Справа № 560/709/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
03 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, ГОловного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
1) визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області в призначенні й виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 ;
2) рішення Головного УПФ України в Вінницькій області №221250004828 від 31.12.2024 року визнати протиправним та скасувати;
3) зобов'язати Головне УПФ України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи:
- період роботи каменярем ремонтно-будівельної дільниці Яунціомської паперової фабрики з 29.07.1976 року по 11.11.1976 року;
- з 23 листопада 1983 року по 28.03.1984 року курсанта трактористів на Полонському районному об'єднанні "Сільгоспхімія";
- з 20.03.1986 року по 19.06.1986 року та 23.06.1986 року по 18.09.1986 року на посаді кам'яра на будівництві телятника радгоспу імені Чкалова (звільнений по вкладці);
- згідно вкладки з 23 вересня 1986 року по 23 грудня 1986 року на посаді робітника на будівництві телятника радгоспу імені Чкалова;
- з 26.12.1986 року по 07.03.1987 року робітника на будівництві телятника радгоспу імені Чкалова;
- з 25.03.1987 року по 05.06.1987 року на посаді кам'яра - штукатура на будівництві телятника радгоспу імені Чкалова;
- з 01.11.1987 року по 31.12.1987 року та з січня по лютий 1988 року на посаді робітника будівельної бригади відділення Дубовий Гай Новоселицького бурякорадгоспу;
- з 10.10.1999 року по 14.09.2000 року на посаді робітника в відгодівельному радгоспі с. Поляна "Заготівельник";
4) зобов'язати Головне УПФ України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 27.12.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.12.2024 №221250004828.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 29.07.1976 по 11.11.1976, 23.11.1983 по 28.03.1984, 02.04.1986 по 19.06.1986, з 23.06.1986 по 18.09.1986, з 23.09.1986 по 23.12.1986, з 26.12.1986 по 07.03.1987, з 25.03.1987 по 05.06.1987, з 01.11.1987 по лютий 1988 року та з 20.10.1999 по 14.09.2000.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 27.12.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Згідно з відомостями трудової книжки, заповненої 15.07.1976, та вкладки в трудову книжку позивач: з 29.07.1976 по 11.11.1976 працював каменярем ремонтно-будівельної дільниці Яунціомської паперової фабрики; з 23.11.1983 по 28.03.1984 проходив чотирьохмісячні курси трактористів на Полонському районному об'єднанні "Сільгоспхімія"; з 20.03.1986 по 19.06.1986 та з 23.06.1986 по 18.09.1986 працював на посаді каменяра на будівництві телятника радгоспу імені Чкалова; з 23.09.1986 по 23.12.1986 працював на посаді робітника на будівництві телятника радгоспу імені Чкалова; з 26.12.1986 по 07.03.1987 працював робітником на будівництві телятника радгоспу імені Чкалова; 25.03.1987 по 05.06.1987 працював на посаді каменяра - штукатура на будівництві телятника радгоспу імені Чкалова; з 01.11.1987 працював на посаді робітника будівельної бригади відділення Дубовий Гай Новоселицького бурякорадгоспу.
В архівному витязі від 05.09.2024 №556, наданому комунальною установою «Трудовий архів Полонської міської об'єднаної територіальної громади», зазначено, що позивач згідно з наказом №111-к від 28.11.1987 прийнятий на роботу робітником будівельної бригади відділення Дубовий Гай з 01.11.1987.
Відповідно до довідки приватно-орендного підприємства «Заготівельник» від 13.03.2001 №36 позивач дійсно працював в цьому підприємстві з 20.10.1999 по 14.09.2000.
Згідно з архівною довідкою від 05.09.2024 №557, виданою комунальною установою «Трудовий архів Полонської міської об'єднаної територіальної громади», на підставі книг нарахування заробітної плати ВСАТ «Новоселицьке» позивач дійсно працював в період з листопада 1987 року по лютий 1988 року.
Талон попередження до посвідчення тракториста-машиніста 3 класу серії НОМЕР_1 виданий позивачу 28.03.1984.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 27.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, який розглянув заяву позивача за принципом екстериторіальності, від 31.12.2024 №221250004828 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (від 15 до 21 року). Зазначено, що страховий стаж позивача становить 13 років 11 місяців 17 днів. До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серія відсутня дата заповнення 15.07.1976, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням вимог пункту 2.11-2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: на титульній сторінці трудової книжки не читаються прізвище, ім'я та по батькові заявника, а у вкладці - по батькові не відповідає даним паспорта. Трудова книжка заповнена всупереч чинного законодавства. Вік позивача 65 років 4 місяці.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням періодів з 29.07.1976 по 11.11.1976, 23.11.1983 по 28.03.1984, 02.04.1986 по 19.06.1986, з 23.06.1986 по 18.09.1986, з 23.09.1986 по 23.12.1986, з 26.12.1986 по 07.03.1987, з 25.03.1987 по 05.06.1987, з 01.11.1987 по лютий 1988 року та з 20.10.1999 по 14.09.2000, страховий стаж позивача становить більше 15 років що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
Суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.12.2024 №221250004828, а також, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 29.07.1976 по 11.11.1976, 23.11.1983 по 28.03.1984, 02.04.1986 по 19.06.1986, з 23.06.1986 по 18.09.1986, з 23.09.1986 по 23.12.1986, з 26.12.1986 по 07.03.1987, з 25.03.1987 по 05.06.1987, з 01.11.1987 по лютий 1988 року та з 20.10.1999 по 14.09.2000, оскільки трудова книжка заповнена з порушенням вимог пункту 2.11.2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: на титульній сторінці трудової книжки не читаються прізвище, ім'я та по батькові заявника, а у вкладці зазначено особу - ОСОБА_1 (неправильно зазначено по батькові). Згідно паспорта громадянина України, виданого 23.09.2019 органом 6825, позивач - ОСОБА_1 . Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 13 років 11 місяців 17 днів (при необхідних не менше 15 років), що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.
Згідно з частиною 3 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 65 років; страховий стаж 15 років.
Як встановлено судом, позивач на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (27.12.2024), згідно з паспортними даними досяг віку 65 роки, що не заперечується сторонами.
Зі змісту оскарженого рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є те, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди згідно з трудовою книжкою, оскільки остання заповнена всупереч чинного законодавства.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Згідно з пунктом 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до пункту 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно з пунктом 2.12 Інструкції №162 зміни записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповіді документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Як встановлено з матеріалів справи, записами трудової книжки, заповненої 15.07.1976, підтверджено періоди роботи позивача з 29.07.1976 по 11.11.1976, з 20.03.1986 по 19.06.1986, з 23.06.1986 по 18.09.1986, з 23.09.1986 по 23.12.1986, з 26.12.1986 по 07.03.1987, з 25.03.1987 по 05.06.1987, з 01.11.1987.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 26.11.2024 у справі №681/1202/24, яке набрало законної сили 27.12.2024, встановлено юридичний факт належності правовстановлюючого документа, а саме: трудової книжки, заповненої 15.07.1976 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - одній і тій самій особі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначене рішення суду, яке має преюдиціальне значення відповідно до статті 78 КАС України, спростовує доводи відповідача про невідповідність по батькові позивача, зазначеного у трудовій книжці та її вкладці, даним його паспорта. Навпаки, встановлений судом факт підтверджує, що всі зазначені документи належать одній і тій самій особі, а отже, не може бути підставою для неврахування відомостей про трудову діяльність позивача при призначенні пенсії.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 29.07.1976 по 11.11.1976, 02.04.1986 по 19.06.1986, з 23.06.1986 по 18.09.1986, з 23.09.1986 по 23.12.1986, з 26.12.1986 по 07.03.1987, з 25.03.1987 по 05.06.1987.
Враховуючи наведене, а також архівну довідку від 05.09.2024 №557, довідку приватно-орендного підприємства «Заготівельник» від 13.03.2001 №36, до страхового стажу позивача слід зарахувати періоди з 01.11.1987 по лютий 1988 року та з 20.10.1999 по 14.09.2000.
Відповідно до пункту «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відтак, до страхового стажу позивача слід зарахувати період з 23.11.1983 по 28.03.1984.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з урахуванням періодів з 29.07.1976 по 11.11.1976, 23.11.1983 по 28.03.1984, 02.04.1986 по 19.06.1986, з 23.06.1986 по 18.09.1986, з 23.09.1986 по 23.12.1986, з 26.12.1986 по 07.03.1987, з 25.03.1987 по 05.06.1987, з 01.11.1987 по лютий 1988 року та з 20.10.1999 по 14.09.2000, страховий стаж позивача становить більше 15 років що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою належного захисту порушених прав позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.12.2024 №221250004828 та зобов'язти Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.
Щодо доводів скаржника про дискреційні повноваження пенсійного органу суд зазначає наступне.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов (що є у спірному випадку) відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Крім цього спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.
Положенням ч.3 ст.245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового акту або індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, застосування судом першої інстанції способу захисту як зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи, які підтверджуються матеріалами справи та призначити пенсію неможливо вважати втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу.
Таким чином задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання пенсійного органу вчинити дії, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення, яке було предметом судового розгляду у межах цієї справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.