Справа № 640/17279/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скраль Т.В.
03 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
У липні 2020 року Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, апелянт) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.05.2020 року № 048074410 про сплату штрафу у розмірі 20% у сумі 119 004,60 грн з податку за прибуток підприємств.
Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з 20.02.2014р. (дата окупації) по 06.08.2014р. (дата евакуації бізнесу з окупованої території) діяльність всіх органів управління ДАТ «Чорноморнафтогаз» була припинена. ДАТ «Чорноморнафтогаз» не мало можливості здійснити узгодження податкового боргу (подати декларацію), оскільки вся бухгалтерська документація та документація про обсяги видобутку газу ДАТ «Чорноморнафтогаз» ще 20 лютого 2014 року перебувала під контролем військових формувань російської федерації, а з 17 березня 2014р. передана юридичній особі з назвою «Крьімское республиканское предприятие «Черноморнефтегаз»», яка створена за законодавством російської федерації на тимчасово окупованій території України. Таким чином, податкове зобов'язання щодо сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на прибуток за невідомий період часу не могло бути узгодженим повноважними органами управління ДАТ «Чорноморнафтогаз» саме 27 лютого 2014 року. Крім того, у ДАТ «Чорноморнафтогаз» взагалі відсутні борги за вказаний у Акті від 10.12.2019 №5815/26-15-04-10-20-153117 та рішенні Державної податкової служби України від 23.03.2020 № 10496/6/99-00-08-05-05-06 «Про результати розгляду скарги» період, нарахування штрафних санкцій на податковий борг, який був списаний у 2015 році та підлягає списанню згідно статей 12, 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014р. №1636-VII, є протизаконним.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року позов Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06 травня 2020 року № 048074410.
Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, за змістом якої просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Також апелянт просить здійснювати розгляд справи за його участю.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та від 11 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
20 серпня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві в повному обсязі; справу розглянути за участі уповноваженого представника ДАТ «Чорноморнафтогаз».
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з поданих клопотань сторін, в таких не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши клопотання сторін, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначених клопотань необхідно відмовити.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) по податку на прибуток ДАП «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» та за наслідками перевірки складено акт від 10 грудня 2019 року № 5815/26-15-04-10-20-153117.
Під час перевірки встановлено порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на прибуток ДАП «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ», задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємства.
23 березня 2020 року рішенням ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарг № 10496/6/99-00-08-05-05-06, яким скасовано ППР ГУ ДПС у м. Києві від 13.01.2020 № 0017370410, а скаргу AT «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (вх. ДПС № 4010/6 від 29.01.2020) - задоволено, та скасовано ППР від 13.01.2020 № 0017380410 в частині 43 213 359,07 грн, а в іншій частині зазначене ППР залишено без змін, а скаргу AT «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (вх. ДПС № 4009/6 від 29.01.2020) - частково задоволено.
06 травня 2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення № 048074410, яким на підставі рішення № 10496/6/99-00-08-05-05-06 від 23 березня 2020, зобов'язано ДАП «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 119 004,00 грн.
Позивач вважає податкове повідомлення - рішення № 048074410 необґрунтованим, протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що спірна заборгованість позивача виникла саме за податковими зобов'язаннями, строк сплати яких настав на час його реєстрації і перебування на території АРК (до переміщення на материкову частину України), а отже, на такі зобов'язання поширюється спеціальний пільговий правовий режим, регламентований підпунктами 11, 12 пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636-VII, тому, у відповідача не було достатніх правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення строків сплати такої заборгованості.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пп. 49.18.1, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Законом № 1636-VII, який набрав чинності 27.09.2014, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 26 такого змісту: «На період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».
Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII), який набрав чинності з 27.04.2014, установлено, що цей Закон втрачає чинність з моменту повернення тимчасово окупованої території під загальну юрисдикцію України за умови попереднього і повного відшкодування збитків, нанесених внаслідок такої тимчасової окупації, у тому числі моральних збитків примусово переміщених осіб, або з дня прийняття Верховною Радою України рішення про визнання цього Закону таким, що втратив чинність.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 1207-VII, датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014.
