Справа № 191/2217/22
Провадження № 2/191/502/23
24 жовтня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Окладнікової О.І.,
за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,
представника позивача - адвоката Циба С.В.,
представника відповідача - адвоката Махно К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у стані, придатному для цільового призначення,
09.09.2022 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки №27 від 17.04.2018 року у розмірі 28389,00 грн.
Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області 13.12.2022 року було винесено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з орендної плати за договором №27 оренди земельної ділянки від 17.04.2018 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10.05.2018 року, номер запису про інше речове право: 26121367, в розмірі 28389,00 грн., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 992,40 грн., а всього 29381 (двадцять дев'ять тисяч триста вісімдесят одну) грн. 40 коп.
Ухвалою суду від 02.05.2023 року заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.12.2022 року у цивільній справі №191/2217/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки скасовано, та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Крім того, 28.04.2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у стані, придатному для цільового призначення.
Ухвалою суду від 28.02.2024 року цивільну справу №191/1764/23 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у стані, придатному для цільового призначення та цивільну справу №191/2217/22 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки об'єднано в одне провадження та присвоєно їм спільний номер №191/2217/22 (провадження № 2/191/502/23).
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані були наступним.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,1600 га, яка розташована на території Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Право власності позивача на земельну ділянку площею 7,160 га виникло на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії III-ДП № 087029, виданого 30 листопада 1999 року, кадастровий номер земельної ділянки: 1224886400:01:001:0145.
17 квітня 2018 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки на зазначену вище земельну ділянку. Умовами договору передбачено, що він укладений строком на 10 ( десять) років. Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки була проведена 10.05.2018 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
Договір оренди земельної ділянки площею 7,1600 га зареєстрований за №26121367.
Умовами договору оренди передбачено, що орендна плата складає 9463 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. на рік ( пункт 5.1 договору оренди). Також, пунктом 5.2 договору передбачено періодичність внесення орендної плати - один раз на рік.
Відповідно до п.5.5 договору, на будь-яку суму орендної плати , яка не була сплачена у строки, визначені цим договором, нараховуються річні проценти за ставкою 0,01% несплаченої суми за кожний наступний день, доки суму простроченої орендної плати не буде сплачено повністю.
Відповідно до п.5.6., передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідач систематично порушував та порушує умови договору і несвоєчасно сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою. Так, за 2019, 2020, 2021 роки орендна плата не сплачувалась. Станом на 09 вересня 2022 року існує заборгованість зі сплати орендної плати за три роки в сумі 28389 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про сплату орендної плати, але відповідач відмовлявся це робити.
Внаслідок систематичного порушення умов договору оренди в частині порядку і строків внесення орендної плати, з врахуванням росту споживчих цін - позивач, як власник земельної ділянки не отримував те, на що розраховував при укладенні договору оренди землі.
Тому позивач звернуся до суду із позовом, в якому просив стягнути з Фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 за договором №27 оренди земельної ділянки від 17 квітня 2018 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10.05.2018 року, номер запису про інше речове право: 26121367 заборгованість за 2022 рік з орендної плати в розмірі 9463,00 грн., та розірвати укладений між ОСОБА_1 і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки №27 від 17 квітня 2018 року, кадастровий номер земельної ділянки: 1224886400:01:001:0145, та повернути земельну ділянку у стані, придатному для цільового призначення.
10.08.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому адвокат зазначав, що на виконання вимог Розділу 5 договору оренди земельної ділянки №27 від 17 квітня 2018 року, відповідач у повному обсязі сплачував позивачеві належну йому орендну плату за 2022 рік, що підтверджується квитанцією Укрпошти №173, ІД Tk1bbYvjGGI, на адресу ОСОБА_1 , однак вказаний переказ позивач відмовився отримувати. Відповідач 28 грудня 2022 року сплатив позивачу орендну плату за пай в розмірі 7734,30 грн. (з урахуванням ПДФО і військового збору). Платіжними дорученнями підтверджується факт того, що відповідач сплачував до Державного бюджету України суму прибуткового податку 18 % від розміру належної позивачу орендної плати, яка складала 1703,50 грн., а також 1,5 % військового збору, сума якого складала 141,96 грн. Тобто відповідачем, як стороною договору оренди земельної ділянки №27 від 17.04.2018 року вчинялися активні дії для сплати орендної плати, проте позивач ухилявся від її отримання, що також підтверджується відповіддю АТ УКРПОШТА, а тому з боку орендаря відсутні порушення істотних умов договору, що в свою чергу виключає підстави для його розірвання. Докази надіслання грошових коштів за 2022 рік підтверджують, що орендна плата сплачувалася відповідачем у повному обсязі в строк до 31 грудня, а отже твердження позивача щодо систематичної несплати орендної плати є безпідставними. ОСОБА_3 на його численні звернення до відповідача щодо виплати коштів не відповідають дійсності та нічим не підтвердженні, жодних доказів направлення поштових чи електронних листів до позову додано не було. Оскільки орендар не порушував жодних прав орендодавця визначених законом та договором - відсутні підстави для розірвання договору оренди землі. Позивач не довів, та навіть не зазначив у своєму позові, яку шкоду, за який період дії договору та який розмір цієї шкоди, було нанесено йому в результаті, як він вважає, через порушення умов договору. Позивач не зазначив у позові розмір шкоди, яка йому була нанесена, як він вважає, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору оренди землі та не довів жодних обставин, які могли б бути підставою для розірвання договору оренди землі укладеного між позивачем та відповідачем, а тому позов не підлягає задоволенню. Умовами укладеного сторонами договору оренди землі передбачено обов'язок відповідача як орендаря утримувати із належної позивачеві орендної плати податки, передбачені чинним законодавством для податкового агента, а саме, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, які ФОП ОСОБА_2 відраховує систематично та у повному обсязі, та враховуючи, що земельний податок до таких не відноситься, зазначену позивачем обставину не можна вважати порушенням орендарем умов договору, за наслідком якого настає розірвання угоди за вимогою орендодавця. Враховуючи той факт, що відповідачем належним чином вчинялися дії щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, яку він використовував, а фактичними обставинами підтверджується, що позивач ухилявся від отримання вказаних коштів. Просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у стані, придатному для цільового призначення - відмовити у повному обсязі.
25.01.2024 року від представника позивача - адвоката Циба С.В. надійшла заява про зміну підстави позову, яку ухвалою суду від 25.01.2024 року прийнято судом. Також ухвалою було витребувано у відповідача письмові докази по справі.
Також 06.03.2025 року від представника позивача - адвоката Циба С.В. надійшла заява про зміну підстав позову, яку ухвалою суду від 06.03.2025 року прийнято судом.
Ухвалою суду від 09.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У сьогоднішньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,160 га, кадастровий номер 1224886400:01:001:0145, що стверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №087029, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14.05.2018 року (том 1 а.с. 12-13, 17-18).
17 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224886400:01:001:0145. Умовами договору передбачено, що він укладений строком на 10 ( десять) років. Розрахований розмір орендної плати за оренду 7,1600 га земель по договору встановлений у грошовому еквіваленті становить 9463 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 88 коп. (без урахування індексації) (том 1 а.с. 5-10).
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав № 123747155 від 14.05.2018 (том 1 а.с. 12-13), 10.05.2018 року державний реєстратор Семенюк Я.В. зареєструвала право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1224886400:01:001:0145 на підставі договору оренди земельної ділянки №27 від 17.04.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 10 (десять) років.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки по договору оренди №27 ОСОБА_1 передав, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 прийняв в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,1600 га, кадастровий номер 1224886400:01:001:0145 (том 1 а.с.11).
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У справі, яка розглядається судом, виникли правовідносини пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Цивільним кодексом України, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст.3 ЗУ «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як зазначено в ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Частина перша статті 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно зі ст.409 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Як зазначено в ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 і 25 цього закону, та умовами договору.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У статті 15 Закону України «Про оренду землі» вказано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України: «Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
Отже, аналіз змісту статей 24,25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).
Як вбачається зі змісту позовної заяви та уточнено в судовому засіданні, позивач підставою для розірвання договору оренди зазначає невиконання орендарем істотних умов договору в частині систематичної несплати орендної плати.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.09.2022 року у справі №191/1268/21, яке було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.03.2023 року (том.1 а.с.79-83) було встановлено, що з наданих представником відповідача відомостей на видачу орендної плати за паї вбачається, що відповідач 14 листопада 2018 року сплатив позивачу орендну плату за пай в розмірі 7618,40 грн. (з урахуванням ПДВ і військового збору); 20 листопада 2019 року позивач отримав орендну плату в розмірі 7618,40 грн.; 28 грудня 2020 року позивачу було сплачено орендну плату в розмірі 7618,40 грн. Вказані відомості містять підпис позивача про отримання орендної плати.
У матеріалах справи також містяться надані представником відповідача докази щодо виплати шляхом адресного поштового переказу позивачу ОСОБА_1 орендної плати в наступних розмірах:
- 7620,00 грн. копія фіскального чеку Укрпошта від 28.12.2022 року (том 2 а.с. 55);
- 7620,00 грн. копія фіскального чеку Укрпошта від 27.12.2023 року (том 2 а.с. 143);
- 7288,00 грн. копія фіскального чеку Укрпошта від 26.12.2024 року (том 3 а.с. 24).
Хоча вказані перекази за 2022-2024 роки згодом і були повернуті відповідачу, через відмову позивача від отримання коштів, на думку суду це не свідчить про невиконання обов'язків ОСОБА_2 за договором оренди земельної ділянки щодо оплати оренди, так як самим договором не визначено порядок цієї оплати.
У той же час стороною позивача не надано жодного доказу того, що позивач звертався до відповідача щодо виплати орендної плати за землю, хоча про цю обставину зазначено у позові. Натомість суд вважає, що свідома та систематична відмова від отримання коштів за оренду землі позивачем свідчить про штучне створення підстав для розірвання договору.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факту істотного порушення орендарем умов договору оренди: не встановлено систематичної несплати (недоплати) позивачу орендної плати, позбавлення позивача його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди, тому відсутні підстави для розірвання договору оренди землі, передбачені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України та частиною другою статті 651 ЦК України, та стягнення заборгованості, а тому позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, 509, 526, 629, 651, 792 ЦК України, ЗУ «Про оренду землі», суд
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у стані, придатному для цільового призначення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03.11.2025 року.
Суддя О.І. Окладнікова