Справа № 240/19144/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
03 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 21.08.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у перерахунку пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 18.03.1993 по 20.01.1994 та період навчання з 01.09.1975 по 15.07.1977 та провести перерахунок раніше призначеної пенсії за віком з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.05.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці: з 18.02.1993 по 20.01.1994 - оскільки відсутня підстава звільнення; період навчання згідно з наданим атестатом, оскільки прізвище в атестаті « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », а уточнюючої довідки із навчального закладу не надано.
Позивач та Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не подали відзивів або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
13 серпня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області (за місцем проживання) із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та 21 серпня 2024 року прийнято рішення №918280118557 про відмову у перерахунку пенсії.
У зазначеному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача згідно із записами у трудовій книжці: з 18.02.1993 по 20.01.1994 - оскільки відсутня підстава звільнення; період навчання згідно з наданим атестатом, оскільки прізвище в атестаті « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », а уточнюючої довідки із навчального закладу не надано.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідачів у перерахунку пенсії за віком, звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області №918280118557 від 21.08.2024 є безпідставним та підлягає скасуванню. Суд вважає необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України на території якого зареєстроване місце проживання позивача, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 18.02.1993 по 20.01.1994 та період навчання з 01.09.1975 по 15.07.1977, починаючи з 13.08.2024 (з дати зверненням із заявою про перерахунок).
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
Вимоги щодо порядку ведення трудових книжок визначені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (Інструкція №58), та до таких вимог серед іншого цією Інструкцією віднесено необхідність внесення до трудової книжки: відомостей про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення тощо (пункт 2.2.).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача не зараховано: з 18.02.1993 по 20.01.1994 - оскільки відсутня підстава звільнення; період навчання згідно з наданим атестатом, оскільки прізвище в атестаті « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », а уточнюючої довідки із навчального закладу не надано.
Згідно із записами у трудовій книжці від 06.08.1981 ОСОБА_1 в період з 18.02.1993 по 20.01.1994 працював на Брусилівській госпрозрахунковій ділянці товариства "Добробут ЛТД", про що міститься відповідний запис, підпис уповноваженої особи, номер і дата наказу на підставі якого здійснено запис про прийняття на роботу.
Достовірність вищенаведеного запису сумніву не викликає.
При цьому, відсутність повної дати та номеру наказу про звільнення, при одночасній наявності дотримання послідовності записів, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до її трудового стажу спірного періоду роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи та служби позивача.
Вказані записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять виправлень/підтирань, які б давали підстави для сумніву у їх правдивості.
Неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Розбіжності у трудовій книжці щодо дати наказу про звільнення, які підтверджують страховий стаж позивача виникли не з його вини, та не залежали від волі позивача.
Підсумовуючи наведене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено право позивача на зарахування до страхового стажу період його роботи з 18.02.1993 по 20.01.1994.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Таким чином, період навчання повинен зараховуватися до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком.
Однак, як свідчить зміст оскаржуваного рішення період навчання не зараховано через невідповідність прізвища в атестаті « ОСОБА_2 » із паспортними даними позивача « ОСОБА_3 ».
Однак, позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення облікових документів.
Виявлені відповідачем розбіжності щодо написання та перекладу прізвища позивача, на переконання суду, ґрунтуються на неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення у спірному випадку, оскільки не спростовують дійсність наданих позивачем документів.
Відповідно до паспорту позивача прізвище позивача українською мовою « ОСОБА_3 », російською мовою " ОСОБА_4 ".
Однак, зазначення прізвища позивача українською мовою " ОСОБА_2 ", а російською мовою " ОСОБА_4 " у атестаті №8032, не може бути підставою для відмови позивачу у врахуванні інформації вказаної у такому документі.
При цьому, у сукупності надані документи вказують на повний збіг інших відомостей про ім'я, по батькові, позивача українською мовою окрім однієї букв «і», «и» у прізвищі " ОСОБА_2 " і " ОСОБА_3 ". Зазначена помилка у документах, що складалися російської мовою за часів СРСР, а в подальшому перекладалися української мовою є досить поширеним явищем. Будь-які сумніви, що у цьому випадку є саме помилка у написанні прізвище, а не обман чи маніпулювання з боку позивача, у суду відсутні. Аргументів про протилежне учасниками справи не надано.
Тому, необхідно врахувати при призначенні пенсії відомості, вказаний атестат та зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1975 по 15.07.1977.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області №918280118557 від 21.08.2024 є безпідставним та підлягає скасуванню. Для належного способу захисту порушених прав позивача необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 18.02.1993 по 20.01.1994 та період навчання з 01.09.1975 по 15.07.1977, починаючи з 13.08.2024 (з дати зверненням із заявою про перерахунок).
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.