Справа № 320/3149/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.
03 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження № 995 від 29 листопада 2024 року Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про відмову неповнолітній, ОСОБА_2 у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів;
- зобов'язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами про надання неповнолітній, ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів та прийняти рішення, щодо надання даного статусу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 , батько неповнолітньої ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звернувся до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою та необхідним пакетом документів про надання дочці статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. У зв'язку з військовою агресією рф, 24.02.2022 року позивач разом із дочкою вимушено залишив місце постійного проживання у м. Києві та перебував у селі Глібівка, Вишгородського району, Київської області до 13.03.2022 року. Зазначено, що факт проживання підтверджується актом старости та довідкою Димерської селищної ради. Територія, на якій вони перебували, визнана тимчасово окупованою згідно з наказом № 309 Мінреінтеграції. Наслідком цих подій стала психологічна травма дитини, що підтверджено висновком оцінки потреб сім'ї (соціальна картка № 678/24) Деснянського центру соціальних служб. Однак, як вказує ОСОБА_1 , відповідачем 29.11.2024 року було видано Розпорядження № 995 про відмову у наданні статусу на підставі відсутності статусу ВПО у дитини, отож позивач вважає відмову незаконною та такою, що порушує норми чинного законодавства, тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Розпорядження № 995 від 29 листопада 2024 року Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про відмову неповнолітній, ОСОБА_2 у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Зобов'язано Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами про надання неповнолітній, ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів та прийняти рішення з урахування зазначених в рішенні суду висновків.
Позиція суду мотивована тим, що зазнання психологічного насильства, як факт не потребує доведення, але має бути наслідком впливу воєнних дій і супроводжуватись Висновком оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах, який відображає потреби дитини в відповідних послугах, ґрунтуючись на її стані і метою якого є надання відповідних соціальних послуг і реабілітації дитині. Суд прийняв до уваги, що відповідно до Акту оцінки сім'ї/особи від 10 жовтня 2024 року, який долучено до матеріалів справи, у ОСОБА_2 встановлено наявність ознак складних життєвих обставин, зокрема в частині емоційного стану: виявлено прояви страху та тривожності під час повітряних тривог і вибухів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація подала апеляційну скаргу, в якій просить постановити рішення, яким апеляційну скаргу Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити, скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 320/3149/25 за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини (дочки) ОСОБА_2 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Доказів того, що після завершення окупації на території Димерської селищної територіальної громади (31.03.2022) ОСОБА_2 чи мати дитини - ОСОБА_3 зверталися до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб матеріали справи не містять.
У вирішенні питання щодо можливості надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, слід виходити з наявності у дитини статусу внутрішньо переміщеної особи.
Повторний розгляд (перегляд) заяв про надання адміністративних послуг чинним законодавством України не передбачений, апелянт не має визначених законом повноважень зобов'язувати фізичних чи юридичних осіб повторно звертатися з заявами та необхідними документами для набуття, зміни чи припинення прав та/або здійснення обов'язків такої особи відповідно до закону.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року та 11 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду.
29 серпня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 , батько неповнолітньої ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звернувся до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про надання дочці статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 995 від 29.11.2024 року «Про відмову у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» у наданні статусу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено, у зв'язку з відсутністю документів щодо наявності статусу внутрішньо переміщеної особи у Деснянському районі міста Києва.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 26.04.2001 року №2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Відповідно до частини 1 Закону №2402-III у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, - дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні.
Згідно із частиною 2 статті 5 Закону №2402-III, проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.
Частинами 1-2, 6 статтею 30-1 Закону №2402-III визначено, що Держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз'єднання їх із членами сім'ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку. Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації, що призвела до тимчасової окупації частини території України, а також до того, що на сході України гинуть, отримують поранення та зазнають різних видів насильства діти, та відповідно до частини шостої статті 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» (далі - Порядок №268).
Пунктом 1 Порядку №268 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - статус).
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку №268 зазначено, що психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів - моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення або переміщення за кордон, як наслідок залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок отриманих у результаті збройного конфлікту поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном її батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них - з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 78, ст. 2605; 2022 р., № 57, ст. 3390).
Відповідно до пунктів 3-6 Порядку №268 право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка на час воєнних дій, збройних конфліктів, збройної агресії Російської Федерації не досягла 18 років (повноліття), і в результаті:
1) отримали поранення, контузію, каліцтво;
2) зазнали фізичного, сексуального насильства;
3) були викрадені або незаконно вивезені за межі України;
4) залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;
5) незаконно утримувалися, у тому числі в полоні;
6) зазнали психологічного насильства.
Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини, зазначені в пункті 3 цього Порядку. Під час надання дитині статусу заявником визначається обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров'я та розвиток дитини.
Статус надається органом опіки та піклування за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, за місцем звернення, якщо місце проживання/перебування дитини не задеклароване/ не зареєстроване або задеклароване/зареєстроване на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій Російською Федерацією, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.
Для надання статусу законний представник дитини або у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних" і засвідчені в установленому порядку копії таких документів:
свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини;
документа, що посвідчує особу заявника;
документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (у разі коли дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров'я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, - документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником;
довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи (у разі наявності);
паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки (у разі наявності);
паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон (у разі наявності);
витягу з реєстру територіальної громади (у разі наявності).
У разі відсутності відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування дитини або документів, зазначених в абзацах другому - п'ятому цього пункту, доказами підтвердження її місця проживання/перебування на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій Російською Федерацією, можуть бути відомості, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або документи про право власності батьків або дитини на рухоме чи нерухоме майно, або свідоцтво про базову загальну середню освіту, або атестат про повну загальну середню освіту, або документ про професійно-технічну освіту, або табель успішності, або учнівський квиток, або медичні документи, або свідоцтво про народження дитини.
За обставин, передбачених у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку, також подаються виписки з медичної картки дитини або консультаційного висновку спеціаліста, видані після медичного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров'я та науково-дослідних установах, визначених МОЗ, із зазначенням діагнозу згідно з Міжнародною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров'я десятого перегляду, отриманих у період здійснення воєнних дій, збройних конфліктів.
За обставин, передбачених у підпунктах 2-5 пункту 3 цього Порядку, також подаються копії:
заяви про вчинення щодо дитини кримінального правопорушення або про залучення дитини до провадження як потерпілої, зареєстрованої в установленому порядку у відповідних правоохоронних органах;
витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження (незалежно від результатів досудового розслідування) за зазначеною заявою про вчинення злочину щодо дитини в зоні воєнних дій та збройних конфліктів;
висновку експерта за результатами судової експертизи (за наявності), проведеної в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні, якою встановлено факти фізичного, сексуального насильства щодо дитини внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за обставин, передбачених у підпункті 2 пункту 3 цього Порядку).
За обставин, передбачених у підпункті 6 пункту 3 цього Порядку, також подаються:
висновок оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики. До оцінювання потреб сім'ї (особи) може бути залучений психолог/практичний психолог, психотерапевт, психіатр, що працює в іншому закладі, установі, організації. На основі висновку оцінки потреб сім'ї (особи) у соціальних послугах за згодою батьків/законних представників дитина направляється до відповідного закладу/організації для реабілітації та отримання відповідних соціальних послуг;
копія посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого", якщо дитина отримала статус відповідно до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740;
копії свідоцтва про смерть та документа, що підтверджує загибель особи внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, у разі загибелі батьків дитини або одного з них із числа цивільних осіб.
Дитина, якій виповнилося 14 років, має право самостійно звернутися до служби у справах дітей та подати документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №268 визначено, що рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку.
У рішенні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, серія та номер свідоцтва про народження/паспорта, адреса місця проживання/перебування дитини, визначені у пункті 3 цього Порядку обставини, за яких вона постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за винятком сексуального насильства, яке позначається літерою "А"), документи, що підтверджують такі обставини, а також дата і номер протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини.
Рішення про відмову в наданні статусу приймається в разі відсутності одного з документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку (крім випадку, зазначеного в пункті 8 цього Порядку), та може бути оскаржене в суді.
28 лютого 2025 року наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Зазначений наказ видано відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», а також на підставі пункту 8 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (в редакції постанови від 17 грудня 2022 року № 1400). Наказ № 376 було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786.
Зі змісту вказаного наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року вбачається, що Димерська селищна територіальна громада перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації в період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року.
У межах спірних правовідносин, 01.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації у м. Києва із заявою № 67072-009074391-650-30 щодо надання його доньці ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів через зазнане психологічне насильство. До заяви долучено довідку від 15.08.2024 року № 184/20-23 Димерської селищної ради про фактичне проживання дитини з 24.02.2022 року по 13.03.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 та висновок оцінки потреб сім'ї (соціальна картка № 678/24), що підтверджує наявність у дитини ознак психологічної травми.
Комісія з питань захисту прав дитини при Деснянській РДА на засіданні 07.11.2024 року (протокол № 22, п. 8.14) дійшла висновку, що ОСОБА_2 не має статусу внутрішньо переміщеної особи, тому рекомендувала відмовити у наданні зазначеного статусу.
Таким чином, мотивами відмови у наданні ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів слугує відсутність у неї статусу внутрішньо переміщеної особи та відповідних підтверджуючих документів.
За доводами позовної заяви, відсутність означеного статусу позивачем не заперечується.
Позивач стверджує, що у зв'язку з військовою агресією рф, 24.02.2022 року разом із дочкою вимушено залишив місце постійного проживання у м. Києві та перебував у селі Глібівка, Вишгородського району, Київської області до 13.03.2022 року. Факт проживання на наведеній території підтверджується актом старости та довідкою Димерської селищної ради від 15.08.2024 року № 184/20-23.
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2023 року у справі № 360/3668/18 вказав, що у вирішенні питання щодо можливості надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, слід виходити з наявності у дитини статусу внутрішньо переміщеної особи. Також необхідним є наявність причинно-наслідкового зв'язку між воєнними діями, збройним конфліктом на території населеного пункту, включеного до Переліку, та фактом настання обставин (насильство, каліцтво тощо), які мали негативний вплив на стан здоров'я та розвиток дитини, оскільки, виходячи із поняття дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, то саме внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту така дитина мала зокрема зазнати психологічного насильства. Факт проживання на території, де не проводились воєнні дії, збройні конфлікти, тимчасова окупація, не може бути підставою для набуття статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Сам по собі факт включення населеного пункту до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, не є підставою визначення зазнання дитиною психологічного насильства на основі положень Порядку № 268 та підставою для надання дитині статусу. Віднесення населеного пункту до територій, на яких здійснювалася антитерористична операція, без проведення воєнних дій чи збройних конфліктів, не є достатньою законною підставою чи умовою для надання дитині статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів.
Апеляційний суд враховує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів не змінився.
Таким чином, судова колегія висновує помилковість ототожнення позивачем факту проживання дитини в населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, що перебували під тимчасовою окупацією російської федерації та статусом внутрішньо переміщеної особи, поняття якого визначено приписами статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-7, а саме внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Зважаючи на вищезазначене у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Розпорядження № 995 від 29 листопада 2024 року Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про відмову неповнолітній, ОСОБА_2 у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, є правомірним, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан