Справа № 640/6578/22 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
31 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області , в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.12.2019 № 0149873-5805-2225, № 0149874-5805-2225, № 0149869-5805-2225.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав та реєстру прав власності на нерухоме майно у власності громадянки ОСОБА_1 станом на 2018 рік перебували:
- комплекс, швейна фабрика, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7338,6 кв.м, реєстраційним номер об'єкта 5635075, дата набуття права власності - 24.02.2017;
- цілісний майновий комплекс, база відпочинку "Веселка" за адресою: АДРЕСА_3 - будинок загальною площею 5405,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта 583921, дата набуття права власності - 12.05.2003;
- цілісний майновий комплекс, база відпочинку "Веселка" за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 4391,4 кв.м., реєстраційним номер об'єкта 999852668230, дата набуття права власності - 29.07.2016.
Відповідно до відомостей інформаційних систем ДПС України здійснено нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік:
- по об'єкту нерухомого майна загальною площею 7338,6 кв. м, "комплекс", доповнення до типу - "комплекс швейна фабрика", який розташований за адресою: АДРЕСА_1, (сформовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2019 № 0149869-5805-2225 на суму 68 304,02 грн);
- по об'єкту - "цілісний майновий комплекс", доповнення до типу - "цілісний майновий комплекс, база відпочинку "Веселка" за адресою АДРЕСА_3, загальна площа 5405,1 кв.м. (сформовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2019 за № 0149873-5805-2225 на суму 135 332,89 грн);
- по об'єкту - "цілісний майновий комплекс", доповнення до типу - "цілісний майновий комплекс, база відпочинку "Веселка" за адресою АДРЕСА_2, загальна площа 4391,40 кв.м. (сформовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2019 за № 0149874-5805-2225 на суму 109 951,87 грн).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачка оскаржила їх в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України.
Рішення ДПС України від 30.11.2021 № 10838/Ч/99-00-06-01-04-099 скаргу залишено без розгляду, оскільки її подано до ДПС України з порушенням законодавчо встановленого 30-денного терміну для подання скарги.
Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням, звернулася з даним позовом до адміністративного суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив зокрема з того, що відповідачем не надано жодних доказів того, що комплекс швейної фабрики, загальною площею 7338,6 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, використовується не для промислового виробництва.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина 1 ст. 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.
Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вчергове наголосила, що норма п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, а отже, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Як встановлено вище, предметом оскарження у даній справі є податкові повідомлення-рішення від 28.12.2019 № 0149873-5805-2225, № 0149874-5805-2225, № 0149869-5805-2225.
Також, позивач скористалася процедурою адміністративного оскарження та подала 24.07.2021 до Державної фіскальної служби України скаргу. Рішенням ДПС України від 30.11.2021 № 10838/Ч/99-00-06-01-04-099 скаргу залишено без розгляду.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач звернулася до адміністративного суду 28.03.2022, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного п. 56.19 ст. 56 ПК України.
За правилами пунктів 7 та 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, а також із підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У силу вимог ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Таким чином, при зверненні 28.03.2022 до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 28.12.2019 № 0149873-5805-2225, № 0149874-5805-2225, № 0149869-5805-2225 позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, передбачений п. 56.19 ст. 56 ПК України, а тому, позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково вирішивши по суті спір, позовні вимоги щодо яких, підлягали залишенню без розгляду у зв'язку з суттєвим пропуском строку звернення до суду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених 240 цього Кодексу.
Приписи п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище.
Викладене у сукупності свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись статтями 240, 242, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - скасувати, а позовні ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О.М. Ганечко