Справа № 120/235/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
03 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати накази Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 28.11.2024 № 173-дп та від 29.11.2024 № 179-дп;
- поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді головного державного виконавця Барського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що він був відсутній на роботі протягом всього дня 16.08.2024 з поважних причин, у зв'язку з чим відповідач не мав достатніх правових підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за цим фактом.
Так, 02.08.2024 від отримав із Барського районного суду телефонограму про його виклик як обвинуваченого в підготовче засідання 16.08.2024 о 14:00. Про дану обставину необхідності явки до суду він 12.08.2024 повідомив в.о. начальника Барського ВДВС І.Паламарчук. З 13.08.2024 по 15.08.2024 він перебував на лікарняному, а 16.08.2024 зранку через нестерпний зубний біль він звернувся до районної лікарні, де йому видалили зуб. Відразу після відвідин лікарні він разом із адвокатом прибув в суд, де знаходився до 15:00, позаяк судове засідання не відбулось. Надалі з 15:30 до 16:00 цього ж дня він працював із захисником.
Також позивач звертає увагу на безпідставність попередніх наказів відповідача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з його відсутністю на роботі 25.07.2024, 26.07.2024, 29.07.2024, 30.07.2024, 12.08.2024, вважаючи такі дії явно спрямовані на реалізацію його наступного звільнення.
Позивач акцентує увагу на тому, що єдиним належним доказом фіксації прогулу працівником згідно п. 2 розділу ІV Правил внутрішнього трудового розпорядку державного органу, які затверджені наказом Національного агентства з питань державної служби від 03.03.2016 № 50 (Правила № 50), є акт про відсутність державного службовця на робочому місці. Проте, всупереч викладеній нормі відповідачем в жодному із трьох випадків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за прогул, такі акти не були складені.
Крім того, наказ відповідача № 179-дп не відповідає приписам ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу», оскільки цією нормою не встановлено такого виду дисциплінарного стягнення як «звільнення з посади державної служби та звільнення з посади … з припиненням державної служби».
Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 26.09.2012 призначений на посаду старшого державного виконавця Барського ВДВС. Починаючи з 01.06.2013 ОСОБА_1 працює на посаді головного державного виконавця Барського ВДВС.
Наразі позивач є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 42024020000000080 від 11.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Відповідний обвинувальний акт щодо позивача перебуває на розгляді Барського районного суду Вінницької області.
19.08.2024 в.о. начальника Барського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) на адресу начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області А.Сускова була скерована доповідна записка про те, що головний державний виконавець Барського відділу ДВС ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці у період з 25.07.2024 по 16.08.2024. У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що 16.08.2024 був відсутній на роботі, оскільки на вказану дату призначено судове засідання за його участю.
За даним фактом начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області А. Сусковим сформовано подання № 115491/4.2-24 від 13.09.2024 до начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Київ) К. Міненка про притягнення державного службовця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
На підставі цього подання 10.10.2024 начальником Центрального міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Київ) К. Міненком видано наказ № 139-дп про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку. Цим же наказом утворено дисциплінарну комісію Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з розгляду дисциплінарної справи та затверджено її склад, а також визначено строк здійснення дисциплінарного провадження з 10 жовтня 2024 року по 21 листопада 2024 року.
Наказом в.о. начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 169-дп від 19.11.2024 строк здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 було продовжено до 28 листопада 2024 року.
В ході здійснення дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією були вивчені матеріали щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі 16.08.2024, а також додаткові докази: заяви на відпустку ОСОБА_1 , листи непрацездатності Пенсійного фонду України, табелі обліку використання робочого часу Барського ВДВС.
Листом № 62/2024 від 17.10.2024, надісланим рекомендованим поштовим відправленням на адресу ОСОБА_1 , Дисциплінарною комісією запропоновано позивачу в термін до 22.10.2024 надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а також належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку.
Одночасно із цим ОСОБА_1 повідомлено про засідання Дисциплінарної комісії на 24.10.2024 о 14:00 в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим запропоновано останньому приєднатися до участі в онлайн режимі.
Жодних письмових пояснень ОСОБА_1 не надав та на засідання дисциплінарної комісії 24.10.2024 не долучився, про що відповідною комісією складено акт відмови від надання пояснень від 24.10.2024.
05.11.2024 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення щодо обставин, відносно яких здійснюється дисциплінарне провадження, у яких він зазначив, що 02.08.2024 ним отримана телефонограма з Барського районного суду Вінницької області про необхідність явки в судове засідання на 14:00 год 16.08.2024. Також вказав, що завчасно повідомив начальника Відділу про свою відсутність 16.08.2024.
Також 05.11.2024 ОСОБА_1 надіслав заяву про приєднання до засідання дисциплінарної комісії 07.11.2024.
На засіданні дисциплінарної комісії ОСОБА_1 ще раз повідомив, що був відсутній на роботі 16.08.2024 через необхідність бути присутнім на судовому засіданні щодо розгляду справи про його обвинувачення.
Жодних інших обставин відсутності на робочому місці 16.08.2024 ОСОБА_1 дисциплінарну комісію не повідомляв.
Дисциплінарною комісією під час розгляду дисциплінарної справи також встановлено, що ОСОБА_1 має два чинних дисциплінарних стягнення, а саме: догани за прогул державним службовцем без поважних причин, які застосовані згідно наказів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.11.2024 № 160-дп та від 11.11.2024 № 161-дп.
Таким чином за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях головного державного виконавця Барського відділу ДВС ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин 16.08.2024.
Як наслідок, дисциплінарною комісією 19.11.2024 за № 148540/12.2-24 було оформлене подання, яким рекомендовано начальнику Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вирішення питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 66 та відповідно до частини 5 статті 66 Закону України «Про державну службу».
Наказом начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) К. Міненка № 173-дп від 28.11.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » накладено на ОСОБА_1 , головного державного виконавця Барського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), дисциплінарне стягнення у виді звільнення (відповідно до пункту 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу»), яке передбачене частиною п'ятою статті 66 Закону України «Про державну службу» та звільнити його з посади 29 листопада 2024 року.
Наступним наказом відповідача від 29.11.2024 № 179-дп внесено зміни до пункту першого попереднього наказу від 28.11.2024 № 173-дп та викладено його в такій редакції: «Накласти на ОСОБА_1 , головного державного виконавця Барського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби та звільнити його з посади з 29 листопада 2024 року за вчинення систематичного (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65, пунктом 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби.
Не погоджуючись зі спірними наказами позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з огляду на що спірний наказ про звільнення є правомірним та не підлягає скасуванню. Як наслідок і похідні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу теж не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 889-VIII). державний службовець зобов'язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
У пункті 1 частини першої статті 61 Закону N 889-VIII зазначено, що службова дисципліна забезпечується шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 62 Закону N 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця та виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців.
Частина перша статті 64 Закону N 889-VIII визначає, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою та пунктом 12 частини другої статті 65 Закону N 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарним проступком є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону N 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Частиною п'ятою статті 66 Закону N 889-VIII передбачено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
У частині шостій статті 66 Закону N 889-VIII встановлено, що дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої вказаної статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.
Частиною першою статті 74 Закону N 889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Згідно із частиною 1 статті 69 Закону N 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Відповідно до статті 73 Закону N 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року N 1039 (Порядок N 1039), процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Згідно із пунктом 3 Порядку N 1039 рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає: 1) міністр - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; 2) суб'єкт призначення - стосовно інших державних службовців: Кабінет Міністрів України - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії А; голова місцевої держадміністрації - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах; керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - щодо інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В.
Відповідно до пункту 4 Порядку N 1039 дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Згідно із п. 31 Порядку N 1039 комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Пояснення надається в паперовій або електронній формі особисто чи шляхом надсилання на офіційну електронну адресу відповідного державного органу із накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Згідно із п. 32 Порядку N 1039 про дату, час і місце та спосіб проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Таке повідомлення здійснюється не менш як за п'ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.
У разі прийняття Комісією, дисциплінарною комісією рішення про проведення засідання дистанційно в режимі відеоконференції Комісія, дисциплінарна комісія повідомляє про це державному службовцю відповідно до абзаців першого і другого цього пункту.
Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.
Відповідно до пункт 33 Порядку N 1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Відповідно до пункту 34 Порядку N 34 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.
Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.
Відповідно до частини 11 статті 69 Закону N 889-VIII суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
За змістом частин 1-5 статті 74 Закону N 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
Відповідно до статті 75 Закону N 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення (ч. 1); пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі (ч. 2); відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення (ч. 3).
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року N 9 розкрив зміст поняття прогулу як відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, або принаймні більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Не є поважними причинами відсутності працівника на роботі згідно з вказаною постановою, зокрема, поміщення особи до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу.
Отже, у разі допущення державним службовцем прогулу (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, суб'єкт призначення або керівник державної служби має право притягнути такого державного службовця до дисциплінарної відповідальності (у разі якщо не минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, а також якщо не минув один рік після його вчинення) у вигляді оголошення догани.
У разі ж встановлення систематичності (повторно протягом року) відповідного дисциплінарного проступку державного службовця, суб'єкт призначення або керівник державної служби має право застосувати винятковий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби.
Єдиною належною обставиною, яка свідчить про систематичність вчинення державним службовцем такого дисциплінарного проступку як прогул без поважних причин, є чинне рішення суб'єкта призначення (керівника відповідного державного органу) про накладення на даного державного службовця дисциплінарного стягнення за таке ж порушення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року по справі N 640/15754/19.
Встановлено, що відносно позивача на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення мали місце два чинних дисциплінарних стягнення, а саме: догана за прогул державного службовця, яке накладено наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.11.2024 № 160-дп, та інше дисциплінарне стягнення у виді догани за прогул державного службовця, яке накладено наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.11.2024 № 161-дп.
Вказані вище накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності останнім оскаржені у встановленому Законом порядку не були, отже є чинними. Відповідно, факт систематичності (тобто вчинених неодноразово протягом року) прогулів позивачем в цьому разі є доведеним. Водночас, правомірність застосування до позивача дисциплінарних стягнень згідно наказів № 160-дп від 07.11.2024 та № 161-дп від 11.11.2024) не є предметом цього спору.
Стаття 2 Закону N 889-VIII визначає, що службова дисципліна це неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку.
Нормами пункту 1 частини 1 статті 61 Закону N 889-VIII встановлено, що службова дисципліна забезпечується, зокрема шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.
Статтею 47 Закону N 889-VIII передбачено, що Правилами внутрішнього службового розпорядку державного органу визначається порядок повідомлення державним службовцем про його відсутність на службі.
Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.06.2021 № 657/6 затверджено Правила внутрішнього службового розпорядку Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), його структурних підрозділів та установ (далі - Правила), які були доведені до ОСОБА_1 під підпис.
Згідно пункту 3.1 цих Правил для державних службовців встановлюється п'ятиденний робочий тиждень із тривалістю роботи по днях: понеділок-четвер по 8 годин 15 хвилин, п'ятниця - 7 годин, вихідні дні - субота і неділя.
Час початку роботи о 9 годині, перерва для відпочинку і харчування з 13 години до 13 години 45 хвилин, закінчення роботи у понеділок - четвер - о 18 годині, у п'ятницю - о 16 годині 45 хвилин.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Правил державний службовець повідомляє свого безпосереднього керівника про відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншим доступним способом.
У разі недотримання державним службовцем вимог пункту 4.1 цього розділу складається акт про відсутність державного службовця на робочому місці.
Пунктом 3.10 розділу ІІІ Правил визначено, що відсутність державного службовця на робочому місці більше 3 годин підряд протягом робочого дня без поважної причини є підставою для притягнення державного службовця до відповідальності, передбаченої Законом.
Вказане кореспондує положенням пункту 12 частини другої статті 65 Закону N 889-VIII, за яким прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є дисциплінарним проступком.
За висновками дисциплінарної комісії, викладеними в поданні від 19.11.2024, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом цілого дня 16.08.2024. Про причини своєї відсутності керівника Відділу не повідомляв.
Встановлено, що ОСОБА_1 16.08.2024 у відпустці не перебував, докази про його тимчасову непрацездатність в цей день також відсутні.
Отже, 16.08.2024 для позивача був робочий день, що зумовлювало дотримання ним відповідних правил внутрішнього службового розпорядку та трудового законодавства щодо обов'язкового перебування на робочому місці.
Згідно табелю обліку використання робочого часу за серпень 2024 року Барського відділу ДВС у Жмеринському районі ЦМУ МЮ (м. Київ), ОСОБА_1 16.08.2024 обліковувався відсутнім на робочому місці з нез'ясованих причин (умовне позначення - НЗ (неявка з нез'ясованих причин)).
У своїх поясненнях від 20.08.2024, від 21.08.2024, а також від 05.11.2024, які була надані дисциплінарній комісії під час дисциплінарного провадження, ОСОБА_1 вказав, що його неявка на роботі 16.08.2024 обумовлена необхідністю прибуття за викликом в цей день до Барського районного суду Вінницької області на судове засідання з розгляду кримінального провадження № 125/1308/24, про що він завчасно повідомив в.о. начальника відділу Паламарчук І.О.
Встановлено, що 02.08.2024 ОСОБА_1 отримав телефонограму від секретаря судового засідання Барського районного суду Вінницької області, якою його повідомлено про необхідність явки в підготовче судове засідання 16.08.2024 о 14:00 на розгляд кримінального провадження № 125/1308/24 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, явка до суду за викликом в межах розгляду кримінального провадження в цілому може розцінюватись як поважна причини відсутності на роботі, однак лише в межах часу проведення судового засідання та з урахуванням часу прибуття до суду.
При цьому, позивач не заперечує, що відстань від Барського відділу ДВС до приміщення Барського районного суду Вінницької області є незначною, в межах пішої доступності, що не вимагало значних затрат часу на прибуття до суду.
До суду позивача викликали на 14:00 год. 16.08.2024. Як вказував позивач у своїх поясненнях, судове засідання в цей день не відбулося та він знаходився в приміщенні суду по 15:00 год. Далі з 15:30 год по 16:00 год. він працював зі своїм захисником.
Отже, відсутність позивача на робочому місці 16.08.2024 в період часу з 14:00 год по 15:00 год. та з урахуванням часу прибуття до суду слід вважати такою, що обумовлена поважними причинами. В решті робочого часу позивач мав перебувати на роботі.
Однак, як свідчать матеріали справи, позивач 16.08.2024 весь день був відсутній на робочому місці без поважних на те причин.
Доводи позивача про те, що зранку 16.08.2024 через нестерпний зубний біль він звернувся до районної лікарні, де йому було видалено зуб, після чого він прибув в судове засіданні, не можуть вважатись належними, адже як у своїх первинних поясненнях так і в поясненнях наданих під час дисциплінарного провадження ОСОБА_1 жодного разу не зазначав про вказані обставини неявки на роботу як і не зазначав факту звернення до лікаря та видалення зуба, що ставить під сумнів достовірність цього твердження. Оскільки дані обставини не були зазначені позивачем під час дисциплінарного провадження, а отже й не були предметом перевірки дисциплінарною комісією, тому вони не можуть братися до уваги в якості допустимих доказів у справі, оскільки не були покладені в основу висновків дисциплінарної комісії та оспорюваного наказу.
Надана позивачем довідка КНП «Барська міська стоматологічна поліклініка» Барської міської ради від 16.08.2024 про те, що він відвідував даний заклад 16.08.2024 не містить відомостей про час перебування позивача.
При цьому, позивачу листок тимчасової непрацездатності станом на 16.08.2024 не оформлявся, що спростовує його доводи про неможливість виконання трудових обов'язків в цей день.
Крім того, вказані обставини жодним чином не перешкоджали позивачу з'явитися до суду та надалі після цього працювати із захисником.
Також суд враховує, що матеріали справи не містять належних доказів, які в б вказували на те, що позивач повідомляв свого безпосереднього керівника про відсутність на роботі протягом усього робочого дня 16.08.2024. Твердження позивача, що він завчасно повідомив в.о. начальника відділу Паламарчук І.О. про необхідність явки на судове засідання 16.08.2024 не підтверджено жодними доказами, і таких в ході здійснення дисциплінарного провадження здобуто не було.
Колегія суддів враховує доводи позивача про те, що відповідачем всупереч п. 2 розділу ІV Правил не зафіксовано факт його прогулу 16.08.2024 відповідним актом про відсутність державного службовця на робочому місці.
Разом з цим, відповідний акт є лише одним із доказів фіксації відсутності позивача на робочому місці, однак не є обов'язковим документом для відкриття дисциплінарного провадження в розумінні норм Закону N 889-VIII. Цей доказ не є визначальним для встановлення факти неявки позивача на роботу, оскільки відповідні обставини підлягали дослідженню в межах провадження дисциплінарної справи та були встановлені іншими доказами, а саме: табелями обліку використання робочого часу Відділу за 16.08.2024, доповідною запискою в.о. начальника відділу Паламарчук І.О., власними письмовими поясненнями ОСОБА_2 .
Тому, в даному випадку недотримання відповідачем вимог п. 4.2 розділу ІV Правил не може бути достатньою правовою підставою для висновку, що факт неявки позивача на роботі не є зафіксованим.
З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дисциплінарною комісією встановлено наявність у діях головного державного виконавця Барського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 Закону N 889- VIII, що полягає у прогулі державного службовця.
Враховуючи систематичність вчинення (протягом року) позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 Закону N 889-VIII (наявність двох діючих дисциплінарних стягнень за прогул), наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 173-дп від 28.11.2024, в редакції наказу № 179-дп від 29.11.2024, правомірно припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади головного державного виконавця Барського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вчинення ним систематичного (повторного протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 Закону N 889-VIII.
Внесення змін до наказу № 173-дп від 28.11.2024 наказом № 179-дп від 29.11.2024 обумовлене приведенням його змісту у відповідності до положень Закону N 889-VIII щодо уточнення підстав за якою була припинена державна служба ОСОБА_1 . Вказане не є свідченням невідповідності такого наказу законодавчим вимогам чи застосування до позивача дисциплінарного стягнення, не передбаченого статтею 66 Закону N 889-VIII, на що безпідставно наголошується в позові.
Отже, спірний наказ про звільнення є правомірним та не підлягає скасуванню, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Як наслідок, похідні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.