуваченого та його захисника в судовому засіданні, зроблено аналіз доказів. У своїх висновках суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з чим погоджується й колегія суддів і зазначені доводи, викладені обвинувачений та його захисником в апеляційних скаргах були предметом дослідження та перевірки під час судового розгляду.
При цьому суд дотримався вимог ст. 10 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України. Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що судом не було допитано свідків захисту, не є слушними, оскільки судом за клопотанням сторони захисту було допитано в якості свідка лікаря-нарколога ОСОБА_28 , свідка ОСОБА_27 . Явку в судове засіданні інших свідків сторона захисту забезпечити не змогла, що позбавило суд можливості їх допиту під час судових засідань.
На переконання колегія суддів суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_9 отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні.
В зв'язку з цим, апеляційні доводи сторони захисту про недоведеність вчинення ОСОБА_9 злочину у стані алкогольного сп'яніння та про неправильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 286-1 КК є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Аналізуючи вимоги апеляційної скарги обвинуваченого про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються визнання окремих обставин такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого та про призначення обвинуваченому занадто суворого покарання, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК та роз'яснюючих положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51-1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Зміст оскаржуваного вироку свідчить про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , належним чином врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК відносяться до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його соціальне та матеріальне становище, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, сімейний стан, наявність непогашених та незнятих судимостей.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до вимог ст.66 КК, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання згідно ст. 67 КК, судом визнано рецидив злочинів.
Отже, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність обставин, що їх обтяжують, обставини скоєння кримінального правопорушення та відношення ОСОБА_9 до скоєного, суд першої інстанції дійшов правильних обґрунтованих висновків, що для виправлення винного та попередження нових кримінальних правопорушень обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, на строк, передбачений санкцією ч.1 ст. 286-1 КК - три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
Вимогами ч.ч.1,2 ст. 66 КК передбачено, що при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:
1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;
2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення;
3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім;
4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності;
5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого;
8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності;
9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.
При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційний скарзі, а саме те, що у нього є малолітня дитина; що він з дня ДТП хотів допомогти потерпілій; що у нього є дві професії - газозварювальник та водій, на переконання апеляційного суду не є підставою для визнання їх такими, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 та призначення йому більш м'якого покарання.
Таким чином, всупереч твердженням обвинуваченого ОСОБА_9 , при призначенні йому покарання судом першої інстанції належним чином враховані усі обставини по справі, а тому, на думку апеляційного суду, призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Одночасно колегія суддів зауважує, що санкцією ч.1 ст.286-1 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років, тобто є безальтернативним в частині позбавлення винної особи права керування транспортними засобами. Тому доводи обвинуваченого ОСОБА_9 , викладені в доповненнях до апеляційної скарги, про непризначення йому покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами не ґрунтуються на вимогах закону.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді у суді першої інстанції істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, судом апеляційної інстанції по справі не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, а вирок Самарського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2025 року щодо ОСОБА_9 є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а вирок Самарського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення, але на неї учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4