Справа № 405/9440/23
Провадження №2/405/1624/23
09 жовтня 2025 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді Іванової Л.А.
при секретарі Нетесі С.М., Тарасенко Р.П.,
за участю учасників справи:
позивача ОСОБА_1 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції,
представника відповідача ГУ НП в Кіровоградській області - Дейкун І.О.,
та представника відповідача Кіровоградської обласної прокуратури - Літвін А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому цивільну справу №405/9440/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, структурний підрозділ Кропивницьке РУП ГУНП в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури підпорядкована обласній прокуратурі Кропивницька окружна прокуратура, Державна Казначейська Служба України про компенсацію моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Кіровограда з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, структурним підрозділом якого є Кропивницьке РУП ГУНП в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури, якій підпорядкована Кропивницька окружна прокуратура, Державної Казначейської Служби України про компенсацію моральної шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, неефективним розслідуванням та протиправною тривалою бездіяльністю посадових осіб Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області та Кропивницької окружної прокуратури при розслідуванні кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 року, в якому просив:
визнати, що саме через незаконні рішення, неефективне досудове розслідування та протиправну тривалу бездіяльність посадових осіб Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області та Кропивницької окружної прокуратури при розслідуванні кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 року йому (позивачу) як потерпілому внаслідок кримінальних правопорушень спричинено моральну шкоду;
стягнути на його (позивача) користь за рахунок державного бюджету шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку компенсації завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди в розмірі 600 000,00 грн., тобто по 300 000,00 грн., з кожного відповідача, солідарно;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на його (позивача) користь моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.;
стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на його (позивача) користь моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 травня 2018 року за повідомленням його (позивача) адвоката О. Сердюка до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (на той час) Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області за № 21665 було зареєстровано інформацію про те, що цього ж дня він потрапив до прийомного відділення Кіровоградської обласної лікарні з діагнозом: тілесні ушкодження і вогнепальне поранення (із травматичної зброї) у ліву кінцівку, яке було спричинене в результаті незаконного затримання, яке проводили окремі співробітники управління СБУ в Кіровоградській області близько 15 год. 40 хв. по вул. Велика Пермська поруч із будинком АДРЕСА_1 під приводом нібито встановлення його місцезнаходження та зобов'язання явкою до слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області. 05 травня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відповідні відомості та розпочато кримінальне провадження за № 12018120020004074, за фактом перевищення своїх службових повноважень співробітниками УСБУ в Кіровоградській області, які полягали у порушені його (позивача) конституційних прав та законних інтересів, що дійсно мало місце 04 травня 2018 року, близько 15 години 40 хвилин поруч із будинком АДРЕСА_1 , під час його (позивача) незаконного затримання, в результаті якого, працівниками правоохоронного органу були допущені грубі процесуальні вимоги ст. ст. 208, 213 КПК України та відверто проігноровано його право на захист. Крім того, без жодних правових підстав по відношенню до нього були застосовані фізична сила, спеціальні засоби та зброя. Інформація, що була внесена до ЄРДР мала попередню правову кваліфікацію по ч. 2 ст. 365 КК України, але досудове розслідування по вищезгаданому провадженню протягом досить тривалого часу проводилось неефективно, не проводились всі необхідні слідчі дії, як то передбачено нормами КПК України, та лише 10.08.2021 року його (позивача) було визнано потерпілим, вручено відповідну пам'ятку про процесуальні права і обов'язки потерпілого, а також допитано у якості потерпілого. При цьому, незважаючи на наявність доказової бази у кримінальному провадженні № 12018120020004074 від 05.05.2018, слідчими СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області за процесуального керівництва саме Кропивницької окружної прокуратури була винесена необґрунтована постанова про закриття вищевказаного кримінального провадження від 26.09.2021 року, яка на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07.09.2022 року була скасована. Крім того, вказав, що до теперішнього часу, досудове розслідування кримінального провадження № 12018120020004074 від 05.05.2018 року, яке розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, проведено не в повному обсязі та взагалі не відповідає вимогам чинного КПК України, що підкреслює неефективність такого розслідування впродовж досить тривалого часу.
Зазначив, що незаконні рішення посадових осіб Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, який є органом державної влади, приймались за результатом довготривалого та неефективного досудового розслідування, а також за відсутності належного процесуального керівництва з боку відповідного прокурора - Кропивницької окружної прокуратури, а тому йому (позивачу), як потерпілому завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що протягом досить тривалого часу він вимушений був звертатися та систематично відвідувати поліцію, суди та органи прокуратури з метою подальшого захисту та поновлення своїх прав як потерпілого, що призвело також до позбавлення можливості продовжувати своє активне особисте та соціальне життя, що, в свою чергу, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Факт заподіяння його (позивачу) моральної шкоди підтверджується саме винесенням незаконного рішення про закриття зазначеного кримінального провадження, тривалою бездіяльністю посадових осіб, пов'язаних з невиконанням своїх прямих обов'язків та не проведенні усього комплексу дій, передбачених діючим КПК України, не вжиття належних заходів правового реагування щодо збору всієї доказової бази у процесуальний спосіб, і, більш того, органом досудового розслідування були втрачені і речові докази у кримінальному провадженні.
При цьому, кримінальне провадження № 12018120020004074 від 05.05.2018 року, стосується його (позивача) незаконного затримання як працівника правоохоронного органу, якому спричинено як фізичну та матеріальну шкоду, а також завдано реальної шкоди діловій та службовій репутації, а тому, шляхом саме бездіяльності органу досудового розслідування та процесуального керівництва, яка полягає у невиконанні усіх без винятку слідчих (розшукових) дій, передбачених діючим КПК України, відповідно йому (позивачу) було завдано моральну шкоду.
З огляду на зазначене, та з посиланням на ст.ст.3, 55 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1174 ЦК України, позивач вважає, що заподіяна йому моральна шкода та її розмір повинні бути визначені відповідно до характеру та розміру душевних страждань, з урахуванням вимоги виваженості, розумності і справедливості та в даному випадку вважає, що сума, достатня для відшкодування завданої моральної шкоди становить 600 000 гривень, яку просив стягнути за рахунок Державного бюджету шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку.
Ухвалою суду від 04 січня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Надано учасникам справи процесуальний строк для подання заяв по суті справи.
Під час підготовчого провадження по справі:
Представником відповідача Кіровоградської обласної прокуратури подано відзив на позовну заяву, зареєстрований судом 25 квітня 2024 року за вх. № 10966, за яким Кіровоградська обласна прокуратура позов не визнає та заперечує проти заявлених до неї позовних вимог. На обґрунтування заперечень зазначено, що предметом доказування у даній справі є неправомірна бездіяльність посадових осіб відповідачів - прокуратури Кіровоградської області та Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області при здійсненні досудового розслідування та процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12018120020004074, факт нанесення такою неправомірною бездіяльністю відповідачів моральної шкоди позивачу у розмірі 600 тис. грн та наявність причинно-наслідкового зв'язку між нанесеною шкодою та бездіяльністю відповідачів. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Однак, позивач належним чином не обґрунтував та не довів жодними належними та допустимими доказами факту заподіяння йому шкоди, протиправності дій відповідачів, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та виною останніх в її заподіянні, а також не зазначив чим він керувався при розрахунку завданої йому моральної шкоди. Також позивач не вказав, яких саме вимушених життєвих змін він зазнав та чим це підтверджується. Посилання позивача на наявність завданої йому моральної шкоди, без належних доказів, є лише припущенням і не можуть бути взяті судом до уваги як факт. Крім того, зазначив, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження постанов про закриття кримінального провадження під час досудового розслідування не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Окрім того, зазначив, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню за рахунок коштів Державного бюджету України, тим самим такі кошти не можуть бути стягнуті з Кіровоградської обласної прокуратури.
Представником відповідача Державної Казначейської Служби України також подано відзив на позовну заяву, зареєстрований судом 26 квітня 2024 року за вх. № 11153, в обґрунтування якого зазначено, що у даній справі суб'єктом заподіяння шкоди, на думку позивача, є посадові особи національної поліції та прокуратури, під час здійснення безпосередньо покладених на них службових обов'язків. При цьому, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження наявності встановленої незаконності дій посадових осіб національної поліції та прокуратури, причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювачів та шкодою, на яку посилається позивач. Як вказано в заяві позивача бездіяльність відповідачів, яка полягає у невиконанні останніми належним чином своїх службових обов'язків в межах вимог КПК України, водночас дані щодо незаконності дій посадових осіб поліції та прокуратури, у позовній заяві та матеріалах справи відсутні. Висновки судової інстанції щодо незаконності дій, рішень посадових осіб працівників поліції відсутні і в позові не зазначені. Таким чином, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Крім того, зазначив, що однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Отже, звернення позивача до суду з відповідними скаргами на дії чи бездіяльність слідчих свідчить про реалізацію права останнього на оскарження процесуальної діяльності слідчих, передбаченого статтею 303 КПК України, а винесення ухвал за результатами розгляду таких скарг - є наслідком судового контролю за діяльністю слідчих під час досудового розслідування і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Окрім того, відсутні належні докази завдання позивачу моральних страждань, оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних твердженнях позивача та не підтверджені належними доказами, що є лише суб'єктивними припущеннями та не можуть братися судом до уваги. Також Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди та критеріїв, з яких він виходив, визначаючи розмір шкоди. Таким чином, за відсутності інших доказів, які б свідчили про настання негативних наслідків для позивача в зв'язку з ситуацією, в якій він опинився через притягнення його до відповідальності, можна стверджувати про недоведеність позивачем факту настання негативних наслідків, зазначених ним у позовній заяві. Щодо вимог позивача про стягнення з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України компенсації завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди вказав, що участь органів Казначейства у справі зумовлена лише особливостями бюджетного законодавства. Органи Казначейства не уособлюють державу, як «власника» відповідних коштів, і виступають у даних судових справах не як юридичні особи, які самостійно несуть відповідальність за власними зобов'язаннями, а як органи, уповноважені державою провести відповідні перерахування за рахунок бюджетних коштів. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив відповідача Кіровоградської обласної прокуратури, яка зареєстрована судом 03 травня 2024 року за вх.№ 11956, в якій зазначив, що до матеріалів кримінального провадження долучено довідку від 04.05.2018 року, згідно якої у нього ( ОСОБА_1 ) наявні тілесні ушкодження у виді забою грудної клітини, садна на стопі, забої та садна м'яких тканин голови. Слідчим СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області 04.05.2018 року проведено огляд місця події в приміщенні Кіровоградської обласної лікарні, в ході якої вилучено шкарпетку та взуття, які йому (позивачу) належать. Тобто, слідує, що насправді ж мав місце груповий напад з боку окремих співробітників УСБУ в Кіровоградській області, які застосували по відношенню до нього (позивача), як громадянина України і працівника поліції недозволені методи роботи, в тому числі правоохоронці допустили грубе порушення норм чинного КПК України, а також відверто та цинічно обмежили його законне право на захист. Крім того, під час незаконного затримання окремі співробітники УСБУ в Кіровоградській області пошкодили його мобільний телефон марки «Lenovo», про що він писав відповідну заяву до прокуратури, а також уповноваженою особою (слідчим) органу досудового розслідування (СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області), яка проводила досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018120020004074 від були втрачені речові докази, зокрема, вилучений тактичний черевик/кросівок торгової марки «МіL-tec» Trooper Squad 45 Black, 45 розміру, вартість якого, згідно висновку експерта судово-товарознавчої експертизи за № 972 від 24.02.2021 складає 1128,67 грн. Тобто йому (позивачу) була завдана реальна матеріальна шкода внаслідок саме незаконного затримання та було пошкоджено особисте майно, проте, орган досудового розслідування не те, щоб належним чином розслідувати відповідне провадження, а навіть навпаки, окремі його службові особи знищують/втрачають саме речові докази, які були вилученні у відповідності до чинного законодавства, і які взагалі не повернуті йому як потерпілому. Стосовно ціни позову вказав, що по теперішній час з моменту проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12018120020004074 від 05.05.2018 року минуло/сплило майже 72 місяці, а відтак, вважає, що відповідач Кіровоградська обласна прокуратура повинен у якості компенсації спричиненої моральної шкоди сплатити йому моральну шкоду з урахуванням глибини і тривалості душевних страждань, які він переніс внаслідок довготривалого та неефективного досудового розслідування, оскільки до такого результату призвела протиправна бездіяльність, пов'язана саме з систематичним ігноруванням вимог діючого КПК України. Отже, сам факт довготривалого та неефективного досудового розслідування протягом 72 місяців свідчить про фізичні, психічні, душевні страждання, вимушені зміни у його (позивача) життєвих і суспільних стосунках через неможливість продовження активного громадського життя, зниження престижу, репутації, які не можуть бути відновлені, а також емоційні хвилювання з приводу втраченого та пошкодженого майна, яке ані було повернуте йому як власнику, ані використане у якості доказів.
Крім того, ухвалою суду від 23 травня 2024 року за клопотанням представника відповідача ГУ НП в Кіровоградській області витребувано у Кропивницької окружної прокуратури матеріали кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
На виконання вимог зазначеної ухвали, Кропивницькою окружною прокуратурою Кіровоградської області 25 червня 2024 року направлено матеріали кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, які зареєстровані судом за вх. № 17391.
Крім того, представником відповідача ГУ НП в Кіровоградській області подано відзив на позовну заяву, зареєстрований судом 02 липня 2024 року за вх. № 17992, за яким відповідач ГУ НП в Кіровоградській області позов не визнає в повному обсязі. На обґрунтування заперечень зазначив, що на думку позивача, підставою для відшкодування моральної шкоди у даній справі є дії та бездіяльність органу досудового розслідування, які, на його думку, призвели до затягування досудового розслідування та упередженого, поверхневого і недбалого його проведення. В свою чергу, на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.09.2022 року постанову слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 26.09.2021 року про закриття кримінального провадження №12018120020004074, внесеного до ЄРДР 05.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України скасовано. Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване ст. 24 КПК України. Тому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовног о відшкодування моральної шкоди. Щодо доводів позовної заяви про визнання протиправними дій органу досудового розслідування вказав, що досудове розслідування кримінального провадження № 12018120020004074 проводить Кропивницьке РУП ГУНП в Кіровоградській області та на даний час жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення. Відповідно до довідки від 10.04.2024 року, за підписом старшого слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Вікторії Дякової, в ході досудового розслідування проведено такі слідчі (розшукові) дії та заходи забезпечення кримінального провадження: проведено 2 огляди місця події, в ході яких вилучені речові докази, в тому числі шкарпетка і кросівок; долучено довідку про наявність тілесних ушкоджень у потерпілого; 11.01.2020 року закрито кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення; 06.08.2021 року заступником керівника Кропивницької окружної прокуратури Савченко О.В. кримінальне провадження відновлено; 10.08.2021 року прокурором Кропивницької окружної прокуратури Леусом В.В. допитано ОСОБА_1 в якості потерпілого та вручено останньому пам'ятку процесуальних прав та обов'язків потерпілого; 28.05.2020 за тим самим фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020150000000500, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України; 12.08.2021 прокурором Кропивницької окружної прокуратури Леусом В.В. у кримінальному провадженні № 12018120020004074 від 05.05.2018 визначено підслідність кримінального правопорушення за третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління ДБР, розташованому у м. Миколаєві; 12.08.2021 року заступником керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Березовським Ю.О. у кримінальному провадженні № 12018120020004074 від 05.05.2018 - визначено підслідність за Кропивницьким РУП ГУНП в Кіровоградській області, оскільки строк досудового розслідування закінчився 05.11.2019; 26.09.2021 року старшим слідчим Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Балануцею О.О. прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі абзацу 14 ч. 1 ст. 284 КПК України; ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.09.2022 постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 26.09.2021 скасовано у зв'язку із тим, що слідчим не проведено повний та об'єктивний правовий аналіз фактично встановлених ним реальних обставин. Щодо обрахунку спричиненої на думку позивача шкоди зазначив, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому ( ОСОБА_1 ) моральних страждань, факту наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) відповідача і його вини в заподіянні цієї шкоди, тим самим позивач не довів усіх складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до ст.ст. 12, 80 ЦПК України є його процесуальним обов'язком. За таких обставин, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, на підставі чого відсутні підстави для задоволення їх у повному обсязі. Крім того, зазначив, що відповідно до ст. 219 КПК України встановлено строки проведення досудового розслідування, тому після визначення 12.08.2021 року заступником керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону підслідності у кримінальному провадженні № 12018120020004074 за Кропивницьким РУП ГУНП в Кіровоградській області, встановлено, що строк досудового розслідування закінчився 05.11.2019, при цьому, після спливу строків досудового розслідування, - слідчий не уповноважений проводити подальше досудове розслідування, оскільки встановлені таким чином докази є недопустимими згідно ч. 8 ст. 223 КПК України. Також зазначено, що після звернення 04.05.2018 року позивача ОСОБА_1 до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області за фактом вчинення відносно нього кримінального правопорушення, останній за одним і тим самим фактом звернувся до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, та на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва зобов'язано Територіальне управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві внести до ЄРДР відомості про зазначене кримінальне правопорушення.
Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив на позов відповідача ГУ НП в Кіровоградській області, яка зареєстрована судом 16 липня 2024 року за вх.№ 19133, в якій позивач заперечив проти доводів, викладених у відзиві ГУ НП в Кіровоградській області на позовну заяву, додатково вказав, що відповідачі намагаються уникнути відповідальності, яка пов'язана із відшкодуванням моральної шкоди, яка спричинена йому (позивачу) внаслідок прийняття саме незаконних рішень, довготривалим та неефективним розслідуванням, а також тривалою бездіяльністю посадових (службових) осіб правоохоронних органів, які, в свою чергу, повинні діяти відповідно до чинного законодавства.
Крім того, під час підготовчого провадження ухвалою суду від 05 вересня 2024 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 по зазначеній справі призначено судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (юридична адреса: 49000, м.Дніпро, вул.Січеславська Набережна, 17, оф.801) та на вирішення якої поставлено наступні питання: Чи є довготривале досудове розслідування кримінального провадження №12018120020004074 від 05 травня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, психотравмуючим для ОСОБА_1 ? Якщо так, то яка причина та інтенсивність психотравмуючого впливу? Чи спричинені ОСОБА_1 особливі страждання (моральна шкода) в результаті незаконних рішень, неефективного розслідування та тривалою бездіяльністю посадових осіб Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області та Кропивницької окружної прокуратури при розслідуванні кримінального провадження №12018120020004074 від 05 травня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України?; Якщо так, то який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані йому ( ОСОБА_1 ) страждання. На час проведення експертизи провадження по справі було зупинено.
При цьому, у зв'язку з набранням 25 квітня 2025 року чинності Законом України від 26.02.2025 № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, зокрема, змінено найменування Ленінського районного суду міста Кіровограда на Подільський районний суд міста Кропивницького.
В свою чергу, 12 травня 2025 року на адресу суду з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта № 3287-24, складений 29.04.2025 року за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 405/9440/23.
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання з викликом в судове засідання учасників справи.
Також, під час підготовчого провадження у справі при вирішенні судом заявлених учасниками справи клопотань протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 , яке зареєстроване судом 14.08.2024 року за вх. № 6118/24 про витребування речових доказів за матеріалами кримінального провадження, а саме: кросівок та носок, які ймовірно можуть знаходитися у СВ Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області.
Ухвалою суду від 05 червня 2025 року підготовче провадження по даній цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Під час судового розгляду справи по суті:
Позивач ОСОБА_1 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції під час судового розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові та у відповідях на відзиви на позов відповідачів, просив позов задовольнити.
Представник відповідача ГУ НП в Кіровоградській області Дейкун І.О. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити позивачу в задоволенні позову до ГУ НП в Кіровоградській області, посилаючись при цьому на підстави, викладені у поданому відзиві на позов.
Представник відповідача Кіровоградської обласної прокуратури Літвін А.Ю. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити позивачу в задоволенні позову до Кіровоградської обласної прокуратури, підтримавши при цьому заперечення, викладені у відзиві на позов.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не відомі.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів ГУ НП в Кіровоградській області та Кіровоградської обласної прокуратури, враховуючи позицію відповідача Державної казначейської служби України, викладену у відзиві на позов, та подані сторонами по справі заяви по суті справи, дослідивши докази по справі в їх сукупності, а також матеріали кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 року, з'ясувавши предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що позов позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України, до яких, серед іншого, належить відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
При цьому, враховуючи норми ч.3 ст.13, ст.49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб'єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову, - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Тлумачення вказаних процесуальних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Крім того, визначаючи розподіл тягаря доведення у даній цивільній справі, суд прийшов до переконання про необхідність застосування до спірних правовідносин правила частини 3 ст.12 ЦПК України, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У розумінні наведеного правила необхідно враховувати також правило частини 6 ст.81 ЦПК України, згідно з яким доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, і саме таке розуміння процесуального закону найбільшою мірою відповідатиме засадничим принципам цивільного процесу: принципам змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу.
З огляду на зазначене, судом встановлено та письмовими доказами у справі підтверджується, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120020004074 від 05.05.2018 року внесено відомості за заявою ОСОБА_1 , за кваліфікацією ч. 2 ст. 365 КК України, відповідно до яких 04.05.2018 року близько 21.24 год. на лінію 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що 04.05.2018 року близько 16.00 год за адресою: АДРЕСА_1 , під час його затримання працівниками СБУ в Кіровоградській області було перевищено службові повноваження, що супроводжувалось насильством, в результаті чого ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження.
Крім того, відповідно до зазначеного витягу з ЄРДР встановлено, що органом досудового розслідування визначено: Кропивницький відділ поліції ГУ НП в Кіровоградській області.
З матеріалів кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, судом також встановлено, що постановою слідчого Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Титовою І.В. від 05 травня 2018 року про прийняття кримінального провадження, розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12018120020004074 від 05.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.
Відповідно до довідки Кіровоградської обласної лікарні ОСОБА_1 звертався до приймального відділення Кіровоградської обласної лікарні 04.05.2018 року з приводу надання медичної допомоги. Діагноз: забій грудної клітини, садна стопи та м'якої частини голови.
Постановою Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області від 12 серпня 2019 року відсторонено слідчого Кропивницького ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області Титову І.В. від проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018120020004074 від 05.05.2018 року. Призначено в кримінальному провадженні слідчого Кропивницького ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області Бурагу Ю.Р.
Постановою слідчого Кропивницького відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області від травня 2018 року про прийняття кримінального провадження ОСОБА_2 розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12018120020004074 від 05.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.
Крім того, постановою слідчого СВ Кропивницького ВП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області Кузьменка Є.І. про закриття кримінального провадження від 11.01.2020 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120020004074 від 05.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Постановою виконувача обов'язки керівника Кропивницької окружної прокуратури Савченком О.В. від 06.08.2021 року постанову СВ Кропивницького ВП ГУНП України в області про закриття кримінального провадження від 11.01.2020 року, - скасовано з підстав її незаконності та необґрунтованості, як такої, що винесена передчасно, без проведення всіх необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні. Матеріали кримінального провадження № 12018120020004074 від 05.05.2018 року за ч. 2 ст. 365 КК України направлено до Кропивницького ВП ГУНП України в області для провадження подальшого розслідування.
Постановою заступника керівника Кропивницької окружної прокуратури Савченком О.В. від 06.08.2021 року призначено у кримінальному провадженні № 12018120020004074 від 05.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора (процесуального керівника) у вказаному кримінальному провадженні.
Судом також встановлено, що 10.08.2021 року позивача ОСОБА_1 визнано потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні, вручено відповідну пам'ятку про процесуальні права і обов'язки потерпілого, а також прокурором Кропивницької окружної прокуратури Леус В.В. допитано ОСОБА_1 у якості потерпілого, що підтверджується протоколом допиту останнього від 10.08.2021 року.
Крім того, постановою прокурора Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області Леусом В.В. від 10 серпня 2021 року визначено підслідність у кримінальному провадженні № 12018120020004074 від 05.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України за слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві. Доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12018120020004074 від 05.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України третьому слідчому відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві.
Постановою заступника керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Ю. Березовського від 12 серпня 2021 року проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018120020004074 від 05.05.2018 року за ч. 2 ст. 365 КК України доручено слідчим Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області.
При цьому, постановою старшого слідчого Кропивницького РУП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Балануци О.О. від 26.09.2021 року, закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120020004074 від 05.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, у зв'язку з закінченням років давності.
Разом з тим, ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 вересня 2022 року (справа № 404/4182/22) задоволено частково скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 року. Постанову слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Балануци О.О. від 26.09.2021 року про закриття кримінального провадження №12018120020004074, внесеного до ЄРДР 05.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, - скасовано, ухвалу направлено прокурору Кропивницької окружної прокуратури для організації подальшого досудового розслідування, при цьому, слідчий суддя як на підстави скасування постанови зазначив про її передчасність, оскільки при її винесені не додержано вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, за умовами якого мотивувальна частина постанови слідчого повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Тобто прийняття такого процесуального рішення можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності, а формальне закриття кримінального провадження органом досудового розслідування лише з підстав закінчення строків, встановлених ст. 219 КПК України за відсутності повного, неупередженого, ефективного досудового розслідування, є неприпустимим.
Зазначену ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.09.2022 року, за якою скасовано постанову слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Балануци О.О. від 26.09.2021 року про закриття кримінального провадження №12018120020004074, внесеного до ЄРДР 05.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України для організації виконання Кропивницькою окружною прокуратурою направлено Слідчому відділу Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області.
Крім того, потерпілим ОСОБА_1 подано слідчому клопотання від 24.01.2023 року, зареєстроване 30.01.2023 року, щодо проведення всіх належних та допустимих слідчих дій під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 року, за яким, просив, зокрема прийняти дане клопотання до розгляду в межах кримінального провадження № 12018120020004074 від 05.05.2018, та відповідно провести комплекс слідчих дій, в тому числі, судових експертиз, спрямованих на повне, швидке та неупереджене досудове розслідування, що в повній мірі відповідатиме вимогам діючого КПК України, а також в подальшому вплине на більш якісний хід та ефективність досудового розслідування; в межах кримінального провадження № 12018120020004074 від 05.05.2018 року призначити та провести за його участі як потерпілого судово-психологічну експертизу з метою встановлення моральної шкоди, завданої незаконними діями окремих співробітників управління СБУ в Кіровоградській області, пов'язаних із пошкодженням його особистого майна, а саме: мобільного телефону марки «Lenovo», та лівого кросівка марки «Міltac», внаслідок влучення у нього зі спеціального пристрою для відстрілу гумових куль «Форт-12 РМ», а також наданні неправдивої інформації до ЗМІ, зокрема до Інтернет видань, які опублікували його персональні дані, та публічно звинуватили у тих злочинах, які він особисто не скоював, тим самим було завдано реальної шкоди його діловій та службовій репутації; в межах кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 призначити та провести за його участі як потерпілого судово-психологічну експертизу з метою встановлення моральної шкоди, завданої незаконними діями окремих співробітників управління СБУ в Кіровоградській області, пов'язаних з його незаконним затриманням, спричиненням тілесних ушкоджень та подальшим незаконним кримінальним переслідуванням, в результаті якого, систематично і грубо порушувались норми діючого законодавства України, зокрема, Конституції України. Крім того, просив судово-психологічну експертизу доручити експертам Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.
В подальшому, постановою слідчого відділу розслідувань злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Дякової В.В. від 17.02.2023 року, в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 30.01.2023 року щодо проведення всіх належних та допустимих слідчих дій під час проведення досудового розслідування, з метою отримання доказів у процесуальний спосіб, де останній просить провести комплекс слідчих дій, в тому числі судових експертиз, а саме судово-психологічну експертизу потерпілого ОСОБА_1 - відмовлено, з тих підстав, що згідно з ч. 2 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування щодо тяжких злочинів становить вісімнадцять місяців, а тому по вищевказаному кримінальному провадженні на даний час строк досудового розслідування закінчений, на підставі чого та відповідно до ч.3 ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування; будь - які слідчі (розшукові дії), проведенні з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази, - недопустимими, згідно з ч.8 ст.223 КПК України.
Суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить, зокрема, вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ст. 284 КПК України прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 294 КПК України якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений у частині другій статті 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 56 Конституції України передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
В свою чергу, позивач ОСОБА_1 , заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та оцінивши розмір моральної шкоди в сумі 600 000 грн., з підстав, зазначених у позові, серед яких, зокрема, зазначив, що 05 травня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відповідні відомості та розпочато кримінальне провадження за №12018120020004074, з попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.365 КК України, за фактом перевищення своїх службових повноважень співробітниками УСБУ в Кіровоградській області, які полягали у порушені його (позивача) конституційних прав та законних інтересів, що мало місце 04 травня 2018 року, близько 15 години 40 хвилин поруч із будинком АДРЕСА_1 , під час його (позивача) незаконного затримання, в результаті якого, працівниками правоохоронного органу були допущені грубі процесуальні вимоги ст. ст. 208, 213 КПК України та відверто проігноровано його право на захист, без жодних правових підстав по відношенню до нього були застосовані фізична сила, спеціальні засоби та зброя, при цьому, досудове розслідування по вищезазначеному кримінальному провадженню протягом досить тривалого часу проводилось неефективно, не проводились всі необхідні слідчі дії, як то передбачено нормами КПК України, та лише 10 серпня 2021 року його (позивача) було визнано потерпілим, вручено відповідну пам'ятку про процесуальні права і обов'язки потерпілого, а також допитано у якості потерпілого. Крім того, зазначив, що незважаючи на наявність доказової бази у кримінальному провадженні № 12018120020004074 від 05.05.2018, слідчими СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області за процесуального керівництва саме Кропивницької окружної прокуратури була винесена необґрунтована постанова про закриття вищевказаного кримінального провадження від 26.09.2021 року, яка на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07.09.2022 року була скасована та до теперішнього часу, досудове розслідування кримінального провадження № 12018120020004074 від 05.05.2018 року, яке розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, проведено не в повному обсязі та взагалі не відповідає вимогам чинного КПК України, що підкреслює неефективність такого розслідування впродовж досить тривалого часу. Зазначив, що незаконні рішення посадових осіб Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, який є органом державної влади, приймались за результатом довготривалого та неефективного досудового розслідування, а також за відсутності належного процесуального керівництва з боку відповідного прокурора - Кропивницької окружної прокуратури, на підставі чого йому (позивачу) завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що протягом досить тривалого часу він вимушений був звертатися та систематично відвідувати поліцію, суди та органи прокуратури з метою подальшого захисту та поновлення своїх прав як потерпілого, що призвело також до позбавлення можливості продовжувати своє активне особисте та соціальне життя, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Факт заподіяння його (позивачу) моральної шкоди підтверджується саме винесенням незаконних рішень про закриття зазначеного кримінального провадження, тривалою бездіяльністю посадових осіб, пов'язаних з невиконанням своїх прямих обов'язків та не проведенні усього комплексу дій, передбачених нормами КПК України, не вжиття належних заходів правового реагування щодо збору всієї доказової бази у процесуальний спосіб, визначений КПК України, втратою органом досудового розслідування речових доказів у кримінальному провадженні.
Крім того, позивач в обґрунтування факту заподіяння йому моральної шкоди посилається на неотримання ним ефективного засобу юридичного захисту та посилається на те, що моральна шкода завдана йому саме внаслідок протиправних дій уповноважених органів, які виражені у бездіяльності, яка, в свою чергу, продовжувалась протягом тривалого часу, що спричинило йому відповідні наслідки.
При цьому, відповідно до висновку експерта № 3287-24, складеним судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України А.Шмукіним від 29.04.2025 року за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 405/9440/23, на вирішення якої було поставлено питання: Чи є довготривале досудове розслідування кримінального провадження №12018120020004074 від 05 травня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, психотравмуючим для ОСОБА_1 ? Якщо так, то яка причина та інтенсивність психотравмуючого впливу?; 2.Чи спричинені ОСОБА_1 особливі страждання (моральна шкода) в результаті незаконних рішень, неефективного розслідування та тривалою бездіяльністю посадових осіб Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області та Кропивницької окружної прокуратури при розслідуванні кримінального провадження №12018120020004074 від 05 травня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України?; Якщо так, то який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані ОСОБА_1 страждання.
За сукупними результатами динамічного спостереження, психодіагностичиого дослідження, суб'єктивного анамнезу, документів, що були надані на дослідження, експерт дійшов наступних висновків:
Довготривале досудове розслідування кримінального провадження № 12018120020004074 від 05 травня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.365 КК України призвело до стійких, тривалих змін у системі цінностей, ієрархії мотиваційної сфери, в основних складових структури особистості (індивідуально-психологічних особливостей, емоційної сфери, системи значимих відносин), зумовило порушення в основних сферах життєдіяльності ОСОБА_1 , що протягом тривалого часу унеможливлює його повноцінне соціальне функціонування як особистості. Констатуються суттєвий психотравмувальиий вплив ситуації, значний ступінь ураження особистості ОСОБА_1 .
В результаті незаконних рішень, неефективного розслідування та тривалої бездіяльності посадових осіб Кропивпицького РУП ГУНП в Кіровоградській області та Кропивницької окружної прокуратури при розслідуванні кримінального провадження № 12018120020004074 від 05 травня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода).
З зазначеного висновку також встановлено, що актуальний психологічний стан свідчить про наявність у підекспертного стану соціально-психологічної дезадаптації, що характеризується підвищеним показником психіки і нервової системи, загострення таких рис характеру як настороженість і недовірливість по відношенню до людей, чутливість до бораз, вразливість, підозрілість, тривале переживання того, що сталося, часті різкі зміни настрою, негативні почуття такі як смуток, розпач, відчуття внутрішньої пустки, безперспективності.
Такий психоемоційний стан є наслідком пролонгованого психотравмувального впливу ситуації, що розглядається в даному дослідженні та значних психоемоційних навантажень, що являються її наслідками.
Означені психологічні (моральні) страждання ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із ситуацією, що розглядається в даному дослідженні.
За результатами психологічного аналізу наданих документальних матеріалів, аналізу психологічної інформації, яку повідомив підекспертний, та за результатами експериментально-психологічного дослідження визначається, що мають місце наступні психологічні фактори, що передбачені чинним законодавством по справам по відшкодуванню моральної шкоди:
- незаконні рішення, неефективне розслідування та тривала бездіяльність посадових осіб Кропивницького РУН ГУНІ в Кіровоградській області та Крогшвницької окружної прокуратури при розслідуванні кримінального провадження № 12018120020004074 від 05 травня 2018 року призвело до стійких, тривалих змін у системі цінностей, ієрархії мотиваційної сфери, в основних складових структури особистості підекспертного (індивідуально-психологічних особливостей, емоційної сфери, системи значимих відносин), зумовила порушення в основних сферах життєдіяльності підекспертного, -- що протягом тривалого часу унеможливлює його повноцінне соціальне функціонування як особистості. Констатуються суттєвий психотравмувальний вплив ситуації, значний ступінь ураження особистості ОСОБА_1 ;
-указане значно ускладнило для підекспертного можливості задоволення актуальних та значимих для нього потреб (в оптимальній життєдіяльності, системи стійких значимих відносин, поведінковихустереотипів, патернів, ієрархії звичних видів діяльності);
-наслідки психотрамуючих подій та штучне обмеження реалізації актуальних та значимих потреб зумовило в підекспертного виникнення психологічно складних (на моральному рівні), інтенсивних, стійких та довготривалих негативних переживань (моральних страждань);
-необхідність подолання зазначених перешкод вимагає від ОСОБА_1 надлишкових зусиль для їх усунення, що спричинило та спричиняє й до даного часу перенапругу його особистісних та психофізіологічних ресурсів, викликало і викликає в нього стан стійкого психічного дискомфорту;
-внаслідок довготривалого та неефективного досудового розслідування, бездіяльності посадових осіб Кропивницького РУГІ РУШ в Кіровоградській області та Кропивницької окружної прокуратури при розслідуванні кримінального провадження № 12018120020004074 від 05 травня 2018 значно погіршився зміст та стан соціального функціонування ОСОБА_1 як особистості, відбулися негативні зміни у змісті та якості його життя.
Сукупність зазначених факторів суттєво уражає особистість ОСОБА_1 і є психологічною підставою для правового рішення питання про заподіяння йому моральної шкоди.
У постанові від 26 лютого 2020 року у справі №372/4399/15-ц Верховний Суд зазначив, що призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов'язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.
При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи.
Оцінивши зазначений висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України А.Шмукіна від 29.04.2025 року за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 405/9440/23 в сукупності з іншими письмовими доказами, наданими позивачем, а також дослідженими під час судового розгляду по суті матеріалами кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, суд вважає, що предметом висновку є дослідження обставин, які входять до предмета доказування, зокрема, щонезаконні рішення, неефективне розслідування та тривала бездіяльність посадових осіб Кропивницького РУН ГУНІ в Кіровоградській області та Кропивницької окружної прокуратури при розслідуванні кримінального провадження № 12018120020004074 від 05 травня 2018 року призвело до життєвої кризи, до стійких, тривалих змін у системі цінностей, ієрархії мотиваційної сфери та є психотравмуючою для ОСОБА_1 , та у зв'язку з зазначеною ситуацією є психологічною підставою для правового вирішення питання про заподіяння йому моральної шкоди, на підставі чого приймається судом до уваги та визнається належним доказом у справі в порядку ст.77 ЦПК України, при цьому, суд зазначає, що визначення розміру моральної шкоди з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості належить до компетенції суду.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Крім того, статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Положеннями зазначеної статті також визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 та 7 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності з урахуванням приписів ст.ст.1173, 1174 ЦК України, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Крім того, Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), якихзазнавпозивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 вказаної постанови).
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За викладених вище обставин, виходячи з заявлених позивачем підстав позову, суд приходить до висновку, що доводи позивача ОСОБА_1 про спричинення йому моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, у зв'язку з довготривалим та неефективним розслідуванням кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, в якому він визнаний потерпілим, прийняттям органом досудового розглядування рішень про закриття кримінального провадження, які, в подальшому, скасовувалися в судовому порядку, втратою в межах зазначеного кримінального провадження речових доказів, що, в цілому, мало негативні наслідки для позивача, крім того, до теперішнього часу порушено його (позивача) звичайний уклад життя, він вимушений відволікатися від повсякденного життя, з метою з'ясування про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні та звернення до слідчих суддів із скаргою на рішення та бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування, що, безумовно, приносить йому психологічну напругу, душевні хвилювання, переживання та негативні емоції, з тих підстав, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні, в якому він є потерпілим, - не здійснюється, дієві заходи, направлені на належне досудове розслідування, не проводяться, - та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті.
При цьому, зазначені позивачем підстави для відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та доведеними, та, в свою чергу, відповідачами, - не спростовані.
Крім того, доводи відповідачів про недоведеність позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищезазначеними встановленими судом обставинами та оціненими судом доказами у їх сукупності та взаємозв'язку.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOVv. BULGARIA, №68490/01, параграф 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до безпідставного збагачення.
При цьому, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує роз'яснення, наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за якими факт заподіяння моральної шкоди пов'язується не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та потребують від позивача додаткових зусиль для організації життя.
Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань та переживань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач ОСОБА_1 внаслідок неефективного розслідування та протиправною тривалою бездіяльністю відповідачів при розслідуванні кримінального провадження №12018120020004074 від 05.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, з огляду на істотність змін у звичайному житті позивача, та з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, та відповідно, суд визначає розмір компенсації в сумі 60 000 грн., що підлягає стягненню з Державного бюджету України, та, який, на думку суду, буде адекватним моральним стражданням позивача.
Окрім того, суд зауважує, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема. і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)).
Відповідно до пункту 4 Положення про ДКС України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є ДКС України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).
При цьому, щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових витрат по справі в порядку ст.141 ЦПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати по справі складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.133 ЦПК України).
При цьому, відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, на підставі чого судовий збір за розгляд справи необхідно віднести на рахунок держави.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем ОСОБА_1 заявлено до відшкодування понесені ним витрати по справі, що складаються з витрат на оплату судової психологічної експертизи в розмірі 30 291 грн. 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4074523982.1 від 17 грудня 2024 року, та витрат на поїздку до експертної установи - Дніпропетровського НДІ судових експертиз у розмірі 1 171 грн. 59 коп., що підтверджується посадковими документами №999В4825-835ССВ93-0001 від 25.04.2025 року вартістю 455 грн. 78 коп. та №669В4828-4У3D7FB7-0001 від 28.04.2025 року вартістю 715 грн. 81 коп.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З огляду на викладене, понесені позивачем ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням у справі судової психологічної експертизи в розмірі 30 291 грн. 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4074523982.1 від 17 грудня 2024 року, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.138 ЦПК України, якою регулюються питання витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані з явкою до суду, то, відповідно до ч.1 ст.138 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони, на підставі чого, та, враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати, пов'язані з поїздкою до іншого населеного пункту, в розмірі 1 171 грн. 59 коп., для прийняття участі у процедурі експертного дослідження, не є витратами, пов'язаними з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, на підставі чого зазначені витрати, понесені позивачем, компенсації не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4,5,7,10,12,13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, структурний підрозділ Кропивницьке РУП ГУНП в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної прокуратури підпорядкована обласній прокуратурі Кропивницька окружна прокуратура, Державна Казначейська Служба України про компенсацію моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відшкодування моральної шкоди 60 000 (шістдесят тисяч) грн., а також судові витрати по справі за проведення судово-психологічної експертизи в розмірі 30 291 (тридцять тисяч двісті дев'яносто одна) грн. 20 коп.
В задоволенні решти позовних вимог позивачу ОСОБА_1 , - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова