Справа № 600/26/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
03 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. включно на посаді водія 3-го класу Сокирянського ремонтно-транспортного підприємства;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 12.01.2022 року ОСОБА_1 .
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.03.2025 позов задоволено частково, ухвалено:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві, згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 12.01.2022 року ОСОБА_1 .
В решті позову відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що страховий стаж позивача становить 14 років 9 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не було зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульний лист трудової книжки містить не чіткий відтиск печатки, через що неможливо ідентифікувати назву підприємства. Для зарахування періоду з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. необхідно надати уточнюючі документи та довідку про реорганізацію підприємства.
Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.01.2022 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.01.2022 р. №241670041286 відмовлено у призначені пенсії за віком. У підставах для відмови вказано, що до страхового стажу не було зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульний лист трудової книжки містить не чіткий відтиск печатки, що не відповідає вимогам 2.4 Інструкції №58.
Згідно розрахунку страхового стажу позивача, такий становить 14 років 9 місяців 25 дні.
Відповідно до копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 , у записах 2 - 4 вказано період роботи позивача з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві на посаді водія 3-го класу.
Згідно листів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.01.2022 р. та від 29.06.2023 р. повідомлено позивача про прийняття рішення від 19.01.2022 р., яким відмовлено у призначені пенсії за віком. Зазначено, що для зарахування періоду з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. необхідно надати уточнюючі документи та довідку про реорганізацію підприємства.
У довідці КП «Сокирянський трудовий архів» від 21.03.2022 повідомлено про неможливість підтвердити факт роботи ОСОБА_1 в цій організації, оскільки відповідні документи на зберігання до архіву не надходили.
Позивач не погодився із вказаним рішенням та звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не обґрунтовано правомірність дій щодо не зарахування до стажу роботи позивача періоди з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві, що призвело до протиправної відмови у призначенні пенсії за віком. При цьому, позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, однак суд встановив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відповідальне саме за обрахунок страхового стажу позивача та за повторний розгляд заяви про призначення пенсії за віком. Суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до стажу роботи позивача періоди з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві. При цьому, належним способом відновлення порушеного права у такому випадку буде зобов'язання відповідача зарахувати вказаний період роботи до страхового стажу позивача та повторно розглянути питання про призначення пенсії за віком відповідно до заяви від 12.01.2022.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 (Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ст. 7 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (Закон №1788-ХІІ), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами п.п. 1.1 п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У пункті 3 Порядку зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Відповідно до записів 2 - 4 трудової книжки позивача НОМЕР_1 встановлено період роботи позивача з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві на посаді водія 3-го класу.
Однак, відповідачем не зараховано вказані періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульний лист трудової книжки містить не чіткий відтиск печатки, що не відповідає вимогам 2.4 Інструкції №58.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція).
Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а.
Згідно із ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідачем не надано доказів звернення до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 у справі №120/8471/23 вказав, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
У постанові від 12.12.2019 у справі № 229/3431/16-а, в подібних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Відповідач зазначає, що для зарахування періоду з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. необхідно надати уточнюючі документи та довідку про реорганізацію підприємства.
Водночас, згідно довідки КП «Сокирянський трудовий архів» від 21.03.2022 р. повідомляється про неможливість підтвердити факт роботи ОСОБА_1 в цій організації, оскільки відповідні документи на зберігання до архіву не надходили.
Тобто єдиним документом, що підтверджує спірний період роботи в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві є лише трудова книжка позивача.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві. Як наслідок, пенсійним органом протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, а тому суд вважає, що відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 12.01.2022 р., зарахувавши період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до стажу роботи позивача періоди з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві. При цьому, належним способом відновлення порушеного права у такому випадку буде зобов'язання відповідача зарахувати вказаний період роботи до страхового стажу позивача та повторно розглянути питання про призначення пенсії за віком відповідно до заяви від 12.01.2022.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.