У підпунктах 11, 12 пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636-VII визначено, що під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ «Крим» діють з урахуванням того, що:
- до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалася тимчасова окупація, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій (податкової звітності) та повноти сплати сум податків і зборів;
- під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ «Крим» діють з урахуванням того, що зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» норм статей 59, 60, 87 - 101, 124, 126 і 129 ПК України.
Податкова інформація про суми податкового боргу платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.
Абзацом 2 пункту 15.1 статті 15 Закону № 1636-VII визначено, що до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок тимчасової окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано обов'язок суб'єктів господарювання своєчасно та в повному обсязі сплачувати їх податкові зобов'язання.
Разом з тим, законодавством регламентовано спеціальний пільговий правовий режим застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань, які виникли після окупації АРК. Такий правовий режим виключає застосування до платників штрафних санкцій за несвоєчасну сплату їх зобов'язань за наявної сукупності наступних умов: 1) наявність податкового боргу (до або після настання окупації АРК (після 20.02.2014); 2) платник станом на час виникнення такої заборгованості був зареєстрований на території АРК.
Судом встановлено, що державну реєстрацію змін місцезнаходження ДАТ «Чорноморнафтогаз» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з тимчасово окупованої території (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнарокомівський, 52/1) на іншу територію України за адресою: 01030, У країна, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 26, оф. 505 проведено лише 04.08.2014, тобто за спливом понад 5 місяців від дати окупації.
Відтак, спірна заборгованість позивача виникла саме за податковими зобов'язаннями, строк сплати яких настав на час його реєстрації і перебування на території АРК (до переміщення на материкову частину України), а отже, на такі зобов'язання поширюється спеціальний пільговий правовий режим, регламентований пп. 11, 12 п. 12.3 ст. 12 Закону № 1636-VII, тому, у відповідача не було достатніх правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення строків сплати такої заборгованості.
Доводи апелянта щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за звітний 2023 рік не спростовують строку настання такої сплати під час реєстрації і перебування позивача на території АРК.
Суд також враховує, що Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято рішення №1 від 13.11.2015 про списання безнадійного податкового боргу по податку на прибуток (кбк 11021000), яким вирішено списати безнадійний податковий борг ДАТ «Чорноморнафтогаз», який виник станом на 01 березня 2014 року у розмірі 60 148 353,95 грн; рішення №2 від 13.11.2015 про списання безнадійного податкового боргу по платі за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони (кбк 13030400), яким вирішено списати безнадійний податковий борг ДАТ «Чорноморнафтогаз», який виник станом на 31 березня 2014 року у розмірі 24 267 160,41 грн; рішення №3 від 13.11.2015 про списання безнадійного податкового боргу із збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ (кбк 17060100), яким вирішено списати безнадійний податковий борг ДАТ «Чорноморнафтогаз», який виник станом на 02 квітня 2014 року у розмірі 19 345,54 грн. Листом Центрального офісу з обслуговування великих платників від 13.11.2015 № 25365/10/28-10-23-26 про надання рішення про списання безнадійного податкового боргу зазначено про те, що враховуючи положення ст. 100 Податкового кодексу та Порядку списання, списанню підлягає безнадійний податковий борг Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», який виник у зв'язку із несплатою узгоджених грошових зобов'язань за період починаючи з лютого 2014 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі № 826/24752/15 зобов'язано Головне управління ДПС у місті Києві прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у розмірі 30 691 379, 53 гривень на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
На виконання означеної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 31.05.2021 № 21/26-15-12-13 інтегровану картку платника податків ДАТ «Чорноморнафтогаз» приведено у відповідність та станом на 08.07.2021 виключено всі заборгованості та штрафні санкції.
Наведене свідчить про нарахування відповідачем штрафних санкцій на податковий борг у розмірі 595 023,00 грн, який був списаний.
Крім того, згідно змісту відзиву на позовну заяву, відповідач вказує на те, що податковий борг, на підставі якого нараховані штрафні санкції відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 6 травня 2020 року № 048074410 є похідним від предмету судової справи № 826/24752/15.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 6 травня 2020 року № 048074410 та наявності підстав для його скасування.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан