Провадження № 11-кп/803/2983/25 Справа № 204/6457/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_8 на вирок Чечелівського районного суду м.Дніпра від 21 липня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041030000173, щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Дніпропетровську, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Чечелівського районного суду м.Дніпра від 21 липня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Скасовано арешт на автомобіль марки «Maple», модель «R80 SMF7180», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 , шляхом заборони відчуження та розпорядження.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчиненого за наступних обставин.
07 січня 2023 року близько 06 год. 30 хв. водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «MAPLE R80 SMA7180», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить йому на праві власності, рухався по проїзній частині вул. Будівельників в Чечеловському районі, з боку вул. Макарова в напрямку залізничного переїзду. Під час руху 07 січня 2023 року о 06:30 год. по проїзній частині вул. Будівельників в Чечеловському районі м. Дніпра, водій ОСОБА_7 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров?я громадян, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, та її змінами, не маючи будь-яких перешкод технічного та фізичного характеру для забезпечення безпеки руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_9 , яка рухалась по проїзній частині в попутному напрямку по переду автомобіля, не вжив своєчасно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, в районі електроопори №185, на проїзній частині вул. Будівельників, скоїв наїзд передньої правою частиною керованого ним автомобіля «MAPLE R80 SMA7180», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на пішохода ОСОБА_9 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого компресійного перелому тіла 12-го грудного хребця, синця нижньої третини правої гомілки з переходом на гомілко-ступиневий суглоб, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я, понад 21 добу, на підставі: п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6. Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «MAPLE R80 SMA7180», реєстраційний номер НОМЕР_3 , порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який свідчить: п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», невиконання якого знаходиться в причинному зв'язку з наслідками що настали.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та призначити покарання за ч. 1 ст. 286 КК у вигляді штрафу розміром 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85000 гривень 00 копійок із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що судом належним чином не прийнято до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_7 не визнав себе винуватим у скоєному, заперечував свою вину та з метою уникнення кримінальної відповідальності надав показання, що були повністю спростовані іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами. Вказав, що обвинувачений відмовився від вибачень в бік потерпілої особи, в його діях повністю відсутні пом'якшуючі обставини, передбачені ст. 66 КК України. Крім того, зауважив, що в результаті його дій потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, серед яких закритий компресійний перелом тіла 12-го грудного хребця, що має довготриваючі наслідки.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що на стадії судового розгляду проведено допит потерпілої, свідків, експерта, обвинуваченого та під час вивчення матеріалів справи та аналізу свідчень виникли ряд питань, які потребують додаткового дослідження та встановлення відповіді на які може надати лише комплексна автотехнічна, судово-медична і транспортно-трасологічна експертиза, яка може вирішити питання про взаємне розташування транспортного засобу і потерпілої, можливість отримання потерпілою тілесних ушкоджень саме від взаємодії із транспортним засобом, що належить обвинуваченому. Вказав, що суд першої інстанції провів розгляд справи односторонньо не надавши фактичним обставинам справи належної оцінки, оскільки не усунуті розбіжності між слідчими експериментами за участі обвинуваченого та потерпілої, не надано експертного висновку, який саме слідчий експеримент має більш вірогідний характер з урахуванням усіх виявлених обставин справи. Вказав, що під час проведення експертиз на розгляд експертів ставилися питання лише зі слів та пояснень потерпілої, пояснення та свідчення обвинуваченого при проведенні експертиз не враховувалися. Зауважив, що суд, маючи на руках матеріали справи, в судовому рішенні зазначив завідомо не достовірну інформацію про незмінність показань потерпілої, хоча потерпіла тричі змінювала показання та не вказала місце на тілі куди її вдарив Т/З. Вказав, що відповідно до показань експерта ОСОБА_10 , наданих у судовому засіданні при визначенні дати отриманих потерпілою ушкоджень експерт виходив із того, що комп'ютерна томограма була зроблена 09 січня 2022 року, в той час як томограма була зроблена 07 січня 2022 року, а 09 січня 2022 року були лише оформлені її результати, відповідно у висновках експерта наявна похибка у 2 дні та за висновками експерта травми потерпіла отримала 05.01.2022 року, що свідчить про відсутність події ДТП потерпілої із транспортним засобом обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 підтримали вимоги апеляційної скарги захисника, заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора.
Потерпіла ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату та час розгляду провадження, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надсилала.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що суд порушив вимоги кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, досудове розслідування та судовий розгляд за провадженням проведено неповно та неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність є необгрунтованими.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що судовий розгляд у ньому проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у провадженні не допущено.
Обвинувачений ОСОБА_7 вину в скоєному інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та суду першої інстанції щодо інкримінованому йому кримінальному правопорушенню за ч.1 ст.286 КК України пояснив, що 07 січня 2023 року зранку він їхав на роботу по вул. Будівельників, їхав обережно, оскільки на передодні, 06 січня 2023 року, був дощ, а 07 січня 2023 року був мороз. Освітлення на вулиці не було. Виїхав із за перехрестя, їхав із ввімкненим дальнім світлом, бачив, що попереду іде пішохід, це було далеко. Виїхавши на місце, де ожеледиця, його осліпила машина, останнє, що побачив, це було мах руки та як людина падає. Машина проїхала далі, побачив, що немає пішохода, як пізніше виявилося ОСОБА_9 , зупинився, вийшов з машини, побачив, що пішохід- ОСОБА_9 стоїть на колінах, з правої частини машини, біля колеса, почав підіймати жінку, вона почала кричати, що болить спина. Розмовляючи з медсестрою, він дізнався, що у ОСОБА_9 травми спини, які вона могла отримати в результаті падіння. Згодом він почув розмову ОСОБА_9 , на його думку, що мабуть з сином, якому вона повідомила, що знаходиться в лікарні №56, однак обставин як вона туди потрапила не зазначила. Також повідомила йому, що «..вони вирішили, що поліцію викликати не будуть…», на що син відповів, що «…дивиться самі…». Лікар повідомив, що знімок, який вони зробили поганий, та в нього є підозра, що у потерпілої є перелом та направив для проходження КТ до лікарні № 16, де він сплатив суму за проходження КТ. Після проходження КТ вони вийшли, потерпіла показала на автомобіль та сказала, що він штовхнув її цим місцем, показуючи на автомобіль, та показала сінець на нозі. Він покликав її сина та показав йому свій автомобіль та повідомив, що на автомобілі немає, жодних пошкоджень. Пізніше підійшов до лікаря рентгенолога, та він повідомив, що на знімку таке враження, що цей перелом вже зрісся або це вроджене захворювання. 12 січня 2023 року йому подзвонив син та повідомив, що діагноз підтвердився, це перелом та їм потрібні гроші, на що він повідомив що нікого не збивав та ніякі гроші платити не буде. В цей же день, десь через 1 год. 40 хв. йому зателефонував слідчий та повідомив, що на нього буде відкрито кримінальне провадження. Кожного разу, коли він був у слідчого, той його питав чи визнає він свою провину. Після направлення справи до суду йому дзвонив син потерпілої та погрожував, на що він повідомляв, що він нікого не збивав. На його думку, потерпіла ОСОБА_11 впала у в'язку з тим, що була ожеледиця та вона підсковзнулась. При падінні ОСОБА_11 та при зупинці автомобіля, він не чув ніякого звуку. Музики в автомобілі включено не було. Пояснив, що він знаходився разом із потерпілою у зв'язку з тим, що хотів їй допомогти тому, що вона впала та пошкодила спину, та те, що йому було цікаво, чим все це закінчиться, навіть після того як до неї приїхав її син.
Разом з тим, незважаючи на невизнання своєї винуватості обвинуваченим, у результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у кримінально-каранному діянні зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у їх взаємозв'язку відповідно до приписів ст. 94 КПК України.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , судового експерта ОСОБА_10 ; фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця ДТП, у висновках судових експертиз, а також на підставі інших доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_9 , яка вказувала, що 07 січня 2023 року вона йшла на роботу близько 06 год. 30 хв. по вул. Будівельників в м.Дніпрі біля заводу. По вулиці не має пішохідних доріг, тому йшла по дорозі. Раптово почула удар, коли прийшла до тями побачила перед собою машину, був дуже страшний біль, стояла на колінах та на руках, машина вдарила її з заду, свідомість не втрачала, після цього до неї підійшов водій цієї машини ОСОБА_7 , який намагався допомогти їй піднятися, вона змогла встати, водій сказав, що відвезе її до лікарні, вона погодилась, довіз до лікарні №56, там її прийняли лікарі та водій їй допомагав, санітарка запитала у неї чи це травми внаслідок ДТП, на що вона відповіла «так» та пояснила, що разом з нею водій машини, яка її збила. Також, вона попрохала санітарку записати дані машини та водія, оскільки міркувала, що водій може поїхати, однак останній ні куди не поїхав, водій супроводжував її на рентген та очікував. Вона подзвонила начальнику на роботу та сину і повідомила про те, що сталося. Незабаром син приїхав. Водій ОСОБА_7 постійно знаходився біля неї, коли лікарі питали чи викликати поліцію, водій ОСОБА_7 , постійно просив та наполягав, щоб поліцію не викликали, та він сплатить всі витрати на лікування. Потім їх направили до лікарні №16 для проходження КТ. В лікарні №16 07 січня 2023 року, це була субота, зробили КТ, ОСОБА_7 заплатив гроші за проходження нею КТ. Повідомили, що висновок КТ можливо буде забрати у понеділок. Вона, її син та ОСОБА_7 домовились, що зустрінуться в понеділок. У понеділок син зателефонував ОСОБА_7 , на що той повідомив, що він нічого не знає, вони все придумали. Згодом вона поїхала до поліції та написала заяву про кримінальне правопорушення. В продовж всього дня 07 січня 2023 року ОСОБА_7 жодного разу не повідомив її, що винуватцем даної ДТП є хтось інший, а не він сам. У неї не має жодних сумнівів, що винуватцем ДТП є саме ОСОБА_7 .
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що 07 січня 2023 року десь о 06.00 - 07.00 годині до нього подзвонила мати та сказала, що її збила машина та вона разом з цим водієм їде до лікарні №56. Він одразу поїхав до лікарні. Зустрілися із матір'ю в лікарні. В коридорі бачив обвинуваченого ОСОБА_7 , який був біля матері ОСОБА_9 . Вийшов лікар та запитав, чи викликати поліцію, але обвинувачений ОСОБА_7 просив його та ОСОБА_9 не викликати поліцію та зазначив, що він буде допомагати всім чим зможе. Згодом ОСОБА_9 направили до лікарні № 16 та вони поїхали. ОСОБА_7 разом з нами поїхав до лікарні №16 на своїй машині. Матір забрали лікарі для проходження рентгену. Він та ОСОБА_7 пішли в магазин «АТБ» знімати гроші. ОСОБА_7 зняв гроші та вони разом повернулися до лікарні № 16 та ОСОБА_7 оплатив рентген, передавши кошти медичному персоналу. В інший день ОСОБА_7 сам забрав результат рентгену о 08-00 год. з незрозумілих причин. ОСОБА_7 наполягав поїхати до його знайомого лікаря, який повідомив, що ця травма у потерпілої вже тривалий час. Після чого ОСОБА_7 сказав, що у нього самого багато проблем та він нікого не збивав. Проблем зі спиною у матері не було до цього. Два дні ОСОБА_7 весь час виходив на зв'язок, казав, що буде всіляко допомагати, тільки щоб не зверталися до поліції, а потів змінив позицію, та став казати, що ОСОБА_9 та він- ОСОБА_12 шахраї.
Суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги показання свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що вона працювала в лікарні № 56 у прийомному відділенні, санітаркою, 07 січня 2023 року був мороз, з ранку на межі комендантської години побачила у відділенні чоловіка, це був обвинувачений ОСОБА_7 , який щось шукав, вона поцікавилась у нього, що ж він шукає. ОСОБА_7 відповів, що йому потрібна каталка та що він збив людину. Вона вийшла на вулицю, де побачила машину, в якій зліва сиділа жінка. Жінка, як пізніше виявилося - ОСОБА_9 вийшла з машини, похилена. Вона підкотила до неї каталку та жінка сіла. ОСОБА_9 скаржилась, на біль у спині, її направили на рентген. Вона зробила жінці рентген. Постійно з ОСОБА_9 та ОСОБА_16 вона не знаходилась. Через деякий час ОСОБА_9 та ОСОБА_16 вийшли після огляду та вона спросила у них, що вони вже йдуть додому, на що останні відповіли, що так. Потім вона запитала чи будуть вони викликати поліцію, на що ОСОБА_9 та ОСОБА_16 відповіли що ні, що вони домовилися. Із розмови з ОСОБА_7 вона зрозуміла, що це саме він збив жінку, як саме так сталося він сам не розумів, мабуть за того, що була ожеледиця та на дорозі було темно. Який діагноз поставили ОСОБА_9 , вона не знає.
Також судом наведено у вироку показання свідка ОСОБА_14 , яка зазначила, що вона є начальником ТОВ «Веста Трак Батері», ОСОБА_9 працює на її підприємстві поваром. Їй відомо, що 07 січня 2023 року ОСОБА_9 йшла на роботу, біля прохідної по вул.Будівельників її збила машина. Про це вона дізналася 07 січня 2023 року близько 06.45 год., коли їй подзвонила ОСОБА_9 та повідомила, що її збила машина та вона їде до лікарні № 56. На вулиці в той час було темно. До цієї події ОСОБА_9 на проблеми зі спиною не скаржилась, проблем зі спиною не було, фізичних вад не було. Свій діагноз після ДТП ОСОБА_9 їй не повідомляла, але казала, що в неї щось зі спиною. Приблизно через 2 місяці ОСОБА_9 повернулась до роботи. В ході розмови повідомляла, що йшла на роботу та її збив автомобіль ззаду, удар прийшовся в районі куприка та від цього у неї виникла травма.
Окрім того, судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_15 , яка пояснила, що вона була лікарем приймального відділення у лікарні 56, коли трапилась подія - 07 січня 2023 року. Вона пам'ятає, що того дня, з ранку, до приймального відділення зайшов чоловік, як пізніше виявилося - ОСОБА_7 і повідомив, що він збив жінку, коли його автомобіль занесло. Потім, до прийомного відділення привезли жінку - потерпілу ОСОБА_9 ОСОБА_15 записала дані ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до журналу дорожньо-транспортних пригод. У відділенні ОСОБА_15 запитала ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , чи потрібно їй викликати поліцію та повідомити про подію ДТП, на що останні сказали почекати з викликом поліції. Через деякий час ОСОБА_9 повідомила її, що з початку вони зроблять знімок, потім будуть вирішувати питання щодо виклику поліції. Зробивши знімок повідомили, що викликати поліції не будуть. Вона занесла до журналу дорожньо-транспортних пригод відомості, що останні від виклику поліції відмовились. Потім ОСОБА_7 увіз ОСОБА_9 з приймального відділення на тій самій машині. В журналі реєстрації записано, що «…зачепив жінку по нозі, та вона впала…», записано зі слів ОСОБА_7 , який прийшов до приймального відділення. Вона зачитала запис №1, який написала в журналі дорожньо-транспортних пригод 07 січня 2023 року, «07.01.2023 року без направлення ОСОБА_9 , працює ДМЗ, живе Донецьке шосе, 2/173, йшла по дорозі на роботу, водій автомобіля зачепив по нозі, впала, доставлено водієм авто, діагноз забій стегна, забій хребта». Жінка була притомна, слідів крові не було.
Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав сумніватися в достовірності показань потерпілої та свідків, вони є логічними, послідовними і узгодженими як між собою, так і з іншими письмовими доказами у провадженні.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження та технічного запису судового процесу, свідки перед допитом попереджалися судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, приводилися до присяги.
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпіла та свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у зазначеному кримінальному правопорушенні.
Із матеріалів провадження істотних суперечностей, які б впливали на правильність установлення фактичних обставин провадження, у цих показаннях не вбачається. Деякі розбіжності в показаннях свідчать про індивідуальне сприйняття кожною особою подій, учасником яких вони були, і не впливають на висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 .
Також, показання потерпілої та свідків узгоджуються з сукупністю інших наявних у матеріалах провадження письмових доказів, досліджених в ході судового розгляду.
Так, судом першої інстанції досліджено та враховано протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 січня 2023 року з схемою місця ДТП від 12 січня 2023 року та фототаблицею, згідно якого слідчим СВ ДРУП в Дніпропетровській області ОСОБА_17 провів огляд місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, в районі електроопори, 185, за участі понятих та ОСОБА_9 , в якому зазначені обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 07 січня 2023 року.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обгрунтовано послався у вироку й на акт судово-медичного дослідження (обстеження) ОСОБА_9 № 117 від 13 січня 2023 року, в якому зазначено, що на основі судово-медичного дослідження: (обстеження) ОСОБА_9 , враховуючи відомі обставини справи, та у відповідності з поставленими питаннями, приходить до висновку, що у неї виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого компресійного перелому тіла 12-го грудного хребця, синця нижньої третини правої гомілки з переходом на гомілко-ступневий суглоб, що спричинені від дії тупого (тупих) твердого предмету (предметів), якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, що рухався, в термін, на який вказує обстежена, тобто 07 січня 2023 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров?я понад 21 добу. На підставі: п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. N?6. Термін зрощення кісткової тканини понад 21 доба.
Крім того, на підтвердження винуватості обвинуваченого суд першої інстанції послався на інформацію Державного закладу «Спеціалізована багатопрофільна лікарня №1 МОЗ» за №369 від 13 березня 2023 року, згідно якого пацієнтка ОСОБА_9 звернулась за допомогою в приймальне відділення закладу 07 січня 2023 року о 07 год. 05 хв., про що свідчить запис N1 в «Журналі Обліку осіб, які звернулись до медичної установи з тілесними ушкодженнями внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (приймальне відділення стаціонару). Була оглянута травматологом, призначено та проведена рентгенограма хребта грудного та поперекокрижового відділу N44-45. ( Журнал обліку рентгенограм) Встановлено діагноз: Закритий осколковий перелом тіла XII грудного хребця з задовільним стоянням уламків. Зі слів пацієнтки - травма отримана в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 07 січня 2023 року о 06.40 год.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обгрунтовано послався у вироку й на протокол огляду місця події від 26 січня 2023 року, з фототаблицею, згідно якого слідчим СВ ДРУП в Дніпропетровській області ОСОБА_17 , в присутності понятих, за участю захисника ОСОБА_8 , власника автомобіля ОСОБА_7 , проведений огляд транспортного засобу «MAPLE R80 SMA7180», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Крім того, на підтвердження винуватості обвинуваченого суд першої інстанції послався на протокол проведення слідчого експерименту від 14 лютого 2023 року із схемою до протоколу, за участю потерпілої ОСОБА_9 , відповідно до якого ОСОБА_9 на місці вчинення злочину, а саме: м. Дніпро, вул. Будівельників, в районі електроопори №185, розповіла про обставини та відтворила механізм вчинення ДТП, що сталася 07 січня 2023 року близько 06.30 год. за участю автомобіля «MAPLE» та пішохода ОСОБА_9 (а.п.85-88);
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обгрунтовано послався у вироку й на дані висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_9 № 295е від 03 лютого 2023 року, в якому зазначено, що на основі судово-медичної експертизи ОСОБА_9 , враховуючи відомі обставини справи, та у відповідності з поставленими питаннями, приходить до висновку, що у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого компресійного перелому тіла 12-го грудного хребця, синця нижньої третини правої гомілки з переходом на гомілково-ступневий суглоб, що спричинені від дії тупого (тупих) твердого предмету (предметів), якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, що рухався, в термін, на який вказує обстежена, тобто 07 січня 2023 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я понад 21 добу. На підставі: п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6. Термін зрощення кісткової тканин понад 21 доби. Характер та локалізація встановлених тілесних ушкоджень виключає можливість іі виникнення внаслідок самостійного падіння з висоти власного зросту.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив та поклав у вирок висновок судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_9 № 482е від 21 лютого 2023 року, в якому зазначено, що на основі судово-медичної експертизи ОСОБА_9 , враховуючи відомі обставини справи, та у відповідності з поставленими питаннями, приходить до висновку, що у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого компресійного перелому тіла 12-го грудного хребця, синця нижньої третини правої гомілки з переходом на гомілково-ступневий суглоб, що спричинені від дії тупого (тупих) твердого предмету (предметів), якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, що рухався, в термін, на який вказує обстежена, тобто 07.01.2023 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров?я понад 21 добу. На підставі: п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року N?6. Термін зрощення кісткової тканин понад 21 доба. За локалізацією та характером тілесних ушкоджень можливо встановити, що під час первинного контакту з транспортним засобом потерпіла ОСОБА_9 перебувала у вертикальному положенні. По тілесним ушкодженням, при відсутності об'єктивних судово-медичних ознак, які дозволяють встановити стояла чи пересувалась потерпіла в момент первинного контакту, встановити неможливо. Встановлені тілесні ушкодження за своїм характером спричинені в короткий термін часу, одне за одним. Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 14.02.2023, за участі потерпілої ОСОБА_9 .
Також в судовому засіданні судом першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_10 , який пояснив, що він працює судово-медичним експертом. Він робив висновок щодо тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_9 . Саме судово-медичний експерт встановлює наявність тілесних ушкоджень та фіксує і надає їх механізм виникнення, травмуючий предмет, для того щоб його визначати, це більш за все встановлюється тільки при дослідженні мертвих осіб, на живих особах у експертів не має можливості провести медико-криміналістичне дослідження та встановити яким саме предметом це було зроблено. Наявність тілесного ушкодження на задній поверхні гомілки нижньої третині більш за все може свідчити про місцеву дію тупого твердого предмету з відносно обмеженою контактуючою поверхньою. Що саме за предмет сказати не може, але виключити будь яку виступаючу частину транспортного засобу не можливо, не зважаючи на розміри та висоту будь яких деталь. Під час ходи жінка не стояла, а рухалась по дорозі, в попутному напрямку з автомобілем, який травмував. Це була нефіксована нижня кінцівка, тому, що коли діє транспортний засіб на будь яку кінцівку, то стосовно фіксації кінцівки виникають більш значні тілесні ушкодження, якщо кінцівка не фіксована, тобто знаходиться в положенні не фіксації, не обов'язково, щоб відстань синця відповідала висоті бампера. В судово-медичній травматології визначається, що коли бампер діє на фіксовану кінцівку та обов'язково виникають -переломи. В даному випадку є поверхневі ушкодження м'яких тканин, навіть без ушкодження сухожилля, тобто казати та притягувати відстань ушкодження до бамперу не можемо, бо багато різних умов, які потрібно враховувати. Тобто, відсутність грубих кісткових травм кінцівки може свідчити, що кінцівка в момент травмування не була фіксована з ґрунтом. Пошкоджена одна кінцівка, яка більш за все не була фіксована. Казати де перебувала інша не травмована кінцівка, попереду, ззаду або на рівні, відповісти не може. Проводячи судово-медичного обстеження та експертизу слідчий надав вводні дані, а саме що трапилось, тобто зазначено, що трапилась дорожньо-транспортна пригода, наїзд автомобіля на пішохода. Експерт враховує не тільки один синець, а весь комплекс тілесних ушкоджень, встановлених у ОСОБА_9 , у даному випадку наявність синця, наявність компресійного перелому, вписується в загальний механізм наїзду, тобто контакт з транспортним засобом, якими саме частинами експерт не зазначає, оскільки не оглядав автомобіль. Тяжкість тілесних та наявність тілесних ушкоджень експерт підтверджує в повному обсязі і вважає, що ці дані є доказовими, а вони підтверджуються об'єктивними методами дослідження, рентгенограмою, проведеною 07 січня 2023 року та комп'ютерною томографією від 09 січня 2023 року, для встановлення середнього ступеню тяжкості і наявності встановлених ушкоджень. Компресійні переломи виникають в наслідок травматичного впливу на вісь хребта з послідуючим згинанням тіла вперед. Особі придане прискорення. Це не самостійна травма. В даному випадку встановлені тілесні ушкодження спричинені за єдиними механізмом дії виступаючих частин транспортного засобу, що рухався, а саме: удар по кінцівці. В слідчому експерименті ОСОБА_9 показала весь механізм її травмувань, відтак те, що вона показала на слідчому експерименті, відповідає встановленим тілесним ушкодженням та механізму їх виникнення. Експерту надавався протокол слідчого експерименту з потерпілою, з обвинуваченим не надавався. За звичай синці виникають та мають вже свій розвиток понад 12 годин після їх спричинення, це загальна інформація та це не стосується випадку потерпілої. До виникнення патологічних переломів може призводити лише остеопороз та онкозахворювання, таких захворювань у потерпілої не було. Перелом свіжий, виник 07 січня 2023 року та він за своїми властивостями відповідає даті травми, та до остеохондрозу не відноситься. Рентгенологічна картина на рентгені від 07 січня 2023 року та на КТ, зробленого 07 січня 2023 року та отриманого 09 січня 2023 року, однакова.
Крім того, на підтвердження винуватості обвинуваченого суд першої інстанції послався на висновок судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-23/7144-ІТ від 23.02.2023 року, згідно якого: 1) у даній дорожній обстановці водій автомобіля «MAPLE R80 SMA7180» ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. 2. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «MAPLE R80 SMA7180» ОСОБА_7 визначалась виконанням вимог п. 12.3 ПДР України, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх. 3. При заданому механізмові події дії водія автомобіля «MAPLE R80 SMA7180» ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв?язку з настанням даної ДТП.
Крім того, на підтвердження винуватості обвинуваченого суд першої інстанції послався на протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 березня 2023 року, та додатком до протоколу, згідно якого свідок ОСОБА_13 на фото №3 впізнає чоловіка який 07 січня 2023 року звернувся до приймального відділення та доставив на автомобілі червоного кольору НОМЕР_1 жінку ОСОБА_9 та пояснив, що скоїв на неї наїзд. Наїзд відбувся на вул. Будівельників, жінка рухалась в попутному напрямку по переду автомобіля. На фото №3 зображений ОСОБА_7 .
Надаючи оцінку цим доказам у сукупності апеляційний суд вважає їх належними та допустимими для доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Позиція сторони захисту щодо невизнання обвинуваченим винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, була предметом розгляду суду першої інстанції та обгрунтовано розцінена судом як бажання обвинуваченого ввести суд в оману стосовно фактичних обставин з метою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Щодо невизнання вини обвинуваченим за ч.1 ст. 286 КК України, суд апеляційної інстанції вважає, що вказане спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_9 , які не змінювалися як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, яка зазначила, що саме ОСОБА_7 , 07 січня 2023 року близько о 06.30 год. по вул. Будівельників в м.Дніпрі, керуючи автомобілем «MAPLE R80 SMA7180», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв на неї наїзд.
Доводи захисника про те, що потерпіла ОСОБА_9 змінювала свої показання, на думку суду апеляційної інстанції не заслуговують на увагу, оскільки відповідно ст. 23 КПК України суд оцінює показання, надані безпосередньо у судовому засіданні, окрім того показання потерпілої, надані під час слідчого експерименту, істотно не відрізняються від наданих у судовому засіданні.
Також, згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 березня 2023 року свідок ОСОБА_13 серед пред'явлених їй для впізнання осіб, впізнала особу під №3, а саме ОСОБА_7 , при цьому в протоколі зазначено, що саме цей чоловік 07 січня 2023 року звернувся до приймального відділення лікарні №56 та доставив на автомобілі червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 та пояснив, що скоїв на неї наїзд. Наїзд відбувся на вул. Будівельників, жінка рухалась в попутному напрямку по переду автомобіля.
Крім того, допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 підтвердили факт того, що саме ОСОБА_7 звернувся до приймального відділення лікарні № 56 з повідомлення того, що йому потрібна, каталка та те, що він збив жінку та привіз її до лікарні для надання допомоги.
Показаннями свідка ОСОБА_12 , підтверджується факт, що саме ОСОБА_7 в його присутності обіцяв надавати потерпілій ОСОБА_9 , яку він збив, будь-яку допомогу, аби та не повідомляла органи поліції про факт дорожньо-транспортної пригоди.
Також, невизнання вини ОСОБА_7 за скоєне ним правопорушення спростовуються актом судово-медичного експерта № 117 від 13.01.2023 року та висновком судово-медичного експерта №295е від 03 лютого 2023 року, в якому зазначено, що на основі судово-медичної експертизи ОСОБА_9 , враховуючи відомі обставини справи, та у відповідності з поставленими питаннями, приходить до висновку, що у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого компресійного перелому тіла 12-го грудного хребця, синця нижньої третини правої гомілки з переходом на гомілково-ступневий суглоб, що спричинені від дії тупого (тупих) твердого предмету (предметів), якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, що рухався, в термін, на який вказує обстежена, тобто 07 січня 2023 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я понад 21 добу, а також поясненнями експерта ОСОБА_10 , допитаного під час судового засідання, який підтвердив свої висновки за результатами проведення судово-медичної експертизи № 117 від 13.01.2023 року, № 295е від 03 лютого 2023 року щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 .
Щодо доводів захисника про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання, зокрема про проведення комплексної судово-медичної експертизи та транспортно-трасологічної експертизи з метою вирішення питання про взаємне розташування транспортного засобу і потерпілої, можливості отримання потерпілою тілесних ушкоджень саме від взаємодії із транспортним засобом, що належить обвинуваченому, то апеляційним судом встановлено те, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд першої інстанції під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений частиною 2 статті 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред'явлено обвинувачення, навів аналіз досліджених доказів і дав їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Також суд оцінив усі докази у сукупності, визнав їх взаємоузгодженими, належними та допустимими і такими, що в своїй сукупності доповнюють один одного та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, оскільки його вина доведена поза розумним сумнівом.
Тому доводи захисника про протилежне є безпідставними.
Таким чином, фактичними обставинами кримінального провадження встановлено, що суспільно небезпечний наслідок у вигляді отримання потерпілою ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесних ушкоджень був породжений виключно діями обвинуваченого ОСОБА_7 , а тому позиція сторони захиснисту про неповноту досудового слідства і судового розгляду є лише бажанням затягнути судовий розгляд з метою подальшого уникнення ОСОБА_7 кримінальної відповідальності за скоєне.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на думку апеляційного суду, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини («Яллох проти Німеччини», «Коробов проти України», «Веренцов проти України»), та підстав для задоволення апеляційної скарги захисника за обставин, викладених ним у скарзі, не має.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
Під час досудового розслідування та при судовому розгляді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні експертизи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону кримінального правопорушення.
Не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які б призводили до скасування вироку, при порушенні вказаного кримінального провадження, його розслідуванні та під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
За таких обставин не має підстав вважати, що у справі допущена однобічність та неповнота судового розгляду, які викликають необхідність скасування вироку, на чому наполягає в своїй апеляційній скарзі захисник.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у провадженні, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій. Наявні у провадженні докази відповідають вимогам закону щодо належності та допустимості доказів.
Таким чином, у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що розгляд провадження щодо ОСОБА_7 вівся упереджено, з обвинувальним ухилом. Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що судом кожному з доказів дана належна оцінка.
Доводи ж захисника в апеляційній скарзі про те, що деякі обставини кримінального провадження всебічно не досліджені, зокрема, під час проведення експертиз не враховувалися пояснення обвинуваченого, потерпіла не вказала місце на тіла куди її вдарив транспортний засіб, є безпідставними, оскільки на підставі тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях, з достатньою повнотою з'ясовано всі обставини зазначеного у вироку злочину.
Та обставина, що органи досудового розслідування та суд по-іншому оцінюють докази, порівняно з оцінкою їх обвинуваченим та захисником, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість слідчих органів і суду.
Сукупність досліджених у суді першої інстанції доказів підтверджує, що дії ОСОБА_7 кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 286 КК України, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
З огляду на те, що вивченням матеріалів провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження судом обставин кримінального правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.
Таким чином, твердження захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у зазначеному кримінальному правопорушенні, а також доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, належно перевірялися в судовому засіданні й обгрунтовано визнані безпідставними.
Відтак, доводи апеляційної скарги захисника апеляційний суд розцінює як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_7 відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, так як вони повністю спростовується вищенаведеними доказами.
Що стосується тверджень прокурора, що при призначенні обвинуваченому покарання суд не в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпеки, обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а тому необгрунтовано призначив йому занадто м'яке покарання, то вони не заслуговують на увагу.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи роз'яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
Перевіряючи провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 в апеляційному порядку суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_7 , врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, обставини його вчинення та наслідки, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є пенсіонером, на його утриманні знаходиться дружина ОСОБА_18 , 1964 року народження, яка є інвалідом 3 групи, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням сукупності перелічених даних, тяжкості скоєного кримінального правопорушення та конкретних обставин його вчинення, а також даних про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Щодо доводів прокурора про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш тяжкого покарання, апеляційний суд вважає, що вони не заслуговують на увагу, з огляду на те, що останній скоїв злочин, який відноситься до категорії нетяжких, при цьому є необережним, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є пенсіонером, на його утриманні знаходиться дружина ОСОБА_18 , 1964 року народження, яка є інвалідом 3 групи, відсутні обставини, що обтяжують покарання, тому апеляційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції у виді штрафу у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік, є достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів. Таке покарання є справедливим та відповідає вимогам ч. 2 ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Посилання прокурора на неврахування судом тяжкості злочину та наслідків, що настали, є неспроможним, оскільки наслідки у виді отримання потерпілою тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості є кваліфікуючою ознакою складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за який ОСОБА_7 засуджений, і така обставина судом врахована. Потерпіла вирок суду не оскаржувала, отже погодилась із прийнятим судом рішенням.
Наведені у вироку обставини дають підстави вважати, що призначене обвинуваченому покарання за цих обставин відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним діяння та відомостям про його особу, є правильним, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, відповідає принципу індивідуалізації покарання, як і в цілому положенням ст. 65 КК України.
У зв'язку з цим, незважаючи на доводи апеляційної скарги прокурора, судом першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України, враховані всі ті обставини, які повинні бути ним враховані при вирішенні питань, пов'язаних з призначенням покарання, з наведенням у вироку належного обґрунтування прийнятого рішення.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Ювченко та інші проти України», та в справі «Скачкова та Рижа проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Белане Надь проти Угорщини» та у справі «Садоха проти України» Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, положення кримінального закону, мету покарання призначене судом покарання ОСОБА_7 за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання з мотивів, про які йдеться в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на це наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом є явно несправедливим внаслідок м'якості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання, про що наполягав в своїй апеляційній скарзі прокурор.
Доводи апеляційних скарг і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають задоволенню.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування оскарженого судового рішення, у справі не встановлено.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Чечелівського районного суду м.Дніпра від 21 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4