справа № 631/959/25
провадження № 2/631/782/25
03 листопада 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі головуючого судді Мащенко С. В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про розірвання шлюбу»,
До Нововодолазького районного суду Харківської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про розірвання шлюбу», на обґрунтування якого позивач зазначила, що сторони уклали шлюб, який зареєстрований 14.01.2025 року (актовий запис № 58) першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Їх подружні відносини з відповідачем фактично розірвані. Спільного господарства не ведуть. Шлюб має формальний характер. У сторін зовсім різні погляди на життя, за характером вони не сходяться, що суперечить подальшому сумісному проживанню, тому подальше збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам. Рішення позивача про розірвання шлюбу усвідомлене, добровільне та безпосередньо пов'язане з бажанням припинити подальше подружнє життя. Спільних неповнолітніх дітей в шлюбі не мають. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них відсутні спільні інтереси з відповідачем, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Відповідач уникає будь-якого спілкування та не виходить на зв'язок, що позбавляє її можливості вирішити дане питання позасудовим шляхом. Тому просила розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та відповідачем, ОСОБА_2 , зареєстрований 14 січня 2025 року (актовий запис № 58) (а. с. 1 - 3).
Зважаючи на те, що письмова заява по суті справи безпосередньо та як додаток до неї не містила клопотання сторони позивача про розгляд справи у судовому засіданні, суд, беручи до уваги характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі, свою ухвалою, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін (а. с. 13 - 17).
У визначений частиною 7 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України строк ані позивач, ані відповідач не надали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом щодо пред'явлення зустрічного позову, надання відзиву на позовну заяву, письмових та електронних доказів, висновків експертів і заяв свідків, які підтверджують заперечення проти позову.
За таких обставин, суд згідно із частиною 2 статті 279 і статтею 275 Цивільного процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін та без проведення судового засідання за правилами, встановленими цим кодексом, в порядку загального позовного провадження із відповідними особливостями спрощеного позовного провадження, протягом розумного строку, проте не раніше тридцяти та не пізніше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об'єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з'ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які позивач посилалась як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими судом під час розгляду справи, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Нормою, викладеною у частині 2 статті 129 Основного Закону нашої Держави, визначено основні засади судочинства, однією з яких згідно з її пунктом 3 є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відтак, в ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Відповідно до свідоцтва про шлюб (серії НОМЕР_1 ), виданого 14.01.2025 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Василівка Солонянського району Дніпропетровської області, та громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Волохівка Вовчанського району Харківської області, 14.01.2025 року зареєстрували шлюб, про що того ж дня складено відповідний актовий запис № 58. Прізвище подружжя після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » (а. с. 8).
Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Загальної Декларації Прав Людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10.12.1948 року й ратифікованої Україною в 1973 році, Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями) та Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями).
Так, статтею 16 Загальної Декларації Прав Людини визначено, що чоловіки i жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися i засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній i повній згоді сторін, що одружуються. Сім'я є природним i основним осередком суспільства i має право на захист з боку суспільства та держави.
Таке положення міжнародно-правової норми права повністю відповідає змісту статті 51 Конституції України, якою регламентовано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічна за своїм змістом стаття 24 Сімейного кодексу України також передбачає, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Отже, засади шлюбу, особисті немайнові права і обов'язки подружжя, підстави їх виникнення та зміст визначаються Сімейним кодексом України, метою якого, зокрема, є побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Таким чином, можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення кожного з подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя. Оскільки укладення шлюбу здійснюється вільно і добровільно, то ніхто не може бути змушений до збереження подружніх стосунків, якщо їх основи втрачені.
Чинним сімейним законодавством України оголошено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду в день набрання ним чинності (частина 2 статті 104, частина 3 статті 105, частина 1 статті 110 та частина 2 статті 114 Сімейного кодексу України).
Тому, відповідно до приписів частини 2 статті 112 зазначеного вище кодексу, якщо суд встановить, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дитини, що мають істотне значення, він постановляє рішення про розірвання шлюбу.
Оскільки під час судового розгляду справи достовірно з'ясовані фактичні взаємини та обставини сумісного життя подружжя, час припинення між ними шлюбних відносин, мотиви розірвання шлюбу та дійсні причини позову, які у своїй сукупності свідчать про те, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу і сім'ї є неможливим, суперечить їх інтересам, враховуючи небажання та неспроможність сторін відновити сімейні відносити, а також відсутність наявних перешкод, передбачених статтею 110 Сімейного кодексу України, приймаючи до уваги, що сім'я повинна будуватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які втрачені сторонами, суд, з огляду на наведене, доходить обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу й вважає за можливе та необхідне позов задовольнити.
Обговорюючи питання щодо можливості вжиття заходів, передбачених частиною 1 статті 111 Сімейного кодексу України щодо примирення подружжя, суд бере до уваги, що жоден з них такого бажання не виявив, до суду із відповідним клопотанням не звертався й згоден на розірвання шлюбу, а тому враховуючи конкретні обставини справи та роз'яснення, надані Верховним Судом України у пункті 10 Постанови Пленуму № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» не знаходить підстав для застосування такого заходу.
Крім того, відповідно до змісту статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи те, що позивач у зв'язку із реєстрацією шлюбу змінювала своє прізвище з дошлюбного « ОСОБА_5 » на шлюбне « ОСОБА_4 », та у пункті 3 прохальної частини свого позову висловилась щодо бажання й надалі іменуватись шлюбним прізвищем, суд вважає за можливе та необхідне залишити їй шлюбне прізвище без змін.
Ухвалюючи рішення, суд бере до уваги, що між сторонами спорів про аліментні зобов'язання та поділ сумісного майна не має й позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає відшкодування понесених нею і документально підтверджених судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтею 16 Загальної Декларації Прав Людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10.12.1948 року й ратифікованої Україною в 1973 році, статтями 51 та 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 1, 24, 104, 105 та 110 - 115 Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»; а також статтями 1 - 5, 9 - 14, 17 - 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 144, 206, 214, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, частинами 4, 5, 7 статті 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтею 279, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про розірвання шлюбу» задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем села Василівка Солонянського району Дніпропетровської області, та громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою села Волохівка Вовчанського району Харківської області, зареєстрований 14 січня 2025 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 58.
Після державної реєстрації розірвання шлюбу прізвище позивача « ОСОБА_4 » залишити без змін.
Роз'яснити сторонам, що рішення є документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу, і той вважається припиненим у день набрання ним законної сили.
В порядку виконання рішення, що набрало законної сили, його копію надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_2 ), паспорт громадянина України (ID паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_3 , виданий 11.02.2025 року органом 6317);
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортний документ невідомі;
Рішення ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко